Справа № 211/6335/24
Провадження № 2/201/1174/2025
19 травня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Демидової С.О.
з секретарем судового засідання Терновою А.В.
за участі:
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утримані,-
Стислий виклад позиції позивача
10 січня 2025 року до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська за підсудністю з Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утримані. В позовній заяві позивача просить встановити факт сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , з її сином ОСОБА_2 , та факт перебування ОСОБА_1 , на утриманні сина ОСОБА_2 , на час його смерті.
В обґрунтування своєї позовної заяви позивач посилається на те, що ОСОБА_2 , є її рідним сином згідно зі свідоцтвом про народження. Позивач та її померлий син, з травня 1989 року, (в паспорті з 22 березня 2005 року 18 років) проживали разом в квартирі АДРЕСА_1 , що встановлено, актом від 04 жовтня 2024 показами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Син позивача ОСОБА_2 та позивач дбали один про одного, мали сімейні стосунки та мешкали однією сім'єю як мати та син, що підтвердять свідки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві настала смерть ОСОБА_2 , що встановлено, актом спеціального розслідування нещасного випадку від 29 липня 2024 року № 12, що стався 04 січня 2024 року.
На момент смерті сина позивач не працювала. Пенсія їй ще не була призначена, так як за її призначенням позивач звернулась 03 січня 2024 року.
07 серпня 2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для отримання виплат по втраті годувальника.
Листом від 14 серпня 2024 року № 0400-010318-8/167670 року позивачу було відмовлено та роз'яснено, щоб остання звернулася до суду та отримала судове рішення, оскільки управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не надано повноважень, встановлювати факти сімейних відносин та перебування на утриманні, що мають юридичне значення, знаходяться в компетенції судових органів.
Таким чином позивачу необхідне судове рішення про встановлення факту проживання та перебування на утриманні сина, для отримання виплат по втраті годувальника.
Не погодившись з позовними вимогами 04 лютого 2025 року представником відповідача подано відзив, в якому зазначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове соціальне страхування" (далі - Закон № 1105- XIV), Закону від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці", Кодексу законів про працю України, а також законодавчих та інших нормативно - правових актів у тій їх частині, що не суперечить Закону № 1105-XIV.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 жовтня 2024 року справа за указаної заявою передана для розгляду судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу.(а.с.63).
Відповідно до ч. 8 ст.187 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
09 жовтня 2024 року надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача. (а.с.64-65).
Ухвалою судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 16 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху, визначено недоліки та надано строк на їх усунення. (а.с.66).
18 жовтня 2024 року позивачем надано заяву, якою було усунуто недоліки визначені ухвалою суду. (а.с.68).
30 жовтня 2024 року ухвалою суду справу направлено за підсудністю до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська. (а.с.77).
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2025 року справа за указаної заявою передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.82-83).
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 січня 2025 року було відкрито провадження загальне у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утримані. (а.с.84-85).
Разом з позовною заявою, позивачем подано клопотання про допит свідка.
В судовому засіданні від 17 лютого 2025 року, суд на місці ухвалив задовольнити клопотання про допит свідка. (а.с.110-111).
Ухвалою суду від 17 лютого 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті. (а.с.113-114).
04 березня 2025 року позивачем подано клопотання про долучення доказів. (а.с.121).
В судовому засіданні від 19 травня 2025 року, було допитано свідка ОСОБА_6 , яка підтвердила факт спільного проживання сина з позивачем та ведення спільного господарства, факт утримання позивача сином, що помер.
Заявник в судовому засіданні підтримала заяву та наполягала на її задоволенні.
Представник відповідача направив суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи без його участі. (а.с.105).
Фактичні обставини встановленні судом
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01 квітня 1989 року, актовий запис №496 підтверджується, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 . (а.с.12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві настала смерть ОСОБА_2 , що встановлено свідоцтвом про смерть від 12 січня 2024 серії НОМЕР_2 (а.с.13), актом спеціального розслідування нещасного випадку від 29 липня 2024 року № 12, що стався 04 січня 2024 року. (а.с.14-28).
В матеріалах справи наявна трудова книжка НОМЕР_3 ОСОБА_1 з записами про місце роботи з 1981 року по 2024 рік. (а.с.29-45). Позивачу призначена пенсія відповідно до рішення 047150024993 від 09 січня 2024 року. (а.с.53).
В матеріалах справи наявна трудова книжка НОМЕР_4 ОСОБА_2 з записами про місце роботи з 2006 року по 2024 рік. (а.с.49-52).
07 серпня 2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для отримання виплат по втраті годувальника.
Листом від 14 серпня 2024 року № 0400-010318-8/167670 року позивачу було відмовлено т у страхових виплатах у разі смерті ОСОБА_2 та роз'яснено, щоб остання звернулася до суду для отримання судового рішення про встановлення факту сімейних відносин та перебування на утриманні померлого (а.с.57).
Позивач та її померлий син, з травня 1989 року, проживали разом в квартирі АДРЕСА_1 , що встановлено, актом від 04 жовтня 2024 року підписаного ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.62).
Додатково позивачем долучено довідку від голови ОСББ «Янтар 3», відповідно до якої позивач та її померлий син, з травня 1989 року, проживали разом в квартирі АДРЕСА_1 . (а.с.122).
Відповідно до відомостей Реєстру Криворізької міської територіальної громади ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за однією адресою в квартирі АДРЕСА_1 . (а.с.123).
В судовому засіданні від 19 травня 2025 року, було допитано свідка ОСОБА_6 , яка підтвердила факт спільного проживання сина з позивачем, ведення спільного господарства та факт утримання позивача сином, що помер.
Суд, розглянувши подані заявником матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999р. № 1105-Х1У в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1105), Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018р. № 11 (далі - Порядок).
Статтею 46 Конституцією України громадянам України гарантовано право на соціальний захист, що включає право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон № 1105 відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Відповідно до п. 5 ст. 36 Закону України 1105 У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються:
1) одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;
2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
У відповідності до ч.1 ст.41 Закону № 1105 у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більше як десятимісячного строку після його смерті.
Згідно ч.3 ст.41 Закону № 1105 право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.
Положеннями ч.6 ст.42 Закону № 1105 передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більше як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
З 1 січня 2023 року набула чинності оновлена редакція Закону України від 03 вересня 1999 року №1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої страхові виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві здійснюватиме Пенсійний фонд України.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено поняття сім'ї. Так, сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Права члена сім'ї має одинока особа.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Судом встановлено, що позивач є матір'ю померлого ОСОБА_2 , вони проживали однією сім'єю за однією адресою, мали взаємні права та обов'язки.
Крім того, наявні у справі докази свідчать про те, що позивач є особою пенсійного віку, проте почала отримувати пенсію лише після смерті сина, а до того була на його утриманні, що підтверджується доказами в матеріалах справи та показами свідка.
Суд вважає, що наявні у справі докази беззаперечно підтверджують факт перебування позивача на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та факт проживання однією сім'єю.
Аналізуючи пояснення свідка у сукупності з іншими, добутими по справі доказами, суд вважає ці пояснення, такими, що відповідають об'єктивній дійсності, оскільки вони цілком підтверджуються зібраними по справі доказами, є послідовними, узгоджуються між собою та підтверджені об'єктивними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним.
Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідно заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, Свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
На теперішній час, позивач має намір отримати страхові виплати після смерті свого сина, для чого їй необхідно надати до Головного управління Пенсійного фонду України відомості про підтвердження факту сумісного проживання із ним, тобто, необхідно встановити факт сумісного проживання з сином ОСОБА_2 на момент його смерті.
Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд зазначає, що відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Досліджені в ході судового розгляду в силу положень ст. 81 ЦПК України письмові докази, не містять внутрішніх протиріч, та узгоджуються між собою, підтверджені показами свідка. Їх взаємозв'язок та належна оцінка дає підстави суду дійти до висновку про можливість задоволення вимог ОСОБА_1 в частині встановлення факту сумісного проживання з сином ОСОБА_2 на момент його смерті.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Встановлення факту перебування на утриманні має юридичне значення для позивача, так як дозволить їй використати своє право на призначення страхових виплат після смерті сина.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_1 проживали разом на день смерті ОСОБА_1 , мали сімейні відносини, вели спільний бюджет та спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки як, станом на дату смерті сина позивач не працювала, перебувала на утриманні свого сина, суд доходить висновку про можливість встановлення факту того, що станом на дату смерті ОСОБА_2 , позивач перебувала на його утриманні.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утримані задовольнити.
Встановити факт сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 з її сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 та факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 на утриманні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 на час його смерті.
Стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ЄДРПОУ 21910427 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 сплачений останньої судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 28 травня 2025 року.
Суддя С.О. Демидова