Справа № 576/2271/24
Провадження № 1-кп/576/110/25
29 травня 2025 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
цивільного відповідача - ОСОБА_7 , його представника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в м. Глухів кримінальне провадження за № 12024200620000333 від 12.06.2024 р. про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Обложки Глухівського району, українця, громадянина України, одруженого, з середньою спеціальною освітою, пенсіонера, зареєстрованого у с. Обложки, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
встановив:
ОСОБА_4 , 12.06.2024 р. близько 7-ї години, керуючи автобусом ПАЗ 320507 р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись шляхопроводом з другорядної автомобільної дороги М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ в напрямку перехрестя з головною дорогою Р-65 КПП Миколаївка-Семенівка-Новгород-Сіверський-КПП Катеринівка, виїхавши на перехрестя з головною дорогою Р-65 зневажив безпекою дорожнього руху та не надавши переваги в русі, допустив зіткнення із автомобілем Nissan Rogue р.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , яка рухалась ліворуч по головній дорозі від м. Шостка в напрямку м. Глухів та не мала технічної можливості запобігти зіткненню.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Nissan Rogue ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому середньої третини правого стегна, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, та тілесні ушкодження у вигляді перелому шийки правого стегна, а також внутрішнього виростка правого стегна, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
У прямому причинному зв'язку з наслідками цієї дорожньо-транспортної пригоди - завданням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , знаходиться порушення ОСОБА_4 пункту 16.11 Правил дорожнього руху, відповідно до якого на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому злочині визнав повністю та пояснив, що до 2017 року він офіційно працював водієм автобуса у підприємця ОСОБА_7 , а потім пішов на пенсію. Влітку 2025 року ОСОБА_7 попросив його допомоги у перевезенні працівників для будівництва окопів на його автобусі. Він погодився і на автобусі ОСОБА_7 без офіційного працевлаштування перевозив працівників за 300 грн. за ходку. Автобус застрахований не був. 12.06.2024 р. вранці він автобусом відвіз працівників на об'єкт. Повертаючись назад, під час з'їзду з траси М02 у сторону м. Шостка, він подивився направо та впевнився, що там нікого не було. Потім він подивився наліво і йому також здалось, що там нікого не було, але огляд там був поганий. Потім він увімкнув передачу і почав рух з другорядної дороги на головну і у цей час відчув удар. Цивільний позов потерпілого визнає частково.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні ним інкримінованого йому злочину, окрім його пояснень, повністю підтверджується наступними доказами.
Свідченнями потерпілого ОСОБА_6 , який показав, що 12.06.2024 р. вранці він з дружиною їхали у м. Суми з м. Шостка і за кермом була його дружина. За с. Береза їдучі по головній дорозі з другорядної дороги вискочив автобус. Дружина намагалась прийняти вліво, але уникнути удару не вдалось.
Протоколом огляду місця події від 12.06.2024 р. з додатками, у якому зафіксовано обставини і деталі дорожньо-транспортної пригоди, зокрема розташування автомобіля та автобусу, наявність пошкоджень на автомобілі та автобусі, тощо (а.с.150-159).
Висновком експерта № 99 від 17.07.2024 р., яким стверджується, що у потерпілого ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому середньої третини правого стегна, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, та тілесні ушкодження у вигляді перелому шийки правого стегна, а також внутрішнього виростка правого стегна, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень (а.с.165-166).
Висновками експертиз технічного стану транспортних засобів від 27.07.2024 р. та від 19.07.2024 р., якими встановлено, що автобус ПАЗ 320507 р.н.з. НОМЕР_3 на момент ДТП був мав технічні несправності гальмівної системи, а автомобіль Nissan Rogue р.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП був технічно справний (а.с.169-193).
Висновком експерта від 02.07.2024 р., яким визначено місце зіткнення транспортних засобів та їх місце розташування на момент первинного контакту. Зокрема, зазначено, що зіткнення відбулось на лівій смузі проїзної частини автодороги Р-65 у напрямку м. Глухів (а.с.196-199).
Висновком експерта від 27.08.2024 р., яким стверджується, що на момент первинного контакту кут між умовними поздовжніми осями автобуса ПАЗ 320507 та автомобіля Nissan Rogue складав близько 150? ± 10?, розгорнутий ліворуч, проти ходу умовної годинникової стрілки, відносно умовної поздовжньої вісі автомобіля Nissan Rogue (а.с.202-215).
Висновком автотехнічної експертизи від 28.08.2024 р., яким стверджується, що в дорожній обстановці водій Nissan Rogue не мав технічної можливості запобігти зіткненню. В діях ОСОБА_4 з технічної точки зору вбачаються невідповідності п. 16.11 Правил дорожнього руху, які знаходяться у причинному зв'язку із виникненням ДТП (а.с.218-226).
Суд зазначає, що цей висновок ґрунтується на підставі повного та комплексного аналізу сукупності всіх інформативних ознак та слідів дорожньо-транспортної пригоди. При цьому висновок містить відповідне наукове обґрунтування, а також вихідні дані щодо моменту небезпеки для водіїв, а тому у суду не виникає жодних сумнівів щодо правильності та об'єктивності проведеної по справі експертизи.
Суд також звертає увагу й на те, що розглядаючи цю справу у змагальній процедурі, стороною захисту не висувалося претензій до жодного з перелічених вище доказів на етапі їх дослідження. Також сторона захисту не навела жодних аргументів, які б давали підстави засумніватися у правильності висновку експерта.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведеною, а його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, суд визнає згідно із ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання - повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Враховуючи наведене, ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до категорії необережних тяжких злочинів, особу винного, який є пенсіонером, характеризується позитивно, має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, пом'якшуючі покарання обставини, а також наслідки злочину, які вказують на високий рівень шкоди, завданої потерпілому, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_4 покарання передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі.
Водночас враховуючи вищезазначене, а також обставини, що пом'якшують покарання, позитивні рекомендації органу пробації, та те, що обвинувачений є пенсіонером, утримує тяжко хвору дружину, яка перенесла інфаркт мозку і потребує сторонньої допомоги, вперше притягується до кримінальної відповідальності, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального відбування основного покарання, а тому останній на підставі ст. 75 КК України має бути звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку.
Крім того, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його наслідків, обставин, за яких відбулося грубе порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху, суд вважає необхідним призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Вирішуючи заявлений потерпілим ОСОБА_6 уточнений цивільний позов про стягнення моральної шкоди із власника автобуса ОСОБА_10 та водія ОСОБА_4 в сумі по 300000 грн. з кожного (а.с.87-88), суд виходить з наступного.
Перш за все, суд зазначає, що цивільно-правова відповідальність власника автобуса ПАЗ 320507 р.н.з. НОМЕР_1 не була застрахована.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.12.2018 р. у справі № 426/16825/16-ц, зазначила, що аналіз норм ст.ст. 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 не мав трудового договору та трудових відносин із власником автобуса ОСОБА_10 . За поясненнями цивільного відповідача ОСОБА_10 він мав офіційні трудові відносини із сином обвинуваченого. Однак, у день аварії син обвинуваченого не вийшов на рейс, оскільки отримав повістку з військомату і у цей день його замінив ОСОБА_4 .
Оскільки ОСОБА_4 не мав підтверджених трудових відносин із ОСОБА_10 , то саме він на підставі ст.ст. 1167, 1187 ЦК України повинен нести відповідальність за завдану потерпілому моральну шкоду, яка сталась з його вини. Відтак, у частині вимог до ОСОБА_10 слід відмовити.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав частково заявлений потерпілим позов про відшкодування моральної шкоди на суму 150000 грн.
Однак, суд також враховує, що дії обвинуваченого призвели до втрати здоров'я потерпілого, що спричинило інвалідність. Потерпілий переніс багато операцій і втручання лікарів у зв'язку з отриманими у результаті ДТП травмами, що підтверджується наданою до справи медичною документацією. Він і далі потребує лікування. Він не може працювати і вести активне соціальне життя, як це було до завдання йому тілесних ушкоджень. Беззаперечно, що такі втрати здоров'я завдали йому серозної психоемоційної травми. Тому, компенсація моральної шкоди в сумі 300000 грн., є адекватною до глибини страждань потерпілого.
Суд визнає обґрунтованим заявлений лікувальною установою позов, оскільки відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.
Питання про розподіл процесуальних витрат необхідно вирішити у відповідності до ст. 124 КПК України - стягнувши з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта. Долю речових доказів суд вирішує за правилами ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання за цим законом у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік та покласти на нього наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 300000 грн. моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального некомерційного підприємства «Глухівська міська лікарня» Глухівської міської ради 24564 грн. 50 коп. витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з виконанням експертиз в сумі 19689 грн. 28 коп.
Після вступу вироку в законну силу зняти раніше накладений ухвалою слідчого судді арешт на автобус ПАЗ 320507 р.н.з. НОМЕР_1 , який повернути ОСОБА_7 Автомобіль Nissan Rogue р.н.з. НОМЕР_2 залишити у власності ОСОБА_9 .
Вирок суду може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1