Справа 573/950/25
Номер провадження 3/573/473/25
іменем України
28 травня 2025 року м. Білопілля
Суддя Білопільського районного суду Сумської області Марина ЧЕРКАШИНА, розглянувши матеріали, які надійшли із відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешканки АДРЕСА_1 , не працюючої, РНОКПП: НОМЕР_1
за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
З протоколу серії ВАД № 605783 від 16.05.2025 про адміністративне правопорушення, згідно якого поліцейським Сумського РУП ГУНП в Сумській області Рекою Я.О. встановлено, що 16.05.2025 близько 11.10 год. перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ухилилась від виконання обов'язків, передбачених законодавством відносно своєї малолітньої дитини: ОСОБА_3 , 2009 р.н., що виразилося у відмові від примусової евакуації з території м. Ворожба, що передбачено вимогами наказу Сумського ОВА №8-ОД1203 від 30 вересня 2024, наражаючи при цьому на небезпеку як себе так і малолітню дитину.
Нормативний акт, що передбачає відповідальність за інкриміноване особі адміністративне правопорушення.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП, що передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Разом з тим, у суд за викликом особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи шляхом надіслання смс-повідомлення, не з'явилась.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного.
Мотиви суду та оцінка наданих доказів.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за вказані порушення такі батьки можуть бути притягнутими до відповідальності згідно норм ст.184 КУпАП.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
За приписами ст. 150 Сімейного Кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2023 року №209 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року №841 і від 29 липня 2022 року №854» п.3 викладено в наступній редакції:
«З метою захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, в умовах воєнного стану обласні військові адміністрації за погодженням з органами військового командування на відповідній території та Координаційним штабом з питань проведення обов'язкової евакуації населення в умовах воєнного стану можуть прийняти рішення про проведення обов'язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремого населеного пункту в місцевості, де ведуться бойові дії».
Обов'язкова евакуація в примусовий спосіб дітей здійснюється за супроводом одного з батьків, особи, яка їх замінює, або іншого законного представника»; пункт 31 доповнено новим абзацом такого змісту: «Відмова батьків, осіб, які їх замінюють, або інших законних представників від обов'язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з окремого населеного пункту в місцевості, де ведуться бойові дії, не допускається».
Відповідно до наказу Сумського ОВА №8-ОД1203 від 30 вересня 2024 проводиться обов'язкова евакуація в примусовий спосіб дітей з їх батьками, або особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремих населених пунктів Сумського району, в тому числі з м. Ворожби, Ворожбянської територіальної громади (фактичне місце проживання сім'ї ОСОБА_2 )
Складаючи протокол про адміністративне правопорушення, посадова особа посилається на невиконання ОСОБА_2 вищезазначених нормативних актів про проведення обов'язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками з населеного пункту м. Ворожба Сумського району Сумської області в умовах воєнного стану.
Винуватість ОСОБА_2 підтверджується письмовими поясненнями останньої, копією свідоцтва про народження дитини, де вона записана матір'ю останнього, відеозаписом на оптичному диску, на якому зафіксовано обставини відмови від евакуації (а. с. 2-6).
Суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, що підтверджується матеріалами справи у їх сукупності.
Мотив накладення стягнення.
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи характер скоєного правопорушення, відношення ОСОБА_2 до ситуації, з якої остання згідно пояснення має бажання виїжджати до іншого населеного пункту в найближчий час, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, з огляду на дотримання принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення і заходом державного примусу, вважаю за можливе притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП з призначенням адміністративного стягнення у виді попередження.
У зв'язку з накладенням адміністративного стягнення, на підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, що притягується до адміністративної відповідальності необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 184, ст. ст. 284, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП і застосувати до неї адміністративне стягнення у виді попередження.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605 (шістсот п'ять шістдесят) гривень 60 копійок.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці з наступного дня після набрання рішенням законної сили, а в разі, якщо судове рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його постановлення.
Суддя