21 травня 2025 року
м. Київ
справа № 161/4484/23
провадження № 61-13166св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2024 року у складі судді Пушкарчук В. П., постанову Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І., та касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Сорокопудом Миколою Олександровичем, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив зобов'язати відповідачів солідарно відновити первинний стан конструкції огорожі між земельними ділянками із кадастровими номерами 0722881800:01:001:5324 та 0722881800:01:001:7187, яка була зруйнована внаслідок видалення опорної стінки ґрунту, що складалася із природних шарів № 1 та № 2 ґрунту (відповідно до висновку судової експертизи від 17 лютого 2023 року № 17/02/2023).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 . Призначено підготовче судове засідання на 01 травня 2023 року о 11 год 00 хв. У підготовче судове засідання викликано учасників справи.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті на 29 червня 2023 року.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належно повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Районний суд урахував, що до початку судового засідання, призначеного на 28 травня 2024 року, представником позивача було подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване сімейними обставинами, проте вважав, що позивач не з'явився в судове засідання та причини своєї неявки до суду не повідомив.
Постановою Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2024 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком районного суду про наявність процесуальних підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Апеляційний суд зазначив, що справа неодноразово призначалася до розгляду, сторони належно та у встановлені нормами ЦПК України строки повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи. У судові засідання, призначені на 25 квітня 2024 року та 28 травня 2024 року, позивач та його представник не з'явилися, про дату та час розгляду справи були належно повідомлені шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, а заяви про розгляд справи за їх відсутності не подавали.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що позивач та його представник не були повідомлені про судове засідання, призначене на 28 травня 2024 року, в якому постановлена оскаржувана ухвала районного суду, з огляду на те, що представник позивача - адвокат Чайка О. Ф. 27 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подав заяву про відкладення розгляду справи, призначеного на 28 травня 2024 року у зв'язку із сімейними обставинами.
02 вересня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, понесені нею в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Отже, відсутні правові підстави для компенсації відповідачці судових витрат згідно з положеннями частини п'ятої статті 142 ЦПК України.
Апеляційний суд зазначив, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, які були направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2024 року, постанову Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року скасувати та направити справу на розгляд суду першої інстанції.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Сорокопуд М. О., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Волинського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційних скаргдо суду касаційної інстанції
У вересні 2024 року касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У листопаді 2024 року касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Сорокопудом М. О.,на ухвалу Волинського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та роз'яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Сорокопудом М. О., на ухвалу Волинського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 рокута роз'яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.
У січні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій у порушення вимог ЦПК України не звернули уваги на те, що у справі відсутні належні та допустимі докази, якими підтверджується факт отримання ним та його представником судових повісток про виклик до суду першої інстанції у судові засідання, призначені на 25 квітня 2024 року та 28 травня 2024 року, відтак дійшли передчасного висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні заяви позивача та його представника про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, а тому не можна вважати, що суд належно повідомив учасників справи про розгляд справи.
Посилається на те, що судами не застосовано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22. Вважає, що залишення позову без розгляду є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Сорокопудом М. О., мотивована тим, що апеляційний суд неповно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив та не надав правової оцінки наявним у справі доказам щодо розрахунку суми судових витрат, зокрема, договору про надання правової допомоги та акту виконаних робіт.
Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що відповідач мала подати заяву про компенсацію витрат, пов'язаних з необґрунтованими діями позивача, а не заяву про стягнення витрат на правову допомогу.
Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду,викладені у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17 та постановах Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 905/121/19, від 13 травня 2021 року у справі № 910/16777/20, від 15 вересня 2021 року у справі № 902/136/21, від 21 січня 2021 року у справі № 747/839/18, від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, які не були враховані апеляційним судом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.
У грудні 2024 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначила про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій. Вважає оскаржувані судові рішення такими, що відповідають вимогам статей 263-265 ЦПК України.
Крім того, у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді стягнення на користь Державної судової адміністрації України штрафу у зв'язку зі зловживанням ним процесуальними правами, а саме подання п'ятого позову до одних і тих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Сорокопудом М. О., підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки (пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача».
Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (див.: постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 20 травня 2021 року у справі № 522/13928/15 (провадження № 61-2134св21), від 18 серпня 2021 року у справі № 495/9414/15-ц (провадження № 61-5230св21), від 10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18 (провадження № 61-16720св20), від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956св22).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п'ята статті 130 ЦПК України).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами встановлено, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2023 року відкрито провадження у справі у загальному позовному провадженні.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті на 29 червня 2023 року.
У подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, у зв'язку із неявкою учасників справи у судове засідання або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, а саме: 29 червня 2023 року, 07 серпня 2023 року, 19 вересня 2023 року, 24 жовтня 2023 року, 30 листопада 2023 року, 25 січня 2024 року, 19 лютого 2024 року, 19 березня 2024 року, 25 квітня 2024 року, 28 травня 2024 року (том 1, а. с. 133, 173, 183, 184, 187, 192, 199-202, 209, 219, 226).
Про судове засідання, призначене на 25 квітня 2024 року, позивач та його представник - адвокат Чайка О. Ф. повідомлялися шляхом надсилання судової повістки СМС-повідомленням на номери телефонів, зазначених у заявах з процесуальних питань.
Відповідно до довідки доставку SMS-повідомлення щодо документа «Судова повістка про виклик до суду в справі цивільній, адміністративній, про адміністративне правопорушення, іншій» повідомлення щодо судової повістки про виклик до суду на 25 квітня 2024 року, яка сформована 19 березня 2024 року, доставлено одержувачу ОСОБА_1 19 березня 2024 року (том 1, а. с. 225).
Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою про доставку повідомлення у додаток «Vіber», складеною відповідальною особою, у додатку «Viber» повідомлення щодо судової повістки про виклик до суду на 25 квітня 2024 року, яка сформована 19 березня 2024 року, доставлено одержувачу Чайці О. Ф. 19 березня 2024 року (том 1, а. с. 221).
Відповідно до протоколу судового засідання від 25 квітня 2024 року, учасники справи у судове засідання не з'явилися, у зв'язку із чим розгляд справи було відкладено на 28 травня 2024 року про що повідомлено учасників справи шляхом надсилання судової повістки СМС-повідомлення.
Згідно з довідкою доставку SMS-повідомлення щодо документа «Судова повістка про виклик до суду в справі цивільній, адміністративній, про адміністративне правопорушення, іншій» повідомлення щодо судової повістки про виклик до суду на 28 травня 2024 року, яка сформована 25 квітня 2024 року, доставлено одержувачу ОСОБА_1 25 квітня 2024 року (том 1, а. с. 231).
Відповідно до довідки про доставку повідомлення у додаток «Vіber», складеною відповідальною особою, у додатку «Viber» повідомлення щодо судової повістки про виклик до суду на 28 травня 2024 року, яка сформована 25 квітня 2024 року, доставлено одержувачу Чайці О. Ф. 25 квітня 2024 року(том 1, а. с. 221).
Зазначені виклики (повідомлення) на адресу ОСОБА_1 та його представника не відповідають вимогам процесуального закону.
Довідки про доставку повідомленьне можуть вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно із частиною тринадцятою статті 128 ЦПК України відповідний вид повідомлення можливий лише за наявності відповідної письмової заяви учасника справи.
Відповідно до частин одинадцятої, тринадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Тлумачення частини тринадцятої статті 128 ЦПК України свідчить про те, що повідомлення учасника про розгляд справи може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку лише за наявності відповідної письмової заяви учасника справи.
Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 177/547/16-ц (провадження № 61-48852св18), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/13021/16-ц (провадження № 61-9424св21) та інших.
У матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 про бажання отримувати повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії за допомогою засобів мобільного зв'язку, отже, відправлення судом першої інстанції смс-повідомлення не може вважатися належним повідомленням ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи.
Отже, суд першої інстанції належно не повідомив ОСОБА_1 та його представника про розгляд справи, оскільки судова повістка їм засобами поштового зв'язку не надсилалася взагалі.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128-130, 372 ЦПК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на вказане порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке було обов'язковою підставою для скасування ухвали районного суду відповідно до наведеної норми процесуального права, уваги не звернув, залишивши її без змін.
При цьому, зазначені доводи містилися в апеляційній скарзі (том 2, а. с. 32-34).
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та постанови апеляційного суду, прийнятої за результатами її перегляду, з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Сорокопудом М. О.
Ураховуючи те, що Верховним Судом за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 ухвалюється постанова про скасування ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2024 рокута постанови Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат за результатами апеляційного розгляду відсутні, а тому ухвала Волинського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року підлягає скасуванню. При цьому відсутні підстави для надання оцінки доводам, викладеним у касаційній скарзі ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Сорокопудом М. О., на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову в ухваленні додаткового судового рішення, оскільки питання розподілу судових витрат має бути вирішене судом при ухваленні відповідного судового рішення.
Щодо судових витрат
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду першої інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат немає.
Щодо клопотання ОСОБА_3 про застосування заходів процесуального примусу у зв'язку зі зловживанням ОСОБА_1 процесуальними правами
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді стягнення на користь Державної судової адміністрації України штрафу у зв'язку зі зловживанням ним процесуальними правами, а саме подання п'ятого позову до один і тих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Статтею 144 ЦПК України визначені види заходів процесуального примусу, в тому числі, штраф.
Згідно із частиною першою статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.
Чинним цивільним процесуальним законодавством не встановлено імперативного характеру застосування заходів процесуального примусу, в тому числі, штрафу, оскільки це є правом суду, а не його обов'язком.
Аналізуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для застосування заходів примусу, передбачених статтею 148 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 не вчиняв дій (бездіяльності), які могли б свідчити про зловживання процесуальними правами.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про вжиття заходів процесуального примусу у вигляді штрафу у зв'язку зі зловживанням процесуальними правами відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2024 рокута постанову Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Сорокопудом Миколою Олександровичем, задовольнити частково.
УхвалуВолинського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року скасувати.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець