Справа № 573/360/25
Номер провадження 2/573/143/25
(повний текст)
28 травня 2025 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої суддіТерещенко О.І.,
з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів та приведення рахунків до стану, у якому вони перебували перед виконанням несанкціонованих операцій, зобов'язання відновити залишок коштів на картковому рахунку, зупинення нарахування відсотків за картковим рахунком, скасування заборгованості за використаним кредитним лімітом,
24 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління АТ КБ «ПриватБанк», в якому вказує, що має відкриті рахунки у АТ КБ «ПриватБанк» та є його клієнтом з 2013 року. 29 грудня 2024 року близько 14:19 год відбулося списання коштів з належної їй кредитної картки. Вона заблокувала кредитну картку у додатку «Приват24» та відразу зателефонувала на лінію 3700. Під час з'єднання з оператором з її картки для виплат та картки « Юніор », відкритої на ім'я її сина ОСОБА_3 та прив'язаної до її телефону, теж відбулися списання коштів. Під час спілкування з оператором останнім заблоковано її аккаунт у додатку «Приват24». Після цього на її номер надходили смс-повідомлення від «Приватбанку» із запитом про підтвердження розблокування карт з паролями. Після відновлення фінансового номеру через онлайн-банкінг «Приват24», оглянувши операції по карткам, виявила списання коштів, а саме: з рахунку НОМЕР_1 (кредитна картка «Універсальна») трьома платежами з комісією банку списано 1342,74 грн, 9212,84 грн, 8177,69 грн; з рахунку НОМЕР_2 (карта «Для виплат») одним платежем списано 3618 грн з комісією банку; з рахунку НОМЕР_3 (карта «Юніор») одним платежем списано кошти в сумі 6432 грн з комісією банку. Всі кошти перераховані на карту № НОМЕР_4 , власник якої карти її не відомий. Також указує, що напередодні їй ніяких дзвінків чи смс-повідомлень з АТ КБ «ПриватБанк» не надходило про підтвердження операцій, ніяких онлайн покупок вона не здійснювала, за посиланнями не переходила, свої дані про акаунт та паролі нікому не повідомляла та при списанні коштів сторонні особи їй не телефонували та смс-повідомлення їй не надходили; всі карти знаходяться у неї, а син лише користується своєю карткою, яка до його мобільного телефону не прив'язана. 23 грудня 2024 року о 17:08 год на її електронну адресу надійшло повідомлення з АТ КБ «ПриватБанк» про нетиповий вхід у додаток Приват24, яке було відкрито нею через пару днів та вхід вона не підтверджувала, а вже 29 грудня 2024 року таких повідомлень з банку не надходило. 29 грудня 2024 року вона звернулася до Сумського РУП ГУНП в Сумській області із заявою про крадіжку грошових коштів з карткових рахунків та заволодіння доступу до її персональних даних. Відомості про вказану подію внесені в ЄРДР за ч. 4 ст. 185 КК України. 02 січня 2025 року вона зверталася до банку з приводу здійснення службового розслідування за фактом крадіжки грошових коштів з карткових рахунків та розголошення персональних даних клієнта, однак 29.01.2025 на свою електронну адресу отримала відповідь від банку щодо коштів, списаних з її рахунку, про те, що банк не може повернути кошти. Щодо списання коштів з картки дитини банк проігнорував звернення. Вказує, що витік інформації щодо належних їй рахунків відбувся з боку банку. Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_1 просила стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь незаконно списані грошові кошти з карткових рахунків № НОМЕР_1 (кредитна карта «Універсальна») в сумі 18733,27 грн, № НОМЕР_2 (карта «Для виплат») у сумі 3618 грн, № НОМЕР_3 (карта «Юніор») у сумі 6432 грн, привівши вказані рахунки до стану, у якому вони перебували перед виконанням несанкціонованих операцій від 29 грудня 2024 року, шляхом повернення коштів у загальній сумі 28783,27 грн, зупинити нарахування відсотків за картковим рахунком № НОМЕР_1 (кредитна карта «Універсальна») та скасувати будь-яку заборгованість за використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилися внаслідок несанкціонованих операцій від 29 грудня 2024 року з 29 грудня 2024 року до набрання рішенням законної сили та моменту його виконання.
Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 31, 34).
13 березня 2025 року позивачка звернулася до суду із заявою про долучення доказів до матеріалів справи (а. с. 43-56).
28 березня 2025 року до суду надійшов відзив представника АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката Панченко А.С., в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, оскільки позивачка сама розголосила свої персональні дані, що привело до списання коштів з її рахунків (а. с. 61-67, 69 зв. -85).
02 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, в якій остання просила зобов'язати відповідача відновити залишок коштів на її картковому рахунку до того стану, у якому вони перебували перед виконанням фінансових операцій 29 грудня 2024 року з 14:19 по 14:22 год, зупинити нарахування відсотків за картковим рахунком № НОМЕР_1 (кредитна карта «Універсальна») та скасувати будь-яку заборгованість за використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилися внаслідок несанкціонованих операцій від 29 грудня 2024 року з 29 грудня 2024 року до набрання рішенням законної сили та моменту його виконання (а. с. 89-93).
02 квітня 2025 року поштою надійшла відповідь на відзив АТ КБ «ПриватБанк» від ОСОБА_1 , в якій остання просила не приймати заперечень відповідача на позовну заяву у зв'язку із пропуском строку для його подачі та задовільнити позов (а. с. 95-99).
04 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 , якою остання, остаточно уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь незаконно списані грошові кошти з карткового рахунку № НОМЕР_2 (карта «Для виплат») у сумі 3618 грн та карткового рахунку № НОМЕР_3 (карта «Юніор») у сумі 6432 грн, привівши вказані рахунки до стану, в якому вони перебували перед виконанням несанкціонованих операцій, а також зобов'язати відповідача відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_1 (кредитна карта «Універсальна») до того стану, у якому вони перебували перед виконанням фінансових операцій 29 грудня 2024 року з 14:19 год по 14:22 год, тобто станом на 28 грудня 2024 року. Також просила зупинити нарахування відсотків за картковим рахунком № НОМЕР_1 (кредитна карта «Універсальна») та скасувати будь-яку заборгованість за використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилися внаслідок несанкціонованих операцій від 29 грудня 2024 року з 29 грудня 2024 року до набрання рішенням законної сили та моменту його виконання (а. с. 105-106).
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а. с. 147).
Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Панченко А.С. проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 має відкриті рахунки у АТ КБ «ПриватБанк», а саме: № НОМЕР_1 (картка № НОМЕР_5 ), з якої 29 грудня 2024 року в період з 14: 19 год до 14:20 год відбулося списання коштів трьома транзакціями з комісією банку у сумі 8177,69 грн, 9212,84 грн, 1342,74 грн; № НОМЕР_2 (картка № НОМЕР_6 ), з якої о 14:22 год 29 грудня 2024 року відбулося списання коштів у сумі 3618 грн, сума комісії за платежем становить 18 грн; № НОМЕР_3 (карта № НОМЕР_7 ), з якої о 14:22 год 29 грудня 2024 року відбулося списання коштів у сумі 6432 грн, сума комісії за платежем становить 32 грн. Картку № НОМЕР_5 заблоковано та сума кредитного ліміту становить 75 000 грн, залишок коштів 55636,31 грн та 19363,69 грн - суми витрачених коштів, обов'язковий платіж становить 1863,50 грн. 01 лютого 2025 року з цієї картки відбулося списання відсотків за користування кредитом у сумі 727,78 грн (а. с. 17-24).
Згідно з матеріалами справи, 30 грудня 2024 року в ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 29 грудня 2024 року внесені відомості за фактом крадіжки грошових коштів останньої з банківських карток, відкритих у АТ КБ «ПриватБанк», у загальній сумі 28783,27 грн шляхом переказу на картку № НОМЕР_8 . За даним фактом здійснюється досудове розслідування, в ході якого допитано як потерпілу ОСОБА_1 та встановлено, що 29 грудня 2024 року близько 14:19 год відбулося списання коштів з належної їй кредитної картки. Після чого вона заблокувала кредитну картку у додатку «Приват24» та відразу зателефонувала на лінію 3700. Під час з'єднання з оператором з її картки для виплат та картки « Юніор », відкритої на ім'я її сина ОСОБА_3 , яка прив'язана до її телефону, теж відбулися списання коштів. Під час спілкування з оператором останнім заблоковано її аккаунт у додатку «Приват 24». Після цього на її номер надходили смс- повідомлення від «Приватбанку» із запитом про підтвердження розблокування карт з паролями. Після відновлення фінансового номеру через онлайн-банкінг «Приват24», оглянувши операції по карткам, виявила списання коштів, а саме: з рахунку № НОМЕР_1 (кредитна картка «Універсальна») трьома платежами з комісією банку списано 1342,74 грн, 9212,84 грн, 8177,69 грн; з рахунку № НОМЕР_2 (карта «Для виплат») одним платежем списано 3618 грн з комісією банку; з рахунку № НОМЕР_3 (карта «Юніор») одним платежем списано кошти в сумі 6432 грн з комісією банку. Всі кошти перераховані на карту № НОМЕР_8 . Вказує, що власник карти її не відомий. Напередодні їй ніяких дзвінків чи смс-повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк» не надходило про підтвердження операцій, ніяких онлайн покупок вона не здійснювала, за посиланнями не переходила, свої дані про акаунт та паролі нікому не повідомляла та при списанні коштів сторонні особи їй не телефонували та смс-повідомлення їй не надходили; всі картки знаходяться у неї, а син лише користується своєю карткою, яка до його мобільного телефону не прив'язана (а. с. 11).
За твердженням позивачки, саме за її повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» про крадіжку коштів заблоковано її аккаунт у "Приват24" та нею особисто заблоковано її кредитну картку. Вказане відповідачем не оспорюється.
З протоколу огляду предметів (речей) від 30 грудня 2024 року, складеного в ході досудового розслідування вказаного вище кримінального провадження, вбачається, що об'єктом огляду є мобільний телефон ОСОБА_1 . Під час огляду зафіксовано підтвердження переказів грошових коштів у додатку «Приват24», а також наявність карток, зазначених потерпілою, здійснено огляд вхідних та вихідних дзвінків та смс-повідомлень, підозрілих абонентів не виявлено. Встановлена наявність дзвінків потерпілої на гарячу лінію «Приватбанку» після списання грошових коштів. Вказана інформація зафіксована за допомогою скріншотів (а. с. 49-54).
02 січня 2025 року ОСОБА_1 зверталася до банку з приводу здійснення службового розслідування за фактом крадіжки грошових коштів з карткових рахунків та розголошення персональних даних клієнта та 29 січня 2025 року отримала відповідь від банку про те, що він не може повернути кошти та припинити нарахування відсотків (а. с. 14-16).
Ухвалою суду від 11 квітня 2025 року за клопотанням представника відповідача - адвоката Панченко А.С. про витребування доказів у ПрАТ «Київстар» витребувано інформацію про надання абоненту ОСОБА_1 по мобільному телефонному номеру: НОМЕР_9 усіх послуг мобільного зв'язку (вхідні, вихідні дзвінки, смс повідомлення, їх тривалість, зміст, маршрути передавання, ІМЕІ мобільного терміналу абонента, даних щодо місцезнаходження телефону вказаного абонента, в тому числі з прив'язками до базових станцій з розшифровкою їх місцезнаходження та координат, тощо) у період з 23 по 29 грудня 2024 року включно (а. с. 118).
За інформацією ПрАТ «Київстар» електронні комунікаційні послуги по телефонному номеру НОМЕР_9 у період часу з 23 по 29 грудня 2024 року надавались на умовах передплаченої форми обслуговування ПрАТ «Київстар» знеособлено (анонімно), без укладення письмового договору або реєстрації, відповідно до «Порядку ідентифікації кінцевих користувачів послуг», затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку від 07 грудня 2022 року №235, та за жодною особою, зокрема ОСОБА_1 , номер зареєстрований не був. Тому відсутні достатні законні підстави вважати, що саме ОСОБА_1 була користувачем телефонного номеру НОМЕР_9 , зокрема в період часу з 23 по 29 грудня 2024 року. ПрАТ «Київстар» також надано інформацію про вхідні та вихідні телефонні дзвінки та SMS- повідомлення, з прив'язкою до базових станцій, по телефонному номеру НОМЕР_9 ( НОМЕР_10 ), які були зафіксовані комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар» в період часу з 23 по 29 грудня 2024 року.
Окрім записів про надані електронні комунікаційні послуги телекомунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар» в межах технічних можливостей можуть фіксуватися лише цифрові територіальні ідентифікатори базових станцій (LAC та CID), що обслуговують з'єднання абонентів у певний період часу, та Оператор має можливість встановити лише адресу розташування такої базової станції за умови отримання інформації про з'єднання абонента, які відбулися з використанням цього пристрою. Радіус покриття кожної базової станції залежить від багатьох чинників та за ідеальних умов може досягати 35 км. В інформаційних системах Компанії відомості про зміст (текст, звукозаписи) SMS-повідомлень, вхідних та вихідних дзвінків абонентів не фіксується обладнанням та не зберігається, що узгоджується зі ст. 32 Конституції України. Фіксація інформації, яка передається під час зв'язку абонентами, здійснюється органами досудового розслідування в порядку статей 263, 268 КПК України (а. с. 132-134).
З інформації, наданої ПрАТ «Київстар» про вхідні та вихідні дзвінки та SMS-повідомлення по номеру телефону НОМЕР_9 , які були зафіксовані комунікаційним обладнанням оператора зв'язку у період з 23 по 29 грудня 2024 року, випливає, що з указаного абонентського номера у зазначений період активно здійснювались вихідні дзвінки, а також приймалися вхідні, в тому числі 29 грудня 2024 року о 14:21:22 год, о 14:21:39 год, 14:46:08 год, 15:55:29 год здійснено вихідні дзвінки на номер 3700 тривалістю по 07 секунд кожен (а. с. 135-136).
Згідно з листом слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області у кримінальному провадженні №12024200480003724 від 30 грудня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, про підозру нікому не повідомлялося, обвинувальний акт до суду не скеровувався, у зв'язку з тим, що особу, якою було вчинено вказане правопорушення, не встановлено. Інформація про смс-повідомлення та дзвінки потерпілої за 23 грудня 2024 року у матеріалах кримінального провадження відсутня. На даний час органом досудового розслідування проводяться усі можливі слідчі дії для встановлення особи правопорушника (а. с. 146).
Тобто, судом встановлено факт звернення позивачки до банку про проведення переказу коштів третіми особами з банківських карток, відкритих на її ім'я та ім'я її дитини, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у ОСОБА_1 була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, що не спростовано відповідачем.
Суд встановив, що підставою позовних вимог позивачки є відсутність її волевиявлення на проведення 29 грудня 2024 року транзакцій зі списання коштів з її карткових рахунків шляхом переказу без її участі, що стало можливим через надання АТ КБ «ПриватБанк» послуг неналежної якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066, ч. 1 ст. 1068, ст. 1071 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пунктів 1, 36, 39 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг.
Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку - надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника для виконання платіжних операцій.
Неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди.
Згідно з частин 1, 2, 3, 12 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.
Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
Надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов'язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 42 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг платника зобов'язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом.
Порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника.
Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 66 вказаного Закону банки та небанківські надавачі платіжних послуг зобов'язані затвердити та дотримуватися внутрішніх правил щодо ефективного зниження та контролю за операційними ризиками, кіберризиками та ризиками безпеки, пов'язаними з наданням платіжних послуг (виконанням платіжних операцій).
Під кіберризиком для цілей цієї частини розуміється ризик виникнення внаслідок реалізації кіберзагроз збитків та/або додаткових втрат банків, інших осіб, які здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, операторів платіжних систем та/або учасників платіжних систем, технологічних операторів платіжних послуг.
Зазначені правила мають також містити процедури забезпечення безпеки виконання платіжних операцій, вжиття заходів з ідентифікації помилкових та неналежних платіжних операцій (суб'єктів таких платіжних операцій) та заходів із запобігання або припинення таких платіжних операцій, реагування на інциденти безпеки, здійснення моніторингу та ведення бази даних операційних інцидентів, кіберінцидентів та інцидентів безпеки, пов'язаних з наданням платіжних послуг (виконанням платіжних операцій).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 67 вказаного Закону надавачі платіжних послуг зобов'язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання.
Система захисту інформації має забезпечувати цілісність, конфіденційність, доступність та простежуваність інформації, що формується, обробляється, передається та зберігається під час виконання платіжних операцій, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Надавачі платіжних послуг зобов'язані виконувати встановлені законодавством вимоги щодо захисту інформації.
Згідно з частинами 1-5 ст. 68 Закону електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.
Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов'язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів.
Надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).
Надавачі платіжних послуг зобов'язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації.
Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов'язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.
Згідно з п.п. 1 п. 136, абз. 1 п. 140, 146 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №164, користувач зобов'язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що вина банку в знятті коштів з рахунків клієнта виключається лише в разі доведення, що саме клієнт банку своїми діями чи бездіяльністю посприяв у втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 у справі №6-71цс15, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача в перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Оцінюючи аргументи сторін, суд бере до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно банку, доводи якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року в справі №176/1445/22.
Посилання АТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що позивачка порушила Правила здійснення операцій за рахунками, відкритими фізичними особами в АТ КБ «ПриватБанк», оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, є безпідставними, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Відповідач не довів того, що ОСОБА_1 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персональної інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року в справі №537/3312/16-ц.
У ході судового розгляду відповідач не спростував доводів позивачки щодо вчинення відносно неї незаконних дій, а також не довів, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню особистої інформації, яка дає змогу від її імені здійснювати платіжні операції.
Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд зазначає, що грошові кошти, списані з карткового рахунку № НОМЕР_1 , не належать позивачці, тому належним способом захисту її прав буде відновлення залишку кредитних коштів на особистому кредитному картковому рахунку до стану, у якому він перебував перед виконанням фінансових операцій 29 грудня 2024 року з 14:19 год по 14:22 год, про що вона просить в остаточному варіанті уточненої позовної заяви.
Також суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача на її користь незаконно списаних грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_2 (карта «Для виплат») у сумі 3618 грн та карткового рахунку № НОМЕР_3 (карта «Юніор») у сумі 6432 грн, оскільки ці кошти належали саме ОСОБА_1 .
Щодо позовної вимоги про зупинення нарахування відсотків за картковим рахунком № НОМЕР_1 (кредитна карта «Універсальна») та скасування будь-якої заборгованості за використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилися внаслідок несанкціонованих операцій від 29 грудня 2024 року з 29 грудня 2024 року до набрання рішенням законної сили та моменту його виконання, то суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі №320/8618/15-ц (провадження №61-4393сво18) зроблено висновок про те, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України. Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов'язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов'язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.
Отже, вимога позивачки про зупинення нарахування відсотків за картковим рахунком № НОМЕР_1 та скасування будь-якої заборгованості за використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилися внаслідок несанкціонованих операцій від 29 грудня 2024 року з 29 грудня 2024 року до набрання рішенням законної сили та моменту його виконання, не підлягає задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 , не передбачає відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення, не забезпечує відновлення її прав.
З огляду на положення статті 141 ЦПК України та враховуючи, що позивачка від сплати судового збору звільнена відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів", то з відповідача на користь держави слід стягнути 2422 грн 40 коп. судового збору за дві задоволені позовні вимоги (1211,20 грн х 2 = 2422,40 грн).
Керуючись статтями 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 ) до Управління Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 30, код ЄДРПОУ 14360570) про стягнення коштів та приведення рахунків до стану, у якому вони перебували перед викнонанням несанкціонованих операцій, зобов'язання відновити залишок коштів на картковому рахунку, зупинення нарахування відсотків за картковим рахунком, скасування заборгованості за використаним кредитним лімітом задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 незаконно списані грошові кошти з карткового рахунку № НОМЕР_2 (карта «Для виплат») у сумі 3618 (три тисячі шістсот вісімнадцять) гривень 00 копійок та карткового рахунку № НОМЕР_3 (карта «Юніор») в сумі 6432 (шість тисяч чотириста тридцять дві) гривні.
Зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № НОМЕР_1 (кредитна картка «Універсальна») до того стану, у якому вони перебували перед виконанням фінансових операцій 29 грудня 2024 року з 14:19 год по 14:22 год.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовної вимоги в частині зупинення нарахування відсотків за картковим рахунком № НОМЕР_1 (кредитна карта «Універсальна») та скасування будь-якої заборгованості за використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилися внаслідок несанкціонованих операцій від 29 грудня 2024 року з 29 грудня 2024 року до набрання рішенням законної сили та моменту його виконання.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави 2422 грн 40 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Повний текст рішення складений 29 травня 2025 року.
Суддя