26 травня2025 року
м. Київ
справа № 442/4928/24
провадження № 61-6189 ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стегніцький Андрій Миронович, на постанову Львівського апеляційного суду від 01 травня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до суду з указаним вище позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 118 188,96 грн, яка складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 31 567,10 грн та суми прострочених платежів по процентах в розмірі 86 621,86 грн.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 28 січня 2025 року відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Бізнес Позика».
Постановою Львівського апеляційного суду від 01 травня 2025 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 січня 2025 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором від 31 липня 2023 року в розмірі 118 188,96 грн, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 31 567,10 грн та суми прострочених платежів по процентах в розмірі 86 621,86 грн.
09 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від імені ОСОБА_1 - адвокат Стегніцький А. М. подав касаційні скарги на постанову суду апеляційної інстанції (надійшли до суду 12 травня 2025 року), у яких просив постанову Львівського апеляційного суду від 01 травня 2025 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційні скарги подані на судове рішення з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2025 року (на час подання касаційної скарги) - 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у цій справі становить 118 188,96 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250=757 000).
Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесятрозмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд касаційної інстанції не надає правової оцінки законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлює наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для заявника (підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Щодо фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції істотно порушив норми матеріального та процесуального права, зокрема статей 13, 203, 625 ЦК України, статтей 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 6 Закону України «Про фінансові послуги». На думку заявника, питання права, яке має фундаментальне значення стосується 730 % річних, що прямо суперечить нормам справедливості, добросовісності, публічного порядку.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, керується тим, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Посилання заявника не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах заявником не наведено і доказів на їх підтвердження не надано. Крім того, заявник не зазначила, у чому полягає вагомість для держави і суспільства правового питання, яке, на її думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Виняткове значення справи заявник обґрунтовує тим, що кошти були взяті на лікування пораненого сина, який став людиною з інвалідністю внаслідок бойових дій, кредитор проігнорував звернення про реструктуризацію та звернувся до суду про стягнення надмірної для неї суми. Отже, справа має особливе значення для відповідача як учасника справи, яка є вдовою військовослужбовця, матір'ю пораненого військовослужбовця, який є особою з інвалідністю ІІ групи, та сплатила понад 70 000,00 грн за кредит, але зазнає тиску на сплату ще понад 118 188,96 грн.
Так, оцінка судом «винятковості справи» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин в такій скарзі.
Аналіз наведених заявником доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має для відповідача виняткове значення, оскільки незгода з оскаржуваним судовим рішенням не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для останнього внаслідок прийняття такого судового рішення.
Та обставина, що ОСОБА_1 є вдовою військовослужбовця, матір'ю пораненого військовослужбовця, який є особою з інвалідністю ІІ групи не може розглядатися касаційним судом як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для заявника. При цьому заявник не надала доказів свого майнового стану, які свідчили б про винятковість значення для неї стягнутої суми заборгованості.
Касаційний суд, перевіривши доводи касаційних скарг, дійшов висновку, що обґрунтування, які вони містять, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки від імені ОСОБА_1 - адвокат Стегніцький А. М. подав касаційні скарги на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стегніцький Андрій Миронович, на постанову Львівського апеляційного суду від 01 травня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара