Справа № 486/431/25
Провадження № 2/486/613/2025
29 квітня 2025 року Південноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Савіна О.І.,
при секретарі - Соболевської І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Південнокраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про збільшення розміру аліментів,
без участі сторін,
10.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , про збільшення розміру аліментів.
В обґрунтування позову зазначає, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який за рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19.06.2018 року був розірваний. На підставі судового наказу, виданого Южноукраїнським міським судом Миколаївської області від 02.05.2018 року у справі №486/532/18, на утримання дітей з відповідача стягувалися аліменти. Оскільки, донька ОСОБА_3 та старший син ОСОБА_4 досягли повноліття, стягнення аліментів на них припинено. Також, припинено стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , у зв'язку із продовженням ним навчання, які стягувались на підставі рішення Южноураїнського міського суду Миколаївської області від 22.04.2020 року у справі №486/471/20, тому що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 виповнилось 23 роки. Отже, наразі з ОСОБА_2 стягуються аліменти лише на неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Додає, що ОСОБА_2 працює в філії ВП «ПАЕС» АТ НАЕК «Енергоатом» та отримує стабільну заробітну плату. На утриманні інших непрацездатних членів сім'ї, неповнолітніх дітей не має. Вважає, що матеріальне становище відповідача покращилося, оскільки припинено стягнення аліментів на доньку ОСОБА_3 , яка набула повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_7 , якому ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилось 23 роки, він має стабільний дохід, що на її думку є підставою для збільшення розміру аліментів. У зв'язку із цим позивач змушена звернутися до суду із даною позовною заяво. Просить суд змінити розмір стягнення аліментів, що стягуються з відповідача на підставі судового наказу, виданого Южноукраїнським міським судом Миколаївської області від 02.05.2018 року у справі №486/532/18; та стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 гривень частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до повноліття дитини.
У судове засідання позивач не з'явилася, однак надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та про підтримання позову.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, у якій позовні вимоги визнає, просить розглядати справу без його участі.
Згідно з ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши письмові докази у справі та надавши їм правову оцінку, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.
Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19.06.2018 року (справа №486/521/18, провадження №2/486/364/2018) розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Від даного шлюбу мають неповнолітню дитину: сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.06.2013 року. Також, від подружнього життя сторони мають дітей, які на теперішній час вже досягли повноліття - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ).
Згідно судового наказу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02.05.2018 року (справа №486/532/18) з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 25 квітня 2018 року і до повноліття дітей.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22.04.2020 року (справа 486/471/20, провадження №2/486/331/2020) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 стягнуто аліменти на його утримання, в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 19 березня 2020 року і до закінчення ОСОБА_9 навчання, але не пізніше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. Стягнення аліментів припинити у разі припинення навчання.
З копії довідки від №1533 від 21.04.2025 року вбачається, що ОСОБА_2 дійсно працює у філії «ВП «Південноукраїнська АЕС» з 27.02.1997 року.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частина 2 статті 182 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень ст.ст.183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.183,184 СК України.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі №6-143-цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру стягнення аліментів, позивач посилалася на те, що матеріальне становище відповідача покращилося, оскільки припинено стягнення аліментів на доньку ОСОБА_3 , яка набула повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_7 , якому ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилось 23 роки, ОСОБА_2 має стабільний дохід, розмір якої дозволяє сплачувати аліменти у значно більшій сумі ніж та, що була визначена судовим наказом.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проаналізувавши зазначені вимоги закону, суд вважає, що обставини, передбачені ст. 192 СК України, які є підставою для зміни способу стягнення аліментів, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
На думку суду, змінивши розмір стягнення аліментів, який був встановлений судовим наказом Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02.05.2018 року по справі №486/532/18, у повній мірі відповідатиме вимогам закону, щодо забезпечення достатнього рівня життя, фізичного, інтелектуального, духовного і соціального розвитку дитини та прожитковому мінімуму, встановленому законом, для дитини відповідного віку.
Таким чином, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, враховуючи той факт, про необхідність забезпечення прав неповнолітнього ОСОБА_8 , беручи до уваги те, що обов'язок щодо утримання дітей покладається рівною мірою на обох батьків, суд приходить до переконання, що є підстави для задоволення позовних вимог та зміни розмір стягнення визначених раніше судом аліментів, а тому слід стягувати із відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Судові витрати у виді судового збору слід стягнути з відповідача в такому порядку.
Частиною 2 ст.133 ЦПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Позивач при зверненні до суду з цим позовом не сплачувала судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, оскільки звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Статтею 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
За цих підстав, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати у виді судового збору в сумі 605,60 гривень, тобто 50 % від суми судового збору, яка підлягала б до сплати позивачем при поданні позову до суду, а іншу частину судового збору в сумі 605,60 гривень - віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 142, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про збільшення розміру аліментів, - задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, який був встановлений судовим наказом Южноукраїнським міським судом Миколаївської області від 02.05.2018 року у справі №486/532/18, та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця: село Чулпаново Октябрського району Татарстан, РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки: місто Дністровськ Молдова, РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця: село Чулпаново Октябрського району Татарстан, РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави 50% судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Віднести за рахунок держави 50% судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Судовий наказ виданий Южноукраїнським міським судом Миколаївської області від 02.05.2018 року у цивільній справі 486/532/18 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей з ОСОБА_2 , вважати таким, що втратив законну силу та відкликати.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Южноукраїнського
міського суду О.І. Савін