КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/4634/21
Провадження № 2/488/115/25
Іменем України
28.05.2025 року м. Миколаїв
Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши матеріали цивільної справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернувся до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання банківських послуг “Моnоbank» від 08.02.2018 року у розмірі 148 948,36 грн. станом на 14.09.2021 року, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 65 685,93 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 83 262,43 грн. Також просив стягнути з відповідача судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги банк зазначає, що АТ «Універсал Банк» запущений проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
Зазначив, що 08.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 08.02.2018 року. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, на підставі укладеного Договору Відповідач отримав кредит у розмірі 24 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
У зв'язку з порушенням умов Договору про надання банківських послуг від 08.02.2018 року зі сторони ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» станом на 14.09.2021 року виникла заборгованість в розмірі 148 948,36 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 65 685,93 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 83 262,43 грн. Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку умови договору не виконує та не сплачує заборгованість, позивач був змушений звернутися в суд з даним позовом.
Ухвалою суду від 03.12.2021 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.
Відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Повідомив суду, що жодного разу не звертався до банківської установи з метою отримання кредиту, тим паче 08.02.2018 року не підписував жодних заяв і кошти не отримував.
Крім того, пояснив, що під час ознайомлення з копією позовної заяви АТ “Універсал Банк» та доданими до заяви копіями документів, ним було встановлено, що копія паспорту, яка міститься у додатках до позову, не відповідає оригіналу даного документа, а саме: в копії паспорту міститься фотографія не відповідача, а іншої незнайомої йому особи. Також різняться підписи осіб на оригіналі паспорту та обліковій картці платника податків.
Представник відповідача - Місяченко О.А., у заяві від 06.06.2024 року, вважала за необхідне зауважити на тому, що фотографії в паспорті відповідача абсолютно не ідентичні фотографіям у паспорті особи, яка отримала кредит. Світлина в паспорті особи, яка отримала кредит, на сторінці 1 і світлина на сторінці 3 підтверджує той факт, що на світлинах дві різни особи. На сторінці 1 чоловік має таку відмінну ознаку, як каплоухість, а на сторінці 3 на світлині у чоловіка така відмінність відсутня. У той же час деформацію вушних раковин (каплоухість) можливо виправити лише хірургічним шляхом - отопластикою. Додатково зазначила, що овал обличчя, підборіддя, розліт брів та зачіска абсолютно різні, що ще раз підтверджує факт того, що на світлинах абсолютно різні люди.
Вказала, що підписи «власника» (начебто власника) паспорту та осіб, які начебто видавали паспорт мають однакові штрихи, кути і розмах, що видно неозброєним оком. Більше того, підпис на ідентифікаційному номері особи, яка отримувала кредит, також має ті ж самі ідентичні ознаки однаковості підписів у паспорті.
Крім того, вказала, що дата видачі паспорту, за яким видано кредит - 23.11.2011 року, після вклеєння другого фото (як того вимагає закон, після досягнення 25 років власником паспорту), запис на 4 сторінці зроблений ідентично до записів на сторінці 1, 2, 11, в той час як між записами на сторінках 1, 2, і 4 минуло 9 місяців. Ймовірність того, що ці записи в РВ ММУ УМВС зробить одна і та сама особа дорівнює нулю. Додала, що в оригінальному паспорті - записи зроблені різними особами.
Окрім іншого зазначила, стосовно картки платника податків: в оригінальній картці відповідача дата видачі - 22.12.2011 року; в картці, яку особа, що оформила кредит, подала позивачу, дата видачі - 14.06(08).2002 року. При цьому жодна з цих карток не містить напису «дублікат», що могло б підтвердити факт повторної видачі документу. Додатково звернула увагу суду на те, що обидві картки візуально різні за формою документа, шрифту, печатками. Також зазначила, що на сторінці 11 паспорту, який було пред'явлено поривачу, стоїть штамп про реєстрацію місця проживання, який за формою і змістом не відповідає встановленій формі, так як за геометричною формою він менше за ту яка проставляється в паспортах, окрім цього прямокутна форма штампу використовується при знятті особи з реєстрації, а також цей штамп не містить в лівому нижньому куті номеру, який є в кожному штампі РВ ММУ УМВС України (ідентифікуюча ознака) .
До того ж, звернула увагу суду на те, що запис здійснено тим же почерком, що заповнено і всі інші сторінки паспорту, а також різні дати на штампі - 10.04.2009 року тоді, як відповідач зареєстрований - 13.04.2009 року. Враховуючи вищевикладене наполягала, що паспорт та ідентифікаційний код, які були надані позивачу для видачі(оформлення) коштів послуг підроблений.
В судове засідання призначене на 09.04.2025 року сторони не з'явилися.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини їх неявки суду не відомі.
Представник відповідача - адвокат Місяченко О.А., в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу у її та відповідача відсутності, позовні вимоги не визнала у повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні та стягнути з позивача витрати понесені на оплату судово-почеркознавчої експертизи.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд, вислухавши сторін по справі, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що 08.02.2018 року відповідач - ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 08.02.2018 року. Зокрема, погодився з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписанням цього договору підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Крім цього, він беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, погоджується з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки з власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.
Факт укладення даного договору заперечується відповідачем, так ОСОБА_1 зазначив, що 08.02.2018 року не підписував Анкету-заяву, кошти не отримував, жодних дій на погашення заборгованості не вчиняв. Крім того, пояснив суду, що під час ознайомлення з копією позовної заяви АТ “Універсал Банк» та доданими до заяви копіями документів, ним було встановлено, що копія паспорту, яка міститься у додатках до позову, не відповідає оригіналу даного документа, а саме: в копії паспорту міститься фотографія не відповідача, а іншої незнайомої йому особи. Також різняться підписи осіб на оригіналі паспорту та обліковій картці платника податків.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.02.2022 року витребувано від Акціонерного товариства "Універсал Банк" оригінал Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 08.02.2018 р, укладеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та АТ “Універсал Банк».
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.08.2024 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Місяченко О.А., по вказаній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Заперечень проти призначення експертизи до суду не надходило.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
На підставі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до п.п. З.1., 3.4., 3.5. пункту 3 розділу II Умов визначено, що для надання послуг Банк видає Клієнту Картку (далі - Картка, або Платіжна картка). Підписанням Анкети-заяви Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг “Monobank» (далі - Договір). Датою укладення Договору є дата підписання Клієнтом Анкети-заяви та отримання Картки. Платіжна карта передається Клієнту не активованою. Платіжна картка активується Банком при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації Клієнта при проведенні операцій з використанням Картки при активації Картки встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису Клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя Платіжної картки.
Відповідно до Постанови ВП ВС від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи висновку експерта №24-4828 від 05.12.2024 року підпис від імені ОСОБА_1 в Анкеті - заяві до Договору про надання банківських послуг № б/н від 08.02.2018 року, в графі «Клієнт ОСОБА_1 », розташований у правому нижньому куті названої Анкети на аркуші №66 даної цивільної справи, виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.626, 628 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України). Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Частиною 3 ст. 203 ЦК України, передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини 1 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі №674/461/16-ц, провадження №61-34764св18, зроблено висновок, що підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Враховуючи доводи відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Місяченко О.А., підтвердженими висновком експерта №24-4828 від 05.12.2024 року, суд прийшов висновку, що відповідачем доведена та обставина, що спірний договір підписано було не ним.
Оскільки відповідач не підписував Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг № б/н від 08.02.2018 р, жодних дій, спрямованих на його укладення не вчиняв, то договір укладений поза його волею.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказано, що: «Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов'язки поза таким волевиявленням.
Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов'язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли».
За такого, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися сторони по справі, наявні у матеріалах справи доказів, досліджені судом, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволення позовних вимог.
Приймаючи до уваги положення статті 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
За змістом ч.1 та п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.2 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Тож, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати пов'язані із проведенням експертизи.
Частиною 6 ст. 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст.141 ЦПК України. Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Ухвалою від 20 вересня 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 61-11308св23) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року в справі № 824/647/19-а (адміністративне провадження № К/9901/31359/20), у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року в справі № 640/19089/20 (адміністративне провадження № К/9901/22986/21), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року в справі № 524/710/21 (провадження № 61-1693св22), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2023 року по справі № 914/3881/21 зробити висновок про те, що:
- «розумний читач, який повністю володіє мовою, зрозумів би текст процесуальних норм так, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену як до подання позову, так і після (особливо, якщо судом враховано відповідний висновок експертизи як доказ). Тобто відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі;
- звужувальне тлумачення процесуальних норм щодо не відшкодування судових витрат за експертизу суттєво обмежує засаду (принцип) цивільного судочинства про відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. При цьому, таке обмеження не обумовлене безпосередніми приписами норм процесуального законодавства, а зроблене касаційним судом на підставі припущень про обмеження права іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта, що не відповідає дійсності, оскільки враховуючи засаду (принцип) змагальності учасники справи не позбавлені можливості під час розгляду справи судом заперечувати проти висновку експерта, в тому числі посилаючись на наявність підстав для відводу, а суд, за таких обставин, має підстави для визнання такого висновку експерта недопустимим доказом;
- відмова у відшкодування судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішенням (особливо, якщо судом враховано відповідний висновок експертизи як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права».
Вищевикладене свідчить, що вказані витрати понесені за проведення судово-почеркознавчої експертизи відповідачем ОСОБА_1 у розмірі 22 718,40 грн (платіжна інструкція № 275 в матеріалах справи), належать до стягнення з позивача - АТ «Універсал Банк» на користь відповідача.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10, 76, 82, 89, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, ст.ст. 203, 207, 215, 229-233,526, 530,1054-1057 ЦК України, суд
У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352; адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на проведення судово почеркознавчої експертизи в сумі 22 718,40грн.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк", код ЄДРПОУ 21133352; адреса: 04114, місто Київ, вул. Автозаводська, 54/19;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Я.А. Чернявська