28 травня 2025 року
м. Київ
справа №480/1384/24
адміністративне провадження № К/990/13031/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Сумської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд:
- стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги у розмірі 251629,19 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Сумський окружний адміністративний суд від 28 жовтня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку задоволено частково.
Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені у сумі 20 411,65 грн. (двадцять тисяч чотириста одинадцять гривень 65 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі № 480/1384/24 скасовано.
Прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Сумської обласної прокуратури, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 травня 2020 року по 31 січня 2024 року.
Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 07 травня 2020 року по 31 січня 2024 року у розмірі 195485 (сто дев'яносто п'ять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн 40 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
27 березня 2025 року до Верховного Суд надійшла касаційна скарга Сумської обласної прокуратури, в якій скаржник просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року в частині стягнення з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 07 травня 2020 року по 31 січня 2024 року у розмірі 195485, 40 грн. змінити, стягнувши на користь позивачки кошти в сумі 143910,76 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у № 480/1384/24 залишено без руху. Установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
25 квітня 2025 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 10 квітня 2025 року надано уточнену касаційну скаргу.
Перевіривши матеріали уточненої касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки повторно поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції на підставі доказів, наданих Сумською обласною прокуратурою правильно встановлено, що середній заробіток позивачки становить 991,82 грн, однак, визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв'язку з невиплатою вихідної допомоги, суд розрахував вказаний заробіток за 184 календарні дні у сумі 182 494,88 грн. Водночас, скаржником встановлено, що період з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року містив 132 робочих дні, відтак середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 130 920,24 грн. Скаржник наголошує, що жодним законодавчим актом не передбачено, що вказаний розрахунок мав би проводитись із урахуванням календарних, а не робочих днів.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права (частину першу статті 117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-IX) та абзац 1 пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100), здійснив неправильний розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні та не врахував висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 січня 2025 року у справі № 160/9085/23, від 21 листопада 2024 року у справі № 640/22270/21, від 24 жовтня 2024 року у справі № 640/25187/19, від 12 вересня 2024 року у справі № 200/9093/20-а, від 20 лютого 2023 року у справі № 240/9022/20, від 18 грудня 2023 року у справі № 640/27278/21, від 15 березня 2023 року у справі № 340/1916/22.
Проте, Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов між собою.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Верховний Суд зауважує, що правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Посилаючись на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, скаржник не наводить належного обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені відповідні висновки.
Посилання на постанови Верховного Суду у касаційній скарзі зроблені без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 травня 2020 року по 31 січня 2024 року, а тому належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде стягнення з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 травня 2020 року по 31 січня 2024 року у розмірі 195485,40 грн.
Окрім того, суд апеляційної інстанції взяв до уваги, постанову Верховного Суду у справі № 440/6856/22. Так, у справі № 440/6856/22 судова палата констатувала, що у подібних правовідносинах належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з цим, Верховний Суд в ухвалі від 10 квітня 2025 року надав вичерпні роз'яснення щодо вимог до оформлення касаційної скарги, яким вона має відповідати в частині визначення підстав для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у випадку її подання на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з положеннями пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто.
Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення усунення недоліків касаційної скарги, касаційна скарга підлягає поверненню.
Суд роз'яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції у порядку, установленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько В.М. Соколов