Справа № 450/2504/24 Провадження № 1-кп/450/252/25
21 травня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024140000000408 від 29.03.2024 року щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хащів, Турківського району Львівської області, українця, громадянина України, неодруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», який проходить військову службу на посаді телеграфіста відділення документованого зв'язку взводу телекомунікацій, та який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із самовільним залишенням частини, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не адвоката, не нотаріуса, не депутата, раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
ОСОБА_4 , 29.03.2024 року о 15:30 год., у порушення вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», а також пунктів 1.5, 2.3. «д», 10.1, 10.9 та 10.10 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 , діючи із злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_2 та розпочавши рух заднім ходом на перехресті вулиць «Центральна-Степана Бандери», що у с. Коцурів Львівського району Львівської області, порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: Р. 1 п. 1.5 Р. 2 п. 2.3 б), д); Р. 10 п. 10.1, 10.9 та 10.10, які виразилися в тому, що він будучи не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, розпочинаючи рух заднім на перехресті, не звернувся за допомогою до інших осіб, не переконався що це буде безпечним, рухаючись заднім ходом здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка в цей час рухалась позаду автомобіля справа на ліво та яку він мав можливість об'єктивно виявити.
Внаслідок порушення Правил дорожнього руху, водієм автомобіля марки «Volkswagen Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 , пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: рани правої скроневої ділянки, синці в правій тім'яно-скроневій ділянці, правого стегна та обох гомілок потиличної кістки з поширенням ліній перелому на основу черепа, згортків крові під твердою мозковою оболонкою, крововиливів в м'які мозкові оболонки та в речовину головного мозку, крововиливів в м'які тканини голови в тім'яно-потилично-скроневих ділянках, крововиливів в м'які тканини спини та нижніх кінцівок, ділянок забоїв обох легень. Вказана тупа травма тіла утворилась прижиттєво, від контакту з тупим предметом, котрими могли бути виступаючі частини транспортного засобу, під час дорожньо-транспортної пригоди (наїзду транспортного засобу на пішохода), має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення та перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, яке ставиться йому у вину визнав повністю та пояснив, що 29.03.2024 року близько 15.00 год. з їхав додому з частини, в якій проходить службу на автомобілі марки «Volkswagen Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_2 та побачив сусідку, якій запропонував підвезти додому. В с. Коцурів висадив її, та рушаючи заднім ходом не побачив потерпілу позаду автомобіля та здійснив на неї наїзд. Це побачив, подивившись у дзеркало заднього виду і зрозумів, що остання впала на землю внаслідок наїзду на неї його автомобіля. Одразу ж вибіг з автомобіля, викликав швидку допомогу, яка приїхала за 10 хвилин разом із поліцією До приїзду карети швидкої допомоги, разом з іншими людьми, які перебували на зупинці, надавав домедичну допомогу потерплій, намагався підняти її голову і покласти на щось м'яке. До приїзду швидкої потерпіла була при свідомості. Вказав, що потерпілим відшкодував витрати на поховання та надав кошти на встановлення пам'ятника. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати та не позбавляти права керування транспортним засобом.
Обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним повністю у вчиненні злочину, який йому інкримінується, фактичні обставини злочину не оспорюються учасниками судового розгляду і вони не заперечують про визнання недоцільним дослідження доказів стосовно обставин вчинення порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
Таким чином, суд впевнившись у правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин та у відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.
На підставі наведеного суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доведена повністю.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України є правильною так як він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого.
За вчинений злочин ОСОБА_4 підлягає покаранню, при визначені виду та міри покарання, суд бере до уваги суспільну небезпеку вчиненого злочину, характер вчиненого злочинного діяння, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання.
Відповідно до довідки № 24321322834156487022 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 раніше не судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого, сприяння органам досудового розслідування у розслідуванні кримінального провадження та добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено, однак обвинуваченим до матеріалів справи долучено розписку, згідно якої потерпілий ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_4 14.11.2000 року гроші на встановлення пам'ятника у розмірі 50 000 грн. і немає ніяких претензій.
З обвинуваченого підлягають стягненню судові витрати за проведення судових експертиз.
Сторони клопотань про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу не заявляли.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення правопорушення, обставини, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, котрий раніше не судимий, за місцем служби характеризується позитивно, є особою молодого віку, на обліку у лікаря нарколога і лікаря-психіатра не перебуває, вину у вчиненому визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід обрати покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений обвинуваченим злочин у виді позбавлення волі з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги вищенаведені обставини і особу винного, який вину визнає, щиро кається, думку потерпілих, викладену у заяві їх представника, які зазначили, що при призначенні покарання покладають на розсуд суду, претензій будь-якого характеру до обвинуваченого не мають, оскільки шкода відшкодована по мірі його можливості, доцільно застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 ст.75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання. При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені п. 1, 2, ч.1, п. 2 ч. 2 ст.76 КК України.
Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому основне покарання у виді 3(трьох) років та 6 (шести) місяців позбавлення волі і застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1(один) рік .
Згідно з положеннями ст. 75 КК України звільнити засудженого від обраного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до вимог п. 1, 2, ч. 1, п. 2 ч. 2ст. 76 КК України зобов'язати засудженого:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 02.04.2024 на автомобіль «Volkswagen Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_2 - скасувати.
Речові докази по кримінальному провадженні, а саме:
автомобіль «Volkswagen Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_2 (який переданий 03.09.2024 йому на відповідальне зберігання згідно розписки) - повернути власнику ОСОБА_8 ;
DVD-R диск з відеозаписами факту ДТП від 29.03.2024 року - залишити при матеріалах судової справи.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення.
СуддяОСОБА_1