Справа № 450/3799/24 Провадження № 2/450/520/25
15 травня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Кукси Д.А.
секретаря судового засідання Качмар М.З.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Дуфанець О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Львівська районна військова адміністрація про визнання дій неправомірними, зобов'язання до вчинення дій та встановлення факту родинних відносин, -
суд постановив таке рішення:
підстава позову (позиція позивача):
позивач звернувся до суду з цивільним позовом про визнання дій Щирецької селищної ради щодо відмови у включенні його померлої матері ОСОБА_3 у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) та видати відповідний сертифікат неправомірними, зобов'язати Щирецьку селищну раду усунути порушення шляхом вкдючення його матері ОСОБА_3 у список осіб, які мають право на земельну ділянку (пай) та визнати за ним право на середню земельну частку (пай), яка знаходиться в адміністративних межах Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області; встановити факт родинних відносин, а саме, що він є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що В обґрунтування позову покликається на те, що він народився в с.Дмитрів, Пустомитівського району Львівської області. Його мати ОСОБА_3 , 1919 року народження, з народження мешкала у с.Дмитрів та з 1950 по 1974 працювала у колгоспі «Україна» (у 1988 перейменовано на АТФ "Електрон"). Відповідно до положень Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на 13.03.1992) та згідно Положення про паювання і приватизацію землі в агропромисловому комплексі Львівської області, затвердженого Ухвалою XIV сесії Львівської обласної ради народних депутатів від 08.12.1993 № 351, його мати мала право отримати земельну частку (пай), оскільки право на земельну частку (пай) мали особи, які працювали у колективних сільськогосподарських підприємствах, селянських (фермерських) господарствах, інших сільськогосподарських підприємствах, установах т організаціях, а також пенсіонери, які раніше працювали в сільському господарстві і проживають у сільській місцевості. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла, після її смерті позивач залишився єдиним спадкоємцем усього нажитого мами майна та прав на майно. За час життя мати з невідомих йому причин не отримала сертифікату, який посвідчує право на земельну частку (пай), що видавався в час роздержавлення і приватизації земель АТФ «Електрон» у межах дії норм ст. 6 ЗК України та вказаного вище Положення про паювання і приватизацію землі в агропромисловому комплексі Львівської області. Листом Пустомитівської районної державної адміністрації від 11.01.2019 на його звернення, повідомлено, що в матеріалах Розрахунку середньої земельної частки (пай) та її розмірів в умовних кадастрових гектарах АТФ «Електрон» прізвище матері позивача відсутнє. На його заяву 26.12.2018 голова Щирецької селищної ради Василишин О.В. повідомив, що на ім?я ОСОБА_3 , яка працювала 24 роки у колгоспі с. Дмитрів станом на день запиту -14.12.2018 в книзі реєстрації сертифікатів на середню земельну ділянку частку (пай) інформація про виконавця робіт відсутня. 27.09.2019 він звернувся із заявою до Щирецької селищної ради з проханням включити його матір ОСОБА_3 до списку осіб, яким необхідно надати у власність земельну ділянку (пай), яка працювала у АТФ «Електрон» з 1950 по 1974, а також як пенсіонерки на час розпаювання, яка раніше працювала в сільському господарстві і проживала у сільській місцевості, та надати право (видати сертифікат) на безоплатну приватизацію земельної ділянки (паю). Відповідачем було надано відповідь від 29.10.2019 № 1090, якою відмовлено у включенні матері до списку осіб, яким необхідно надати у власність земельну ділянку, яка працювала у АТФ «Електрон» з 1950 по 1974 та вказав на те, що процес роздержавлення завершився і Щирецька селищна рада не має можливості внести у список ОСОБА_3 без пояснення причин відмови, зокрема причин невключення матері позивача у списки, починаючи з 1991 та чому матір позивача неправомірно позбавили права отримати пай як члена колгоспу, яка проживала на території колгоспу та весь вік пропрацювала в ньому. ОСОБА_3 помилково не було внесено у списки, через що остання не отримала сертифікат, який надав би їй право приватизувати частку землі (пай). Додає, що згідно з архівною довідкою № 1082 від 26.09.2019 підтверджується той факт, що мати позивача дійсно працювала в колгоспі "Україна" з 1950 по 1974, про що також свідчить копія з Книги трудового стажу і заробітку колгоспу "Україна". Крім того, згідно пенсійного посвідчення № 1343-1140 мати позивача була пенсіонеркою та отримувала пенсію по інвалідності загального захворювання, згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 28.09.1991 отримувала пенсію по віку. На момент затвердження проектів роздержавлення і приватизації земель по агроформуваннях на територіях сільських рад народних депутатів, згідно розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 16.05.1997 № 252, на території Дмитрівської сільської Ради народних депутатів уже не існувало колгоспу «Україна». Відповідно до довідки виконкому Щирецької селищної Ради № 1083 від 26.09.2019, колгосп «Україна» було перейменовано у агрофірму «Електрон». ОСОБА_3 набула права на земельну ділянку (пай) як пенсіонер з числа колишніх працівників колективного сільськогосподарського товариства та повинна була бути внесена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Однак, її невнесення до вказаного вище списку не може її позбавити права на земельну частку, згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що у разі допущення порушень у процесі паювання земель особа вправі звернутися до суду за захистом своїх законних прав. Сам по собі факт завершення процесу роздержавлення та приватизації земель сільськогосподарських підприємств не позбавляє його матір гарантованого права на безоплатне отримання частки як колишнього працівника сільськогосподарського підприємства. При відсутності земель колективної власності, земельна частка (пай) має бути надана із земель запасу.
Щодо встановлення факту родинних відносин, вказує на те, що позивач народився у с.Дмитрів, Пустомитівського району Львівської області, про що було видано свідоцтво про народження з актовим записом № 11. У нього є копія даного свідоцтва, оригінал був колись втрачений, збереглась тільки копія, завірена бюро записів акті громадського стану. У лютому він звернувся до Пустомитівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з проханням видати повторно свідоцтво про народження, та 20.02.2020 свідоцтво видано повторно, серії НОМЕР_2 , де вписано прізвище позивача як « ОСОБА_4 », коли у паспорті громадянина України вказано прізвище « ОСОБА_4 ». Мати позивача - ОСОБА_3 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що їй було видано свідоцтво про народження від 06.04.1973 актовий запис № 2. ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати померла. Під час оформлення документів, зокрема, виготовлення паспорта громадянина України було допущено помилку у прізвищі позивача: замість « ОСОБА_4 » написали « ОСОБА_4 ». При тому, що в подальшому всі особисті документи позивача було оформлено на прізвище « ОСОБА_4 », зокрема відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.04.1994 він успадкував майно після смерті своєї матері, де прізвище позивача зазначено як « ОСОБА_4 », а мати позивача як « ОСОБА_4 ». У зв'язку з наведеним, виникла необхідність встановлення факту невідповідності у прізвищах його матері та його, оскільки саме він як єдиний спадкоємець вправі вимагати про включення у списки на безоплатне отримання паю та в подальшому визнавати право власності на пай. Відповідач відмовляється добровільно усунти порушення, а тмоу він змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених та невизнаних прав.
У суді позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили такі задоволити.
Позиція відповідача: 09.09.2024 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому вказується, що вважають позовні вимоги недостатньо обгрунтованими та надано не достатньо доказів на підтвердження факту родинних відносин. Списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) та Проект роздержавлення та приватизації земель АПФ «Електрон» Дмитрівської сільської Ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області був затверджений розпорядженням голови районної державної адміністрації від 16.05.1997 № 253. Пунктом 1.6 вищенаведеним розпорядження затверджено розрахунок середньої земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах на території Дмитрівської сільської Ради народних депутатів АПФ «Електрон»-2,39 га, а також списки осіб,які мають право на середню земельну частку(пай). У даному додатку відсутнє прізвище ОСОБА_3 . Мати позивача ОСОБА_3 не була пенсіонером АПФ «Електрон». Відповідно до архівної довідки від 26.09.2019 №1082 виданої Щирецькою селищною радою ОСОБА_3 працювала в колгоспі «Україна» Пустомитівського району Львівської області з 1950 року по 1974. В березні 1975 року колгосп «Україна» перейменований в радгосп ім.Л.Українки, а з 08.08.1988 радгоспу ім.Л.Українки перейменовано в агрофірму «Електрон». В даній агрофірмі мати позивача не працювала і відповідно не була членом даного господарства, оскільки померла і право на пай у неї за життя не виникало. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а процес роздержавлення та приватизація земель АПФ «Електрон» Дмитрівської сільської Ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області відповідно до розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 16 травня 1997 року № 253 розпочався після смерті ОСОБА_3 у 1997 році. Смерть ОСОБА_3 стала юридичним фактом припинення її правоздатності. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (абзац другий ст. 19 Конституції України). Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. У своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами України.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги щодо неправомірності дій відповідача щодо відмови у включенні померлої матері позивача - ОСОБА_3 у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) та видачі відповідного сертифікату заперечила з підстав, викладених у відзиві, щодо встановлення факту родинних відносин не заперечила.
Позиція третьої особи Львівської районної військової адміністрації: третя особа подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, оскільки з 01.01.2019 райдержадміністрації згідно Закону України'Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок влассникам земельних часток (паїв)» втратили повноваження передавати в оренду нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї за межами населених пунктів.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
13.08.2024 ухвала про відкриття загального позовного провадження; 09.09.2024 відзив на позовну заяву; 02.10.2024 клопотання про розгляд справи у відсутності третьої особи; 28.11.2024 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи; 05.02.2025 ухвала про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду; 04.02.2025 заява сторони позивача про виклик свідків; 15.05.2025 клопотання представника позивача про відмову від допиту свідків; 15.05.2025 протокольна ухвала про задоволення клопотання представника позивача про відмову від допиту свідків.
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (рішення Європейського Суду з прав людини від 21.02.1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства»).
За загальним правилом, наведеним у ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
За змістом п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З оглянутої судом цивільної справи №450/5407/21 вбачається, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 06.04.1973 ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Дмитрів, Пустомитівського району, Львівської області.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 02.03.1993 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дмитре, Пустомитівського району, Львівської області.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 . У пенсійному посвідченні № НОМЕР_6 серії НОМЕР_7 прізвище ОСОБА_1 зазначено як « ОСОБА_4 ».
Окрім того, відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 28.06.1963, яка завірена бюро записів актів громадського стану, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
Згідно свідоцтва про право на спадщину по заповіту від 06.04.1994, спадкоємцем після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 , відповідно до заповіту від 16.02.1993, який посвідчений виконкомом Дмитрівської сільської Ради народних депутатів і зареєстрований в реєстрі за № 5.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 20.02.2020 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , батьками якого зазначено батька - ОСОБА_5 , та матір - ОСОБА_6 .
Отже, у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 , яке видане повторно 20.02.2020, прізвище позивача зазначено як « ОСОБА_4 », коли відповідно до паспортного документа, пенсійного посвідчення, копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 28.06.1963 року, яка завірена бюро записів актів громадського стану, свідоцтва про право на спадщину по заповіту від 06.04.1994 року, прізвище позивача вказано як « ОСОБА_4 ». Зазначені помилки у прізвищі позивача неможливо усунути в позасудовому порядку.
Представник відповідача не заперечив щодо встановлення факту родинних відносин позивача з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка була його матір'ю.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір'ю позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги відсутність заперечень представника відповідача щодо вказаних правовідносин, суд, оцінивши докази у їх сукупності, вважає, що позовна вимога в частині встановлення факту родинних відносин, підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання визнати дії Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області щодо відмови у включення померлої матері ОСОБА_3 у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) та видачі відповідного сертифікату - неправомірними, зобов'язати Щирецьку селищну раду усунути порушення шляхом включення матері ОСОБА_3 у списки осіб, які мають право на земельну ділянку (пай) та визнання права за ОСОБА_1 права на середню земельну частку (пай), яка знаходиться в адміністративних межах Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З архівної довідки з трудового архіву від 26.09.2019 № 1082, виданої Щирецькою селищною радою Пустомитівського району Львівської області вбачається, що ОСОБА_3 працювала в колгоспі «Україна» Пустомитівського району Львівської області з 1950 по 1974.
Згідно довідок трудового архіву №1083, 1084 від 26.08.2019, в березні 1975 року колгосп «Україна» був перейменований в радгосп ім. Л.Українки, а згідно з постановою ради Міністрів СРСР № 976 від 08.08.1988 радгосп ім. Л.Українки перейменовано в агрофірму «Електрон»; архів банкрута «Електрон» згідно акту прийому-передачі від 08.04.2005 та розпорядження сільського голови №42 від 16.04.2005 прийнято на постійне зберігання в Дмитрівську сільську раду.
З оглянутої в судовому засіданні цивільної справи №450/5407/21 вбачається, що Рішенням Дмитрівської сільської Ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області № 12 від 13.01.1995 при Дмитрівській сільській Раді народних депутатів створено комісію по приватизації і розпаюванню землі на території сіл сільської ради.
Відповідно до Розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 252 від 16.05.1997 «Про затвердження проектів роздержавлення і приватизації земель по агроформуваннях на територіях сільських Рад народних депутатів» було затверджено проекти роздержавлення та приватизації земель по агроформуваннях на територіях сільських Рад народних депутатів, зокрема території Дмитрівської сільської Ради народних депутатів - АТФ «Електрон».
Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 253 від 16.05.1997 «Про затвердження розрахунку середньої земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах по агроформуваннях на територіях сільських Рад народних депутатів» вбачається, що було затверджено розрахунок середньої земельної частки (паю) у умовних кадастрових гектарах згідно з додатками 1-6, а саме: на території Сокільницької сільської Ради народних депутатів - селянська спілка «Сокільники», на території Ямпільської сільської Ради народних депутатів, Гамаліївської сільської Ради народних депутатів - АС «Нива», на території Соколівської сільської Ради народних депутатів - АТСС «Україна», на території Пустомитівської міської Ради народних депутатів - КСП «Шевченка», на території Дмитрівської сільської Ради народних депутатів - АТФ «Електрон».
Відповідно до додатку до розпорядження № 253 від 16.05.1997 року - списку осіб, які мають право на середню земельну частку Дмитрівської сільської ради та Рішення № 49 від 26.09.1997 року «Розгляд додаткових списків громадян, які мають право на отримання середньої земельної частки в селах сільської ради», яким було затверджено додаткові списки жителів, які мають право на отримання середньої земельної частки вбачається, що прізвище ОСОБА_3 у зазначених списках на отримання середньої земельної частки (паю) відсутнє.
Таким чином, судом встановлено, що станом на початок процесу приватизації та роздержавлення земель ОСОБА_3 була померлою та не була членом колективного сільськогосподарського підприємства «Україна», у зв'язку з чим, не була включена у список членів колективного сільськогосподарського підприємства для отримання земельного паю.
Довідкою Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області від 30.10.2019 № 1090 та Листом Пустомитівської районної державної адміністрації від 11.01.2019 стверджується, що процес роздержавлення та приватизації земель сільськогосподарських підприємств завершився, та те, що Щирецька селищна рада не має можливості внести у список ОСОБА_3 .
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, а також на право на земельну частку (пай) є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає, що позивачем не доведено існування підстав для визнання дій відповідача щодо відмови у включенні померлої матері позивача ОСОБА_3 у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) та видачі відповідного сертифікату неправомірними, включення ОСОБА_3 у список осіб, які мають право на земельну частку (пай) та визнання за позивачем права власності на земельну ділянку /пай/, оскільки його вимоги не ґрунтуються на нормах законодавства, що регулює питання паювання земель сільськогосподарських підприємств.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Частиною 2 ст.23 23 ЗК України 1990 року визначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Згідно із додатком до розпорядження № 253 від 16.05.1997 року - списку осіб, які мають право на середню земельну частку Дмитрівської сільської ради вбачається, що прізвище ОСОБА_3 у таких списках відсутнє.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Так, відповідно до п.2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям » право на земельну частку /пай/ мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року в справі № 922/2723/17 (провадження № 12-2гс19).
Право на земельну частку (пай) виникає з моменту видачі акта на право колективної власності на землю в членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, зазначених у списку, що додається до державного акта (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).
Згідно із ст. ст. 1, 2, 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі /на місцевості/ земельних ділянок власникам земельних часток /паїв/» право на земельну частку /пай/ мають, зокрема, особи, які отримали сертифікат на право на земельну частку /пай/ у встановленому законодавством порядку; право особи на земельну частку /пай/ може бути встановлено в судовому порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку /пай/, є сертифікат на право на земельну частку /пай/. Документами, що посвідчують право на земельну частку /пай/, також є рішення суду. Підставами для виділення земельних ділянок у натурі /на місцевості/ власникам земельних часток /паїв/ є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, прийняте за їх заявою про виділення їм земельної частки /паю/ в натурі /на місцевості/.
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працювала у колгоспі «Україна» з 1950 по 1974, тобто на час передачі у колективну власність землі не була членом КСП.
Згідно з пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі необхідно враховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснив, що судам потрібно мати на увазі, що згідно зі статтею 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки /паю/ за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку /пай/, виділену в натурі /на місцевості/.
Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.
Із змісту наведеного вбачається, що особа набуває права на земельну частку /пай/ у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
При цьому слід мати на увазі, що трудова книжка свідчить не про членство в колективному сільськогосподарському підприємстві, сільськогосподарському кооперативі або сільськогосподарському акціонерному товаристві, а про наявність трудових відносин з ними.
Оскільки померла ОСОБА_3 на момент видачі акту на право колективної власності, не працювала у АПФ «Електрон»» та не є пенсіонером, який раніше працював в ньому і залишається членом зазначеного підприємства, була померлою, то право на пай у неї за життя не виникло.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що на початок процесу роздержавлення та приватизації земель АТФ «Електрон» Дмитрівської сільської Ради народних депутатів Пустомитівсього району Львівської області відповідно до розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 16.05.1997 року ОСОБА_3 не була членом АТФ «Еелктрон» (колишнього колгоспу «Україна»), оскільки, як встановлено належними доказами працювала у ньому до 1974 року, померла у 1993 році, тобто до моменту початку процесу приватизації, суд приходить обґрунтованого висновку про те, що вона не набула права на спірну земельну частку (пай), у зв'язку із чим зазначену земельну частку (пай) не можна вважати частиною спадкового майна померлої.
Таким чином, відсутні підстави для визнання дій Щирецької селищної ради щодо відмови у включенні померлої матері позивача ОСОБА_3 у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) та видачі відповідного сертифікату неправомірними та зобов'язання включити ОСОБА_3 у список осіб, які мають право на земельну ділянку (пай) та визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, оскільки позивачем не надано доказів про те, що ОСОБА_3 як спадкодавець, набула таке право за життя.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання вчинити дії та визнання права за ОСОБА_1 на середню земельну частку (пай) слід відмовити.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 11, 13, 141, 258, 259, 263-265, 272, 273, ЦПК України, -
позовні вимоги ОСОБА_1 до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області - задоволити частково.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04372193, 81160, смт.Щирець, пл. Ринок, 8, Львівського раойну Львівської області.
Третя особа, яка не заявляє смостійних вимог: Львівська районна військова адміністрація, код ЄДРПОУ 44046683, 79008, м.Львів, вул. Винниченка, 18.
Повний текст рішення виготовлено 23.05.2025.
СуддяД. А. Кукса