28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 620/15888/23
адміністративне провадження № К/990/26311/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Тацій Л.В., Шарапи В.М.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року (суддя Бородавкіна С.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року (колегія у складі суддів Файдюка В.В., Кобаля М.І., Мєзєнцева Є.І.)
у справі № 620/15888/23
за позовом ОСОБА_1
до Управління адресних соціальних допомог Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради
про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити певні дії.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління адресних соціальних допомог Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (далі - Управління адресних соціальних допомог, відповідач-1) та Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (далі - Департамент, відповідач-2), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Управління адресних соціальних допомог щодо не інформування та ненадання позивачу роз'яснення законодавства про соціальне забезпечення, як інваліду 3 групи з дитинства, про його право на одночасну виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника і державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»;
- визнати протиправними дії Управління адресних соціальних допомог щодо призначення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги в частині строків її призначення;
- зобов'язати Управління адресних соціальних допомог здійснити перерахунок та виплату позивачу державної соціальної допомоги за період з 01 вересня 2022 року (а саме з дати смерті годувальника та призначення пенсії по втраті годувальника) до 24 травня 2023 року (тобто до дати призначення соціальної допомоги).
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2003 році ОСОБА_1 безстроково встановлено 3 групу інвалідності (з дитинства).
3. Відповідно до висновку МСЕК про час настання інвалідності від 06.10.2022 позивач визнаний інвалідом 3 групи з дитинства, до 18 років.
4. З 07.10.2022 позивачу призначено пенсію по втраті годувальника за померлого батька відповідно до ст. 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
5. 25.10.2022 ОСОБА_1 видано посвідчення про наявність пільг, встановлених законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
6. 24.05.2022 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради із заявою про призначення державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».
7. З 24.05.2023 позивача взято на облік у Департаменті як отримувача державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства 3 групи.
8. 21.08.2023 позивач звернувся до Управління адресних соціальних допомог із заявою про донарахування суми державної соціальної допомоги, встановленої Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», та виплату її за період з дати призначення пенсії по втраті годувальника по 24.05.2023.
9. Листом від 01.09.2023 відповідач-2 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки відповідно до п. 4 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (далі - Порядок № 79), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 79, виписки до акта огляду МСЕК на ім'я позивача із закладів охорони здоров'я не надходили та до вересня 2022 року позивач отримував пенсію як особа з інвалідністю у Пенсійному фонду України, а не органах соціального захисту населення. Враховуючи наведене, допомога призначена з дати звернення.
10. Вважаючи, що відповідачі під час призначення допомоги не дотрималися вимог законодавства України, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. Позивач вважає, що станом на жовтень 2022 року у відповідача були усі документи для призначення державної соціальної пільги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю». Однак відповідач не повідомив про наявність у позивача права на отримання соціальної допомоги. Про таке право позивач довідався самостійно, після чого подав відповідну заяву.
12. Відповідач-2 у відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Покликався на те, що тільки після надходження від МСЕК та закладів охорони здоров'я зазначених у Порядку №79 документів орган соціального захисту населення зобов'язаний надіслати письмове повідомлення особі з інвалідністю з дитинства про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її призначення. Разом з тим, оскільки від МСЕК щодо позивача відповідні документи не надходили, до 2022 року ОСОБА_1 отримував пенсію як особа з інвалідністю у Пенсійному фонді України, а не в органах соціального захисту. Спірну доплату йому призначено з 24.05.2023 (дати звернення).
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2024, у задоволенні позову відмовлено.
14. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що для призначення державної соціальної допомоги особа повинна звернутися до уповноваженого органу із заявою та необхідними документами. У справі не встановлено надходження висновку МСЕК щодо ОСОБА_1 до Департаменту, на обліку як одержувач допомоги він не перебував, а із заявою про її призначення звернувся лише 24.05.2023. З цієї дати було призначено виплату.
Суд першої інстанції вважав необґрунтованими доводи позивача про те, що право на отримання спірної виплати у нього виникло у зв'язку із призначенням пенсії по втраті годувальника, а не у зв'язку із тим, що він є особою з інвалідністю з дитинства до 18 років. Такі твердження суперечать положенням Закону №2109-III, який пов'язує виникнення права на відповідну допомогу виключно з встановленням статусу особи з інвалідністю з дитинства, підтвердженим висновком МСЕК.
Суд взяв до уваги, що позивач як особа з інвалідністю III групи віком до 18 років, дійсно мав право на призначення державної соціальної допомоги відповідно до Закону №2109-III, у тому числі одночасно з призначенням пенсії по втраті годувальника.
Однак, відповідно до вимог ст. 12 Закону №2109-ІІІ виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється через неотримання сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин. Поважною причиною, визначеною Законом №2109-ХІІ, є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги або інші об'єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням.
Разом з тим, позивач не надав доказів наявності об'єктивних причин, які унеможливлювали його звернення до уповноваженого органу із заявою про призначення державної соціальної допомоги до 24.05.2023, тому підстав для призначення та виплати допомоги за попередній період судом не встановлено.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2024, прийняти нову постанову про задоволенні позовних вимог.
16. Як на підставу касаційного оскарження позивач покликається на те, що відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування норм статті 1 Закону України від 16.11.2000 №2109-III «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (далі - Закон № 2109-III), статті 5 Закону України від 18.05.2004 №1727-IV «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» (далі - Закон № 1727-IV), пункту 11 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд (далі - Порядок № 261), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 № 261, положень Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (Порядок № 79), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 79, при вирішені питання про визначення дати призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства, якій при цьому була призначена пенсія по втраті годувальника.
Також зазначає, що, розглядаючи спір по суті, суди мали виходити з того, що державна соціальна допомога дитині померлого годувальника - особі з інвалідністю з дитинства, передбачена Законом № 2109-III, призначається з дати, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення за соціальною допомогою надійшло не пізніше ніж через 12 місяців з дня смерті годувальника.
Суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, повинні були застосовувати до спірних правовідносин саме приписи статті 5 Закону № 1727-IV і пункту 11 Порядку № 261, якими, на переконання скаржника, чітко визначені терміни призначення соціальної виплати, а не норми Порядку № 79.
17. Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2024 відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.
18. Відповідач-2 у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Покликається на те, що ч. 5 ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» законодавцем вжито прислівник «одночасно», який означає «у той самий час, коли триває якась інша дія/подія». Значення слова «одночасно» відмінне від значення словосполучення «з однієї дати».
Крім того, призначення державної соціальної допомоги відповідно до положень Закону №2109-III здійснюється виключно на підставі особистого звернення особи з інвалідністю з дитинства у формі заяви, до якої додаються необхідні документи. Чинним законодавством не передбачено можливості призначення такої допомоги без відповідної заяви особи або її законного представника.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.
20. Згідно ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
21. Законом України від 16.11.2000 №2109-ІІІ «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (далі - Закон № 2109-ІІІ) надано право на державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства і дітям з інвалідністю віком до 18 років.
22. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2109-ІІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №79 «Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», затверджено Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю дитинства та дітям з інвалідністю (далі - Порядок № 79).
23. Пунктом 1 Порядку № 79 визначено, що цей Порядок відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" визначає умови призначення і виплати, перелік документів, необхідних для призначення: державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства або дітям з інвалідністю віком до 18 років (далі - державна соціальна допомога); надбавок на догляд за особами з інвалідністю з дитинства або дітьми з інвалідністю віком до 18 років (далі - надбавка на догляд).
24. Пунктом 5 Порядку № 79 передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років. До державної соціальної допомоги призначається також надбавка на догляд за дітьми з інвалідністю віком до 18 років. Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновлювачів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (крім заочної форми здобуття освіти), не проходять військову службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років.
25. Пунктом 9 Порядку №79 встановлено, що державна соціальна допомога (в тому числі надбавка на догляд) призначається з дня звернення за їх призначенням, якщо протягом трьох місяців подано всі необхідні документи. Якщо до заяви подано документи не в повному обсязі, орган соціального захисту населення повідомляє заявнику про прийняття відповідних документів із зазначенням дати їх прийняття, а також про документи, які у тримісячний строк необхідно подати (повідомлення видається/надсилається йому у паперовій або електронній формі (за наявності електронної адреси). Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) вважається день прийняття заяви з документами. Якщо заява з документами надсилається засобами поштового зв'язку, то днем звернення за державною соціальною допомогою (у тому числі надбавкою на догляд) вважається дата, зазначена на відбитку календарного штемпеля. Заява розглядається не пізніше ніж через 10 днів після її надходження з документами.
26. У касаційній скарзі позивач покликається на те, що суди, ухвалюючи оскаржувані рішення, повинні були застосовувати до спірних правовідносин саме приписи статті 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» № 1727-IV від 18.05.2004 (далі - Закон № 1727-IV) і пункту 11 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і держаної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 № 261 (далі - Порядок №261), якими, на переконання скаржника, чітко визначені терміни призначення соціальної виплати, а не норми Порядку № 79.
27. Колегія суддів звертає увагу на те, що за правилами статті 1 Закону № 1727-IV державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю - це щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм цього Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю.
28. Згідно зі статтею 3 Закону № 1727-IV відповідно до цього Закону призначаються такі види державної соціальної допомоги: державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю; державна соціальна допомога на догляд.
29. Частиною першою статті 5 Закону № 1727-IV встановлено, що державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд призначаються з дня звернення за допомогою. Якщо звернення за допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення віку, встановленого статтею 1 цього Закону, або встановлення інвалідності, допомога призначається з дня досягнення віку, встановленого статтею 1 цього Закону, або визнання осіб особами з інвалідністю органами медико-соціальної експертизи. Допомога дитині померлого годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду допомоги надійшло не пізніше 12 місяців з дня смерті годувальника.
30. Умови призначення, надання і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю регламентує Порядок №261.
31. Пунктом 11 Порядку №261 передбачено, що соціальна допомога призначається з дня звернення за допомогою.
У разі коли звернення за соціальною допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особами віку, встановленого статтею 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" або встановлення інвалідності, допомога призначається відповідно з дня досягнення особами віку, встановленого статтею 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" або встановлення експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, або МСЕК інвалідності особі.
Соціальна допомога дитині померлого годувальника призначається з дати, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення за соціальною допомогою надійшло не пізніше ніж через 12 місяців з дня смерті годувальника.
Днем звернення за призначенням соціальної допомоги вважається день прийняття органом соціального захисту населення заяви з усіма необхідними документами.
У разі коли заява про призначення відповідної допомоги з усіма необхідними документами надсилається поштою, днем звернення вважається дата на поштовому штемпелі з місця відправлення заяви.
У разі коли до заяви про призначення соціальної допомоги додано не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи необхідно додати. У разі подання решти документів не пізніше трьох місяців з дня і відправлення повідомлення про необхідність їх подання днем звернення вважається день прийняття або відправлення заяви про призначення соціальної допомоги.
32. Колегія суддів звертає увагу на те, що закони №?2109-III і № 1727-IV регулюють різні правовідносини.
33. Зокрема, Закон №?2109-III є спеціальним для осіб з інвалідністю з дитинства та дітей з інвалідністю віком до 18 років. Відповідно до ч. 1 цього закону Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 79. Тому у разі застосування до спірних правовідносин положень Закону №?2109-III, обов'язковому застосуванню підлягає саме Порядок №?79 як підзаконний нормативний акт, що конкретизує механізм реалізації цього Закону.
34. Натомість Закон №?1727-IV поширюється на осіб, які не мають права на пенсію та осіб з інвалідністю (загальна інвалідність - не пов'язана з дитинством).
35. Умови призначення, надання і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю регламентує Порядок № 261. У разі застосування положень Закону №?1727-IV, обов'язковому застосуванню підлягає Порядок №?261 як підзаконний нормативний акт, що конкретизує механізм реалізації цього Закону.
Отже, Порядок №?261 регламентує процедуру призначення допомоги лише в межах Закону №?1727-IV.
36. Як вбачається з обставин справи, позивач просив донарахувати суму державної соціальної допомоги, встановленої Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», та виплатити її за період з дати призначення пенсії по втраті годувальника (07.10.2022) по 24.05.2023.
37. Отже, спірні правовідносини виникли щодо призначення державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям з інвалідністю» (Закону №?1727-IV). Тому вони мають вирішуватися відповідно до цього Закону та Порядку №?79, які регулюють умови, строки і порядок її призначення.
38. Суд вважає, що аргументи скаржника щодо необхідності застосування до спірних правовідносин статті 5 Закону №?1727-IV та пункту 11 Порядку №?261 є безпідставними.
39. Зазначені норми дійсно визначають строки призначення соціальної допомоги, однак лише в межах правового регулювання Закону №?1727-IV, який регулює надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, але не охоплює осіб з інвалідністю з дитинства чи дітей з інвалідністю.
40. Натомість правовідносини щодо призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства регулюються Законом №?2109-III, який є спеціальним законом. На виконання цього закону затверджено Порядок №?79, що має самостійний та відмінний механізм призначення допомоги.
41. Таким чином, немає правових підстав для застосування частини першої статті 5 Закону №?1727-IV та пункту 11 Порядку №?261 до правовідносин, які регулюються Законом №?2109-III.
42. Стосовно одночасного призначення виплат, то колегія суддів бере до уваги, що статтею 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», зокрема, встановлено, що особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", призначається за вибором осіб з інвалідністю з дитинства (законних представників осіб з інвалідністю з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей з інвалідністю) державна соціальна допомога відповідно до цього Закону або пенсія чи державна соціальна допомога згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю". При цьому якщо особа з інвалідністю з дитинства або дитина з інвалідністю має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю") і державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, ці виплати призначаються одночасно.
43. Законом №2109-III передбачено право на одночасне призначення державної соціальної допомоги та пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Однак реалізація цього права вимагає від особи вчинення дій, таких як подання окремої заяви на призначення кожного з видів допомоги.
44. Призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника не породжує автоматичного виникнення обов'язку органу соціального захисту призначати допомогу за Законом №?2109-III без відповідної заяви. Особа повинна подати окрему заяву на призначення державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства, надати необхідні документи, і лише після цього орган соціального захисту може ухвалити рішення про призначення такої допомоги.
45. Відповідно до вимог статті 12 Закону №2109-ІІІ виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється через неотримання сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин. Поважною причиною, визначеною Законом №2109-ХІІ, є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об'єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням.
46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не надав доказів наявності відповідних об'єктивних причин, які унеможливлювали його звернення до уповноваженого органу із заявою про призначення державної соціальної допомоги до 24.05.2023.
47. Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не знайшли підтвердження, оскаржувані судові рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій немає.
48. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі №620/15888/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Л.В. Тацій
Суддя В.М. Шарапа