28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 160/7125/20
адміністративне провадження № К/990/10467/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Ханової Р.Ф., Гімона М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Інвестмент» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року (суддя Кадникова Г.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року (судді: Білак С.В. (головуючий), Юрко І.В., Чабаненко С.В.) у справі № 160/7125/20 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Інвестмент» про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Інвестмент» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
І. Суть спору
1. Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - позивач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Дніпропетровській області) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Інвестмент» (далі - відповідач, платник податків, Товариство, ТОВ «Перспектива Інвестмент») про стягнення з платника податків податкового боргу на користь Державного бюджету в сумі 12 501 351,11 грн шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків. На обґрунтування позовних вимог контролюючий орган зазначав, що в інтегрованих картках платника податків ТОВ «Перспектива Інвестмент» обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб та податку на нерухоме майно, який відповідачем не сплачено.
2. Після відкриття провадження у справі відповідачем - ТОВ «Перспектива Інвестмент» було подано зустрічну позовну заяву, в якій Товариство просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005481404 від 21 лютого 2019 року. На обґрунтування зустрічної позовної заяви Товариство зазначило, що позивач не є власником житлових комплексів (багатоквартирних будинків), зведених на спірних земельних ділянках, за користування якими ТОВ «Перспектива Інвестмент» визначені грошові зобов'язання зі сплати орендної плати з юридичних осіб згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Справа розглядалась судами неодноразово.
3.1. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду 1 липня 2021 року, адміністративний позов ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ТОВ «Перспектива Інвестмент» про стягнення боргу задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Перспектива Інвестмент» на користь Державного бюджету податковий борг в сумі 318 006,21 грн шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків; в решті позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ТОВ «Перспектива Інвестмент» до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Дніпровська міська рада, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005481404 від 21 лютого 2019 року.
3.2. Постановою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 160/7125/20 касаційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково. Скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області та в частині задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ «Перспектива Інвестмент», а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті судові рішення залишено без змін.
Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд зазначив, що обмежившись обставинами, встановленими судовими рішеннями в інших спорах, у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували правового статусу ділянок та підстав набуття іншими юридичними особами (ОСББ) прав на них, не встановили, чи відбулось набуття права власності/користування на житлові будинки (житлові комплекси), про які мовиться вище, за ОСББ, чи надавались контролюючому органу акти приймання-передачі житлових комплексів, чи будь-які інші документи щодо реєстрації такого права на будівлі, розташовані на спірних земельних ділянках. Не з'ясовано судами й те, чи повідомляло Товариство орендодавця (Дніпровську міську раду) про відчуження будівель та споруд, розташованих на спірних земельних ділянках, та чи були внесені відповідні зміни до договорів оренди (нерозірваних в судовому порядку). Відсутня в судових рішеннях мотивація стосовно неправомірного, як це визнали суди, нарахування контролюючим органом орендної плати за користування рештою земельних ділянок, договори оренди яких в судовому порядку не розірвані та не припинені, і які, відповідно, залишались чинними. Не надали належної оцінки суди й доводам контролюючого органу про те, що грошове зобов'язання з орендної плати по земельних ділянках, описаних в рішеннях судів, нараховано до дати набрання законної сили відповідними рішеннями про розірвання договорів оренди в судовому порядку. Також, не спростували суди попередніх інстанцій переконливими аргументами й доводи контролюючого органу про те, що використані ним під час перевірки та нарахування податкових зобов'язань Витяги з технічної документації містили достовірні відомості про нормативно-грошову оцінку відповідних земельних ділянок на час їх застосування, більше того, податковий орган не наділений повноваженнями тлумачити дані, зазначені у таких витягах, а лише визначає суму грошового зобов'язання з орендної плати на підставі інформації, отриманої від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Таким чином, Суд зазначив про передчасність висновку судів про те, що Товариство не несе обов'язку зі сплати орендної плати за земельні ділянки за весь період, який охоплювався перевіркою.
4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року, адміністративний позов ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ТОВ «Перспектива Інвестмент» про стягнення податкового боргу задоволено повністю. Стягнено податковий борг з ТОВ «Перспектива Інвестмент» на користь державного бюджету в сумі 12 501 351,11 грн (дванадцять мільйонів п'ятсот одну тисячу триста п'ятдесят одну гривень 11 коп.). У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Перспектива Інвестмент» до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.
4.1. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що з урахуванням встановлених у цій справі обставин справи, що не заперечуються та не спростовуються відповідачем належними доводами та доказами наявні правові підстави для задоволення позовних вимог первісної позовної заяви тоді як у задоволенні вимог зустрічного позову належить відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ «Перспектива Інвестмент» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 160/7125/20 та закрити провадження у справі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Перспектива Інвестмент» перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
В інтегрованих картках платника податків ТОВ «Перспектива Інвестмент» обліковується податковий борг в сумі 12 501 351,11 грн, в тому числі по орендній платі з юридичних осіб у сумі 12 206 371,02 грн по податку на нерухоме майно в сумі 277 419,13 грн, який виник внаслідок несплати грошових зобов'язань нарахованих платником самостійно та контролюючим органом.
Податковий борг по орендній платі з юридичних осіб нарахований контролюючим органом на підставі: податкової декларації № 9023761474 від 16.02.2018 терміном сплати 30.07.2018 - 30.12.2018 в сумі 20 307,54 грн та за 30.01.2019 у сумі 3 384,64 грн (сума зменшена за рахунок переплати у розмірі 836,06 грн); податкового повідомлення-рішення № 005481404 від 21.02.2019 у сумі 7 069 528,88 грн, штрафні санкції у сумі 3 534 764,44 грн та відповідно до п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України здійснено нарахування пені у сумі 1 579 051,58 грн; податкового повідомлення рішення № 0012675243 від 08.04.2019 в сумі 170,00 грн.
Податковий борг по податку на нерухоме майно (житлова нерухомість) нарахований на підставі: податкової декларації № 9021091846 від 14.02.2018 терміном сплати 29.07.2018 - 29.01.2019 у загальній сумі 378 999,65 грн (сума зменшена за рахунок переплати в сумі 831,47 грн); зменшено платником самостійно податкова декларація № 9181495078 від 28.08.2018 термін сплати 28.08.2018 - 29.01.2019 у загальній сумі 109 237,57 грн; податкового повідомлення-рішення № 0009585243 від 20.12.2018 в сумі 1 833,71 грн; податкового повідомлення-рішення № 0009575243 від 20.12.2018 в сумі 5 461,88 грн; нараховано пені відповідно до п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України в сумі 1 292,93 грн.
Податковий борг по податку на нерухоме майно (нежитлова нерухомість) нарахований на підставі: податкової декларації № 9021091846 від 14.02.2018 термін сплати 29.10.2018 - 29.01.2019 у сумі 20 329,32 грн (сума зменшена за рахунок переплати на особовому рахунку в сумі 327,84 грн); зменшено платником самостійно за рахунок податкової декларації № 9256314925 від 19.11.2018 термін сплати 29.01.2019 в сумі 2 685,44 грн; податкового повідомлення-рішення № 0009555243 від 20.12.2018 в сумі 242,26 грн; нараховано пені в сумі 2,66 грн.
На виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України ГУ ДПС у Дніпропетровській області направлено відповідачу податкову вимогу форма «Ю» № 88944-17 від 13.08.2018.
Податковий борг в добровільному порядку сплачено не було, що і стало підставою для звернення до суду з первісним позовом щодо стягнення з відповідача податкового боргу.
Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Перспектива Інвестмент» з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельні ділянки, що перебувають в користуванні ТОВ «Перспектива Інвестмент» на підставі укладених договорів оренди землі: площею 2,4709 (кадастровий номер - 1210100000:03:328:0211), площею 0,5300 (кадастровий номер - 1210100000:03:328:0152), площею 0,4784 кадастровий номер 1210100000:03:328:0147), площею 0,0674 (кадастровий номер - 1210100000:03:328:0148), площею 0,0345 (кадастровий номер - 1210100000:03:328:0151), площею 0,1969 (кадастровий номер - 1210100000:03:329:0010) за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт перевірки № 72886/04-36-14-04/31850716 від 14.12.2018.
Згідно висновків акту перевірки № 72886/04-36-14-04/31850716 від 14.12.2018 перевіркою було встановлено, наступні порушення: п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 286.1, п. 286.2 ст. 286, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Соборного району за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 на 7 069 528,88 грн, в тому числі за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на суму 326 739,95 грн за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на суму 3 450 350,53 грн та за період 01.01.2018 по 30.09.2018 на суму 3 292 438,40 грн.
На підставі висновків вказаного акта перевірки № 72886/04-36-14-04/31850716 від 14.12.2018 позивачем було прийнято оскаржуване у зустрічній позовній заяві податкове повідомлення-рішення № 0005481404 від 21.02.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 10 604 293,32 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 7 069 528,88 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 3 534 764,44 грн. Відповідно до п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України контролюючим органом здійснено нарахування пені у сумі 1 579 051,58 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Дніпровською міською радою та ТОВ «Перспектива Інвестмент» було укладено наступні договори оренди: - Договір оренди земельної ділянки від 17.10.2008 терміном на 15 років, згідно з яким ТОВ «Перспектива Інвестмент» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,4709 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, Соборний район, вул. Дзержинського (вул. Володимира Вернадського), 35-Т, 35-Л, 35-П (кадастровий номер 1210100000:03:328:0211); - Договір оренди земельної ділянки від 13.12.2007 терміном на 15 років згідно з яким ТОВ «Перспектива Інвестмент» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,5300 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, Соборний район вул. Дзержинського (вул. Володимира Вернадського), 35-Б (кадастровий номер 1210100000:03:328:0152); - Договір оренди земельної ділянки від 08.04.2005 терміном на 15 років, згідно з яким ТОВ «Перспектива Інвестмент» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,4784 га (площа частки за яку справляється орендна плата становить 98,51% або 0,4713 га), що знаходиться за адресою: м. Дніпро, Соборний район, вул. Дзержинського (вул. Володимира Вернадського), 35 - Б (кадастровий номер 1210100000:03:328:0147); - Договір оренди земельної ділянки від 01.10.2008 терміном на 15 років, згідно з яким ТОВ «Перспектива Інвестмент» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0345 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, Соборний район, вул. Дзержинського (вул. Володимира Вернадського), 35-Б (кадастровий номер 1210100000:03:328:0151); - Договір оренди земельної ділянки від 08.04.2005 терміном на 15 років, згідно з яким ТОВ «Перспектива Інвестмент» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0674 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, Соборний район, Дзержинського (вул. Володимира Вернадського), 35-Б (кадастровий номер 1210100000:03:328:0148); - Договір оренди земельної ділянки від 24.06.2010 терміном на 15 років, згідно з яким ТОВ «Перспектива Інвестмент» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1969 га (площа частки, за яку справляється орендна плата, становить 95,26 % або 0,1875 га), що знаходиться за адресою: м. Дніпро, Соборний район, вул. Шаумяна, 10, (кадастровий номер 1210100000:03:329:0010).
Щодо земельної ділянки площею 2,4709 га (кадастровий номер - 1210100000:03:328:0211), встановлено та не заперечується сторонами, що цільове використання земельної ділянки відповідно до п. 1.2 Договору оренди землі від 17.10.2008 - (УКЦВЗ) 1.9 (житлові, житлово-будівельні, гаражно- і дачно-будівельні кооперативи). 09.12.2016 було зареєстровано ОСББ «Амфітеатр», що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСББ «Амфітеатр» та що також не оспорюється учасниками даної справи. Також, в матеріалах справи наявні копії актів приймання-передачі багатоквартирного будинку та інших допоміжних приміщень на баланс створеного ОСББ «Амфітеатр».
Щодо земельних ділянок площею 0,4784 га (кадастровий номер - 1210100000:03:328:0147), площею 0,5300 га (кадастровий номер - 1210100000:03:328:0152), встановлено та не заперечується сторонами, що цільове використання земельної ділянки відповідно до п. 1.2 Договорів оренди землі від 13.12.2007 та від 08.04.2005 - (УКЦВЗ) 1.13.2 (житлова забудова і комерційне використання). 23.06.2016 було зареєстровано ОСББ «Дніпровські Вежі».
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2017 у справі № 904/10450/16 за позовом ТОВ «Перспектива Інвестмент» до відповідача Дніпропетровської міської ради, за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровські вежі» про розірвання договорів оренди землі, яке залишено в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2017, вирішено: розірвати договір оренди землі (за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 35-Б, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:328:0147) від 08.04.2005 укладений між ТОВ «Перспектива Інвестмент» та Дніпропетровською міською радою, за реєстром № 2196, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, та зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 05.05.2005 за № 040510400425; розірвати договір оренди землі (за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 35-Б, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:328:0152) від 13.12.2007 укладений між ТОВ «Перспектива Інвестмент» та Дніпропетровською міською радою, за реєстром № 2916, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, та зареєстрований у ДМВ ДРФ «Центра» ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.01.2008 за № 040810400012.
Щодо земельної ділянки площею 0,1969 га (кадастровий номер - 1210100000:03:329:0010) встановлено та не заперечується сторонами, що цільове використання земельної ділянки відповідно до п. 1.2 Договору оренди землі від 24.06.2010 - (УКЦВЗ) 1.9 (житлові, житлово-будівельні, гаражно- і дачно- будівельні кооперативи). 24.09.2015 було зареєстровано ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10».
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 у справі № 904/10451/16 за позовом ТОВ «Перспектива Інвестмент» до Дніпропетровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» про розірвання договору оренди землі, яке залишено в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2017, вирішено: розірвати договір оренди землі (за адресою: м. Дніпро, вул. Шаумяна, 10, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:329:0010) від 24.06.2010, укладений між ТОВ «Перспектива Інвестмент» та Дніпропетровською міською радою, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за реєстровим номером 1297 та зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 041010400419 від 30.06.2010.
7. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, а саме - пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідач у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не було враховано положень статті 20 Господарського процесуального кодексу України, положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а також висновків щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постанові від 11 травня 2021 року у справі № 759/9008/19 та від 15 червня 2021 року в справі № 916/585/18 (916/1051/20).
Відповідач зазначає, що вказаними нормами врегульовано, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими та з немайновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство. Відповідач наголошує, що відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Тобто, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Також відповідач вказує, що Господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від
02 квітня 2024 року у справі № 904/3435/23 про банкрутство ТОВ «Перспектива Інвестмент» по спірних правовідносинах було розглянуто спір та відмовлено ГУ ДПС у Дніпропетровській області у задоволені вимог про стягнення з ТОВ «Перспектива Інвестмент» орендної плати за землю за договором оренди, з урахуванням того, що заявлені ГУ ДПС у Дніпропетровській області грошові вимоги є орендною платою за користування наданими в оренду земельними ділянками комунальної власності, тоді як ТОВ «Перспектива Інвестмент» було орендарем відповідних ділянок, а не їх власником чи постійним землекористувачем, а також, що орган ДПС не є стороною договору оренди земельної ділянки, відповідно у такого органу відсутні повноваження на стягнення заборгованості з орендної сплати.
Крім того, відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій було невірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме - положення статті 288 Податкового кодексу України.
Відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано положення пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, відповідно до якого розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Однак, позивач не може стягувати орендну плату за договором оренди, укладеним між боржником і міською радою, оскільки боржник не є власником земельної ділянки, а контролюючий орган не є стороною договору оренди, з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного суду від 05 липня 2022 року у справі № 908/1721/21.
8. Позивач та Дніпровська міська ради надіслали відзиви на касаційну скаргу, в яких вказують на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просять залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
12. Щодо доводів відповідача, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій не було враховано правові висновки щодо застосування норм права (положень статті 20 Господарського процесуального кодексу України та - статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства) у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постанові від 11 травня 2021 року у справі № 759/9008/19 та від 15 червня 2021 року в справі № 916/585/18 (916/1051/20), а також, що спірні правовідносини були розглянуті Господарським судом Дніпропетровської області та ним було постановлено відповідну ухвалу від
02 квітня 2024 року у справі № 904/3435/23 про банкрутство ТОВ «Перспектива Інвестмент», а тому провадження у цій справі має бути закрито, Суд зазначає, що висновки викладені у вказаних постановах не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки наявний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 (провадження № 11-54апп22), в якій Суд відступив від раніше сформованого висновку, відповідно до якого у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов'язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу переважному застосуванню підлягають норми статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, Суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.
Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.
Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх «змішування» в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.
При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України; у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
У справі, що розглядається адміністративне провадження за спірними правовідносинами було відкрито ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року. В свою чергу, як вбачається зі змісту ухвали Господарського суду Дніпропетровської області ухвалою від 02 квітня 2024 року у справі № 904/3435/23, на яку посилається відповідач, провадження у справі про банкрутство ТОВ «Перспектива Інвестмент» відкрито ухвалою суду від 16 жовтня 2023 року.
Згідно з преамбулою Кодексу України з питань банкрутства (далі - КузПБ; у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21.10.2019. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.
За змістом частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).
Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв'язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов'язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.
До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб'єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об'єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об'єктивні ризики при правозастосуванні.
Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.
Водночас, у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з «майновими вимогами до боржника», а у статті 7 КУзПБ - про «всі майнові спори, стороною в яких є боржник».
При цьому, спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.
Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв'язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.
ЄСПЛ у рішенні від 12 липня 2001 року у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов'язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов'язково створюють для платника податків (пункт 29).
Отже, стягнення контролюючим органом податкового боргу з такого платника податків напряму не пов'язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору у сфері податкових правовідносин, за результатами здійснення податковим органом владних управлінських функцій - податкового контролю. Тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності.
З огляду на викладене, вимоги податкового органу (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство) про стягнення податкового боргу, зупинення видаткових операцій за характером і змістом відносин пов'язані саме з виконанням позивачем владних управлінських функцій, що унормовано приписами ПК України. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.
Такий висновок Верховного Суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 (провадження № 11-54апп22), в якій суд відступив від раніше сформованого висновку відповідно до якого у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов'язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу переважному застосуванню з 21.10.2019 підлягають норми статті 7 КУзПБ. Крім того, Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 листопада 2023 року у справі № 908/129/22 (908/1333/22) також висновувалась про відсутність підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у вказаній постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20.
Таким чином, Суд зазначає, що правові висновки викладені у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 є застосовними до спірних правовідносин, тоді як відповідач у касаційній скарзі посилається на правову позицію (викладену Великою Палатою Верховного Суду) від якої, в межах спірних правовідносин, що склались у справі, що розглядається Велика Палата Верховного Суду здійснила відступ та дійшла вищезазначених висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Крім того, Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, а сторонами у справі не зазначено, що Велика Палата Верховного Суду здійснила відступ від вказаної правової позиції викладеної у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 (провадження № 11-54апп22).
Таким чином, Суд зазначає, що доводи відповідача щодо наявності правових підстав для скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій та закриття провадження у цій справі є необґрунтованими та безпідставними.
13. Окремо, щодо посилань відповідача на положення пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України за змістом якого, на його переконання, позивач не може стягувати орендну плату за договором оренди, укладеним між боржником і міською радою, оскільки боржник не є власником земельної ділянки, а контролюючий орган не є стороною договору оренди, Суд зазначає наступне.
Так, відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (підпункт 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно з положеннями пунктів 288.1-288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Таким чином, податкові органи є тими контролюючими органами, які здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів (у тому числі з орендної плати за земельну ділянку, яку зобов'язаний сплачувати землекористувач такої земельної ділянки).
При цьому, Суд зазначає про безпідставність посилань відповідача на правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 05 липня 2022 року у cправі № 908/1721/21, оскільки такі не є релевантними спірним правовідносинам та були ухвалені за відмінних обставин справи (у вказаній справі в межах справи про банкрутство судами розглянуто кредиторські вимоги до боржника та встановлено, що Черкаська міська рада і ГУ ДПС у Черкаській області заявляють одні й ті самі вимоги до боржника в частині плати за землю, у зв'язку з чим грошові вимоги ГУ ДПС у Черкаській області були відхилені).
14. Крім того, у касаційній скарзі відповідач також зазначає, що ТОВ «Перспектива Інвестмент» не є землекористувачем спірних земельних ділянок та не несе обов'язку зі сплати орендної плати за земельні ділянки, оскільки за відповідними судовими рішеннями були розірвані договори оренди землі укладених між ТОВ «Перспектива Інвестмент» та Дніпропетровською міською радою, а також, що такі земельні ділянки стали частиною спільного майна багатоквартирних будинків (на вказаних земельних ділянках розташовані житлові комплекси «Східна Башта», «Західна Башта», «Амфітеатр», «Імперіал Палас», «Бельведер», які були передані на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ), згідно з відповідними актами приймання-передачі житлового комплексу). Щодо вказаних посилань відповідача Суд зазначає наступне.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Перспектива Інвестмент» з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельні ділянки, що перебувають в користуванні Товариства на підставі укладених договорів оренди землі: площею 2,4709 (кадастровий номер - 1210100000:03:328:0211), площею 0,5300 (кадастровий номер - 1210100000:03:328:0152), площею 0,4784 кадастровий номер 1210100000:03:328:0147), площею 0,0674 (кадастровий номер - 1210100000:03:328:0148), площею 0,0345 (кадастровий номер - 1210100000:03:328:0151), площею 0,1969 (кадастровий номер - 1210100000:03:329:0010) за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт перевірки № 72886/04-36-14-04/31850716 від 14.12.2018.
Згідно висновків вказаного акта перевірки перевіркою було встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Соборного району за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 на 7 069 528,88 грн (в тому числі за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на суму 326 739,95 грн за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на суму 3 450 350,53 грн та за період 01.01.2018 по 30.09.2018 на суму 3 292 438,40 грн) та на підставі таких, контролюючим органом було прийнято оскаржуване у зустрічній позовній заяві податкове повідомлення-рішення № 0005481404 від 21.02.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 10 604 293,32 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 7 069 528,88 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 3 534 764,44 грн. Також, контролюючим органом здійснено нарахування пені у сумі 1 579 051,58 грн.
Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, але не враховано при прийнятті оскаржуваних рішень, що за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2017 у справі № 904/10450/16 за позовом ТОВ «Перспектива Інвестмент» до відповідача Дніпропетровської міської ради, за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровські вежі» про розірвання договорів оренди землі, яке залишено в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2017, вирішено: розірвати договір оренди землі (за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 35-Б, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:328:0147) від 08.04.2005 укладений між ТОВ «Перспектива Інвестмент» та Дніпропетровською міською радою, за реєстром № 2196, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, та зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 05.05.2005 за № 040510400425; розірвати договір оренди землі (за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 35-Б, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:328:0152) від 13.12.2007 укладений між ТОВ «Перспектива Інвестмент» та Дніпропетровською міською радою, за реєстром № 2916, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, та зареєстрований у ДМВ ДРФ «Центра» ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.01.2008 за № 040810400012. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 у справі № 904/10451/16 за позовом ТОВ «Перспектива Інвестмент» до Дніпропетровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» про розірвання договору оренди землі, яке залишено в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2017, вирішено: розірвати договір оренди землі (за адресою: м. Дніпро, вул. Шаумяна, 10, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:329:0010) від 24.06.2010, укладений між ТОВ «Перспектива Інвестмент» та Дніпропетровською міською радою, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за реєстровим номером 1297 та зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 041010400419 від 30.06.2010.
Тобто, за вказаними судовими рішеннями (у період, що перевірявся контролюючим органом) було розірвано договори оренди землі укладених між ТОВ «Перспектива Інвестмент» та Дніпропетровською міською радою, а саме щодо наступних земельних ділянок: кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:328:0147, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:328:0152, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:329:0010, що не заперечується сторонами у справі.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що не заперечується сторонами, щодо земельної ділянки площею 2,4709 га (кадастровий номер - 1210100000:03:328:0211), що цільове використання земельної ділянки відповідно до п. 1.2 Договору оренди землі від 17.10.2008 - (УКЦВЗ) 1.9 (житлові, житлово-будівельні, гаражно- і дачно-будівельні кооперативи). 09.12.2016 було зареєстровано ОСББ «Амфітеатр», що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСББ «Амфітеатр» та що також не оспорюється учасниками даної справи. Також, в матеріалах справи наявні копії актів приймання-передачі багатоквартирного будинку та інших допоміжних приміщень на баланс створеного ОСББ «Амфітеатр». Щодо земельних ділянок площею 0,4784 га (кадастровий номер - 1210100000:03:328:0147), площею 0,5300 га (кадастровий номер - 1210100000:03:328:0152), встановлено та не заперечується сторонами, що цільове використання земельної ділянки відповідно до п. 1.2 Договорів оренди землі від 13.12.2007 та від 08.04.2005 - (УКЦВЗ) 1.13.2 (житлова забудова і комерційне використання). 23.06.2016 було зареєстровано ОСББ «Дніпровські Вежі». Щодо земельної ділянки площею 0,1969 га (кадастровий номер - 1210100000:03:329:0010) встановлено та не заперечується сторонами, що цільове використання земельної ділянки відповідно до п. 1.2 Договору оренди землі від 24.06.2010 - (УКЦВЗ) 1.9 (житлові, житлово-будівельні, гаражно- і дачно- будівельні кооперативи). 24.09.2015 було зареєстровано ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10».
Суд зазначає, що усталеною є позиція Верховного Суду (зокрема, але не виключно, постанова від 28 червня 2023 року у справі № 539/5295/21) про те, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 06 жовтня 2021 року у справі № 910/13574/20.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Отже, державна реєстрація речового права має похідний характер від набуття відповідного права. Аналогічний підхід є і до реєстрації припинення речових прав. Наявність судового рішення про визнання правовстановлюючого документа недійсним є підставою для скасування відповідних записів у державному реєстрі щодо наявності у відповідної особи речового права, в тому числі і права оренди земельної ділянки. Водночас відсутність такого запису, за наявності судового рішення, яке набрало законної сили, не означає, що особа продовжує бути власником або користувачем певного майна.
Як уже зазначалось, згідно зі статтею 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
У постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 804/4362/18 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що оскільки договір оренди землі припинився у зв'язку з настанням певного факту, визначеного законом - закінченням строку, на який його було укладено, нарахування до сплати орендної плати за 2016, 2017, 2018 роки є безпідставним.
Таким чином, виключно дійсний (діючий) договір оренди є підставою для нарахування і сплати орендної плати.
У зв'язку з викладеним, Суд зазначає про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для стягнення податкового боргу з ТОВ «Перспектива Інвестмент» на користь державного бюджету в сумі 12 501 351,11 грн та відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Перспектива Інвестмент» до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005481404 від 21 лютого 2019 року, з урахуванням того, що за судовими рішеннями (що встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами у справі) було розірвано договори з оренди землі укладеними між ТОВ «Перспектива Інвестмент» та Дніпропетровською міською радою (за трьома спірними ділянками з шести, за якими контролюючим органом було встановлено заниження відповідачем орендної плати за землі за період з 01.01.2016 по 30.09.2018).
Суд зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій, не було встановлено з якої дати зазначені договори між відповідачем та Дніпропетровською міською радою є розірваними, дату набрання законної сили судових рішень, що має визначальне значення для правильного обрахунку розміру наявної / відсутньої заборгованості відповідача з орендної плати за спірні земельні ділянки, правильності нарахування пені, чим також не було виконано приписи постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі, що розглядається.
15. В частині посилань відповідача, що на окремих спірних земельних ділянках розташовані житлові комплекси та такі частиною спільного майна багатоквартирних будинків (були передані на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за відповідними актами приймання-передачі), Суд звертає увагу, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та зазначено, що не заперечується сторонами у справі та не спростовано відповідачем жодними належними, достатніми і допустимими доказами, що державна реєстрація відповідного права користування/власності як на земельні ділянки за відповідними актами приймання-передачі, так і за рішеннями суду не оформлена (доказів оформлення таких прав за ОСББ не надано). Суд зазначає, що сама лише наявність актів приймання-передачі багатоквартирних будинків, які знаходяться на спірних земельних ділянках, не підтверджує переходу права користування / власності такими від відповідача до інших осіб у відповідності до вимог чинно законодавства, як і не є самостійним підтвердженням відсутності обов'язку відповідача зі сплати орендної плати за землю. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що такі акти приймання-передачі ТОВ «Перспектива Інвестмент» до перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області надані не були.
15. Таким чином, Суд зазначає, що у справі, що розглядається, в контексті спірних правовідносин суди першої та апеляційної інстанцій не встановили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості здійснити касаційний перегляд справи із прийняттям остаточного судового рішення, яке б вирішило спір між сторонами, і реалізувати мету, з якою касаційне провадження було відкрито.
16. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що для виконання завдань адміністративного судочинства впроваджено принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
17. Положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
18. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м'якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.
По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.
19. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
20. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
21. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.
22. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
23. За правилами частин другої та четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Інвестмент» задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 160/7125/20 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер Р.Ф. Ханова М.М. Гімон