28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 300/3005/24
адміністративне провадження № К/990/15393/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №300/3005/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Пенсійного фонду України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправною бездіяльності,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року (у складі судді Кафарського В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року (колегія у складі: головуючого судді Мікули О.І., суддів Курильця А.Р., Пліша М.А.), -
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Пенсійного фонду України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії від 12 грудня 2023 року №104650016127;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, як учаснику бойових дій, у зв'язку із досягнення ним 55-річного віку з 24 грудня 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України у вигляді неприйняття рішення за скаргою ОСОБА_1 на рішення Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії від 12 грудня 2023 року №104650016127.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року, позов задоволено.
3. 12 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Бортнічук Л.В. подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі, у якій останній просив стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
4. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року, заяву адвоката Бортнічука Л.В. про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі залишено без розгляду.
5. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Бортнічука Л.В. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подана з порушенням вимог, установлених частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а отже підлягає залишенню без розгляду. До того ж, питання щодо ухвалення додаткового судового рішення у справі стосовно розподілу судових витрат вже вирішувалось й ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у задоволенні відповідної заяви представника позивача - адвоката Бортнічука Л.В. було відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування
6. Не погодившись із такими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача - адвокат Бортнічук Л.В. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року, поновити позивачу строк для подачі доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат, та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідачів на користь позивача в рівних частинах понесені судові витрати в розмірі 20000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та в розмірі 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
7. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, безпідставно залишено без розгляду заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі через порушення строків, установлених частиною сьомою статті 139 КАС України, адже, на його переконання, подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, прямо залежело від обставин набрання рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року законної сили, що, як наслідок, свідчить про поважні причини пропуску строку на подання відповідних доказів до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідно, вважає, що до моменту набрання рішенням суду законної сили у позивача були відсутні підстави визнавати наданою правову допомогу за отриманий правовий результат, а також подавати до суду заяву про розподіл судових витрат з відповідними доказами, що підтверджують їх розмір.
Стверджує й про залишення судами попередніх інстанцій поза увагою того, що подана заява про ухвалення додаткового судового рішення не носила повторного характеру, а стосувалась іншої частини судових витрат (оплата за отриманий правовий результат), щодо яких раніше додаткове рішення не виносилось.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
8. 14 квітня 2025 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
9. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2025 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
10. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.
11. У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Стрелець Т.Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21 травня 2025 року №12), що унеможливлює її участь у розгляді справи, на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року №457/0/78-25 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 травня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Кравчук В.М., Рибачук А.І.
12. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у відзиві на касаційну скаргу, який надійшов на адресу суду 25 квітня 2025 року, проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
13. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить з наступного.
15. Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
16. Згідно із частинами першою, другою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
17. Частиною третьою цієї статті встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
18. Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
19. Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).
20. За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
21. У відповідності до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
22. Як установлено абзацом першим частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
23. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
24. Разом з тим, за приписами частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина п'ята цієї статті).
25. Зміст наведених норм процесуального закону свідчить про те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
26. Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
27. У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, а також докази на їх підтвердження не були подані в межах строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України. Така заява про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, була подана представником позивача через систему «Електронний суд» лише 12 жовтня 2024 року, тобто більше, ніж через чотири місяці після ухвалення 27 травня 2024 року рішення Івано-Франківським окружним адміністративним судом по суті позовних вимог.
28. Наведене дає підстави для висновку, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Бортнічука Л.В. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подана з порушенням вимог, установлених частиною сьомою статті 139 КАС України, а отже, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, підлягає залишенню без розгляду.
29. Як вже вказувалося вище, відповідно до позиції об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про їх розподіл. При цьому зазначення у прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань, суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.
30. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №990/99/22 (провадження №11-127заі22), а також в ухвалі від 18 січня 2024 року у справі №9901/97/21 (провадження №11-140заі22).
31. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про недотриманням представником позивача положень частини сьомої статті 139 КАС України в частині належного та своєчасного звернення із заявою про стягнення витрат на правову допомогу та, як наслідок, наявність правових підстав для залишення її без розгляду.
32. Разом з тим, доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при ухваленні вказаних судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги позивача відсутні.
33. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко В.М. Кравчук А.І. Рибачук