про відкриття касаційного провадження
27 травня 2025 року
м. Київ
справа №240/19384/24
адміністративне провадження №К/990/20380/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №240/19384/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просив визнати протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати з 01.09.2024 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що становить дві мінімальні заробітні плати (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік) та зобов'язання вчинити відповідні дії.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Житомирський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 22.11.2024 позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 вересня 2024 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01 вересня 2024 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
У задоволенні іншої частини позову - відмовив.
Позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі.
18.02.2025 до суду надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про продовження строку для подання звіту не менше як на тридцять днів.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 зазначене клопотання задоволено, продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №240/19384/24 у відповідності до вимог статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України до 31.03.2025.
03.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало звіт про виконання рішення суду, в якому указує, що ОСОБА_1 з 01.01.2025 встановлено доплату як непрацюючому пенсіонеру у розмірі 2361,00 грн, відповідно до статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX від 19.11.2024. На підтвердження вказаного долучає довідку про здійснення виплати №3353/04-18 від 07.03.2025 року, відповідно до якої доплата до пенсії за період з 01 січня по 28 лютого 2025 року виплачена в березні 2025 року.
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 11.03.2025 прийняв звіт про виконання судового рішення.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України (відсутність доказів сплати судового збору), Сьомий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 17.03.2025 залишив без руху апеляційну скаргу позивача та запропонував в строк протягом десяти днів (з моменту отримання ухвали суду) усунути недоліки апеляційної скарги.
На виконання вимог ухвали суду позивач подав заяву про звільнення від сплати судового збору, мотивоване тим, що судовий збір при зверненні з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, прийнятої за результатом розгляду заяви з питань, визначених у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає сплаті.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.03.2025 в задоволенні зазначеної заяви відмовив, продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
26.03.2025 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, мотивоване тим, що судовий збір при зверненні з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, прийнятої за результатом розгляду заяви з питань, визначених у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає сплаті.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.04.2025, не погодився з наведеними доводами позивача та апеляційну скаргу повернув скаржнику.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 25.02.2025, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний Суд» 13.05.2025 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 в якій позивач просить скасувати ухвалу Сьомого окружного адміністративного суду від 15.04.2025, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга подана на судові рішення, які можуть бути оскаржені згідно із частиною 1 статті 328 КАС України.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, порушив положення статей 169, 296, частини другої статті 298 КАС України та не врахував висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.11.2024 у справі №140/8660/20.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник вказує на необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у зв'язку з несплатою судового збору.
Так, у касаційній скарзі позивач зазначає, що повертаючи апеляційну скаргу, судом не враховано, що за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою в порядку судового контролю на позивача не поширюється обов'язок сплати судового збору за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції за наслідками її розгляду, оскільки частина друга статті 3 та підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, які уможливлюють справляння заявником судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу за наслідками розгляду заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій-другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, а тому не підлягають застосуванню під час розгляду цієї справи.
Наведені позивачем аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підставу, на якій подано касаційну скаргу у цій справі, Верховний Суд вважає за необхідне здійснити касаційний перегляд ухвали Сьомого окружного адміністративного суду від 15.04.2025.
Згідно з частиною 1 статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті, питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 332 цього Кодексу.
Перешкоди для прийняття касаційної скарги до провадження Верховним Судом та відкриття касаційного провадження у цій справі відсутні.
Керуючись статтями 248, 334, 335, 338 КАС України, Верховний Суд
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №240/19384/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити необхідність додання до відзиву доказів надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Витребувати з Житомирського окружного адміністративного суду матеріали справи №240/19384/24.
Копію ухвали суду разом з копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
В.М. Шарапа
Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін,
Судді Верховного Суду