про відмову у відкритті касаційного провадження
28 травня 2025 року
м. Київ
справа №420/27544/24
адміністративне провадження № К/990/21965/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року (суддя Аракелян М.М.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року (колегія у складів суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В., Яковлєва О.В.)
у справі № 420/27544/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФ України в Одеській області, відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Одеській області, які не відповідають вимогам ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII, рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі № 420/1774/19 щодо зменшення з 01.03.2024 основного розміру проіндексованої пенсії ОСОБА_1 з 90% на 70 % грошового забезпечення, обчислення пенсії із розрахунку основного розміру 70% грошового забезпечення ( 32 149,31 грн) та обмеження пенсії максимальним розміром (33 690,74 грн), а також письмової відмови вих. від 20.05.2024 № 15690-13166/М-02/8-1500/24 сплачувати проіндексовану пенсію з 01.03.2024 за основним розміром 90% грошового забезпечення без обмеженням пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати відповідача нарахувати позивачу проіндексовану пенсію з 01.03.2024 в розмірі 90% грошового забезпечення, сплатити проіндексовану пенсію з 01.03.2024 у розмірі фактично нарахованої суми (47 178,15 грн) за основним розміром 90% грошового забезпечення без обмеженням пенсії її граничним розміром (33 690,74 грн) та сплатити заборгованість, що виникла у зв'язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом із врахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі № 420/1774/19 із врахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо письмової відмови (вих. №15690-13166/М-02/8-1500/24 від 20.05.2024) ОСОБА_1 нарахувати та виплатити до пенсії за вислугу років з 01.03.2024 щомісячної доплати в розмірі 2000 грн, які не відповідають вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до ст.ст. 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018 вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 31.08. 2023 у справі № 420/13683/23;
- зобов'язати відповідача перерахувати і сплатити позивачу, починаючи з 01.03.2024 без обмеження будь-яким тимчасовим періодом щомісячну доплату в сумі 2000 грн до розміру пенсії, визначеної відповідно до ст.ст. 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018, із врахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі № 420/13683/23 та раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Одеській області щодо письмової відмови від 20.05.2024 вих. №15690-13166/М-02/8-1500/24 сплачувати до пенсії індексацію за 2022 рік з 01.03.2022 з коефіцієнтом 0,140 (ОСНП 35 969,18 грн.) в розмірі: 5 035,69 грн;
- зобов'язати відповідача сплачувати ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2022 індексацію за 2022 рік із коефіцієнтом 0,140 від (ОСНП 35 969,18) в розмірі: 5 035,69 грн та сплатити заборгованість, що виникла у зв'язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом із врахуванням раніше виплачених сум.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16.12.2024, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025, позов задовольнив частково. А саме:
- визнав протиправними дії ГУ ПФ України в Одеській області щодо ненарахування ОСОБА_1 проіндексованої пенсії з 01.03.2024 в розмірі 90% грошового забезпечення, несплати проіндексованої пенсії з 01.03.2024 в розмірі фактично нарахованої суми 47 178,15 грн за основним розміром 90% грошового забезпечення без обмеженням пенсії її граничним розміром 33 690,74 грн, та несплати заборгованості, що виникла у зв'язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом із врахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі № 420/1774/19, із врахуванням раніше виплачених сум;
- визнав протиправними дії ГУ ПФ України в Одеській області щодо письмової відмови від 20.05.2024 вих. №15690-13166/М-02/8-1500/24 ОСОБА_1 нарахувати та виплатити до пенсії за вислугу років з 01.03.2024 року щомісячної доплати в розмірі 2000 грн;
- зобов'язав ГУ ПФ України в Одеській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2024 щомісячну доплату в сумі 2000 грн, із врахуванням раніше виплачених сум пенсії;
- визнав протиправними дії ГУ ПФ України в Одеській області щодо письмової відмови від 20.05.2024 вих. №15690-13166/М-02/8-1500/24 сплачувати до пенсії індексацію за 2022 рік з 01.03.2024;
- зобов'язав ГУ ПФ України в Одеській області виплачувати ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2024 індексацію пенсії за 2022 рік та сплатити заборгованість, що виникла у зв'язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом, з урахуванням раніше виплачених йому сум пенсії;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
21.05.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України в Одеській області, в якій відповідач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025, а прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною 6 ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У спрощеному позовному провадженні не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (ч. 4 ст. 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
У цій справі оскаржуються дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо нарахування пенсії за вислугу років у меншому розмірі, ніж таку було призначено, дії щодо відмови у нарахуванні до зазначеної пенсії щомісячної доплати у розмірі 2 000,00 грн відповідно до Постанови № 713 та індексації, а також дії щодо обмеження пенсії максимальним розміром при проведенні перерахунку такої.
Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі від 09.09.2024 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У контексті наведеного Суд зауважує, що для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Вжите ж законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
У той же час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Проте ГУ ПФ України в Одеській області у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики. Натомість подана скарга містить лише формальне цитування положень пп. «а» і «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України без наведення конкретних фактів чи аргументі на підтвердження того, що ця справа дійсно має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Також відповідач не наводить аргументів щодо наявності значного суспільного інтересу безпосередньо до даної справи; не зазначає обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів.
Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із правовим визначенням заявлених скаржником підстав касаційного оскарження та у силу приписів ст. 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України у цій справі.
Крім того, щодо обмеження максимальним розміром при перерахунку пенсій військовослужбовців та прирівняних до них осіб Верховний Суд у постановах від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, вже сформував правову позицію про те, що:
« буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження…».
Крім того, Верховний Суд у свої постанові від 25.01.2024 у справі № 300/2754/23 виклав такий правовий висновок:
« 41. У спірних відносинах наведене положення постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» суперечить приписам Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, які є спеціальними у спірних правовідносинах, а тому підлягають застосуванню відповідачем і судом.
42. Оскільки визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, то дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром, у зв'язку із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 № 168, є протиправними…».
Також у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, Верховний Суд дійшов таких висновків:
«… на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.».
В цілому мотиви судів першої і апеляційної інстанцій, якими вони керувалися ухвалюючи оскаржувані судові рішення про часткове задоволення позову у справі № 420/27544/24, відповідають правовим позиціям, викладеним у перелічених вище постановах касаційного суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ГУ ПФ України в Одеській області слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі № 420/27544/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб