Справа № 442/3781/25
Провадження №3/442/1184/2025
Іменем України
28 травня 2025 року
Суддя Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi Гарасимків Л.І., розглянувши матерiали, якi надiйшли з Дрогобицького відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
08.05.2025р., о 09.35 год., в м.Дрогобичі, по вул.Л.Українки, поблизу будинку 13 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Аudi» e-tron д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах з порожнини рота, нестійка ходьба, почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку відмовився, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання правопорушник ОСОБА_1 не з'явився, подав письмові пояснення до Протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №323607 від 08.05.2025р., в якому просить провадження по справі закрити.
Перевіривши матеріали справи, письмові пояснення, долучені до матеріалів справи, суд вважає, що провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України слід закрити виходячи з наступного.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного.
Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднаються у чотири групи (елементні: об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Суб'єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як вбачається із Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №323607 від 08.05.2025р. зазначено, що «08.05.2025р., о 09.35 год., в м.Дрогобичі, по вул.Л.Українки, поблизу будинку 13 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Аudi» e-tron д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах з порожнини рота, нестійка ходьба, почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку відмовився, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно зі ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Наказу від 22.02.2012р. №155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», працівник поліції при зупинці транспортного засобу, повинен був пред'явити жетон та відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ "Про Національну поліцію", звертаючись до особи ( або у разі звернення особи до поліцейського), поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, тощо, однак працівники поліції не представилися належним чином, і даний факт чітко видно на відеозаписі), та незважаючи не це, правопорушник ОСОБА_1 виконав всі вимоги працівників поліції.
Як вбачається із оглянутого в судовому засіданні відеозапису, працівники поліції повідомили правопорушника ОСОБА_1 , що ним порушено вимогу дорожнього знаку 2.2 «проїзд без зупинки заборонено», і чим останній порушив п.8.4. ПДР, та винесено Постанову серії ЕНА №4678798 від 08.05.2025р., по даному факту правопорушник пояснював, що він призупинив свій транспортний засіб та не заперечував щодо сплати штрафу.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, працівник поліції повідомив правопорушника, що він відчув запах алкоголю з салону автомобіля, тобто у водія вбачає наявність ознак алкогольного сп'яніння. Правопорушник пояснював, що даний факт не відповідає дійсності, оскільки він не вживає спиртними напоями, оскільки постійно перебуває за кермом, однак працівниками поліції було складено Протокол серії ЕПР1 №323607 від 08.05.2025р., в якому було зазначено, що водій ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема: різкий запах з порожнини рота, нестійка ходьба, почервоніння обличчя.
Однак як вбачається із відео файлів, правопорушник ОСОБА_1 навіть не виходив із свого транспортного засобу, відповідно всі зазначені ознаки алкогольного сп'яніння у вищевказаному протоколі також викликають сумнів.
Крім того, судом враховано, що при сумнівній ситуації працівники поліції повинні були залучити свідків, позаяк Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків, які повинні давати пояснення стосовно вказаного факту, тобто вчинення водієм адміністративного правопорушення (перебування його в стані сп'яніння у конкретний період часу, тощо), однак даний факт також не було враховано працівниками поліції.
Тобто, при складанні Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №323607 від 08.05.2025р. мали бути присутні свідки, однак у зазначеному протоколі в графі «свідки чи потерпілі» зазначено, що останні не залучалися, а відповідно до п.2.3. Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16.02.2015 № 3/02-15 (зі змінами згідно з наказом Уповноваженого 14.02.2018 № 3/02-18) (далі - Порядок) передбачає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; наявність або відсутність пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Крім того, судом враховано той факт, що відео зйомка проводилася епізодично, на відео зовсім не відображено всі процесуальні дії, тощо (відсутні відео файли про складання Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №323607 від 08.05.2025р., Направлення на Огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, тощо, тобто не можливо з'ясувати в якій годині та в якій послідовності було складено всі ці процесуальні документи, а відтак з огляду на встановлені розбіжності є всі підстави вважати, що відеозапис та всі додані до нього письмові докази є недопустимими.
Крім того, у Направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, не зазначено серію та номер протоколу, до якого воно додається, а в протоколі вказано, що до нього додаються матеріали справи, що наводить на сумніви щодо правильності складення адміністративних матеріалів, що в повній мірі є такоє недопустимим.
Працівники поліції повинні були вести відеозаписи в повному обсязі, а не епізодично, оскільки належний доказ це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи, а допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Крім того, судом враховано той факт, що працівники поліції в Протоколі вказали одні ознаки алкогольного сп'яніння, а в Направленні на огляд водія вказано інші, таким чином суду не представлена об'єктивна інформація яка є істотною для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення.
Крім того, судом враховано той факт, що Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №323607 від 08.05.2025р. складений о «09.56» год, а Направління на огляд водія транспортного засобу було виписано о «09.35» год., тобто допущенні посадовою особою ДПС порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення позбавляють суд можливості здійснити повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи, а отже досягти завдань провадження в справі про адміністративні правопорушення, що в свою чергу є перешкодою для розгляду адміністративної справи по суті.
Тобто, жоден з наявних у справі доказів (зокрема, наявні у справі відеозаписи, інші докази) не підтверджують керування правопорушником ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто сам по собі Протокол про адміністративне правопорушення не є належним, допустимим і достовірним доказом керування особою транспортним засобом і не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", а якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту", позаяк для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, таким чином вважаю, що суду не представлена достовірна інформація, оскільки Огляд на стан алкогольного сп'яніння передбачає кілька послідовних етапів та кожен з таких етапів залежить від конкретних дій особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності, тобто представленні суду письмові докази не відтворюють всіх фактичних обставини справи.
Крім того, судом враховано той факт, що все спілкування повинно бути записане безперервно та відеозйомка (фіксація) повинна бути безперервною, відтак даний доказ може бути визнаний належним і допустимим доказом з врахуванням положень статті 266 КУпАП, зупинка відеозапису для складання процесуальних документів не припустима.
Відповідно до ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу та за змістом ст.252 КУпАП України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України та Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Судом враховано той факт, що правопорушник ОСОБА_1 пояснював, що він не вживав спиртні напої і не бачив потреби чи необхідності їхати в лікарню, а якщо би працівниками поліції було запропоновано пройти медичне обстеження в медичному закладі, він би не відмовився, позаяк виявити ознаки алкогольного сп'яніння можливо виявити тільки в медичному закладі, працівником медичного закладу повинно було зазначено: зовнішній вигляд обстежуваної особи: стан одягу, шкіри, наявність пошкоджень (поранення, забиті місця, точна локалізація, характер пошкодження тощо), поведінка обстежуваної особи: адекватна, напружена, замкнута, роздратована, збуджена, агресивна; ейфорична, балакуча, метушлива; настрій нестійкий, млявий, загальмований, скарги на свій стан (на що саме), стан свідомості, орієнтування на місці, у часі та власній особистості, мовна здатність: не порушена, зв'язаність висловлення, порушення артикуляції, змазаність мови, тощо, вегетативно-судинні реакції (стан шкірних покривів, слизових оболонок очей, язика, спітніння, слинотеча), дихання: не змінене, прискорене, уповільнене, кількість подихів на хвилину, пульс, артеріальний тиск, рухова сфера, хода (хитка, розкидування ніг під час ходи), хода зі швидкими поворотами (без хитань, хитання при поворотах), поза Ромберга, відомості про останнє вживання алкоголю або наркотичних речовин чи лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: суб'єктивні та об'єктивні (згідно з документами, іншими джерелами).
Крім того, судом враховано той факт, що за змістом частини 7 статті 266 КУпАП у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, що повинно також бути зафіксовано працівником поліції.
Пункт 1 розділу II цієї Інструкції (Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) передбачає, що Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення, однак в матеріалах справи відсутній акт тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання, що також свідчить про порушення вимог Закону, відсутні пояснення свідків, тощо.
Крім того, Пункт 4 розділу X Інструкції-1 (в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 808 від 05.11.2021) передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Крім того, судом враховано той факт, що згідно з 4.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та хочу окремо вказати, що однією з підстав (у сукупності) для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності може бути «не повідомлення про проведення зйомки на боді-камеру» (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі №524/832/17, адміністративне провадження № К/9901/23762/18 (ЄДРСРУ № 83104486).
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).
Однак, згідно поданих суду доказів, зокрема Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, останній складений без дати його проведення, тому не виявляється можливим зрозуміти, коли саме він був складений та при яких обставинах, і знову при Огляді не було вказано свідків, що є окремою підставою вважати проведення такого огляду на стан алкогольного сп'яніння - недійсним, та такий Акт судом до уваги при прийнятті рішення у справі, не береться.
Судом враховано той факт, що відсутні відеозаписи факту складання Направлення на огляд (поліцейським повинно бути видане спеціальне направлення на здійснення доставки правопорушника до медичного закладу для проведення огляду, однак і цього направлення водію надано не було), тощо, очевидно, нагрудний відеореєстратор включався і виключався внаслідок свідомих дій поліцейського, що свідчить про зловживання поліцейського своїми технічними засобами та невиконання вимог відповідної інструкції, та оскільки у матеріалах справи відсутній повний відеозапис, який може бути визнаний належним і допустимим доказом з врахуванням положень статті 266 КУпАП, що також свідчить про суттєві порушення з боку працівників поліції.
Як вбачається із фрагменту відеозапису, наданого працівниками поліції, працівниками поліції не роз'яснено правопорушнику права та які дії будуть вчинятись відносно нього, передбачених статтею 268 КУпАП, не було доведено до відома, які способи проходження перевірки передбачені законодавством, особливості їхнього проведення, правові наслідки відмови від проходження перевірки та огляду тощо, відсутні відомості про факт роз'яснення права на правову допомогу, оскільки відповідно до ч.1 ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, та у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
З врахуванням всіх обставин, які вказані в письмових поясненнях, суд вважає, що не представлено жодних належних доказів, які свідчать про факт керування правопорушником ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, які відтворюють зміст (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи, а допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а вказано, що колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо невстановлення працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суб'єкта відповідальності за вказане правопорушення, тобто особи, яка безпосередньо несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності.
Верховний Суд вказав, що суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення саме позивачем порушення Правил дорожнього руху, та не доведено що позивач є суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення.
Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог п.2 ст.278 КУпАП та п. 24 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд під час підготовки справи до розгляду повинен виявити недоліки наданих матеріалів та протоколу, з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналізуючи викладене, судом взято до уваги той факт, що всі додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази, які представлені в порядку захисту та надавши їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеня підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення, повинні бути належними і допустимими, оскільки відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки всі розбіжності та сумніви тлумачаться на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт.
Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності.
Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає (у спірному випадку) в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та відмовою мене від проходження відповідно до встановленого порядку від огляду на стан алкогольного сп'яніння, отже, доказуванню підлягає: факт керування особою транспортним засобом; наявність обгрунтованих підстав вважати, що така особа перебуває у стані сп'яніння: факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та при цьому, для притягнення до відповідальності, передбаченої ст.130 КУпАП, необхідне підтвердження належними, допустимими і достатніми доказами всіх зазначених обставин у їх одночасній сукупності, однак у матеріалах справи відсутні допустимі докази, які безпосередньо вказують на винуватість правопорушника, а так як працівники поліції мали засоби для збору та фіксування доказів у справі, однак останні не являються такими, що отримані у встановленому законом порядку через ряд суттєвих розбіжностей та ряд порушень при їх складанні.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ч.І ст.9 КпАП: адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Всі сумніви щодо доведеності вини особи, які притягують до адміністративної відповідальності, і якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь даної особи.
Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом. При цьому, ЄСПЛ у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду ВС від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Також хочу наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушенші не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на викладене, оцінивши надані особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, аргументи на підтвердження відсутності складу адміністративного праавопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про недоведеність у даному випадку вини у вчиненні адміністративного правопорушення за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Суд будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.І ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Крім того, у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі у відповідності до п.1 ч.1ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.130, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя