28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 520/9801/24
адміністративні провадження № К/990/3398/25, №К/990/49655/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Бучик А.Ю.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №520/9801/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Харківська міська рада,
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційними скаргами Харківської міської ради та ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року (колегія у складі: головуючого судді Любчич Л.В., суддів Присяжнюк О.В., Спаскіна О.А.), -
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Харківській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Харківській області із формування витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 березня 2019 року №588/0/45-19 з кадастровим номером 6310137200:01:019:0023 із застосуванням економіко-планувальної зони 7204, до якої вул. Коцарську не віднесено; локальних коефіцієнтів «Зони небезпечних геологічних процесів» - 0.87643, замість прийнятих значень 0,75, 0.77, 0,78, 080, 0,83, 0,85, 0,88, 0,90 або граничного значення - 0,90; «Зони забруднення атмосферного повітря» - 0,99527, замість прийнятих значень 0,91, 093, 095 або граничного значення - 0,95; «Зони перевищення припустимого рівня шуму» - 0,9953, замість прийнятих значень 0,91, 093, 094, 0,95, 096, 097 або граничного значення - 0,97; застосуванням «Інші зони» та значення КмЗ - 1, завищеного сукупного коефіцієнту КмЗ - 1.07525, замість 1.07301; завищеного коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки - 1,89720602, замість коефіцієнту індексації -1;
- скасувати витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 березня 2019 року №588/0/45-19 з кадастровим номером 6310137200:01:019:0023, сформований ГУ Держгеокадастру у Харківській області, як такий, що не відповідає Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженому наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489 (далі - Порядок №489), та Рішенню 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03 липня 2013 року №1209/13 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013»;
- визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Харківській області із формування витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27 липня 2021 року №2907 з кадастровим номером 6310137200:01:019:0023 із застосуванням економіко-планувальної зони 7204, до якої вул. Коцарську не віднесено, локальних коефіцієнтів на рівні максимальних граничних розмірів, визначених Порядком №489, незастосуванням локальних факторів місцезнаходження земельної ділянки: «Зони забруднення атмосферного повітря», «Зони перевищення допустимого рівня шуму», «Ареали забруднення ґрунтів та їх значень»;
- скасувати витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27 липня 2021 року №2907 з кадастровим номером 6310137200:01:019:0023, сформований ГУ Держгеокадастру у Харківській області, як такий, що сформований із застосуванням невірної економіко-планувальної зони, без врахування всіх локальних особливостей місцезнаходження земельної ділянки в зоні забруднення атмосферного повітря, в зоні перевищення допустимого рівня шуму, в ареалі забруднення ґрунтів, із застосуванням максимальних граничних розмірів локальних коефіцієнтів.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що оскаржувані витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не відповідають вимогам Закону України «Про оцінку земель», Порядку №489 та рішенням Харківської міської ради, оскільки не ґрунтуються на встановлених законодавством та затверджених нормативах. На думку позивача, такі протиправні дії ГУ Держгеокадастру у Харківській області призвели до встановлення та використання невірної економіко-планувальної зони, безпідставного неврахування локальних факторів місцезнаходження земельної ділянки та застосування локальних коефіцієнтів на рівні максимальних граничних розмірів, внаслідок чого суттєво завищено нормативну грошову оцінку земельної ділянки та, відповідно, розмір орендної плати за землю, визначений Харківською міською радою.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду (у складі судді Супруна Ю.О.) від 12 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені у цій справі обставини свідчать про протиправне застосування відповідачем при формуванні оскаржуваних витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки локальних коефіцієнтів, які не передбачені Порядком №489 і перевищують встановлені ним і рішеннями органу місцевого самоврядування граничні розміри; застосування локальних коефіцієнтів у граничних максимальних значеннях та незастосування санітарно-гігієнічних локальних факторів і їх коефіцієнтів. Відтак, суд дійшов висновку, що дії відповідача стосовно розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ОСОБА_1 , вчинені з порушенням вимог законодавства, а тому оскаржувані витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки підлягають скасуванню.
5. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 04 листопада 2024 року скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року та ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково; визнав протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Харківській області із формування витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 березня 2019 року №588/0/45-19 з кадастровим номером 6310137200:01:019:0023 із застосуванням завищеного коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки 1,89720602, замість коефіцієнту індексації - 1; скасував витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 березня 2019 року №588/0/45-19 з кадастровим номером 6310137200:01:019:0023, сформований ГУ Держгеокадастру у Харківській області; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
6. Апеляційний суд своє рішення обґрунтував тим, що у відповідності до приписів Податкового кодексу України (пункту 289.2 статті 289) коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки, тому коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель м. Харкова за 2019 рік становить 1 і, відповідно, саме таке його значення повинно було бути відображено у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 березня 2019 року №588/0/45-19, а не 1,89720602, як протиправно у ньому визначено та застосовано відповідачем, у зв'язку із чим такий витяг підлягає скасуванню.
Натомість, за висновком згаданого суду, в оскаржуваних витягах з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 0,1020 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:01:019:0023) правильно вказано економіко-планувальну зону 7204, в якій розміщена така земельна ділянка, та, як наслідок, відповідний коефіцієнт Км2. Крім того, встановлені Порядком №489 та рішеннями Харківської міської ради від 03 липня 2013 року №1209/13, від 27 лютого 2019 року №1474/19 розміри локальних коефіцієнтів застосовуються лише до певних локальних зон, а визначення їх щодо конкретної земельної ділянки відбувається вже за допомогою ГІС-технологій та електронних цифрових карт, пропорційно до охоплення площі цієї земельної ділянки; при дослідженні оспорюваних витягів судом апеляційної інстанції не встановлено, а позивачем не доведено використання відповідачем неправильних локальних коефіцієнтів до місцезнаходження земельної ділянки. Різниця ж коефіцієнтів Км3 у витягах з нормативної грошової оцінки означеної земельної ділянки за 2019 рік та за 2021 рік не є помилкою, адже такі коефіцієнти визначалися за різними технічними документаціями з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова, затвердженими наведеними вище рішеннями Харківської міської ради.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування
7. Харківською міською радою подано до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій остання просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у частині задоволених позовних вимог та прийняти у відповідній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
8. Ці вимоги скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обґрунтовує помилковістю висновків суду апеляційної інстанції та неправильним застосуванням ним норм матеріального права до правовідносин, які є предметом розгляду у справі. Вказує, що Другий апеляційний адміністративний суд хоча й посилався на висновки Верховного Суду щодо кумулятивного застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки, що впливає на розмір плати за землю, викладені у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №804/937/16, однак застосував відповідні норми законодавства інакше, ніж це зробив Верховний Суд. Стверджує, що відповідач при формуванні оскаржуваного витягу від 15 березня 2019 року №588/0/45-19 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2019 році правильно застосував коефіцієнти індексації на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01 січня 2013 року, що відповідає вимогам пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а не технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 27 лютого 2019 року №1474/19, так як остання підлягала застосуванню лише з 01 січня 2020 року.
9. У свою чергу, не погоджуючись із постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року, ОСОБА_1 також подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
10. Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2049 році у справі №826/13259/189, від 30 січня 2020 року у справі №820/1804/16, від 19 березня 2021 року у справі №820/456/17, від 15 грудня 2021 року у справі №820/149/17, від 11 лютого 2022 року у справі №820/105/16, від 19 жовтня 2022 року справі №640/16696/19, від 05 вересня 2023 року у справі №520/9277/20, від 04 липня 2024 року у справі №520/16250/23.
По суті стверджує про помилковий висновок апеляційного суду у цій справі про те, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області у витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27 липня 2021 року №2907 правильно застосовані локальні коефіцієнти у граничних максимальних значеннях й не враховані санітарно-гігієнічні локальні фактори. Вважає, що за незмінності земельної ділянки застосуванню підлягали не максимальні, а раніше застосовані локальні коефіцієнти з одночасним обов'язковим застосуванням санітарно-гігієнічних локальних факторів, які прямо передбачені Порядком №489. Тому стверджує, що відповідачем здійснено безпідставну (завищену) грошову оцінку земельної ділянки.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
11. 23 грудня 2024 року та 27 січня 2025 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказані касаційні скарги.
12. Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.
13. Ухвалами Верховного Суду від 24 грудня 2024 року та від 03 лютого 2025 року відкрито касаційні провадження за означеними касаційними скаргами.
14. 20 січня та 10 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Харківській області на касаційні скарги Харківської міської ради та позивача відповідно, у яких останні просять залишити їх без задоволення.
15. 26 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшла відповідь позивача на відзив ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
16. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
17. Підґрунтям, фактичними підставами, які зумовили оспорюване правозастосування, стали такі обставини.
18. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2024 року відкрито провадження у справі №642/771/24 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1071123.25 грн. за використання земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.1020 га, кадастровий номер 6310137200:01:019:0023, за період з 17 березня 2019 року по 03 лютого 2021 року.
19. Розрахунки розміру безпідставно збережених коштів виконані Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 березня 2019 року №588/0/45-19, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1020 га, кадастровий номер 6310137200:01:019:0023 складає 5057731,00 грн., та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27 липня 2021 року №2907, згідно якого нормативна грошова оцінка цієї самої земельної ділянки, кадастровий номер 6310137200:01:019:0023 складає 9308688,00 грн.
20. Судами встановлено, що позивач до 04 лютого 2021 року був власником нежитлової будівлі літ «Л-1», загальною площею 75,2 кв.м. та нежитлової будівлі літ «М-1», загальною площею 80,9 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1 . Нежитлова будівля літ «Л-1» загальною площею 75,2 кв.м. використовувалась позивачем за функціональним призначенням - гаражі, що відповідає даним технічного паспорту, виготовленого 20 жовтня 2020 року. Нежитлова будівля літ «М-1» загальною площею 80,9 кв.м. використовувалась позивачем за функціональним призначенням - офісні приміщення, що відповідає даним технічного паспорту виготовленого 20 жовтня 2020 року.
21. Окреслене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці 6310137200:01:019:0023 площею 0,1020 га; комунальна власність; вид використання земельної ділянки: для обслуговування нежитлових будівель: цільове призначення (код ЦВПЗ) - 1.11.6: категорія земель: землі житлової та громадської забудови, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру від 23 березня 2021 року №НВ 0007234312021.
22. Право користування земельною ділянкою оформлено попереднім власником нерухомого майна - укладено договір оренди землі від 15 вересня 2003 року №7239/03, який припинено 12 жовтня 2020 року на підставі акту приймання - передачі земельної ділянки, про що зазначено в Акті обстеження земельної ділянки від 29 вересня 2023 року, який складено за результатами здійснення заходів з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності спеціалістом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради.
23. 04 лютого 2021 року нежитлові будівлі літ «Л-1» - гаражі та літ «М-1» продані позивачем.
24. Вважаючи протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Харківській області щодо встановлення та використання при формуванні витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 березня 2019 року №588/0/45-19 та від 27 липня 2021 року №2907 невірної економіко-планувальної зони, безпідставного неврахування локальних факторів місцезнаходження земельної ділянки та застосування локальних коефіцієнтів на рівні максимальних граничних розмірів, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Позиція Верховного Суду
25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання процесуальних норм, вказує на наступне.
26. Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року №1378-IV (далі - Закон №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
27. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель (частина п'ята статті 5 Закону №1378-IV).
28. За приписами статті 15 Закону №1378-IV підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.
29. Згідно зі статтею 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
30. Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону №1378-IV за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за заявою зацікавленої особи.
31. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (частина третя статті 23 Закону №1378-IV).
32. У постанові від 24 листопада 2021 року у справі №817/1780/17 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що дії з формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки можуть бути предметом судового оскарження, а підстави позову слугуватимуть висновку про належність обраного способу захисту прав.
33. Такий же правовий підхід застосовано Верховним Судом й у постанові від 03 червня 2022 року у справі №160/2702/22.
34. Таким чином, рішення та дії суб'єкта владних повноважень під час формування даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, оформлення таких даних у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель підлягають перевірці адміністративним судом на відповідність їх частині другій статті 2 КАС України.
35. У межах доводів касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційних проваджень, Верховний Суд зауважує наступне.
36. Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України встановлено, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
37. Відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
38. За приписами пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
39. За змістом вказаних норм для визначення суми податкових зобов'язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов'язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки.
40. У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі №818/912/18 зроблено висновки про те, що вимоги пункту 271.2 статті 271 ПК України, які стосуються рішення рад щодо нормативної грошової оцінки, не поширюються на питання застосування щорічних коефіцієнтів індексації. Натомість, правила застосування щорічних коефіцієнтів індексації встановлено пунктом 289.2 статті 289 ПК України. За змістом останнього кумулятивне (тобто накопичувальне) застосування щорічних коефіцієнтів індексації пов'язане саме з датою проведення нормативної грошової оцінки, але не з датою прийняття рішення ради про її затвердження чи датою введення в дію нормативної грошової оцінки. Необхідно відрізняти поняття проведення нормативної грошової оцінки та її затвердження, які є різними видами діяльності у сфері оцінки земель та здійснюється різними суб'єктами. Згідно із законодавством, з моментом набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки пов'язується можливість застосування самої нормативної грошової оцінки, але не коефіцієнтів її індексації, які, як зазначалось, застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки. При цьому, коефіцієнти щорічно розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.
41. У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №804/937/16 судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначено:
« правильне визначення поняття «дати проведення нормативної грошової оцінки земель» є визначальним у цьому спорі, оскільки від цієї дати необхідно починати кумулятивне застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки, що, зрештою, впливає на розмір плати за землю.
Відповідно до абзацу 5 частини першої статті 1 Закону №1378-IV «Про оцінку земель» дата оцінки земельної ділянки - дата (число, місяць та рік), на яку проводиться оцінка земельної ділянки та визначається її вартість. Для нормативної грошової оцінки земельної ділянки - дата, вказана в технічній документації.
Отже, від висновків, які зробив Верховний Суд при розгляді інших справ, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель залежить від дати набрання чинності відповідним рішенням міської ради, необхідно відступити.
Законодавство не містить положень, які встановлюють обов'язок застосовувати коефіцієнт індексації перспективно. Натомість, сама базова величина нормативної грошової оцінки земель застосовується після введення її в дію.
Між тим, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. А враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років, то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки.
Такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком, визначеної, наприклад, у 2016 році на підставі нормативної грошової оцінки, розмір якої визначено станом на 2013 рік, шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів за цей період.
Тобто, сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком.».
42. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 27 лютого 2019 року №1474/19 затверджено «Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018». Згідно із пунктом 2 цього рішення плата за землю на підставі даних технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2018 року вводиться в дію з 01 січня 2020 року.
43. Відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2018 року базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01 січня 2018 року становить 639,78 грн. і підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.
44. Пунктом 9 підрозділу 6 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено, що індекс споживчих цін за 2017-2020 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків.
45. Відтак, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2017-2020 роки становить 1,0 та відповідно до приписів статті 289 ПК України підлягає застосуванню для визначення розміру земельного податку за 2019 рік.
46. Оскільки у відповідності до приписів пункту 289.2 статті 289 ПК України коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки чи введення її в дію, тому правильним є висновок апеляційного суду у цій справі, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель м. Харкова за 2019 рік становить 1 і, відповідно, саме таке його значення повинно було бути відображено у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 березня 2019 року №588/0/45-19, а не 1,89720602, як протиправно у ньому визначено та застосовано відповідачем.
47. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №804/937/16.
48. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі №804/1737/17, від 18 серпня 2021 року у справі №818/912/18, від 08 грудня 2021 року у справі №804/7002/16 та від 13 квітня 2022 року у справі №818/1057/17.
49. Доводи ж Харківської міської ради, викладені у касаційній скарзі, наведеного висновку щодо окресленого питання не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених у скарзі вимог третьої особи.
50. Що ж до доводів касаційної скарги позивача, за яких останній не погодився із постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, слід зазначити наступне.
51. Як вже вказувалося вище, порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489 (положення якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, втратили чинність 06 травня 2023 року).
52. У пункті 3 розділу ІІ Порядку №489 установлено, що нормативна грошова оцінка (далі - НГО) всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається згідно з формулою: Цн = (В х Нп/Нк) х Кф х Км, де Цн - НГО квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.
53. Згідно із пунктом 6 розділу ІІ Порядку №489 коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки (Км), обумовлюється трьома групами рентоутворювальних факторів регіонального, зонального та локального характеру і обчислюється за формулою: Км = Км1 х Км2 х Км3, де Км1 - регіональний коефіцієнт, який характеризує залежність рентного доходу від місцеположення населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва і розселення; Км2 - зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території у межах населеного пункту (економіко-планувальної зони); Км3 - локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони.
Вихідними даними для обчислення коефіцієнта Км є затверджені матеріали Генеральної схеми планування території України, схеми планування території Автономної Республіки Крим та областей, генеральні плани населених пунктів у частині, яка характеризує існуючий стан населеного пункту. Значення коефіцієнтів установлюються за результатами пофакторних оцінок кожної групи з урахуванням питомої ваги рентоутворювальних факторів у формуванні загального рентного доходу в межах населеного пункту та його економіко-планувальних зон.
54. За змістом пункту 1 розділу ІІІ Порядку №489 за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
55. Механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок в межах населених пунктів та порядок оформлення витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки регламентувалися Методикою нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213 (положення якої були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, втратили чинність 10 листопада 2021 року; далі - Методика).
56. Згідно з пунктом 2-1 розділу I Методики дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
57. Відповідно до пункту 21 розділу III Методики нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за формулою: Цн = (В х Нп/Нк) х Кф х Км, де Цн - НГО квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо); Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.
Коефіцієнт, який характеризує місцеположення земельної ділянки (Км), обчислюється за формулою: Км = Км1 х Км2 х Км3, де, Км1 - коефіцієнт, який характеризує регіональні фактори місцеположення земельної ділянки, зокрема: а) чисельність населення та адміністративний статус населеного пункту, його місце в системі розселення; б) розміщення в межах населених пунктів, розташованих у приміських зонах великих міст; в) розміщення в межах населених пунктів, що мають статус курортів.
Км2 - коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місцеположення земельної ділянки в межах населених пунктів, зокрема: а) відстань до загальноміського центру населеного пункту, концентрованих місць праці, масового відпочинку населення; б) розташування в ядрі центру великих і найбільших міст та інших населених пунктів, що мають особливо важливе історичне значення, в приморській смузі населених пунктів.
Км3 - коефіцієнт, який характеризує локальні фактори місцеположення земельної ділянки за територіально-планувальними, інженерногеологічними, історико-культурними, природно-ландшафтними, санітарно-гігієнічними умовами та рівнем облаштування території.
58. У пункті 10 розділу II Порядку №489 передбачено, що значення коефіцієнта Км3 визначається щодо кожного населеного пункту, виходячи з його особливостей. Значення локального коефіцієнта для окремої земельної ділянки можливо встановлювати на основі визначення частки площі, яку займає цей фактор на земельній ділянці. Встановлення частки площі здійснюється переважно шляхом використання ГІС-технологій та електронних цифрових карт масштабу не менше ніж 1:10000 - для міст з чисельністю населення понад 100 тис. осіб, та 1:5000 - для інших населених пунктів.
Для обчислення Км3 враховуються локальні фактори, наведені у додатку 7, при цьому добуток пофакторних оцінок не має бути нижче 0,50 і вище 1,50.
59. Отже, сукупний коефіцієнт Км3 повинен визначатися як добуток пофакторних оцінок (локальних факторів, локальних коефіцієнтів), які є на відповідній земельній ділянці.
60. Додаток 7 до Порядку №489 у формі таблиці відображає перелік локальних факторів по групах та коефіцієнти локальних факторів із вказівкою граничних (максимальних і мінімальних) значень коефіцієнтів. Вказаним додатком передбачено такі групи факторів: 1) функціонально-планувальні фактори; 2) інженерно-інфраструктурні фактори; 3) інженерно-геологічні фактори; 4) історико-культурні фактори; 5) природно-ландшафтні фактори; 6) санітарно-гігієнічні фактори.
61. Зокрема, до функціонально-планувальних факторів віднесено такі фактори з такими значеннями максимальних і мінімальних коефіцієнтів, як: 1) місцезнаходження земельної ділянки в зоні пішохідної доступності до громадських центрів - 1,04-1,2; 2) у зоні магістралей підвищеного містоформувального значення - 1,05-1,2; 3) у зоні пішохідної доступності швидкісного міського та зовнішнього пасажирського транспорту - 1,04-1,15; 4) у зоні пішохідної доступності до національних природних, регіональних ландшафтних, зоологічних та дендрологічних парків, парків пам'яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників, заповідних урочищ, біосферних та природних заповідників, пам'яток природи, курортів, парків, лісопарків, лісів, зелених зон, пляжів - 1,04-1,15; 5) у прирейковій зоні (ділянка, розташована або примикає до смуги відведення, має під'їзну залізничну колію) - 1,04-1,10.
До інженерно-інфраструктурних факторів віднесені такі фактори з такими значеннями максимальних і мінімальних коефіцієнтів, як: 1) земельна ділянка, що примикає до вулиці без твердого покриття - 0,90-0,95; 2) земельна ділянка, що примикає до вулиці із твердим покриттям - 1,00; 3) не забезпечена централізованим водопостачанням - 0,90-0,95; 4) забезпечена централізованим водопостачанням - 1,00; 5) не забезпечена централізованим водовідведенням - 0,90-0,95; 6) забезпечена централізованим водовідведенням-1,00; 7) не забезпечена централізованим теплопостачанням-0,90-0,95; 8) забезпечена централізованим теплопостачанням - 1,00; 9) не забезпечена централізованим газопостачанням - 0,90-0,95; 10) забезпечена централізованим газопостачанням-1,00.
До санітарно-гігієнічних факторів віднесені такі фактори з такими значеннями максимальних і мінімальних коефіцієнтів, як: 1) місцезнаходження земельної ділянки у санітарно-захисній зоні - 0,80-0,96; 2) сісцезнаходження земельної ділянки у водоохоронній зоні - 1,02-1,05; 3) місцезнаходження земельної ділянки у зоні обмеження забудови за ступенем забруднення атмосферного повітря - 0,80-0,95; 4) місцезнаходження земельної ділянки у зоні обмеження забудови за рівнем напруження електромагнітного поля - 0,90-0,95; 5) місцезнаходження земельної ділянки у зоні перевищення припустимого рівня шуму від залізниці, автодоріг, електропідстанцій та аеродромів - 0,90-0,97; 6) місцезнаходження земельної ділянки в ареалі забруднення ґрунтів (важкі метали), на територіях, зайнятих породними відвалами і териконами - 0,90-0,95.
62. Тобто, вимоги до проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та допустимі значення застосовуваних коефіцієнтів визначаються на державному рівні.
63. Звертаючись до суду, позивач стверджував, що відповідачем при формуванні витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 березня 2019 року №588/0/45-19 було застосовано 12 локальних факторів до земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:019:0023. Проте, за трьома локальними факторами впливу місцезнаходження земельної ділянки застосовані коефіцієнти, більші за визначені Порядком №489 максимальні граничні їх значення; крім того, застосовано й локальні фактори, не передбачені жодним нормативно-правовим актом.
64. Також вказував, що при формуванні витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27 липня 2021 року №2907 ГУ Держгеокадастру у Харківській області не було застосовано санітарно-гігієнічних факторів впливу на місцезнаходження земельної ділянки та їх коефіцієнти, на відміну від витягу від 15 березня 2019 року №588/0/45-19, у якому такі фактори застосовано; при цьому за застосованими у витязі від 27 липня 2021 року №2907 дев'ятьма локальними факторами були визначені їх коефіцієнти у максимальних граничних розмірах, в той час як у витягу за 2019 рік вказані відповідні коефіцієнти за тими ж локальними факторами із значеннями у допустимих менших розмірах. Натомість всі показники земельної ділянки у 2021 році, порівняно з 2019 роком залишились без змін. Отже, на переконання позивача, локальні фактори впливу місцезнаходження земельної ділянки та їх коефіцієнти у 2019 та у 2021 роках мають бути однаковими.
65. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, судом першої інстанції фактично визнано обґрунтованими такі твердження позивача й зазначено, що сформований відповідачем витяг з Технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 березня 2019 року №588/0/45-19 суперечить рішенню 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03 липня 2013 року №1209/13 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року» та Порядку №489, так як у ньому: невірно визначено економіко-планувальна зона 7204, до якої вул. Коцарську не віднесено, замість економіко-планувальної зони 7201 або 7202; коефіцієнт Км2 економіко-планувальних зони визначено 2,78, що відповідає коду економіко-планувальної зони 7204, до якої вул. Коцарську не віднесено; значення коефіцієнтів Км3 - локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони застосовані у завищеному розмірі, зокрема: зони небезпечних геологічних процесів - 0,87643, замість прийнятих значень 0,75, 0,77, 0,78, 080, 0,83, 0,85, 0,88, 0,90 або граничного значення - 0,90; зони забруднення атмосферного повітря - 0,99527, замість прийнятих значень 0,91, 0,93, 0,95, або граничного значення - 0,95; зони перевищення припустимого рівня шуму - 0,9953, замість прийнятих значень 0,91, 0,93, 0,94, 0,95, 0,96, 0,97 або граничного значення - 0,97; застосовано «Інші зони» та значення КмЗ - 1, яке взагалі не передбачено Порядком №489; визначено завищений сукупний коефіцієнт Км3 - 1,07525, замість 1,07301; застосовано завищений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки - 1,89720602, замість коефіцієнту індексації -1.
66. Також, як встановлено судом першої інстанції, при формуванні витягу від 15 березня 2019 року №588/0/45-19 було застосовано 11 значень локальних коефіцієнтів стосовно місцезнаходження земельної ділянки, однак у витязі від 27 липня 2021 року №2907 таких значень застосовано лише 9. Тобто, не враховано локальні фактори та їх значення, які були застосовано у попередньому витязі, а саме: місцезнаходження земельної ділянки в зоні забруднення атмосферного повітря; в зоні перевищення допустимого рівня шуму; в ареалі забруднення ґрунтів, що, як наслідок, впливає на визначення сукупного коефіцієнту КмЗ та відповідно на розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
67. За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи спір, вказав на недотримання відповідачем нормативних актів у сфері оцінки земель при формуванні оскаржуваних витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
68. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, дійшовши протилежного висновку про недоведення позивачем використання ГУ Держгеокадастру у Харківській області неправильних локальних коефіцієнтів до місцезнаходження земельної ділянки, в основу свого рішення поклав власне твердження про те, що розміри локальних коефіцієнтів застосовуються лише до певних локальних зон, а визначення їх щодо конкретної земельної ділянки відбувається в автоматизованому режимі за допомогою ГІС-технологій та електронних цифрових карт, пропорційно до охоплення площі цієї земельної ділянки; різниця ж коефіцієнтів Км3 у витягах з нормативної грошової оцінки означеної земельної ділянки за 2019 рік та за 2021 рік не є помилкою, адже такі коефіцієнти визначалися за різними технічними документаціями з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова, затвердженими відповідними рішеннями Харківської міської ради.
69. Однак, апеляційний суд не навів обґрунтованих мотивів, з посиланням на підтверджені належними доказами обставини, які б спростовували доводи позивача, наведені у позовній заяві та під час розгляду справи, а також висновки суду першої інстанції.
70. У контексті наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі - Порядок №1051), ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру.
71. Відповідно до пункту 5 Порядку №1051 до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.
Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.
72. Згідно з пунктом 6 Порядку №1051 до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належить внесення до Державного земельного кадастру геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них), індексної кадастрової карти кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць (змін до неї) та відомостей про кадастрове зонування земель в межах території України (змін до них).
73. Відповідно до пункту 10 розділу ІІ Порядку №489 значення коефіцієнта Км3 визначається щодо кожного населеного пункту, виходячи з його особливостей. Значення локального коефіцієнта для окремої земельної ділянки можливо встановлювати на основі визначення частки площі, яку займає цей фактор на земельній ділянці.
74. Отже, внесення до Державного земельного кадастру геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них) входить до компетенції державного кадастрового реєстратора, який, у свою чергу, входить до складу Держгеокадастру та його територіальних органів.
75. Верховний Суд у постанові від 30 січня 2020 року у справі №820/1804/16 зазначив:
« спеціальним нормативним актом, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не було встановлено однозначного обов'язку використовувати лише програмне забезпечення для визначення відповідних коефіцієнтів.
Таким чином, надаючи оскаржуваний витяг за підписом заступника начальника управління, відповідач зобов'язаний був перевірити правомірність та обґрунтованість вказаних в ньому даних, які впливають на вартість грошової оцінки земельної ділянки. Формування витягу в автоматичному режимі не може бути підставою для встановлення в ньому розмірів коефіцієнтів, які не відповідають вимогам чинного законодавства».
76. Такий же підхід застосовано Верховним Судом і у постанові від 05 вересня 2023 року у справі №520/9277/2020.
77. Проте, із рішення апеляційного суду не вбачається відповіді на питання, як при незмінності властивостей земельної ділянки застосування ГУ Держгеокадастру у Харківській області у 2019 та 2021 роках різних локальних факторів, коефіцієнтів, більших за визначені Порядком №489 максимальні граничні їх значення, незастосування у 2021 році санітарно-гігієнічних факторів впливу на місцезнаходження земельної ділянки та їх коефіцієнтів, зазначення у витязі за 2019 рік відповідних коефіцієнтів за тими ж локальними факторами у допустимих менших розмірах, порівняно із 2021 роком, свідчить про те, що такі дії відповідача вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
78. На переконання Верховного Суду, не узгоджується із нормами вказаного вище законодавства твердження апеляційного суду про те, що різниця коефіцієнтів Км3 у витягах з нормативної грошової оцінки означеної земельної ділянки за 2019 рік та за 2021 рік зумовлена визначенням їх за різними технічними документаціями з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова, адже, як вже вказувалося вище, вимоги до проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та допустимі значення застосовуваних коефіцієнтів визначаються на державному рівні.
79. Правова ж позиція щодо необхідності врахування при формуванні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки усіх локальних факторів викладена у постанові Верховного Суду від 03 червня 2022 року у справі №160/1209/19.
80. Фактично апеляційний суд надав іншу юридичну оцінку обставинам справи, встановленим судом першої інстанцій, без належного обґрунтування причин для цього, що не відповідає правилам, встановленим статтею 90 КАС України, адже оцінка судом доказів за своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх прийняття чи відхилення, надання переваги одним та залишення поза увагою інших, внаслідок чого змістовно тотожні обставини отримують протилежне тлумачення, без зазначення належних причин відходу від попередньої оцінки чи вказівки на визнання її помилковою.
81. Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, які були передумовою прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта (вчинення дії), який/яка є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
82. Як наслідок, у ході апеляційного провадження не перевірено повноту встановлення судом першої інстанції усіх обставин справи, які стосуються обов'язку відповідача при формуванні оскаржуваних витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова розмір такої нормативної грошової оцінки визначати у відповідності до нормативних актів у сфері оцінки земель, у тому числі, враховуючи законодавчо визначені значення локальних коефіцієнтів стосовно місцезнаходження земельних ділянок, значення сукупного локального коефіцієнту Км3.
83. Враховуючи наведене у сукупності, слід констатувати, що висновок суду апеляційної інстанції по суті заявлених позовних вимог є передчасним та таким, який зроблений з порушенням процесуальних норм. Усунення вказаних недоліків, допущених в апеляційному провадженні, можливе лише у разі повторного перегляду судового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, під час якого перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за правилами, установленими КАС України.
84. Процесуально-правовий інститут перегляду судових рішень в апеляційному порядку є важливою гарантією захисту прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб, інтересів держави, ефективним способом здійснення завдань, покладених на адміністративне судочинство.
85. Під апеляційним провадженням розуміється перегляд вищестоящою судовою інстанцією відповідно до встановленої законом процедури судового рішення, яке не набрало законної сили, з метою перевірки його законності і обґрунтованості, виявлення порушень закону як суб'єктами права, так і судом першої інстанції та встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню порушень.
86. Проте, у цій справі судом апеляційної інстанції покладених на нього завдань виконано не було. Відтак, доводи касаційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження.
87. За правилами частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
88. Пунктом другим частини першої статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
89. Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, рішення апеляційного суду на підставі статті 353 КАС України підлягає скасуванню, а справа - направленню до цього суду на новий розгляд.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій А.Ю. Бучик