28 травня 2025 року
м. Київ
справа №826/17778/14
адміністративне провадження № К/990/15683/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з контролю за наркотиками, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про визнання протиправними і скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, в якому з урахуванням прийнятих судом до розгляду заяв про збільшення розміру позовних вимог, просив: визнати протиправним і скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №981-р про звільнення його з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками; скасувати наказ Державної служби України з контролю за наркотиками від 07 листопада 2014 року про звільнення його з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками; поновити його на посаді першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками з 07 листопада 2014 року; стягнути з Державної служби України з контролю за наркотиками середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня фактичного поновлення на роботі; зобов'язати Кабінет Міністрів України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади»; відшкодувати йому моральну шкоду шляхом зобов'язання Кабінету Міністрів України опублікувати пропорційно інформацію у засобах масової інформації із спростуванням інформації щодо належності позивача до осіб, до яких застосовано заборони, що передбачені Законом України «Про очищення влади», і які включені в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №981-р про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками. Скасовано наказ Державної служби України з контролю за наркотиками від 07 листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Голови Держлікслужби з 07 листопада 2014 року або на рівнозначній посаді. Стягнуто з Держлікслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 листопада 2014 року по 16 березня 2021 року. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 80000 грн, а саме: з Кабінету Міністрів України - 26666,00 грн, з Державної служби України з контролю за наркотиками- 26666,00 грн, з Держлікслужби- 26666,00 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та відмовлено в позові в цій частині.
Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року залишено без змін в частині скасування рішення суду першої інстанції про визнання протиправним і скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №981-р про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції скасовано. Залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року в частині задоволення позовної вимоги про скасування наказу Державної служби України з контролю за наркотиками від 07 листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками та в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди. Змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року в частині позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді. Викладено пункт четвертий його резолютивної частини у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками з 08 листопада 2014 року». Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року в частині позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині розподілу судових витрат, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 4 971 867,8 грн. Стягнуто з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками та Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 250 000,00 грн, у тому числі: з Кабінету Міністрів України - 125 000,00 грн.; з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками - 125 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
17 лютого 2025 року засобами поштового зв'язку Кабінет Міністрів України подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у цій справі в частині розподілу судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявникові.
11 березня 2025 року Кабінету Міністрів України повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року в частині розподілу судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявникові.
14 квітня 2025 року Кабінет Міністрів України безпосередньо до Верховного Суду подав касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року в частині розподілу судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2025 року визнано неповажними, зазначені Кабінетом Міністрів України, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у цій справі. Касаційну скаргу залишено без руху.
Вказану ухвалу відповідно до поштового повідомлення отримано скаржником 12 травня 2025 року.
22 травня 2025 року безпосередньо до Верховного Суду скаржник подав клопотання про усунення недоліків.
В цьому клопотанні зазначено, що касаційну скаргу первісно подано у строк, визначений чинним КАС України, а повторні звернення ініційовано у найкоротший строк.
Також скаржник посилається на введення воєнного стану в Україні та зазначає, що існує постійна загроза ракетних обстрілів, зокрема об'єктів критичної інфраструктури, які знаходяться у близькій доступності до місцезнаходження відповідача та Міністерства юстиції. В умовах постійних ракетних обстрілів, які продовжуються і наразі, систематичне відвідування працівниками безпосереднього робочого місця (у тому числі отримання кореспонденції, опрацювання паперових документів та спрямування на адреси судів процесуальних документів) унеможливлено.
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає наступне.
Так, залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд в ухвалі від 05 травня 2025 року наголосив, що неналежне оформлення попередньо поданих касаційних скарг до Верховного Суду свідчить про формальний підхід при реалізації права скаржника на касаційне оскарження судових рішень. Разом з цим Верховний Суд надав оцінку проміжку часу з моменту отримання скаржником ухвали Верховного Суду про повернення попередньо поданої касаційної скарги (26 березня 2025 року) та повторного звернення скаржника вже з цією касаційною скаргою (14 квітня 2025 року). Колегія суддів дійшла висновку, що проміжок часу є значним, а скаржником не було наведено об'єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший строк.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк підлягає поновленню. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій заявника, які він, у розумні інтервали часу, мав вживати, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження та перевірки доказів, які мають підтверджувати ці обставини.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.
Верховний Суд повторно зазначає, що неодноразове повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Крім того, обставини, за яких суд касаційної інстанції вже повертав попередні касаційні скарги, були безпосередньо пов'язані з організаційною діяльністю заявника (неналежне оформлення).
Разом з цим колегія суддів наголошує, що повторне звернення скаржника до Верховного Суду з касаційною скаргою через 19 днів з моменту отримання попередньо поданої касаційної скарги, не є свідченням про добросовісне користування скаржником своїми процесуальними правами та виконання ним процесуальних обов'язків.
Так, колегія суддів враховує, що нормами КАС України не визначено строків звернення до суду касаційної інстанції після повернення касаційної скарги, оскільки процесуальним законодавством регламентуються виключно загальні строки на касаційне оскарження судових рішень, що передбачено статтею 329 КАС України, проте це не породжує у скаржника право повторно звертатися до Верховного Суду з касаційною скаргою у будь-яких момент, усвідомлюючи при цьому, що строк на оскарження постанови суду апеляційної інстанції минув 19 лютого 2025 року.
Верховний Суд зазначає, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Стосовно посилання скаржника на введення в Україні воєнного стану колегія суддів зазначає, що питання внутрішньої організації роботи державного підприємства, державного підприємства, установи, організації, правових органів, пов'язані з загрозою ракетних обстрілів, зокрема об'єктів критичної інфраструктури, є суб'єктивними чинниками, які не вказують на наявність об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судових рішень у цій справі, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з їх наявністю через неналежну організацію трудової діяльності в умовах воєнного стану.
Разом з тим, постійна загроза ракетних обстрілів, про яку зазначає скаржник, не може бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги, оскільки ця обставина не має постійного та довготривалого характеру, та не доводить фактичну неможливість належним чином процесуально оформити попередньо подані касаційні скарги, а також реалізувати своє процесуальне право на повторне подання касаційної скарги без зайвих зволікань та затримок після повернення Верховним Судом попередньої поданої касаційної скарги.
Отже, враховуючи те, що інших поважних та об'єктивних причин для поновлення строку на касаційне оскарження заявником не зазначено, Верховний Суд дійшов висновку про неповажність наведених скаржником підстав для поновлення строку касаційного оскарження, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити.
Пунктом четвертим частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо заявником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити Кабінету Міністрів України у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з контролю за наркотиками, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про визнання протиправними і скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у цій справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.В. Кашпур
В.М. Соколов