28 травня 2025 року
м. Київ
справа №240/10977/24
адміністративне провадження №К/990/19713/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.07.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №240/10977/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь Груп Енерджі» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Верховного Суду 08.05.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.07.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №240/10977/24.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталь Груп Енерджі» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.05.2024 №00117810711, яким нараховано штрафну (фінансову) санкцію за відсутність складення та реєстрації податкових накладних у розмірі 103631,20 грн, №00117680711, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7088805,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1772201,25 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 10.05.2024 №00117810711, №00117680711. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь Груп Енерджі» 30280,00 грн сплаченого судового збору і 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області задоволено частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь Груп Енерджі» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 10.05.2024 №00117810711. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 10.05.2024 №00117680711 в частині визначення донарахованої суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8585252,50, з них за податковими та/або іншими зобов'язаннями у розмірі 6868202,00 грн та застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1717050,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь Груп Енерджі» відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь Груп Енерджі» 29341,32 грн сплаченого судового збору і 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Касаційну скаргу подано втретє, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 04.03.2025, від 28.04.2025.
Скаржником обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не заявлено, лише зазначено, що враховуючи, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 складена в повному обсязі 18.12.2024, скаржник розраховує строк на касаційне оскарження відповідно до частини 1 статті 329 КАС України, а саме, з дня повного тексту, тобто з 18.12.2024.
Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 329 Кодексу учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Таким чином, скаржнику слід надати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Верховний Суд втретє зауважує, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.07.2024 у справі №240/10977/24 скасоване постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024, разом з цим, контролюючим органом зазначено і про оскарження рішення суду першої інстанції.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.05.2024 №00117810711 (несвоєчасна реєстрація розрахунків коригування до податкових накладних на зменшення податкового кредиту) скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про відсутність висновків Верховного Суду, де було б викладено висновок про застосування норми права - пунктів 201.1, 201.10. статті 201 Податкового кодексу України щодо несвоєчасну реєстрації саме розрахунків коригування до податкових накладних, у зв'язку з тим що в інформаційних базах ДПС України відсутні квитанції про надсилання та отримання розрахунків коригувань між постачальником та покупцем. На думку скаржника, отримувач (покупець) зобов'язаний зменшити податковий кредит незалежно від факту отримання ним розрахунку коригування на зменшення або факту його реєстрації в ЄРПН, а саме у звітному (податковому) періоді, в якому відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України виникли підстави для складання такого розрахунку коригування продавцем.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.05.2024 №0011768071 в частині донарахованої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6868202 грн та застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1717050,50 грн (не включення до складу доходів внеску в додатковий вкладений капітал отримані не в грошовій або матеріальній формі та без збільшення статутного капіталу товариства) скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - підпункт 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пункти 5, 7, 21 П(с)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153. На думку скаржника, законодавством не передбачено можливості внесення додаткових вкладів, не у грошовій формі, без збільшення статутного капіталу товариства.
Так, у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд касаційної інстанції зазначає, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, в чому висновки апеляційного суду суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які правові висновки має бути сформовано у даній справі.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження відсутністю висновків Верховного Суду щодо застосування норми права - пунктів 201.1, 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, скаржником не враховано наявну судову практику, викладену в постановах Верховного Суду від 22.05.2000 у справі №820/5563/16, від 17.05.2022 у справі №П/811/1718/16, від 16.04.2020 у справі №804/5969/16, від 26.02.2025 у справі №200/4768/23, але не виключно.
До того ж, посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо несвоєчасної реєстрації саме розрахунків коригування до податкових накладних, у зв'язку з тим що в інформаційних базах ДПС України відсутні квитанції про надсилання та отримання розрахунків коригувань між постачальником та покупцем, фактично свідчать про переоцінку доказів у справі, яким була надана оцінка судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні із повним переліком дат реєстрації розрахунків коригування позивачем та його контрагентом (постачальником та покупцем).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини отримання розрахунків коригування та їх реєстрації позивачем підтверджуються, протоколами руху документів, щодо розрахунків коригування до податкових накладних на зменшення податкового кредиту. Сьомим апеляційним адміністративним судом вказано, що позивач надавав документи на підтвердження неможливості реєстрації розрахунків коригування до заперечень на акт перевірки, які є невід'ємною частиною акту і мали бути враховані при розгляді вказаних заперечень.
При цьому скаржником не спростовано такі висновки суду, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та висновку, що в інформаційних базах ДПС України відсутні квитанції про надсилання та отримання розрахунків коригувань між постачальником та покупцем.
Посилаючись на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - підпункт 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пункти 5, 7, 21 П(С)БО 15 «Дохід», і обґрунтовуючи свою позицію тим, що законодавством не передбачено можливості внесення додаткових вкладів, не у грошовій формі, без збільшення статутного капіталу товариства, скаржником не вказано, в чому саме помилковість висновків судів попередніх інстанцій в цій частині. Зокрема, як вбачається з постанови суду апеляційної інстанції, за наслідками аналізу акта перевірки, працівники Головного управління ДПС у Житомирській області, погоджуючись з нормами пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід», підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, визначають дохід від вищевказаної господарської операції, в той час як за висновком суду апеляційної інстанції, згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства не є доходом суб'єкта господарювання.
Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зауважено, що при описі працівниками податкового органу порушення з заниження доходу жодним чином не зазначено, що збільшення додаткового капіталу підприємства здійснено за рахунок активів його засновника та кінцевого бенефеціара ОСОБА_1 , що свідчить про неповне дослідження документів підприємства з даного питання для здійснення висновку, викладеного в акті перевірки.
Загалом доводи касаційної скарги в частині оскарження податкових повідомлень-рішень зводяться до цитування оскаржуваного судового рішення, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу Головним управлінням ДПС у Житомирській області вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 134, 139 КАС України, неврахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 05.02.2019 у справі №906/194/18, від 11.06.2020 по справі №821/227/17, від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц, від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц, від 12.04.2023 у справі №127/9918/14-ц, від 13.02.2024 у справі №910/12155/22.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Зазначаючи про незгоду з судовим рішенням в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судами попередніх інстанцій враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №9901/459/21, враховано характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, конкретні обставини справи, її складність та складність виконаної адвокатом роботи, частково задоволено заяву позивача про стягнення з відповідача 60000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм КАС України, посилань на постанови Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням приписів статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Податковим органом не враховано роз'яснення щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах Верховного Суду по даній справі. Касаційна скарга є подібною до попередніх та не усуває встановлених недоліків.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Таким чином, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 328 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.07.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №240/10977/24 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
М.М. Гімон
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду