28 травня 2025 року
м. Київ
справа №520/26257/21
адміністративне провадження №К/990/19873/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 да П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Харківської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання бездіяльності протиправною,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - П'ятнадцята кадрова комісія), Харківської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, у якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року № 290 "Про неуспішне проходження прокурором атестації", прийняте стосовно нього, як прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області; зобов'язати уповноважену Генеральним прокурором кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) та Офіс Генерального прокурора призначити новий час (дату) складання прокурором (прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області) ОСОБА_1 іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (II етап атестації прокурорів); визнати протиправним та скасувати наказ керівника Харківської обласної прокуратури від 25 листопада 2021 року № 2893-к про звільнення його з посади прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області та з органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ) з 29 листопада 2021 року, у зв'язку із рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації; поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області (рівнозначній посаді - прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області) з 29 листопада 2021 року; визнати протиправною бездіяльність Харківської обласної прокуратури (до 11 вересня 2020 року - прокуратура Харківської області), код ЄДРПОУ 02910108, у вигляді ненарахування та невиплати йому належної заробітної плати, згідно з положеннями статті 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 26 березня 2020 року по 29 листопада 2021 року; стягнути з Харківської обласної прокуратури на його на користь, за рахунок її бюджетних асигнувань, недоотриману частину заробітної плати, передбаченої статті 81 Закону України "Про прокуратуру", після визнання неконституційними окремих положень пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, у розмірі - 332 197,19 грн, з відрахуванням необхідних податків та зборів (за період з 26 березня 2020 року по 29 листопада 2021 року); стягнути з Харківської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29листопада 2021 року по дату поновлення на посаді, виходячи із його середньоденного заробітку у розмірі 1 767,26 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року за № 290 "Про неуспішне проходження прокурором атестації", що прийняте стосовно прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Харківської обласної прокуратури від 25 листопада 2021 року № 2893к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області та з органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ з 29 листопада 2021року, у зв'язку із рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області та в органах прокуратури з 30 листопада 2021 року. Стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 листопада 2021 року по 11 січня 2023 року у розмірі 105721,57 грн. В іншій частині позову відмовлено.
28 лютого 2025 року Харківська обласна прокуратура надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявникові.
04 квітня 2025 року Харківська обласна прокуратура повторно надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявникові.
07 травня 2025 року засобами поштового зв'язку Харківська обласна прокуратура утретє надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у цій справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень Другим апеляційним адміністративним судом 22 січня 2025 року розглянуто справу.
Повний текст судового рішення виготовлено 31 січня 2025 року, отже, останній день на касаційне оскарження припадав на (з урахуванням вихідних днів) на 03 березня 2025 року , а з цієї касаційною скаргою заявник звернувся 07 травня 2025, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
В касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
В цьому клопотанні зазначено, що первісну касаційну скаргу обласною прокуратурою подано у передбачені законом строки. Також скаржник вказує, що: «дотримання строків касаційного оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника, що підтверджується сукупністю послідовних та регулярних дій спрямованих на повторне звернення з касаційною скаргою з метою реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень у цій справі у найкоротші строки, є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття касаційного провадження.».
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає наступне.
Частиною п'ятою статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду на час подачі первісної касаційної скарги, а також з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.
Верховний Суд також зазначає, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд повернув попередню касаційну скаргу, безпосередньо пов'язані саме з діями скаржника щодо неналежного оформлення касаційної скарги.
Так, ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2025 року попередню подану касаційну скаргу повернута скаржнику.
Як встановлено судом з відомостей автоматизованої системи документообігу суду, копію ухвали Верховного Суду від 15 квітня 2025 року було надіслано до електронного кабінету скаржника в підсистемі «Електронний суд» того ж дня о 16:10.
Суд звертає увагу, що ця касаційна скарга, а також попередня касаційна скарга, підписані виконувачем обов'язків керівника обласної прокуратури Володимиром Лимарем.
Відповідно до частини сьомої статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд звертає увагу, що метою обов'язкової реєстрації електронного кабінету в ЄСІСТ є можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.
З урахуванням викладеного, Суд надає оцінку проміжку часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд» та повторного звернення. При цьому, клопотання про поновлення строку, не містить жодних обґрунтувань щодо наявності об'єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший термін.
Суд звертає увагу скаржника, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення попередньо поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.
Скаржник, отримавши ухвалу Верховного Суду про повернення касаційної скарги, повторно подав касаційну скаргу через проміжок часу, що на переконання колегії суддів, є значним та необґрунтовано тривалим.
При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк.
Скаржником не наведено об'єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший строк.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що скаржником не вказано поважних причин пропуску на касаційне оскарження, не надано доказів щодо вжиття заходів для вчасного подання касаційної скарги у найкоротші строки після її повернення, не обґрунтовано зволікання з поданням вже цієї касаційної скарги.
Щодо доводів скаржника про вчинення ним послідовних та регулярних дій спрямованих на повторне звернення з касаційною скаргою з метою реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень у цій справі слід зазначити наступне.
Так, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Колегія суддів зазначає, що нормами КАС України не визначено строків звернення до суду касаційної інстанції після повернення касаційної скарги, оскільки процесуальним законодавством регламентуються виключно загальні строки на касаційне оскарження судових рішень, що передбачено статтею 329 КАС України, проте неодноразове подання заявником неналежно оформлених касаційних скарг до Верховного Суду свідчить про формальний підхід при реалізації ним права на касаційне оскарження.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Також аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України через відсутність документа про сплату судового збору.
Так, з оскаржуваних судових рішень убачається, що позивач у цій справі є фізичною особою, який звернувся до суду в 2021 році.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Рішеннями судів попередніх інстанцій, які оскаржуються в касаційному порядку, задоволено дві позовні вимоги немайнового характеру та одну позовну вимогу майнового характеру.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270,00 гривні.
Отже, розмір ставки в частині оскаржених позовних вимог немайнового характеру складає 908,00 грн (2270,00 грн х0,4).
Ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою на рівні 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Заявник оскаржує рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, зокрема в частині стягнення з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 листопада 2021 року по 11 січня 2023 року у розмірі 105721,57 грн і 1 відсоток від указаної суми дорівнює 1 057, 22 грн.
Отже, ціна позову в частині оскарженої позовної вимоги майнового характеру складає 1 057, 22 грн.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 3 632, 00 гривень (200% від 908,00)*2 за дві вимоги немайнового характеру та 2 114,44? гривень (200% від 1 057, 22) за одну вимогу майнового характеру, що разом складає 5 746,44 гривень.
Отже, заявнику касаційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 5 746,44 грн.
Реквізити для сплати судового збору:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
код ЄДРПОУ: 37993783;
код класифікації доходів бюджету: 22030102;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
найменування додатку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)", номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене, відповідно до положень статей 169 та 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на їх підтвердження та надання до касаційного суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, Суд
1. Визнати неповажними, зазначені Харківською обласною прокуратурою, підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 да П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Харківської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання бездіяльності протиправною.
2. Касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у цій справі - залишити без руху.
3. Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до Суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів їх підтвердження та надання до касаційного суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані Судом неповажними або відсутністю заяви про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
5. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк в частині несплати судового збору у визначеному Судом розмірі, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: В.М. Соколов
О.В. Кашпур