28 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/1055/25 пров. № А/857/14237/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року (постановлену головуючим - суддею Дору Ю.Ю. у м. Ужгород) про повернення позовної заяви у справі № 260/1055/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказів та звільнення зі служби,
Позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 , яким просив суд:
визнати неправомірним і скасувати Наказ № 474 від 07.06.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) про призов військовозобов'язаного в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час загальної мобілізації;
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини № НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 70 від 08.06.2024 року в частині зарахування до списків особового складу Військової частини № НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
зобов'язати Військову частину № НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 зі списків особового складу Військової частини № НОМЕР_1 .
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 вказану позовну заяву залишено без руху з підстав порушення строку звернення до суду.
26.02.2025 представником позивача подано до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій представник просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.
03.03.2025 ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні заяви представника позивача від 26.02.2025 та продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення та доказами поважності причин пропуску такого. Запропоновано позивачу подати до суду протягом п'яти днів з дня вручення ухвали докази на усунення недоліків позовної заяви.
11.03.2025 до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду. У поданій заяві вказує, що одночасно з поданням позову до нього був долучений витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо відомостей про кримінальне провадження, в якому позивач є потерпілим, якому суд чомусь оцінки на стадії відкриття провадження у справі не дає та й у двох своїх ухвалах про залишення позову без руху не посилається. Представник позивача повідомив про те, що фотокопії військового квитка ОСОБА_1 , як і витяг з ЄРДР він отримав за два дні до подання позову, про що він зазначав також у заяві від 26.02.2025. Тобто, ці дані надала слідчий, яка здійснює досудове розслідування у кримінальній справі, отже посилатись на наявність цих документів у позивача неможливо та неправильно, адже суд не володіє достовірними фактами на підтвердження протилежного. Представник позивача вказував, що у жовтні 2024 року ДБР внесені відповідні відомості до ЄРДР і розпочато досудове слідство. Однак, сам витяг з ЄРДР і так само фотокопію військового квитка йому надіслала слідча, що здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, в месенджері «Телеграм» 12.02.2025, за два дні до подання позову. Окрім того зазначав, що наявність запису у військовому квитку не означає вручення Наказу № 70 від 08.06.2024 ОСОБА_1 безпосередньо під розпис і доведення його змісту. Будь-який запис з датою та номером акту індивідуальної дії і отримання копії акту індивідуальної дії з можливістю бачити зміст цього акту - це зовсім різні речі і не мають між собою нічого спільного. Відтак, факт вручення або невручення копії цього Наказу від 08.06.2024 № 70 можна встановити в ході розгляду справи по суті, відповідачі наділені правом довести свою позицію стосовно цього.
Разом з тим, на виконання ухвали суду представник позивача обґрунтовує те, що позивачем строк для звернення до адміністративного суду пропущений не був, а якщо й вважати, що був, то з поважних, об'єктивних, не залежних від самого позивача обставин, адже відповідачами допущене триваюче правопорушення.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 позовну заяву повернуто позивачу.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що отримавши у серпні 2024 року, на власний адвокатський запит, копію наказу №474 від 07.06.2024, представник позивача звернувся з даним позовом тільки 14.02.2025, тобто більше ніж чотири місяці після отримання копії оскаржуваного наказу. Разом з цим, представником позивача жодним чином не обґрунтовано та не надано жодних доказів на підтвердження обставин неможливості звернення до суду у межах місячного строку
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційні скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції так і не розглянув по суті дві заяви про визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними та поновлення ОСОБА_1 строку для звернення до адміністративного суду: як заяву від 14.02.2025 (містилась в редакції позову), так і заяву від 25.02.2025. Також вказує, що і третя за рахунком його заява, також не була розглянута по суті судом, адже резолютивна частина оскаржуваної ухвали від 26.03.2025 не містить і слова згадки про відмову в задоволенні його заяви від 10.03.2025.
Повідомляє апеляційному суду про те, що посилання суду першої інстанції на обізнаність позивача про зарахування його до списків Військової частини НОМЕР_1 08.06.2024 у зв'язку з тим, що про це міститься запис у військовому квитку є недоречним, оскільки у позивача відсутній вказаний військовий квиток навіть зараз, він йому не видавався, як і вказаний оспорюваний Наказ. Фотокопії військового квитка ОСОБА_1 , як і витяг з ЄРДР він отримав за два дні до подання позову (12.02.2025), про що зазначено у заяві від 25.02.2025. Ці дані надала йому слідча, яка здійснює досудове розслідування у кримінальній справі, отже посилатись на наявність цих документів у позивача неможливо та неправильно, адже суд не володіє достовірними фактами на підтвердження протилежного.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вимоги пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні і апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.
Колегія суддів вважає, що при визначенні початку цього строку підлягає з'ясуванню момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
При цьому, саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до змісту статті 121 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відтак, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду, чи, відповідно, повернути.
Колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Як у випадку невиконання вимог статті 160 КАС України, щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання вказаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху.
Окрім того, частинами 13, 15 ст. 171 КАС України, передбачено повноваження суду першої інстанції у разі встановлення після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановити ухвалу про залишення заяви без руху та надати строк для усунення її недоліків, і залишення її без розгляду в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
З аналізу положень статей 123, 171 КАС України, слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення із позовом з'ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.
Суд може повернутися до вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і, установивши, що об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не існувало, постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Закріплений у частинах першій-третій статті 123 КАС України, порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку.
До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху із пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення цього строку.
Колегія суддів зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.
У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення із позовною заявою, суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
За обставин цієї справи, системний аналіз положень статті 123 КАС України, дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивачів у спірних правовідносинах, є надання можливості останнім скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та які були визнані судом неповажними, якому має передувати постановлення ухвали про залишення позовної/позовних заяв без руху.
Як слідує з матеріалів справи, позивач в позовній заяві просив зокрема визнати причини пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції залишаючи без руху позовну заяву у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду в мотиваційній частині звернув увагу на те, що доводи позивача про поважність пропуску строку є помилковими, оскільки строк звернення до суду в цій категорії справи становить один місяць.
Крім цього, в ухвалі від 03.03.2025 про продовження процесуального строку суд першої інстанції також в мотиваційній частині судового рішення надав оцінку заяви про усунення недоліку позовної заяви в частині строків звернення до суду.
Також, приймаючи оскаржувану ухвалу від 26.03.2025 суд першої інстанції у мотивувальній частині надав оцінку доводам представника позивача щодо підстав та поважності причин пропуску строків.
Відтак, колегія суддів критично відноситься до доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не розглянув його заяв, клопотань щодо строку звернення до суду.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що у неоднозначній ситуації що склалася, беручи до уваги відкриття кримінального провадження №62024140160000563 від 14.10.2024, доводи наведені в позовній заяві, заявах на виконання вимог ухвал суду першої інстанції та наведених в апеляційній скарзі факт вручення або невручення копії Наказу від 08.06.2024 № 70 можна встановити в ході розгляду справи по суті, відповідачі наділені правом довести свою позицію стосовно цього.
Враховуючи зазначене вище, колегії суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про повернення позовної заяви є помилковим.
Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 260/1055/25 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула