28 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/9046/24 пров. № А/857/6776/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2024 року (ухвалене головуючим суддею Каленюк Ж.В. у м. Луцьку) у справі № 140/9046/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення від 29 серпня 2023 року №17 про визначення обсягу надміру виплачених коштів за період з травня 2022 року по серпень 2023 року у розмірі 32000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що ОСОБА_1 у зв'язку з окупацією у 2014 році Автономної Республіки Крим, де він проживав, перемістився до міста Києва й з 13 вересня 2018 року став на облік як внутрішньо переміщена особа. Надалі у зв'язку з повномасштабним збройним вторгненням росії на територію України позивач переїхав до міста Луцька та він з 10 травня 2022 року перебуває на обліку як внутрішньо-переміщена особа у Луцькій міській територіальній громаді. 31 травня 2022 року за його заявою Департамент соціальної політики Луцької міської ради йому як внутрішньо переміщеній особі призначив допомогу на проживання у розмірі 2000,00 грн щомісячно. 10 серпня 2023 року позивач у зв'язку із встановленням йому інвалідності повторно звернувся до відповідача для призначення допомоги, проте відповіді на заяву не отримав. Натомість, як згодом виявилося, Департамент скерував повідомлення про необхідність повернення надміру виплачених коштів у сумі 32000,00 грн, сплачених за період з 01 травня 2022 року по 31 серпня 2023 року. Позивач вважаючи дії відповідача протиправними звернувся до суду. Просив позов задоволити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.01.2024 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради від 29 серпня 2023 року №17 про визначення обсягу надміру виплачених коштів за призначеними соціальними допомогами.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням перебування позивача станом на 24 лютого 2022 року на обліку як внутрішньо переміщеної особи у регіоні, що включений до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку №332, суд першої інстанції дійшов висновку що відповідач безпідставно прийняв рішення від 29 серпня 2023 року №17 про визначення обсягу надміру виплачених коштів за призначеними соціальними допомогами.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив Департамент соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 , який має зареєстроване місце проживання у селищі Миколаївка Автономної Республіки Крим, у період з 13 вересня 2018 року по 10 травня 2022 року перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації як внутрішньо переміщена особа, а з 10 травня 2022 року взятий на облік Управлінням соціальної політики Луцької міської ради, що підтверджено довідкою від 10 травня 2022 року №764-5001541677 (а.с.6) та інформацією з Єдиної інформаційної бази внутрішньо переміщених осіб (а.с.44).
Згідно поданої 31 травня 2022 року заяви ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеній особі рішенням від 25 липня 2022 року відповідачем було призначено допомогу на проживання з 01 травня 2022 року по 30 вересня 2022 року у розмірі 2000,00 грн; виплату допомоги продовжено та її виплату у період з травня 2022 року по серпень 2023 року підтверджено листом Департаменту від 22 серпня 2024 року №11.2-8.5/9262/2024.
Департаментом соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради 29 серпня 2023 року прийнято рішення №17 про визначення обсягу надміру виплачених коштів за період з травня 2022 року по серпень 2023 року в розмірі 32000,00 грн та встановлено термін для повернення надміру виплачених коштів - до 15 грудня 2023 року. Повідомленнями про повернення надміру виплачених коштів (направлені листами від 15 вересня 2023 року №11.2-8.6/8439/2023, від 18 грудня 2023 року №11.2-8.6/11686/2023) відповідач запропонував повернути надміру виплачені кошти на рахунок Департаменту.
Листом від 17 червня 2024 року №11.2-8.5/6711/2024 на адвокатський запит представника позивача, відповідач повідомив, що згідно з вимогами Порядку №332 ОСОБА_1 не має права на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, бо повторно здійснив переміщення не з окупованої російською федерацією території України чи з територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією після 24 лютого 2022 року (місто Київ було виключено з переліку таких територій з 30 квітня 2022 року), та ним не надано документ щодо зруйнованого або непридатного для проживання житла внаслідок пошкодження.
Позивач не погоджуючись з рішенням відповідача, звернувся із даним позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 20 жовтня 2014 року №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706-VII) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Згідно частини першої статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частинами першою, другою статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Відповідно до статті 2 Закону №1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно статті 10 Закону №1706-VII визначено повноваження Кабінету Міністрів України з питань забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.
Кабінет Міністрів України: 1) координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону; 2) забезпечує проведення моніторингу внутрішнього переміщення осіб, спрямовує діяльність органів виконавчої влади на усунення обставин (умов), що сприяли внутрішньому переміщенню осіб, захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, сприяння поверненню таких осіб до залишеного місця проживання та їх реінтеграції; 3) у разі настання обставин, зазначених у статті 1 цього Закону, які спричинили масове (більше 100 тисяч осіб) переміщення громадян України, або у разі продовження дії обставин, зазначених у статті 1 цього Закону, понад 6 місяців затверджує комплексні державні цільові програми щодо підтримки та соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб із визначенням джерел та обсягів фінансування, контролює їх виконання; 4) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
До 20 березня 2022 року механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі - Порядок №505).
Відповідно до пункту 2 Порядку №505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
У зв'язку із набранням чинності 22 березня 2022 року постановою Кабінету Міністрів України №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою був затверджений Порядок №332, Постанова №505 втратила чинність.
Пунктами 2, 3 Порядку №332 (в первісній редакції) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. №204. Облік внутрішньо осіб ведеться переміщених відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 1 жовтня 2014 р. №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України від, 2014 р., №81, ст. 2296; 2015 р., №70, ст. 2312).
Допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.
Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Відтак, для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам має бути дотриманою одна з таких умов: особа має отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24 лютого 2022 року відповідно до Постанови №505; або бути облікованою на території, включеній у розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» (далі - Розпорядження №204-р), на яке міститься посилання в пункті 2 Порядку №332, або бути переміщеною з такої території.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2022 року №457 «Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» пункт 3 Порядку №332 було доповнено абзацами такого змісту: «Починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг.
Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій».
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі №160/12308/22, зазначив, що внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання, визначену Порядком №332, незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщені особи, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія міститься в переліку, затвердженому Розпорядженням №204-р. При цьому, у разі якщо внутрішньо переміщена особа станом на 01 березня 2022 року отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови №505, допомога на проживання, яка передбачена Порядком №332, призначається автоматично без подання додаткового звернення. Випадок, за якого допомога на проживання, визначена Порядком №332, не надається, законодавець пов'язав з умовою невключення регіону до переліку, затвердженого Розпорядженням №204-р, до якого внутрішньо переміщена особа перемістилась до 24 лютого 2022 року, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Постанови №505, а не з датою включення певного регіону до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи та його зареєстрованим місцем проживання є селище Миколаївка Автономної Республіки Крим, що підтверджено довідкою від 10 травня 2022 року №764-5001541677.
Відтак, позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та згідно з інформацією Єдиної інформаційної бази внутрішньо переміщених осіб у період з 13 вересня 2018 року по 10 травня 2022 року перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення Дніпровського району в місті Києві державної адміністрації.
Згідно Розпорядження №204-р місто Київ та Київська область, до якої позивач перемістився до 24 лютого 2022 року, включені до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Волинська область, до якої перемістився ОСОБА_1 (з 10 травня 2022 року взятий на облік в Управлінні соціальної політики Луцької міської ради) також включена до такого переліку у зв'язку із внесенням змін до Розпорядження №214-р відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 року №213-р.
Згідно листа відповідача від 17 червня 2024 року №11.2-8.5/6711/2024, підставою для припинення надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі стало те, що у період з 13 вересня 2018 року по 10 травня 2022 року ОСОБА_1 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа у місті Києві (адресну допомогу не отримував) та повторно перемістився з міста Києва, яке з 30 квітня 2022 року виключено з територій ведення бойових дій.
Положеннями пункту 3 Порядку №332 передбачено заборону лише на призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що з урахуванням перебування позивача станом на 24 лютого 2022 року на обліку як внутрішньо переміщеної особи у регіоні, що включений до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку №332, суд дійшов висновку що відповідач безпідставно прийняв рішення від 29 серпня 2023 року №17 про визначення обсягу надміру виплачених коштів за призначеними соціальними допомогами, відтак суд першої інстанції правомірно скасував оскаржуване рішення.
Щодо понесених позивачем витрат зокрема на правову допомогу, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Отже, наведеними вище правовими нормами встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу та враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про зменшення розміру заявлених витрат з 5000 грн до 2000 грн.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що з врахуванням наведених вище критеріїв, співмірною із наданими адвокатом послугами на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 14.05.2024 є сума 2000 грн.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2024 року у справі № 140/9046/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула