Головуючий суддя у першій інстанції: Подлісна І.М.
28 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/7726/24 пров. № А/857/13335/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №500/7726/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
27.11.2024р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії №192550009878 від 29.11.2024р.
- зобов'язати зарахувати до страхового стажу період роботи: 12.08.1987р. - 31.12.1997р. за фактичною тривалістю та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, із врахуванням страхового стажу періоду роботи з 12.08.1987р. - 31.12.1997р. за фактичною тривалістю.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.03.2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.03.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення пенсійного віку, 25.11.2024р. звернувся до управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення».
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
У відповідь на вказану заяву ОСОБА_1 отримав лист від Управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 03.12.2024р., у якому повідомлялося про те, що відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі Рішення про відмову в призначенні пенсії №192550009878 від 29.11.2024р. Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області.
Із змісту оскаржуваного рішення видно, що страховий стаж ОСОБА_1 за наданими документами становить 11 років 1 місяць 26 днів, а загальний страховий стаж складає 26 років 7 місяців 10 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи, згідно записами трудової книжки серія НОМЕР_1 від 05.11.1985р., оскільки на титульній сторінці трудової книжки зазначено прізвище « ОСОБА_2 » (мовою оригіналу), що не відповідає паспортним даним. Також, до страхового стажу не враховано періоди роботи з травня 1993 року - грудень 1997 року, згідно довідки про заробітну плату, яка не містить дати видачі та номеру реєстрації. Зараховано страховий стаж з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка форми ОК-5).
Не погодившись із оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії №192550009878 від 29.11.2024р., позивач звернувся до суду з даним позовом.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Із змісту ч.1-ч.4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" видно, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004р.), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
В п.п. 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно ч.ч.1,3 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Тобто, право органу Пенсійного фонду України на отримання додаткових, окрім трудової книжки, доказів на підтвердження трудового стажу з'являється лише після встановлення недоліків в оформленні трудової книжки або відсутністю у ній необхідних даних.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що ОСОБА_1 разом із поданою заявою про призначення пенсії надав трудову книжку Серія НОМЕР_1 від 05.11.1985р., яка видана Дубнівською МПМК-9 де працював з 09.10.1985р. - 05.11.1985р., зокрема:
-ВАТ «ТЕРЕБОВЛЯНСЬКА ФАБРИКА ЯЛИНКОВИХ ПРИКРАС» з 12.08.1987р. - 17.05.1993р.,
-Тернопільській митниці в період з 25.05.1993р. - 06.10.2003р.
Крім того, позивач надав пенсійному органу Лист Тернопільської митниці №7.25-3/22/Д-13/11 від 08.11.2024р., довідку про заробітну плату для обчислення пенсії, довідку про період роботи в Тернопільській митниці та копію наказу №45-С від 25.05.1993р. про призначення ОСОБА_1 інспектором Тернопільської митниці.
Отже, вищезазначені документи цілком підтверджують трудову діяльність позивача в період: 12.08.1987р. - 06.10.2003р., який має бути врахований до страхового стажу при призначені пенсії.
Стосовно доводів апелянта про те, що в трудовій книжці позивача неправильно вказане прізвище колегія суддів звертає увагу на таке.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993р. (далі - Інструкція №58).
В п.1 Інструкції №58 видно, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
п.2.4 Інструкції №58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно п.2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
В абз.2 п. 6.1 Інструкції №58 видно, що у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм видно, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником.
Крім того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
У трудовій книжці ОСОБА_1 у відомостях про роботу записи виконані у відповідності до вимог Інструкції №58. При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018р. у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження страхового (трудового) стажу. Помилка в написанні прізвища не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу, а відмова пенсійного органу в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.
Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує та звертає увагу на те, що ОСОБА_1 крім трудової книжки серія НОМЕР_1 від 05.11.1985р. надав Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області лист Тернопільської митниці №7.25-3/22/Д-13/11 від 08.11.2024р., довідку про заробітну плату для обчислення пенсії, довідку про період роботи в Тернопільській митниці та копію наказу №45-С від 25.05.1993р. про призначення ОСОБА_1 інспектором Тернопільської митниці.
Зазначені документи додатково підтверджують факт роботи позивача в період з 25.05.1993р. - 06.10.2003р. у Тернопільській митниці. Частину з цього періоду, а саме з 01.01.1998р. - 06.10.2003р., Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахував до страхового стажу на підставі даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка форми ОК-5).
Таким чином, доводи Головного управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про неправильність перекладу прізвища позивача з російської на українську мову, не може бути підставою для неврахування роботи в період: 12.08.1987р. - 01.01.1998р. до страхового стажу, тому що дана обставина не може спростувати факту багаторічної трудової діяльності позивача, яка надає право на соціальний захист, який передбачений ст.46 Конституції України.
Також, з метою отримання додаткових документів, які б підтверджували факт роботи ОСОБА_1 у ВАТ «ТЕРЕБОВЛЯНСЬКА ФАБРИКА ЯЛИНКОВИХ ПРИКРАС», адвокат Алексенко С.Л., надіслав на адресу ВАТ «ТЕРЕБОВЛЯНСЬКА ФАБРИКА ЯЛИНКОВИХ ПРИКРАС» адвокатський запит №11 від 13.12.2024р. про надання інформації та кадрових документів щодо роботи ОСОБА_1 в період з 12.08.1987р. - 17.05.1993р. Однак, станом на день подання позову відповідь на вказаний адвокатський запит не надходила.
Колегія суддів зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості, достовірності чи правильності заповнення даних, що зазначені у трудовій книжці. Те, що відповідальний працівник при заведенні вперше трудової книжки не проставив печатку підприємства, не може бути підставою для виключення зазначених в трудовій книжці періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018р. у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16- а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 06.03.2018р. у справі №754/14898/15-а, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповнення трудової книжки. ПФУ не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» (п.74).
Таким чином, обставина як неправильний переклад прізвища позивача не може бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження у реалізації права на соціальний захист.
Крім того, відповідачі протиправно не зарахували до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії періоди роботи з 12.08.1987р. - 31.12.1997р.
При цьому, вирішуючи питання щодо відповідача, якого слід зобов'язати зарахувати позивачу до його страхового та пільгового стажу спірні періоди роботи та призначити пенсію за віком, колегія суддів наголошує на такому.
В п.4.1, п.4.2, абз.3 п.4.3, п.4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (надалі, також - Порядок №22-1), видно, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, саме Головне управління ПФУ у Івано - Франківській області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, який повинен вчинити дії зобов'язального характеру за наслідками скасування судом прийнятого ним протиправного рішення.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постановах від 08.02.2024р. в справі №500/1216/23, від 07.05.2024р. в справі №460/38580/22.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 500/7726/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель