22 травня 2025 рокуСправа № 300/5569/24 пров. № А/857/6852/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Колективне сільськогосподарське підприємство рибгосп «Княгиничі», про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року (суддя Кафарський В.В., м. Івано-Франківськ), -
У липні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП) звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі ОДА), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати розпорядження ОДА від 19.01.2024 №22 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом» (далі Розпорядження);
зобов'язати ОДА надати ФОП дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (рибогосподарської технологічної водойми - нагульного ставка №2, площею водного дзеркала - 6,2186 га, об'ємом - 49,749 тис. м. куб.) орієнтовною площею 6,6000 га для рибогосподарських потреб та передачі її в оренду, яка знаходиться за межами с. Воскресинці на території Рогатинської міської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги вказує, що у третьої особи відсутнє право постійного користування на спірну земельну ділянку, сама ділянка є несформованою та вільною, а тому може бути відведена та передана в оренду. Зазначає, що відповідач, приймаючи Розпорядження, керувався копією державного акта на право постійного користування землею від 1986 року серії Б №083427 (далі Державний акт), яке отримало від Рогатинської міської ради, оригінал якого відсутній, а сам Державний акт складений та оформлений із порушеннями діючого на момент його видачі законодавства УРСР, тобто без рішення виконавчого комітету районної ради, без реєстрації Державного акта та без скріплення його відповідною гербовою печаткою.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та третя особа у поясненнях заперечують вимоги такої, вважають судове рішення законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників учасників страви, переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Колективне сільськогосподарське підприємство Рибгосп «Княгиничі»» (далі ТОВ) на підставі Державного акта, що посвідчує право постійного користування землею від 1986 року, що не спростовано позивачем, та дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено відмову у задоволенні клопотання ФОП з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ФОП звернувся до ОДА з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (рибогосподарської технологічної водойми - нагульного ставка №2, площею водного дзеркала - 6,2186 га, об'ємом - 49,749 тис. м куб.) орієнтованою площею 6,6000 га для рибогосподарських потреб та передачі її в оренду.
До вказаного клопотання позивачем додано: графічні матеріали, копію паспорта рибогосподарської технологічної водойми - нагульного ставка №2, копію договору оренди державного майна від 10.11.2021 №30/21, копію акта приймання-передачі в оренду від 10.11.2021 №30/21, витяг з ЄДРПОУ, копію паспорта та ідентифікаційного коду.
За результатом поданого позивачем клопотання з додатками ОДА винесла Розпорядження, яким відмовила у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом».
В обґрунтуванні відмови, зокрема, вказано, що зазначена у клопотанні земельна ділянка належить до території, на яку видано Державний акт, яким рибцеху «Княгиничі» Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району УРСР (далі Рибцех) виконавчим комітетом Рогатинської районної ради депутатів трудящих (далі Виконком) надано у користування земельні ділянки площею 290,2 (правильно 296,2) га для розведення риби в межах згідно з планом землекористування (в межах ур. Княгиничі, ур. Васютин, ур. Воскресинці), які на даний час входять в склад Рогатинської міської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області (Земельні ділянки).
Зазначено, що статтями 92, 141 Земельного кодексу України (далі ЗК) регламентовано визначення права постійного користування земельною ділянкою, зокрема і суб'єктів, які набувають таке право та підстави припинення такого права. Також вказано, що речові права на нерухоме майно підлягають реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте в такому реєстрі відсутні відомості про реєстрацію речових прав на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у заявника в оренді на підставі договору оренди державного майна від 10.11.2021 №30/21.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, у тому числі перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин врегульовано ЗК.
Як передбачено статтею 17 ЗК та статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених Кодексом, Законом.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною другою статті 116 ЗК визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною 5 статті 122 ЗК обласні державні адміністраціі? на і?хніи? територіі? передають земельні ділянки із земель державноі? власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієі? статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного раи?ону, або у випадках, коли раи?онна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Згідно зі статтею 92 ЗК право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 ЗК.
Так, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) (частина перша статті 123 ЗК).
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 ЗК).
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Згідно з частиною третьою статті 123 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірна земельна ділянка належить до територіі?, на яку видано Державнии? акт, яким Рибцеху Виконкомо надано у користування Земельні ділянки.
Листом Державного архіву Івано-Франківської області (далі Архів) від 31.07.2024 №135/06-07 Управлінню екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації, а також листа від 30.09.2024 №171/06-07 на вимогу ухвали суду першої інстанції від 20.09.2024 було надано копію Державного акта. Згідно з цим актом, виданим Виконкомом, Земельні ділянки надаються Рибцеху у безстрокове та безоплатне користування відповідно до плану землекористування - для розведення риби.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, питання правонаступництва ТОВ Рибцеху, тобто юридичної особи, якій було надано у постійне користування земельні ділянки для риборозведення, було предметом судового розгляду Господарським судом Івано-Франківської області справа №3/282, де в рішенні від 21 лютого 2007 року судом зроблено висновок про те, що Колективне сільськогосподарське підприємство «Рибгосп Княгиничі», правонаступником котрого на даний час являється ТОВ, є правонаступником Рибцеху, а право постійного користування Земельними ділянками на підставі Державного акта є діючим і таким, що не припинялось.
Отже, ТОВ, як правонаступник Рибцеху, є постійним користувачем спірної земельної ділянки, і вказане право користування не є припиненим.
Відповідно до пункту 2 Розділ VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього
Оскільки зазначений спір стосується факту постійного користування третьою особою спірної земельною ділянкою, виникає обґрунтована потреба щодо дослідження додаткових доказів по справі, наданих відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу, в рамках предмету доказування по розглядуваному спору.
Так, апеляційним судом встановлено, що відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківськіи? області від 21.03.2025 №13-9-0.221-1263/0/2-25 за результатами розгляду листа ОДА від 20.03.2025 №628/0/2-25/01-039 земельна ділянка площею 6,6000 га, розташована на території Рогатинської міської ради, у с.Воскресинці Івано-Франківського району Івано-Франківської області, урочище «Під лугом», яку має намір отримати в користування позивач, є частиною земельноі? ділянки площею 7,0900 га з кадастровим номером 2624481400:02:003:0050, яка 02.01.2025 внесена до Державного земельного кадастру.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 02.01.2025 №НВ-0500002032025 02.01.2025 здіи?снено державну реєстрацію земельноі? ділянки з кадастровим номером 2624481400:02:003:0050 площею 7.0900 га на підставі технічноі? документаціі? із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельноі? ділянки в натурі (на місцевості) від 29.10.2024. У відомостях про вид права вказано, що право постіи?ного користування земельною ділянкою належить ТОВ на підставі документа, який є підставою для виникнення права - ршення органу виконавчої влади Рогатинської районної (міської) Ради народних депутатів трудящих від 18.12.1985 б/н, та документа, що посвідчує таке право - Державного акта.
Відповідно до інформаціі? з Державного реєстру речових прав на нерухоме маи?но, яка відображена в інформаціи?ніи? довідці від 03.04.2025 №418431035, 19.02.2025 здіи?снено реєстрацію речового права - права постіи?ного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2624481400:02:003:0050 площею 7.0900 га на підставі рішення про державну реєстрацію прав та і?х обтяжень від 17.03.2025 №77850010. Правокористувачем вказано ТОВ, документами поданими для державноі? реєстаціі? визначено Державнии? акт.
Відповідно до статті 126 ЗК право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон).
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 27 Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.
Статтею 125 ЗК визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Таким чином, вказані обставини у їх сукупності свідчать про те, що земельна ділянка, щодо якої було подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не є вільною та перебуває у постійному користуванні ТОВ. До того ж, вказане право є зареєстрованим відповідно до Закону.
Суд апеляційної інстанції відхиляє покликання позивача на листи Архіву від 05.08.2024 № 141/06-07, від 18.09.2024 № 165/06-07, від 30.09.2024 №171/06-07, якими повідомлено про те, що оригіналу Державного акта не виявлено; рішення Виконкому, що слугувало підставою для його видачі теж не виявлено; книга записів державних актів користування на зберігання не надходила.
Зазначені обставини, у тому числі питання дійсності чи недійсності рішення виконавчого комітету районної ради, Державного акта, а також відмінності підписів голови виконавчого комітету не є предметом дослідження в межах даного провадження та виходять за межі публічно-правових відносин. Натомість, предметом спору є правомірність дій відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою. Водночас, правомірність користування третьою особою спірною земельною ділянкою підлягає та може бути з'ясувано під час розгляду цивільно-правового позову.
Частиною п'ятою статті 116 ЗК земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу №906/392/18 у постанові від 5 листопада 2019 року, зазначила, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.
Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК, якою регламентовано право постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.
Тобто право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов'язковій заміні.
Велика Палата Верховного Суду підтвердила правильність висновків попередніх судів та вказала, що держава повинна забезпечувати громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав на землю. Незаконними є дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації.
Велика Палата Верховного Суду визначила, що право постійного користування є безстроковим і може бути припинено лише з підстав, визначених ЗК. При вирішенні питань припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, дії суб'єкта владних повноважень повинні відповідати вимогам статей 140-149 ЗК.
Так, відповідно до статті 141 ЗК підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначених статтею 120-1 цього Кодексу;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;
ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії;
з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами);
и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 120-1 цього Кодексу.
Порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування встановлено статтею 149 ЗК.
Так, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.
Разом з тим, доказів припинення права користування спірною земельною ТОВ позивачем не надано.
Підстав для вилучення ОДА земельної ділянки площею 6,6000 га з постійного користування ТОВ в ході судового розгляду не наводились та судом не встановлені. Крім того, не надано до клопотання письмову згоду землекористувача, яка засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельноі?? ділянки), яка є передумовою для подальшого вилучення такоі? земельноі? ділянки та передачі і?і? позивачу.
Таким чином, оскільки право постійного користування третьої особи не було припинено у встановленому законом порядку, суб'єкт владних повноважень не мав правових підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо тієї ж ділянки іншій особі. Наявність або відсутність в архіві оригіналу Державного акта не спростовує факту його дії як юридичного документа до моменту визнання його недійсним у встановленому законом порядку. Вказані обставини не впливають на вирішення справи по суті та не спростовують висновків суду першої інстанції щодо правірності відмови відповідача на надання дозволу на розробку проєкту землеустрою позивачу.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтованого дійшов висновку про відсутність у ОДА підстав і повноважень для надання позивачу дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо спірної земельної ділянки та про правомірність винесеного Розпорядження.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 27.05.2025.