Справа № 753/2840/25 Суддя (судді) першої інстанції: К.І. Цимбал
27 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.
судді: Беспалов О.О.
Грибан І.О.
при секретарі судового засідання Андрейченко К.Е.
за участю учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_1;
від відповідача (апелянт): не з'явився;
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить скасувати Постанову №117 від 30 січня 2025 винесену підполковником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови задоволено.
При цьому, суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена керівником відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_11, що суперечить ст. 235 КУпАП, оскільки винесена не уповноваженою особою, у зв'язку з чим постанова є незаконною і підлягає скасуванню.
Не погоджується з наведеним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій останній зазначив, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 27 травня 2025 року о 12:00, продовживши строк розгляду справи на підставі ч. 2 ст.309 КАС України.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому останній просить відмовити у задоволені апеляційної скарги відповідача та залишити рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року без змін.
В зал судового засідання з'явився позивач - ОСОБА_1 , надав пояснення, що в його діях відсутній умисел на скоєння адміністративного правопорушення, оскільки він постійно навідує ІНФОРМАЦІЯ_1 , оновив данні, пройшов ВЛК та отримав відстрочку. Зазначив, що жодного сповіщення про направлення повістки про виклик для уточнення даних до нього не надходило, відтак просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року без змін.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 сформовано Повістку № 849139 на ім'я позивача, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 07.11.2024 от 14:00 викликається до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних, 29.10.2024 року на відповідну повістку було накладено кваліфікований електронний підпис.
28.10.2024 повістку № 849139 було направлено позивачу засобами поштового зв'язку «Укрпошта» на адресу: АДРЕСА_1 та повернуто відправнику 05.11.2024 з відміткою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою»(а.с. 51).
30.01.2025 офіцер мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенант ОСОБА_3 склав відносно позивача протокол №117 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (далі - протокол).
Зі змісту протоколу вбачається, що 28.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 за допомогою єдиного Національного оператора поштового АТ «Укрпошта», цінним листом з описом вкладення направлено повістку № 849129, про виклик позивача на 07.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», і позивач у зазначену в повістці дату не з'явився за викликом, без повідомлення про причини неявки.
Таким чином позивач порушив вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п. 3 додатку 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених ПКМУ № 1487 від 30.12.2022, чим скоїв правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач надав пояснення до вказаного протоколу, де зазначив, що регулярно відвідував ІНФОРМАЦІЯ_8, оновив облікові данні вчасно, пройшов ВЛК, з 01.09.2024 року навчається у ВНЗ і має підставу для відстрочки, яка дійсна до 31.12.2025 року. Просив врахувати надані ним додатки.
30.01.2025 тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 відносно позивача винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення за вчинення дій згідно протоколу.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, а надалі, іншими Указами Президента України цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлена статтею 210-1 КУпАП.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною 3 наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною 1 цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 235 КУпАП визначено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ІНФОРМАЦІЯ_8 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_8.
Відповідно до пункту 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_8, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) ІНФОРМАЦІЯ_8 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
ІНФОРМАЦІЯ_8 утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_8).
У пункті 3 Положення від 23.02.2022 року №154 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, передбачено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.
Районні ІНФОРМАЦІЯ_8 як структурні підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_8 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному ІНФОРМАЦІЯ_8 Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Згідно із пунктом 7 Положення від 23.02.2022 року №154, ІНФОРМАЦІЯ_8 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні ІНФОРМАЦІЯ_8 є відокремленими підрозділами відповідних ІНФОРМАЦІЯ_8 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних ІНФОРМАЦІЯ_8 у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного ІНФОРМАЦІЯ_8, що затверджується керівником районного ІНФОРМАЦІЯ_8.
Положення про районні ІНФОРМАЦІЯ_8 затверджуються керівниками відповідних ІНФОРМАЦІЯ_8 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідно до покладених на них завдань розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, незважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_6 , він є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України .
Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 522/22225/21.
Крім того, суд першої інстанції не дослідив наступні обставини.
Положенням про ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.11.2023, затверджено функціональні обов'язки керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 , одним із таких обов'язків є розгляд у передбачених законом випадках справ про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення.
Згідно даних з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код НОМЕР_1 закріплено за ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тож, висновки суду першої інстанції про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено неповноважною особою колегією суддів оцінюється критично.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Щодо суті обставин, що стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови, колегія суддів враховує наступне.
Як вже зазначалось, відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлена статтею 210-1 КУпАП.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов'язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543, зі змінами та доповненнями, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року).
За визначенням абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у неявці за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_8, це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_8; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_8 у строк, визначений у повістці; факт відповідності постанови вимогам законодавства та дотримання відповідної процедури, наявність складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560:
«Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
2)у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_8 під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ІНФОРМАЦІЯ_8 іншої адреси місця проживання».
Змінами, внесеними постановою уряду від 08 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_8» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_8», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_8».
Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_8», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_8 необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
У конкретній справі судова повістка позивачу вручена не була, втім, працівниками пошти проставлено відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою».
Однак, докази повідомлення позивача за наявним номером телефону в матеріалах справи відсутні.
Судом враховується, що роздруківки сайту https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html у матеріалах відсутні, а на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідні данні отримати судом не є можливим, однак суд враховує, що відповідний лист було направлено 28.10.2024, натомість конверт повернувся до відправника відповідно до відбитка 05.11.2024, тобто у скорочений термін.
Сам позивач наголошує на тому, що жодних сповіщень від працівників пошти про необхідність отримання зазначеного листа не отримував.
Наведені обставини дозволяють дійти висновку, що поштовим відділення не дотримано Правил надання послуг поштового зв'язку. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено 28.10.2024, в той час як кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи датуєтеся 29.10.2024.
Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабміну № 560 від 16.05.2024 року, виклик громадян до ІНФОРМАЦІЯ_8 під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Відповідно до пункту 30, повістка формується за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі називатиму Єдиний держреєстр призовників), що містить персональні дані чоловіків від 17 до 60 років, яка актуалізується з іншими реєстрами та базами даних.
Тобто, у Єдиному держреєстрі призовників вже містяться відомості про зареєстроване місце проживання особи, за якою і надсилатиметься повістка поштою.
Відповідно до пункту 34 Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником.
Крім того, суд враховує те, що, що відповідно примітки до ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач викликався повісткою для уточнення облікових даних. Зазначений виклик до ІНФОРМАЦІЯ_8 не є первинним, оскільки відповідно до наявного військово-облікового документу з мобільного додатку "ІНФОРМАЦІЯ_9" ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Категорія обліку "військовозобов'язаний", дійсний до 07.05.2025 року. Номер в реєстрі "ІНФОРМАЦІЯ_10" НОМЕР_2.
Більше того, відповідачу було достеменно відомо про те, що позивачу на підставі п. 1, частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до 08.05.2025 (а.с. 20). Також, в матеріалах справи наявне Направлення на ім'я ОСОБА_1 для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я у зв'язку із призивом на військову службу за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.09.2024 № 3247 з відміткою «Розпочато ВЛК».
Наведені обставини, підтверджують відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Встановлені судом під вас розгляду справи процедурні порушення є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку, що справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП розглянута з порушенням положень КУпАП.
Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частини 1, 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 75 КАС України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 76 КАС України).
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на відсутність достатніх доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та наявність процесуальних порушень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовної заяви, водночас колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення, оскільки невірне застосування норм матеріального права не вплинуло на правильність вирішення справи.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, водночас вважає необхідним змінити вказане судове рішення в частині мотивів.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу(особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 242, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року змінити в мотивувальній частині.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду м.Києва від 25 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Б. Парінов
Судді О. О. Беспалов
І.О. Грибан
(Повний текст судового рішення виготовлено 27 квітня 2025 року)