1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 21 травня 2025 року, апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ялтушків Барського р-ну., Вінницької обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255,ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України,
за участі: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого першого відділу управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, ГСУ ДБР ОСОБА_8 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 01 червня 2025 року включно.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження.
Зазначає про необґрунтованість підозри, з огляду на те, що докази про причетність ОСОБА_6 до злочинної організації, відсутні. Зокрема, за весь період діяльності злочинної організації зафіксовано причетність ОСОБА_6 тільки до одного епізоду вчинення злочинних дій.
На думку сторони захисту, вказана обставина є доказом необізнаності ОСОБА_6 та може свідчити про його залучення до вчинення тільки одного злочину без повідомлення підозрюваного учасниками організації про факт існування такої організації.
Також зазначає про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею не враховано позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, родину, утриманців, є учасником бойових дій.
Зауважує, що мати дружини підозрюваного- ОСОБА_9 , яка є власником будинку АДРЕСА_2 , не заперечує щоб у разі застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний на час дії такого запобіжного заходу проживав за вказаною адресою.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти її задоволення та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 10 вересня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62024000000000806, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України.
08 квітня 2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня його повідомлено про підозру у вчиненні .
10 квітня 2025 року старший слідчий першого відділу управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, ГСУ ДБР ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на два місяці, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року вказане клопотання задоволено та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 01 червня 2025 року включно.
З таким рішенням, колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
З ухвали суду та журналу судового засідання убачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірено під час розгляду клопотання. При цьому, допитано підозрюваного, заслухано доводи прокурора та захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею з'ясовано що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255,ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України, враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, характеризуючі дані про особу підозрюваного, в їх сукупності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дають підстави вважати, що вірогідність причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255,ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього одного з запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_6 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Розглядаючи клопотання про застосування тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 слідчим суддею враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати встановленню істини кримінального правопорушення, в тому числі шляхом впливу на можливих свідків; знищувати речові докази.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
Окрім того, при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними («Боцано проти Франції»).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував (рішення в справі «Харченко проти України») на тому, що п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення "законності".
Колегія суддів, враховує дані про особу підозрюваного, який який раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, родину, утриманців, є учасником бойових дій, а також те, що в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_6 переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема здійснювати незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Слідчим суддею хоча і встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, однак не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним ризикам.
Крім того, колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно повідомлення про підозру ОСОБА_6 інкримінується участь у вчиненні одного епізоду злочинного діяння.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як таку, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону України, підлягає скасуванню. Постановити нову ухвалу якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , дозвіл на проживання в якому надано власником майна ОСОБА_9 (теща підозрюваного ОСОБА_6 )
На думку колегії суддів, на даному етапі досудового розслідування саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього, процесуальні обов'язки.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року, відносно ОСОБА_6 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання старшого слідчого першого відділу управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, ГСУ ДБР ОСОБА_8 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та / або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги.
Негайно доставити ОСОБА_6 до місця фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де звільнити з-під варти.
Зобов'язати підозрюваного з'являтися за кожною вимогою суду чи органу державної влади протягом дії запобіжного заходу.
Роз'яснити підозрюваному, що, відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органів Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.
Крім того, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , наступні обов'язки:
- не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Виконання ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого групи слідчих у даному кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладення згаданих обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, визначити до 01 червня 2025 року.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 757/16610/25-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження № 11-сс/824/3423/2025 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України