Справа № 361/1595/23 Головуючий у суді І інстанції Радзівіл А.Г.
Провадження № 22-ц/824/7697/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
21 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2025 року про призначення судової психологічної експертизиу справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, про визначення місця проживання дитини,
На розгляді Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, про нестворення перешкод у проживанні дитини з матір'ю.
В ході розгляду справи, а саме 08 квітня 2024 року позивач подав до суду клопотання про призначення судово-психологічної експертизи для з'ясування питань стосовно прихильності дитини до одного з батьків, яке у подальшому уточнив в частині експертної установи, якій слід призначити проведення відповідної експертизи.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2025 року клопотання ОСОБА_2 задоволено та призначено у справі судово-психологічну експертизу, на вирішення якої поставлено такі питання:
1. Встановити психологічні портрети батьків малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : матері - ОСОБА_1 матері та батька - ОСОБА_2 , як зі слів дитини, так і при особистому спілкуванні експерта з матір'ю та батьком. Яким чином поведінка батька/матері впливали та можуть вплинути на психологічний стан та розвиток дитини?
2. Які індивідуально-психологічні особливості має дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
3. Яке ставлення дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до матері та батька? До кого з батьків більш прихильна дитина? Якими психологічними факторами це викликано та як проявляється прихильність дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
4. Чи вбачається в діях та поведінці малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негативне ставлення до матері від впливу батька, чи негативне ставлення до батька від впливу матері?
5. Чи спроможна малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням її віку, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку усвідомлювати реальний зміст ситуації, яка склалася навколо спору між матір'ю та батьком щодо визначення місця її проживання?
6. Чи спроможна малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку, надавати належну оцінку ставленню кожного з батьків до неї, виявляти прихильність до когось із батьків?
7. Якими є основні індивідуально-особистісні характеристики ОСОБА_2 .? Якими є його основні установки як батька?
8. Якими є основні індивідуально-особистісні характеристики ОСОБА_1 .? Якими є її основні установки як матері?
9. Яким чином можуть вплинути умови виховання кожного з батьків на психологічний стан та розвиток дитини?
10. Що є мотивацією у батька дитини - ОСОБА_2 до того, щоб вимагати встановити місце проживання дитини з ним?
11. Проживання з ким із батьків, враховуючи результати психологічного дослідження малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та обох батьків та їх індивідуально- психологічні властивості, створить для малолітньої дитини ОСОБА_3 максимально сприятливе середовище для її гармонійного розвитку та виховання?
Проведення експертизи доручено експертам Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 103, та попереджено їх про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.
Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 . На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Березинця В.В. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначила, що з питань, які поставлені судом перед експертами, вбачається, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її батьки - сторони у справі повинні піддатися медичному дослідженню. Проте проведення судово-психологічної експертизи судовими експертами-лікарями є медичним дослідженням, яке повинно проводитися лише за згодою осіб, щодо яких таке втручання здійснюється.
Через можливу психологічну травму при проведені експертизи матір дитини - ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала щодо проведення судово-психологічної експертизи відносно її доньки, як і заперечувала проведення такої експертизи відносно неї самої. Вважає за достатнє попередньо проведені дослідження, бесіди, консультації та засідання психологів, поліцейських та комісій з її дитиною та нею, які наявні в матеріалах справи. Також не дозволяє експертам читати і оглядати матеріали цивільної справи, що становлять її та доньки сімейну сторону життя.
ОСОБА_2 також не заявляв клопотання про проведення експертизи в медичній установі експертами, які є лікарями-психіатрами, не був присутнім в підготовчому судовому засіданні при вирішенні питання про призначення судово-психіатричної експертизи в медичній установі, а отже він також не надав своєї згоди на медичне дослідження щодо нього самого.
Призначаючи судово-психологічну експертизу, суд першої інстанції вказав, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у галузі психології та психіатрії.
Виходячи з аналізу поставлених питань, у справі фактично призначена психіатрична експертиза, де спеціалістами психіатрами буде проведено психіатричний огляд сторін та дитини. Експертиза призначена до інституту судової психіатрії МОЗ України. Незважаючи на те, що суд вказав про призначення психологічної експертизи, на вирішення експертизи поставлені запитання, які підлягають вирішенню експертами-психіатрами.
На апеляційну скаргу надійшов відзив позивача, в якому він зазначає, що орган опіки та піклування надав суду висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір'ю. При цьому, у процесі надання даного висновку малолітня ОСОБА_3 04 січня 2024 року спілкувалась зі спеціалістом-психологом і останнім було визначено, що дитина виявила бажання проживати разом з ОСОБА_1 . Але, психологом не було досліджено і надано будь-яких висновків щодо ставлення дитини до батька, а також не надана будь-яка оцінка їх взаємовідносин.
Позивач не має можливості самостійно звернутись до судових експертів-психологів, оскільки мати дитини принципово відмовляється від участі її та дитини в жодному психологічному дослідженні. Відтак, будь яке проведене за ініціативою позивача дослідження не буде відповідати критерію обґрунтованості та законності.
Вважає, що судом першої інстанції правомірно було призначено судову психологічну експертизу, оскільки остання необхідна для з'ясування обставин, що мають значення у справі і потребують спеціальних знань для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування. Більш того, в даному випадку жодні інші засоби доказування не можуть замінити висновок експертів.
Оскільки відповідачка та її представник заперечували проти призначення експертизи у справі, то вони не використали своє право у виборі експертної установи та не запропонували власних питань.
На думку позивача, запропонований ним перелік питань є детальним, а висновок експерта по ним дасть змогу повно та всебічно встановити обставини, які мають значення для справи. Суд першої інстанції погодився з запропонованими ним питаннями з метою вжиття усіх необхідних заходів для виконання завдання цивільного судочинства, визначеного у статті 2 ЦПК України.
Судом призначена судово-психологічна експертиза, суб'єктами якої визначено психічно здорових осіб - малолітню дитину та її повнолітніх батьків, отже будь-які порівняння скаржницею цієї експертизи із судовою психіатричною експертизою та відповідними посиланнями на норми законів щодо психіатричної допомоги і порядку проведення психіатричних експертиз є недоречними.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та їїпредставник - адвокат Березинець В.В. підтримала подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її вимоги.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Федірко С.А. в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення.
Третя особа явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки до суду не повідомила, тому колегія суддів дійшла висновку, що неявка представника органу опіки та піклування відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників процесу в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положення цього конституційного принципу закріплені у статтях 12, 13, 81 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Стандарт доказування залежить від специфіки обставин, про доведення яких йдеться, а сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги. При визначенні наявності або відсутності підстав для призначення судової експертизи суди не повинні ігнорувати позицію осіб, які беруть участь у справі. Для забезпечення реалізації вказаного положення суди повинні мотивовано відповідати на клопотання сторін як про призначення експертизи, так і про відмову в її призначенні. Крім того, вирішуючи питання про доцільність призначення експертизи в цивільній справі, необхідно враховувати чи має значення для справи факт, який експерт має встановити, чи не доведений той чи інший факт іншими доказами, зібраними у справі, які реальні можливості тієї чи іншої судової експертизи.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 760/13253/19.
У статті 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно з частиною першою статті 161 ЦК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Призначаючи у справі судово-психологічну експертизу, суд першої інстанції виходив з того, що у даній категорії справ для правильного вирішення спору необхідно визначити прихильність дитини до одного з батьків, що потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право без яких встановити відповідні обставини не можливо.
З висновками, викладеними в оскаржуваній ухвалі, погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.
Відповідно до частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Статтею 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
У відповідності до частини першої статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з'ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що для з'ясування тих обставин, які є предметом доказування, необхідні спеціальні знання в галузі психології, що відповідно до статті 103 ЦПК України, є підставою для призначення у справі судової психологічної експертизи, яка є окремою формою застосування спеціальних психологічних знань.
Так, предметом дослідження судово-психологічної експертизи є питання, що пов'язані з психічними властивостями й особливостями особи; питання, що стосуються впливу на психіку різноманітних умов і пов'язаних з ними станів людини в момент певної події; питання, пов'язані із особливостями перебігу психічних процесів у даної особи.
Згідно розділу VI Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, об'єктом психологічної експерт изи є психічно здорові особи (підозрюваний, обвинувачений, підсудний, виправданий, засуджений, свідок, потерпілий, позивач, відповідач, малолітні, неповнолітні, дорослого та похилого віку).
Психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки (пункт 6.3 Рекомендацій).
Основним завданням психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи: індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки; емоційних реакцій та станів; закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей (пункт 6.4 Рекомендацій).
Відтак, судово-психологічна експертиза в галузі цивільного судочинства застосовується у випадках визначення місця проживання дитини, порядку участі у вихованні батька, який проживає окремо, доцільності усиновлення, позбавлення чи обмеження батьківських прав, поновлення в батьківських правах, встановлення опіки та піклування тощо для встановлення реального ставлення та прихильності дитини до кожного з батьків (чи опікунів), впливу особистісних якостей батьків чи опікунів, їх реального ставлення до дитини, стилю виховання та інших психологічних чинників на всебічний розвиток дитини. Вирішення такого роду запитань може бути досягнуто тільки за допомогою використання спеціальних психологічних знань та проведення судово-психологічної чи комплексної експертизи, оскільки для прийняття правильного рішення буває недостатньо наявних у справі доказів, а відповіді дитини не завжди полегшують вирішення спору.
Стаття 171 СК України закріплює, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Тобто, озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про місця проживання дитини і визначення способу участі одного з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною з огляду на те, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам та може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18 наголошено, що враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини (зокрема, дитина тривалий час проживає з матір'ю, яка чинить перешкоди в спілкування батька з дочкою, що призвело до такого негативного наслідку, як втрата сталих емоційних зв'язків батька та дитини).
Відповідно до частини третьої статті 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України (частина друга статті 7 цього Закону).
Колегія суддів звертає увагу, що як зазвичай пріоритет у проведенні судових експертиз надається державним спеціалізованим установам і службам, яким у переважній більшості суди (органи досудового розслідування) й доручають виконання експертних досліджень, з огляду на те, що саме державні установи здійснюють спеціальну підготовку судових експертів, а отже, мають у своєму штаті кваліфікованих співробітників із належним досвідом практичної та наукової роботи, створюють організаційні умови і запроваджують концептуальні інструменти для однакового та правильного застосування експертних методик, що безпосередньо впливає на якість дослідження.
Предметом доказування у справі, що переглядається, є визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з одним із її батьків.
Суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи та характер спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення клопотання сторони позивача про призначення у справі судової психологічної експертизи дитячо-батьківських відносин, оскільки без залучення спеціальних знань у галузі психології неможливо буде встановити дійсні обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
На вирішення експертизи поставлені питання, які нададуть суду можливість встановити індивідуально-психологічні характеристики батьків, дійсні взаємовідносини між малолітньою дочкою та батьками і причини таких взаємовідносин, чинників, які впливають на ці відносини і з врахуванням цього прийняти чи відхилити доводи сторін щодо визначення місця проживання дитини із одним із сторін у справі.
Вказані обставини є суттєвими під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим виникла необхідність в призначенні судом незалежної судово-психологічної експертизи, яка підлягає проведенню Державною установою «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», що сприятиме якнайкращому забезпеченню та урахуванню інтересів дитини.
ОСОБА_1 заперечує проти проведення призначеної судом експертизи, зокрема, з тих підстав, що вона повторно травмує дитину. На переконання відповідачки, матеріалів справи цілком достатньо для вирішення спору й потреби для призначення судової психологічної експертизи немає.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з тим, що для вирішення цього спору необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а в матеріалах справи відсутні висновки експертів з тих самих питань.
Колегія суддів не може погодитись із доводами відповідачки щодо того, що матеріали справи містять низку доказів, які можуть бути використані судом, а саме висновок органу опіки та піклування, в якому зазначено, що дитину опитував спеціаліст, а також характеристики як на дитину, так і на матір дитини. Вказані докази не замінюють собою висновку експерта.
Згідно із вимогами статті 12 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви у поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки.
В даному конкретному випадку між сторонами існує спір з приводу визначення місця проживання дитини, у зв'язку з чим є доцільність призначення експертизи у даній справі, так як для з'ясування обставин справи необхідні знання у галузі психології.
Окрім того, при вирішенні даного питання апеляційний суд враховує ту обставину, що висновки фахівців, які наявні у матеріалах справи, проводилися за участі дитини та матері. Батько при цьому участі в дослідженні не брав.
Оскільки основним питанням, що має вирішити експертиза в такого роду справах є психоемоційний зв'язок дитини як з батьком, так і з матір'ю, наявність призначення судової експертизи з дослідженням відповідних питань за одночасної участі обох батьків з дитиною, є очевидним.
Отже, досліджуючи сукупність передбачених частиною першою статті 103 ЦПК України обставин, за яких суд призначає експертизу, колегія суддів зазначає, що обставини даного спору, з урахуванням змісту постановлених перед експертом питань, доводів первісної та зустрічної позовної заяви, принципів змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд, вимагають залучення фахівця, який має спеціальні знання у певній галузі, а висновок експертизи не буде мати для суду наперед встановленого значення, оскільки оцінюється у сукупності з іншими доказами у справі (стаття 110 ЦПК України).
Судом першої інстанції було створено рівні можливості учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав, що є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін, в судових засіданнях забезпечено можливість сторонам та їх представників висловити свої побажання, думки та/або заперечення щодо призначення психологічної експертизи, які взяті до уваги під час визначення судом питань, з яких має бути проведена відповідна експертиза.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд вирішив питання призначення експертизи у відкритому судовому засіданні, як зазначено в ухвалі, хоча підготовчого судового засідання не закривав, що є порушенням процесуального закону, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
У разі коли необхідність експертного висновку обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві, чи поданими доказами, суддя має призначати експертизу при підготовці справи до судового розгляду, враховуючи при цьому думку осіб, які беруть участь у справі.
Із змісту мотивувальної частини ухвали вбачається, що експертиза призначалась у підготовчому засіданні, отже зазначення у вступній частині ухвали про призначення експертизи у відкритому судовому засіданні є помилковим, але таким, що не впливає на правильність висновків суду і не є підставою для скасування ухвали.
За наведеного вище, доводи апеляційної скарги не мають суттєвого впливу на прийняття судового рішення у даній справі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо призначення експертизи у справі, а також не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін як такої, що є законною та обґрунтованою.
У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачкою судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній