Справа № 761/19734/24 Головуючий у 1 інстанції: Матвєєва Ю.О.,
Провадження № 22-ц/824/2622/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
16 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Писана Т.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати,-
Короткий зміст обставин справи
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Просив стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 43 121,93 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві. Пенсія йому призначена та виплачується відповідно до вимог Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2021 року у справі № 640/11541/21 частково задоволено його позов до ГУ ПФУ в м. Києві, а саме визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України від 16 березня 2021 року № 22/6-1243у про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії та зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року № 988 на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 16 березня 2021 року № 22/6-1243у про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії з встановленням основного розміру пенсії від визначеного в цій довідці розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії - 10 797,33 грн.
На виконання цього рішення суду ГУ ПФУ в м. Києві провело розрахунок доплати позивачу. Сума доплати за період з 01 грудня 2019 року до лютого 2022 року включно склала 72 283,80 грн, яка станом на день подання позову повністю не виплачена.
Крім того, ГУ ПФУ в м. Києві під час проведення перерахунку пенсії за рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2021 року у справі № 640/11541/21, протиправно не провів з 01 липня 2021 року щомісячну доплату в сумі 2 000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб.
13 червня 2023 року рішенням Київського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві установити та виплатити з 01 липня 2021 року щомісячну доплату до призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач зазначив, що відповідач на день подачі цього позову не перерахував грошових коштів на банківські рахунки ОСОБА_1 , а тому він вважає, що у зв'язку з невиконанням рішення суду порушено його права та охоронювані законом інтереси, тому він вимушений звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій у виді інфляційних втрат внаслідок заборгованості, яка склалася з невиплати пенсії у належному розмірі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ПФУ в м. Києві на користь ОСОБА_1 компенсаційні втрати частини доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 43 121,93 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 05 вересня 2024 року ГУ ПФУ в м. Києві подало апеляційну скаргу та просило рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
На обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що нараховані кошти обліковуються та будуть виплачені в межах бюджетних асигнувань.
Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Облік фінансових зобов'язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах).
Оскільки у ГУ ПФУ в м. Києві відсутні кошти на виплату нарахованої на виконання судових рішень різниці пенсії, суд необгурнтовано поклав на відповідача зобов'язання щодо виплати компенсації втрати частини доходів.
Відповідач вважає безпідставними посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» з огляду на те, що положення цього закону підлягають застосуванню виключно за умови порушення строків виплати вже нарахованих та належних до виплати періодичних платежів, у тому числі пенсійних виплат.
Зазначена сума коштів була нарахована до виплати у зв'язку з набранням судовим рішенням законної сили.
Відповідач просить звернути увагу, що на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії та нараховано кошти, виплата яких є одноразовою.
Відповідно до правової позиції суду апеляційної інстанції, висловленої у постанові від 07 грудня 2017 року у справі № 876/10726/17, суд не вправі визначати конкретні суми компенсації від втрати частини грошових доходів, які слід виплатити позивачу, як це вказано у позовній заяві, оскільки відповідно до законодавства обчислення таких сум, належить до компетенції органів Пенсійного фонду України, тому суд не повноважний здійснювати обчислення таких сум, а лише вправі зобов'язати відповідача провести нарахування та їх виплати.
Суд першої інстанції неправомірно стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсаційні втрати частини доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У грудні 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, мотивуючи це тим, що позивач має право на одержання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Відповідач самостійно вказану компенсацію позивачеві не нарахував і не виплатив.Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Така пенсія є щомісячною грошовою виплатою та не має разового характеру. Тривале не нарахування пенсії позивачу за минулі періоди сталося з вини відповідача, зокрема, через призначення та виплату позивачеві заниженого розміру пенсії внаслідок порушення закону, а тому позивач має право на компенсацію частини доходів у зв'язку несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих рішенням суду.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачений ч. 13 ст. 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2021 року у справі № 640/11541/21, визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України від 16 березня 2021 року № 22/6-1243у про розмір грошового забезпечення що враховується для перерахунку пенсії та зобов'язано ГУ ПФУ в місті Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 16 березня 2021 року № 22/6-1243у про розмір грошового забезпечення що враховується для перерахунку пенсії з встановленням основного розміру пенсії від визначеного в цій довідці розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії - 10 797,33 грн.
23 травня 2024 року позивач звернувся з заявою до ГУ ПФУ в м. Києві щодо виконання в повному обсязі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2021 року у справі № 640/11541/21.
У відповіді ГУ ПФУ в м. Києві від 23 травня 2024 року зазначено, що з 01 березня 2022 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2021 року у справі № 640/11541/21 ГУ ПФУ в м. Києві з 01 грудня 2019 року провело перерахунок пенсії в межах резолютивної частини та здійснило нарахування коштів за період з 01 грудня 2019 року до лютого 2022 року включно, в загальній сумі 72 283,80 грн.
З 01 грудня 2019 року встановлено для щомісячної виплати визначений судом розмір пенсії в сумі 6 478,40 грн.
Нараховану пенсію у розмірі 6 478,40 грн ГУ ПФУ в м. Києві почало виплачувати у повному обсязі лише з березня 2022 року.
З грудня 2019 року до червня 2021 року позивачу повинна була бути виплачена пенсія у розмірі 6 478,40 грн щомісячно, а фактично була виплачена пенсія в розмірі 3 310,04 грн щомісячно, тобто сума заборгованості становить 3 168,36 грн щомісячно. Загальна сума заборгованості за вказаний період становить 60 198,84 грн.
З липня 2021 року до лютого 2022 року позивачу повинна була бути виплачена пенсія в розмірі 6 478,40 грн, за рахунок доплати, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713, а фактично була виплачена пенсія в розмірі 4 967,78 грн щомісячно, тобто сума заборгованості становить 1 510,62 грн щомісячно. Загальна сума заборгованості за вказаний період становить 12 084,96 грн.
Суд першої інстанції встановив, що загальна заборгованість, яка нарахована на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2021 року за період з грудня 2019 року до лютого 2022 року включно становить 72 283,80 грн, що підтверджується відповіддю ГУ ПФУ України в м. Києві від 23 травня 2024 року.
Крім того, відповідач під час проведення перерахунку пенсії позивача за рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2021 року у справі № 640/11541/21, протиправно не провів з 01 липня 2021 року щомісячну доплату в сумі 2 000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», про що позивач дізнався з листа відповідача.
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про визнання дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо припинення з 01 липня 2021 року виплати щомісячної доплати у розмірі 2 000,00 грн, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» протиправними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2023 року у справі № 640/21357/22 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови в установленні та виплаті з 01 липня 2021 року щомісячної доплати до призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та зобов'язав ГУ ПФУ в м. Києві установити та виплатити з 01 липня 2021 року щомісячну доплату до призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, загальна заборгованість нарахована на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2023 року у справі № 640/21357/22 за період з 01 липня 2021 року до липня 2023 року становить 50 000,00 грн, що підтверджується розрахунком ГУ ПФУ України в м. Києві.
Доказів відсутності зазначеної заборгованості відповідач не надав та матеріали справи таких доказів не містять.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання, що виникли у відповідача ГУ ПФУ в м. Києві на підставі судового рішення є грошовими та виражені в національній валюті. Матеріали справи не містять доказів виконання зобов'язань належним чином.
За рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року у справі № 640/115414/21, сума заборгованості становить 72 283,80 грн. Розмір компенсації втрати частини доходів (інфляційні втрати) за період з грудня 2019 року до лютого 2022 року, становить 34 170,61 грн.
За рішенням Київського Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2023 року у справі № 640/21357/22, сума заборгованості становить 50 000,00 грн. Розмір компенсації втрати частини доходів (інфляційні втрати) за період з липня 2021 року до липня 2023 року становить 8 951,32 грн.
Таким чином, загальний розмір компенсації втрати частини доходів (інфляційні втрати) становить 43 121,93 грн.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач вправі вимагати сплати інфляційних втрат за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на статтю 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, неотримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
Стаття перша Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Статтею третьою Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом п. 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Пунктом 3 Порядку № 159 унормовано, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція підтримана у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 522/9778/16-а, від 17 вересня 2020 року у справі № 300/544/19, від 29 жовтня 2020 року у справі № 840/3175/18.
Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені, що вбачається з положень ст. ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», та положень Порядку № 159, які дають підстави вважати, що нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17.
Відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, на підставі положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, відповідно до яких основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, беручи до уваги доведеність факту невиплати позивачу пенсії у належному розмірі протягом майже п'яти років, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення на користь позивача з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Така пенсія є щомісячною грошовою виплатою та не має разового характеру.
Доводи апеляційної скарги про те, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та що компенсації підлягають лише нараховані, але не виплачені грошові доходи, які не мають разового характеру, а у даному випадку нараховані згідно рішення суду будуть виплачені позивачу одноразово тому не підлягають компенсації, не заслуговують на увагу, оскільки заборгованість з виплати пенсії позивачу виникла у зв'язку з неправильним нарахуванням пенсійного забезпечення (що встановлено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2021 року та рішенням Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2023 року у справі № 640/21357/22), яке має виплачуватись щомісячно та не має разового характеру.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).
Суд першої інстанції під час ухвалення рішення обґрунтовано взяв до уваги розмір суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії у розмірі 43 121,93 грн (за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року у справі № 640/115414/21 за період з грудня 2019 року до лютого 2022 року; за рішенням Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2023 року у справі № 640/21357/22 за період з липня 2021 року до липня 2023 року), оскільки цей розмір визначений позивачем з дотриманням вимог Порядку № 159, і відповідачем спростований не був.
Інші доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, а зводяться до тлумачення норм права на розсуд відповідача.
Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» № 2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Т.О. Писана