Справа №759/7431/22 Головуючий у 1 інстанції: Єросова І.Ю.
Провадження №22-ц/824/2047/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
30 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,
при секретарі Голінько А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання спільної сумісної власності та поділ спільної сумісної власності,-
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання спільної сумісної власності та поділ спільної сумісної власності.
Просила суд встановити факт проживання однією сім'є'ю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з вересня 2012 р. по квітень 2022 р.; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) і ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) наступне майно: кімнату № 23а , що складає 20/100 квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 25,87 кв.м., житловою площею 13,8 кв.м., скутер Foxwell Volcan (об'єм двигуна 149куб.м.) номерний знак НОМЕР_3 ., легковий автомобіль DAEWOO NEXIA 2012 р.в. державний номер НОМЕР_4 .
Просила здійснити поділ майна, що є спільною сумісною власністю та визнати за ОСОБА_4 право власності на кімнату № 23 а , що складає 20/100 квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1482229180000, номер запису про право власності 24771293, дата та час реєстрації 09.02.2018 10:01:31), загальною площею 25,87 квадратних метрів, житловою площею 18,8 квадратних метрів; залишити у власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) скутер Foxwell Volcan (об'єм двигуна 149куб.м.) номерний знак НОМЕР_3 та легковий автомобіль DAEWOO NEXIA 2012 р.в. державний номер НОМЕР_4 . Також просить стягнути з відповідача судові витрати. Позивачем сплачено 3 568,80 грн. судового збору, з яких: 992,40 грн. за вимогу немайнового характеру та 2576,40 грн. за вимогу майнового характеру.
В обґрунтування позову зазначила, що позивач і відповідач мали близькі стосунки, між ними були любов та взаєморозуміння, вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки подружжя, однак проживали без реєстрації шлюбу.
Сторони не перебували та не перебувають зараз у іншому шлюбі.
Починаючи з вересня 2012 року спільно проживали сім'єю, спільно вели домашнє господарство, мали спільний бюджет, купували продукти харчування, посуд, одяг, здійснювали ремонт у квартирі, в якій спільно проживали.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без шлюбу з вересня 2012 року по квітень 2022 року.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 наступне майно:
- кімнату №23а , що складає 20/100 квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 25,87 кв.м., житловою площею 13,8 кв.м.;
- транспортний засіб Foxwell ZW150T-2, 2019 року випуску (об'єм двигуна 149 куб.см.), дата державної реєстрації 24.01.2020 р.;
- легковий автомобіль DAEWOO NEXIA 2012 р.в. державний номер НОМЕР_4 .
В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на частину кімнати №23а , що складає 20/100 квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1482229180000, номер запису про право власності 24771293, дата та час реєстрації 09.02.2018 10:01:31), загальною площею 25,87 квадратних метрів, житловою площею 18,8 квадратних метрів, припинивши право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на цілу частку.
В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на частину кімнати №23а , що складає 20/100 квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1482229180000, номер запису про право власності 24771293, дата та час реєстрації 09.02.2018 10:01:31), загальною площею 25,87 квадратних метрів, житловою площею 18,8 квадратних метрів.
В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю залишити у власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 транспортний засіб Foxwell ZW150T-2, 2019 року випуску (об'єм двигуна 149 куб.см.), дата державної реєстрації 24.01.2020.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та їх узагальнені доводи
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 1 серпня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року скасувати.
Зазначила, що суд першої інстанції не дотримався принципу рівності часток подружжя.
Вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині поділу майна, що визнано спільною сумісною власністю сторін було неправильно застосовано норми матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що формування змісту та обсягу заявлених позовних вимог є диспозитивним правом позивача у яке суд втрачатись не може, чим допустив неправильне тлумачення закону. А тому за відповідачем було залишено у власність скутер Foxwell Volcan (об'єм двигуна 149 куб.м.) номерний знак НОМЕР_3 .
Вважає висновки суду першої інстанції про те що відповідачем не оспорюється що спільні діти, донька ОСОБА_6 2022 р.н. та син ОСОБА_5 2013р.н., весь час проживають разом з позивачкою у кімнаті житловою площею 9 квадратних метрів, спільні діти перебувають на повному утримання позивачки є помилковими.
Суд першої інстанції не врахував того, що починаючи з квітня 2022 року і до теперішнього часу, відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні дітей, аліменти не сплачує, оспорював батьківство у судовому порядку. Рішення про примусове стягнення аліментів на утримання сина не виконує.
Повідомила, що відповідач лише з 2016 року почав працювати водієм ТОВ «Престо», де отримував мінімальну заробітну плату, що підтверджується виписками з його банківських рахунків, які він додав до відзиву на позов (максимальне надходження грошових коштів на місяць - 2133 грн.)
Зазначила, що Святошинським районним судом м. Києва при ухваленні рішення не враховано, що під час розгляду цього спору судом Відповідач вчинив низку дій, на шкоду своїм дітям та інтересам сім'ї, зокрема:
- 03.02.2023 здійснив відчуження спірного майна, яким є автомобіль «Daewoo nехіа» 2012 р.в. державний номер НОМЕР_4 (проданий за договором купівлі - продажу №8043/2023/3639133, своїй матері - ОСОБА_7 );
- 14-16 червня 2022 року пошкодив спільне майно яким є бойлер, пральна машина, холодильник, забрав дрібну побутову техніку, зламав замки у кімнатах №22а та № 23 а в квартирі;
- позбавив позивачку та спільних дітей можливості користуватись кімнатами №22а та №23 а у квартирі, обмежив доступ до цих кімнат, зачинив їх на замінені ним замки, замкнув там побутову техніку (пральну машину, холодильник, тощо);
- позбавлення сина ОСОБА_8 2013 р.н можливості користуватись його речами (підручниками, іграшками, одягом, тощо), які замкнув у кімнаті зі зміненими ключами. Спричинив синові Вадиму 2013р.н. значні душевні страждання, подав позов про скасування батьківства щодо сина, не спілкується з сином, не вітає його з днем народження та іншими святами, не приймає участі у вихованні обох дітей зовсім. Ухиляється від участі в утриманні.
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те що виділення у власність позивачки цілої кімнати, не відповідає принципу справедливості, вимогам глави 8 СК України, ст. 70 СК України, згідно яких частки майна дружини та чоловіка є рівними».
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 28 серпня 2024 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 спільно проживали однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з вересня 2012 року по квітень 2022 року, а тому рухоме та нерухоме майно, набуте відповідачем ОСОБА_10 у власність у вказаний період часу, без будь-якого іншого обґрунтуванні визнано спільною сумісною власністю.
Визначаючи період проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з вересня 2012 року по квітень 2022 року, суд першої інстанції послався на копії обмінної картки та і протокол ультразвукового дослідження вагітних, з якої нібито слідує, що ОСОБА_1 завагітніла у вересні 2012 року.
Вказує, що це суперечать законам природи, оскільки син ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вважає, доказів спільного проживання суду не надано.
Повідомив суд, що ОСОБА_1 ніколи як дружину не сприймав, одружуватись із нею наміру не мав, в належній відповідачу на праві власності кімнаті в комунальній квартирі не реєстрував, не припиняв з нею стосунки виключно через сина.
Оскільки ОСОБА_11 не мала іншого житла, крім ліжко-місця в гуртожитку, де і була зареєстрована до 2022 року, що підтверджується долученими до справи і письмовими доказами. Кошти надавав виключно на утримання дитини. ОСОБА_1 будь-яких самостійних доходів не мала і заощадження у розмірі 4500 доларів не могла мати.
Суд першої інстанції залишив без уваги відсутності докази між сторонами спільного бюджету, спільних витрат.
Зазначив, що в нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу спірної кімнати від 09.02.2018, під час якого була присутня і ОСОБА_1 , апелянт нотаріусу написав заяву про те, що не одружений і у фактичних шлюбних відносинах не перебуваю, що відображено в абзаці 2 пункту 8 договору купівлі-продажу від 09.02.2016. Заперечень від ОСОБА_12 при написанні заяви не надходило.
17.01.2018 ОСОБА_13 від ОСОБА_14 було отримано цільову позику на придбання кімнати № 23-а в комунальній квартирі АДРЕСА_4 в сумі 8 000 доларів США було надано розписку.
Повідомив, що ОСОБА_1 має на праві приватної власності кімнату № 21-а в комунальній квартирі АДРЕСА_2 .
Кімната № 22а в комунальній квартирі з 2005 року, подарована апелянтом матері ОСОБА_7 .
Кімната в комунальній квартирі є неподільною річчю так як є єдиним житлом ОСОБА_2 .
Стосовно автомобіля повідомив, що автомобіль був куплений за кошти які отримані від попереднього автомобіля. Так з позивачкою ОСОБА_1 апелянт познайомився у листопаді 2012 року і у листопаді 2012 року придбав автомобіль DAEWOO «NEXIA», що свідчить про що від знайомства з ОСОБА_1 до придбання автомобіля пройшло менше одного місяця.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
19 вересня 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку подав відзив на апеляційну скаргу.
7 жовтня 2024 року ОСОБА_15 через підсистему Електронного суду подала відзив на апеляційну скаргу.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Яковенко І.М. підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Адвокат Закрицька Ю.Л. представник ОСОБА_2 проти апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечувала, просила залишити ї без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтримала, просила її задовольнити.
Позиція суду апеляційної інстанції
Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з'явились судове засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 26.07.2013 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис №2109). Батьком дитини вказано ОСОБА_2 , матір'ю ОСОБА_1 .
09.02.2018 між ОСОБА_16 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу 20/100 частки квартири за № 17а-23а , що становить кімнату АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Барамія Н.Г та зареєстровано в реєстрі за №234.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно спірна кімната, що складає 20/100 квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 25,87 кв.м., житловою площею 13,8 кв.м. на праві приватної власності належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 09.02.2018.
Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 13.02.2008 по 07.07.2016 позивач працювала у ТОВ «Україна АРТ» на посаді маркетолога. Звільнена на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.
10.05.2021 ОСОБА_1 прийнята на посаду директора у ТОВ «Перехід Медіа».
З довідки ТОВ «ПРЕСТО» від 21.07.2022 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 працює у ТОВ «ПРЕСТО» водієм автотранспортних засобів відділу логістики ЦРУ з 12.12.2016 по день надання довідки, та отримує дохід.
15.03.2018 між позивачкою ОСОБА_1 як орендодавцем та ОСОБА_17 як орендарем укладено договір оренди житлового приміщення №15/03-7 предметом якого є спірна кімната квартири за АДРЕСА_2 (т.1, а.с.182).
ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 22.06.2022 р. Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (актовий запис №718). Матір'ю дитини є ОСОБА_1 . Батьком дитини записаний на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.
17.01.2018 між ОСОБА_14 як позикодавцем та ОСОБА_2 як позичальником укладено договір безпроцентної позики, за яким позикодавець в порядку та на умовах визначених цим договором та чинним ЦКУ зобов'язується надати позичальнику безпроцентну позику у грошових коштах, а останній зобов'язується прийняти позику, використати її на придбання нерухомого майна: кімнати № 23-а в квартирі АДРЕСА_2 .
Згідно п.2 вказаного договору, позикою за цим договором є сума коштів у національній валюті України (в гривнях) у співвідношенні до офіційного курсу американського долару, що встановлений Національним банком України на день підписання цього договору, а саме: 8000,00 доларів США.
Факт передання грошових коштів підтверджується копією розписки від 17.01.2018, наданої суду.
Згідно копії рішення Святошинського районного суду м.Києва від 26.09.2022 (ун. №759/8364/22) судом ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.07.2022 і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів станом на 21.06.2023, за ОСОБА_2 24.01.2020 зареєстровано транспортний засіб Foxwell ZW150T-2, 2019 року випуску (об'єм двигуна 149 куб.см.).
Згідно відповіді на адвокатський запит Головного Сервісного Центру МВС в м.Києві, транспортний засіб DAEWOO NEXIA 2012 р.в. був зареєстрований за ОСОБА_2 з 13.11.2012.
03.02.2023 вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу.
15.11.2022 у судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_12 , яка доводиться матір'ю позивачці. Свідок повідомила суду, що з вересня 2012 р. по квітень 2022 р. позивач спільно проживала з ОСОБА_2 , спільно вели господарство, мали спільний бюджет. У них народився син, а потім донька. Разом відвідували сімейні свята, їздили на відпочинок. Вказує, що подарувала позивачу 5000,00 доларів США на купівлю нерухомості для онука, яка була оформлена на відповідача і яка наразі є спірною кімнатою у справі (т.2, а.с.20).
15.11.2022 у судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_18 , який є хрещеним батьком дитини ОСОБА_5 та працює разом з відповідачем на одному підприємстві. Свідок повідомив, що сторони проживають разом близько 10 років. Вказує на факти ведення ними спільного господарства.
15.11.2022 у судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_19 , яка є рідною сестрою позивача. Зазначає, що сторони спільно проживали до квітня 2022 року, між ними існували відносини, які притаманні сім'ї. Частину коштів на спірну кімнату надала матір ОСОБА_12 , іншу частину склали заощадження позивача.
15.11.2022 у судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_20 , яка повідомляє, що спірну кімнату купували за грошові кошти позивача та її батьків.
13.03.2024 у судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_13 , який є рідним братом відповідача. Зазначає, що відповідач познайомився з ОСОБА_1 у 2012 році через оголошення. Потім позивачка завагітніла, відповідач хотів мати дітей, тому у грудні 2012 році забрав ОСОБА_1 до себе в кімнату і вони почали разом проживати. Як дружину позивач її не сприймав, жив з нею лише заради сина. Свідок ОСОБА_13 вказує, що його дружина ОСОБА_14 з якою на той час шлюб ще не був укладений надала у позику відповідачу близько 8000,00 доларів США з метою придбання останнім нерухомості (т.2, а.с.237).
13.03.2024 у судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_14 повідомила, що доводиться дружиною брата відповідача. Знає родину ОСОБА_21 з 2018 року. Позивач з відповідачем почали разом проживати з грудня 2012 року. Невдовзі у них народилась дитина. Через сварки, які виникали між сторонами відповідач хотів мати окрему кімнату, де міг би бути наодинці, тому звернувся з допомогою про позику грошових коштів для придбання нерухомості. Свідок ОСОБА_14 погодилась надати ОСОБА_2 безпроцентну позику у розмірі 8000,00 доларів США. Зі слів відповідача ОСОБА_1 не працювала і не приймала участі в утриманні сім'ї.
Щодо встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу суд першої інстанції дійшов до висновку, що за встановлених обставин, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази у їх сукупності, приймаючи до уваги народження у сторін спільних дітей 2013 р.н. та 2022 р.н., наявність доказів часткового об'єднання та витрачання коштів в інтересах сім'ї, розпорядження позивачем від імені відповідача нерухомим майном шляхом укладення від його імені договору оренди, існування доказів проведення разом спільного часу, проживання сторін спільно з дітьми в одній квартирі, фотознімки з спільного відпочинку сторін, наявності у відповідача аліментних зобов'язань з 2023 р, суд знаходить доведеним факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без шлюбу з вересня 2012 року по квітень 2022 року.
Щодо визнання та поділу майна, що є спільною сумісною власністю суд першої інстанції зазначив, що заявлення позивачем вимог про визнання за нею права власності на цілу частку кімнати №23а , що складає 20/100 квартири АДРЕСА_2 не відповідає принципу справедливості, вимогам глави 8 СК України, ст. 70 СК України, згідно яких частки майна дружини та чоловіка є рівними. Відтак, в порядку поділу спільного майна, набутого сторонами під час спільного проживання, суд вбачав підстави для визнання за позивачем та відповідачем по частки кімнати №23а , що складає 20/100 квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 25,87 кв.м., житловою площею 13,8 кв.м.
Заперечення сторони відповідача щодо наявності у ОСОБА_2 боргових зобов'язань за договором позики, суд оцінює критично та зазначає, що стороною відповідача не надано доказів, які б з достовірністю підтверджували, що отриманні ним грошові кошти у розмірі 8000,00 доларів США були витрачені саме на купівлю спірної кімнати, оскільки як вбачається з фактичних обставин справи договір позики укладено 17.01.2018 р., а договір купівлі-продажу 09.02.2018 р. Вказаний проміжок часу є доволі значним і стверджувати, що саме грошові ці кошти за договором позики були витрачені на купівлю спірного майна стверджувати не можна.
Крім того, суд задовольнив позовні вимоги позивача про залишення у власності ОСОБА_2 скутера Foxwell Volcan (об'єм двигуна 149куб.м.) номерний знак НОМЕР_3 , виходячи з того, що .
Щодо легкового автомобіля DAEWOO NEXIA 2012 р.в. державний номер НОМЕР_4 слід зазначити наступне. Як встановлено, автомобіль DAEWOO NEXIA 2012 р.в. державний номер НОМЕР_4 вибув із власності відповідача 03.02.2023 р., що свідчить про неможливість поділу такого майна. Судова практика вказує на існування двох шляхів вирішення питання поділу такого майна: або заявлення вимог про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу, або визнання договору за яким відчужено транспортний засіб недійсним. При цьому, позивачем жодної із таких вимог не заявлено, заяв про уточнення позовних вимог не подано. Враховуючі вказані норми та встановлені судом обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з положеннями ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 спільно проживали однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з вересня 2012 року по квітень 2022 року. Визначаючи період проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з вересня 2012 року по квітень 2022 року, суд першої інстанції послався на копії обмінної картки та і протокол ультразвукового дослідження вагітних, з якої нібито слідує, що ОСОБА_1 завагітніла у вересні 2012 року, що суперечать законам природи, оскільки син ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , колегія суддів зазначає.
На підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у матеріалах справи наявний протокол ультразвукового дослідження від 14 грудня 2012 року, в якому вказано строк вагітності ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження двох дітей: сина - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , заяву про реєстрацію яку ОСОБА_2 особисто подавав Святошинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві. Батьківство відповідача додатково підтверджено також висновками експертизи встановлення батьківства ОСОБА_2 - у матеріалах справи №759/12030/22; доньки ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківство ОСОБА_2 також підтверджено висновком експертизи щодо встановлення батьківства відповідача матеріалах справи №759/14761/22; Навчанням спільного сина ОСОБА_5 2013р.н. у Дошкільному навчальному закладі №463 «Яблунька» та у Спеціалізованій школі № 200 ім. Василя Стуса, що знаходяться неподалік квартири, в якій спільно проживали позивач з відповідачем; виписками з банківських рахунків ОСОБА_1 про витрати на оплату комунальних послуг за спільне проживання у квартирі, кімнаті, якій є предметом цього спору, витрати на придбання продуктів харчування, ліків, одягу та інших предметів побуту саме в інтересах сім'ї; фотографіями, які підтверджують спільне проживання, спільний відпочинок і дозвілля, спільне виховання сина, а також інші сімейні відносини між позивачем та відповідачем.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, врахувавши докази, надані сторонами, а також положення СК України, обґрунтовано встановив наявність факту постійного проживання позивача з відповідачем та ведення ними спільного господарства, наявності в них спільного бюджету, спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, з огляду на необґрунтованість.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд виходить з наступного.
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і інші обставини.
Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.
Суд першої інстанції погодився з доводами ОСОБА_1 та відступив від рівності часток подружжя з урахуванням того, що діти проживають з матір'ю і перебувають на її утриманні.
У постанові Верховного Суду від 27 грудня 2019 року (справа № 297/2837/17) викладений правовий висновок про те, що проживання дітей з одним із батьків само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя відповідно до вимог ч.3 ст.70 СК України.
Матеріали справи не містять доказів того, що присуджені судом аліменти на утримання дітей, які проживають з матір'ю, є недостатніми для забезпечення їх утримання і виховання, а також про те, що діти повністю перебувають на утриманні матері.
Таким чином, при поділі майна, у суду були відсутні підстави відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.
Оцінивши надані у справу докази відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом не довела належними, допустимими і достатніми доказами існування істотних обставин, з якими ч.3 ст.70 СК України пов'язує можливість відступу від рівності часток подружжя у спільному майні.
Отже, спірний транспортний засіб Foxwell ZW150T-2, 2019 року випуску (об'єм двигуна 149 куб.см.), був придбаний подружжям у період шлюбу, а тому є їх спільною сумісною власністю, частки сторін є рівними, а підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України немає.
Така ж само правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 02 березня 2020 року у справі № 448/1722/16-ц (провадження № 61-22380св19).
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2022 року у справі №569/19885/19 наголосив, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.ч. 1-2 ст. 71 СК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий ч. 2 ст. 364 ЦК України). Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК України).
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч.ч. 2, 4, 5 ст. 71 СК України).
У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України (2947-14) щодо обов'язкової згоди другого з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України (435-15), за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Решта посилань апеляційної скарги про часткову хибність оскаржуваного рішення на увагу не заслуговують і тому колегією суддів відхиляються.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до пункту 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення та прийняття в цій частині нового відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року в частині вимог про залишення у власності ОСОБА_2 транспортного засобу Foxwell ZW150T-2, 2019 року випуску (об'єм двигуна 149 куб.см.), дата державної реєстрації 24.01.2020 скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на частину транспортного засобу скутеру Foxwell ZW150T-2, 2019 року випуску (об'єм двигуна 149 куб.см.), номерний знак НОМЕР_3 , дата державної реєстрації 24.01.2020.
В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на частину транспортного засобу скутеру Foxwell ZW150T-2, 2019 року випуску (об'єм двигуна 149 куб.см.), номерний знак НОМЕР_3 , дата державної реєстрації 24.01.2020.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 813,80 грн. (вісімсот тринадцять гривен).
В решті вимог рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 19 травня 2025 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Т.О. Писана