Справа №752/18896/24 Головуючий у 1 інстанції: Кордюкова Ж.І.
Провадження №22-ц/824/2844/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
16 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року про повернення заяви позивачеві у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву подано та підписано особою, яка не має права її підписувати, оскільки станом на день підписання позову, адвокат Мамаєв Д.Ю. не мав жодних повноважень на представництво інтересів позивача, оскільки до суду не надано документів на підтвердження повноважень адвоката, як представника позивача.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 25 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Мамаєв Д.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано того, що відповідно до відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката Мамаєва Д.Ю. право на зайняття адвокатською діяльністю не зупинено та відсутні будь-які відомості щодо позбавлення його права на зайняття адвокатською діяльністю. При цьому, також зазначає, що за відсутності доказів припинення права адвоката Мамаєва Д.Ю. на зайняття адвокатською діяльністю, не внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України, відсутні підстави для сумніву щодо права Мамаєва Д.Ю. здійснювати адвокатську діяльність
Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.
За правилом п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.
Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п.п. 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з цим, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися в інтересах іншої особи до суду, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частиною першою статті 60 ЦПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до частини першої-другої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Звертаючись до суду з позовом в інтересах позивача, адвокатом Мамаєвим Д.Ю. до позовної заяви було додано копію свідоцтва адвоката, ордер і копію договору про надання правової допомоги № 08/08/20-02.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону в день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежується віком особи та є безстроковим.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
У постановах Верховного Суду від 06.07.2019 у справі № 855/229/19 та від 26.09.2019 у справі № 910/3845/19 указується про те, що особа адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, натомість відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
Стаття 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає порядок припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
У відповідності до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6127 від 12.07.2018, Мамаєв Д.Ю. має право на заняття адвокатською діяльністю, згідно з рішенням Ради адвокатів міста Києва від 14.06.2018 № 14.
Отже, за відсутності відомостей про припинення права адвоката Мамаєва Д.Ю. на заняття адвокатською діяльністю, не внесення з будь-яких причин відповідною радою адвокатів відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України, не може слугувати підставою для висновку про неможливість зайняття таким адвокатом адвокатською діяльністю та, більш того, піддаватись сумніву право такого адвоката здійснювати адвокатську діяльність у порядку визначеному спеціальним законом - Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Підставами для скасування ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України).
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції, у зв'язку з порушення норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі є таким, що не ґрунтується на вимогах процесуального закону.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року про повернення заяви позивачеві скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Т.О. Писана