Справа №752/24470/23 Головуючий у 1 інстанції: Мазур Ю.Ю.
Провадження №22-ц/824/2972/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
16 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
Короткий зміст позовних вимог
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 25/0/5-07 від 16.02.2007 та АВІЗО № 390 від 30.04.2009 житловий багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , переданий на баланс, обслуговування і експлуатацію ТОВ «Новобудова». ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідач не сплачує за спожиті ним житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2020 по 01.11.2023 в розмірі 4694,51 грн, з яких: основний борг за період з 01.11.2020 по 01.10.2023 - 4501,40 грн, 3% річних від простроченої суми за період з 01.11.2020 по 01.02.2022 - 42,47 грн., індекс інфляції за період з 01.11.2020 по 01.02.2022 - 150,64 грн, витрати по сплаті судового збору - 2684,00 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.11.2023 було відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У лютому 2024 представник позивача подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідач здійснила оплату послуг і заборгованість станом на день подання даної заяви відсутня. Разом з цим, просив стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 193,11 грн, з яких: 3% річних від простроченої суми за період з 01.11.2020 по 01.02.2022 - 42,47 грн., індекс інфляції за період з 01.11.2020 по 01.02.2022 - 150,64 грн, витрати по сплаті судового збору - 2684,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «Новобудова» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 27 вересня 2024 року ТОВ «Новобудова» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року та ухвалити нове, у якому позов (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) ТОВ «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новобудова» суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 193 (сто дев'яносто три) гривні 11 коп., з яких: 3% річних від простроченої суми з період з 01.11.2020 року по 01.02.2022 року 42 (сорок дві) гривні 47 коп.; індекс інфляції за період з 01.11.2020 року по 01.02.2022 року: 150 (сто п'ятдесят) гривень 64 коп. Стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 738 (дев'ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 00 коп.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (530-ІХ від 17.03.2020) та як наслідок дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, вважаємо що рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення в цій частині.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
5 грудня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ТОВ «Новобудова».
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 25/0/5-07 від 16.02.2007 та АВІЗО № 390 від 30.04.2009 житловий багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , переданий на баланс, обслуговування і експлуатацію ТОВ «Новобудова».
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири від 13.04.2010.
Встановлено, що між сторонами дійсно було укладено договір про надання житлово-комунальних послуг.
ОСОБА_1 , як власник квартири, є споживачем послуг за послуги з централізованого опалення, які надає ТОВ «Теплопостачсервіс».
З огляду на правовідносини, які склалися між сторонами, на відповідача, як боржника у зобов'язанні за укладеним договором, покладено обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, а позивач, як кредитор у зобов'язанні за укладеним договором має право вимагати сплату грошей за надані послуги.
Разом з цим, відповідач 25.11.2023, 08.12.2023, 03.01.2024, 22.01.2024, 18.02.2024 та 27.02.2024 здійснила оплату основної заборгованості за житлово-комунальні послуги, що не оспорюється сторонами.
Таким чином, предметом спору з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог є стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з листопада 2020 по січень 2021 у загальній сумі 193,11 грн.
Зважаючи на те, що на території України з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року було запроваджено карантин, на період дії якого заборонено нарахування та стягнення 3% річних, інфляційних втрат та неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а також ураховуючи, що з 24.02.2022 року, в період воєнного стану, нарахування та стягнення судом пені, 3% річних та інфляційних втрат - також заборонено, суд першої інстанції дійшов до висновку, що нарахування позивачем за вказаний період 3% річних та інфляційних втрат - є безпідставним та таким, що порушує норми матеріального права, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 10 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.
У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч.1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану його послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України (ч. 2 ст. 509 ЦК України), та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності і справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції врахував, що з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року на території України діяв карантин, введений у зв'язку з пандемією COVID-19. Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (530-ІХ від 17.03.2020), на період дії карантину було заборонено нарахування та стягнення 3% річних, інфляційних втрат та неустойки за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.
Крім того, з 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан, під час якого також заборонено нарахування та стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Ці обмеження введені з метою захисту прав споживачів та полегшення фінансового навантаження на громадян у період надзвичайних обставин.
Слід зазначити, що правозастосування вищезгаданої ст. 625 ЦКУ (як загальної норми права) у наведених апелянтом висновках Верховного Суду стосується розгляду справ щодо укладених договорів між суб'єктами господарювання, а не між виконавцем та споживачами комунальних послуг - фізичними особами, з метою захисту прав яких було запроваджено заборону на стягнення санкцій під час дії карантинних обмежень.
Інші наведені Підприємством у якості аргументів судові рішення також не враховують Закон № 530-ІХ, який є спеціальними по відношенню до статті 625 Цивільного кодексу України (загального припису).
Колегія суддів апеляційної інстанції перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Встановлено, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Апелянт не надав достатніх доказів того, що суд першої інстанції допустив порушення при застосуванні закону або встановленні фактичних обставин справи. Тому підстав для скасування рішення немає.
Рішення суду першої інстанції відповідає завданню цивільного судочинства, яке полягає у захисті прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Враховуючи обмеження, введені під час карантину та воєнного стану, суд першої інстанції забезпечив захист прав ОСОБА_1 як споживача житлово-комунальних послуг.
Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і відповідає нормам чинного законодавства. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Новобудова» визнано необґрунтованими, тому рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов'язує можливість скасування чи зміни оскарженого рішення, і висновків суду не спростовують, тому в задоволенні скарги слід відмовити на підставі ст. 375 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Т.О. Писана