Справа № 761/19090/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6765/2025
14 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року у складі судді Осаулова А.А.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», треті особи: акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Національне агентство з запобігання корупції про зобов'язання вчинити дії,-
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» у якому з урахуванням уточненої позовної заяви просив: зобов'язати АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» виконати вимоги п. 4.8.2 Колективного договору АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на 2019 - 2021 роки, ухваленого зборами трудового колективу працівників АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від 28 березня 2019 року (протоколом №2), із змінами і доповненнями внесеними згідно з підпунктом 9.3 пункту 9 рішення акціонера АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», оформленого протоколом від 02 липня 2022 року №17/2022, та завершити процес оцінки досягнення позивача за 2021 рік, у тому числі, але не виключно, із застосуванням дистанційного обговорення результатів з використанням власних технічних засобів, шляхом врегулювання потенційного конфлікту інтересів першого заступника генерального директора ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_2 у спосіб його усунення від вчинення стосовно начальника юридичного департаменту ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_1 дій згідно з рішенням акціонера АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від 02 липня 2022 року №17/2022 та з одночасним тимчасовим покладанням на іншу посадову особу ДАТ «Чорноморнафтогаз» обов'язку щодо функціонального керівництва юридичним департаментом ДАТ «Чорноморнафтогаз» на час виконання рішення акціонера АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від 02 липня 2022 року №17/2022 у частині, що стосується начальника юридичного департаменту ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що 25 січня 2019 року між ОСОБА_1 , як найманим працівником та АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», як роботодавцем, виникли трудові відносини, що пов'язані із виконанням позивачем обов'язків по посаді начальника юридичного департаменту АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на умовах безстрокового трудового договору.
14 березня 2022 року відповідачем видано наказ за № 15-К «Про увільнення від роботи на час проходження військової служби» ОСОБА_1 , начальника юридичного департаменту АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від роботи з 12 березня 2022 року на час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, зі збереженням місця роботи, займаної посади та середньої заробітної плати на весь період проходження військової служби.
19 липня 2022 року АТ «Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» видано наказ за №43-К «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 ».
За умовами колективного договору АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на 2019 - 2021 роки, ухваленого зборами трудового колективу працівників АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від 28 березня 2019 року (протокол №2), передбачено виплату одноразової премії працівникам відповідача за результатами роботи за рік. Згідно із звітом цілей на 2021 рік, що були визначені керівництвом корпоративної функції НАК «Нафтогаз України», позивачем повністю виконані цілі на 2021 рік.
13 березня 2022 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ за №18 про призов позивача на військову службу в поряду мобілізації, на особливий період, та призначення на посаду помічника командира військової частини з правової роботи - начальника юридичної групи військової частини НОМЕР_1 , з 12 березня 2022 року.
02 липня 2022 року акціонером АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» прийнято рішення за №17/2022, яким визначено: «9.3. Оцінку досягнення індивідуальних ЦКР на 2021 рік працівників Товариства, які мобілізовані до Збройних Сил України або Територіальної оборони Збройних Сил України чи перебувають в зоні активних бойових дій та не мають можливості пройти повноцінну оцінку досягнення індивідуальних ЦКР, здійснити функціональним керівником, яким підпорядковуються такі працівники, але завершеним процес оцінки досягнення індивідуальних ЦКР вважати тільки після обговорення результатів з такими працівниками і після підписання цими працівниками фінальної оцінки індивідуальних ЦКР за 2021 рік».
Позивач зазначає, що функціональні керівники зобов'язані здійснити оцінювання індивідуальні цілі та ключові результати (ЦКР) шляхом проведення обговорення результатів. Між тим, першим заступником генерального директора ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_2 , який входить до корпоративної функції Корпоративної функції «Юридичне забезпечення Групи Нафтогаз», без жодних правових підстав не виконано відповідне рішення акціонера та колективний договір. Вказана протиправна бездіяльність ОСОБА_2 унеможливила виплату у 2022 та 2023 роках позивачу премії за результатами роботи у 2021 році.
Вказано, що він повністю виконав індивідуальні цілі та ключові результати (ЦКР) на 2021 рік, АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» отримало прибуток на суму більше 10 мільйонів гривень.
За результатами досудового врегулювання спору, відповідач не виконав вимоги Колективного договору, не здійснив оцінювання результатів роботи позивача за 2021 рік, не здійснив нарахування та виплату позивачу премії за 2021 рік.
Позивач також вважає у спірних правовідносинах вбачається наявність конфлікту інтересів у першого заступника генерального директора відповідача ОСОБА_2 , який виникає у зв'язку із участю ОСОБА_2 у призначенні позивачу премії за 2021 рік. Вважає, що перший заступник генерального директора відповідача ОСОБА_2 , порушив вимоги п. 5 ч. 3 ст. 61 Закону України «Про запобігання корупції», ч. 2 ст.29 Закону України «Про запобігання корупції» та не врегулював самостійно конфлікт інтересів. Крім цього, генеральним директором відповідача не вжито заходів щодо зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів згідно вимог ст.29 Закону України «Про запобігання корупції».
Зазначає, що спірні відносини виникли внаслідок вчинення службовими особами відповідача корупційного правопорушення та порушення, пов'язаного з корупцією, тобто не є трудовими, у зв'язку з чим застосовними є спеціальні норми права, що визначені Законом України «Про запобігання корупції».
Вказане стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року та задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню внаслідок порушення норм процесуального права, визначених ч.ч. 3, 4 і 8 ст. 83 ЦПК України, що потягло неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Скаржник посилається на те, що згідно із звітом цілей на 2021 рік, що були визначені керівництвом корпоративної функції НАК «Нафтогаз України» позивачем повністю виконані цілі на 2021 рік. 26 липня 2022 року через електронну автоматизовану систему НАК «Нафтогаз Україна» управління талантами (TMS) з використанням ЕЦП позивачем сформовано звіт за результатними виконання цілей у 2021 році.
Звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні від 11 грудня 2024 року судом залишено без уваги висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 19 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 30 жовтня 2019 року у справі № 587/2051/18.
Вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, визначених п. 1 ч. 1 ст. 29, ст. ст. 30, 53-1, 53-3, 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції закону № 198-ІХ від 17 жовтня 2019 року) у редакції, чинній на момент інформування керівника корпоративної функції про корупцію.
Зазначено, що судом залишено без уваги, що у рамках справи №761/19090/24 немає вимог про нарахування і виплату премії, в умовах коли не завершена процедура оцінювання індивідуальних результатів роботи позивача за 2021 рік згідно з рішенням акціонера АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від 02 липня 2022 року.
Окрім цього залишено без уваги, що немає вимог, пов'язаних із втручанням в діяльність підприємства, оскільки позов лише стосується проведення оцінювання результатів роботи за 2021 рік без участі корупціонера.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Слесарчук В.М. в інтересах АТ «НАК «Нафтогаз України» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року - залишити без змін.
Зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою, а оскаржуване рішення першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Варданян А.А. в інтересах АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року - без змін.
Вважає, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою, а оскаржуване рішення першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У судовому засіданні адвокат Варданян А.А. в інтересах АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та адвокат Слесарчук В.М. в інтересах АТ «НАК «Нафтогаз України» просили подану по справі апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав на електронну адресу суду заяву, у якій просив про відкладення справи розглядом у зв'язку з неможливістю прибуття до суду у зв'язку з перебуванням його у відрядженні за межами м. Києва.
Разом з тим, вказане клопотання підлягає відхиленню, оскільки до нього не долучено будь-яких доказів на підтвердження обставин на які посилається позивач, що виключає правові підстави для висновків про поважність причин його неявки в судове засідання.
При цьому неявка сторони спору належним чином повідомленої про дату, час і місце розгляду справи, у випадку наявності у справі достатніх матеріалів щодо обставин справи, прав та обов'язків сторін, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників учасників справи, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає в повній мірі.
Зі справи убачається, що позивач працював начальником юридичного департаменту АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».
За наказом в/ч НОМЕР_1 №18 від 13 березня 2022 року зараховано ОСОБА_1 до списків особового складу та призначено на посаду помічника командира частини з правової роботи-начальника юридичної групи військової частини (а.с. 11 т.1).
14 березня 2022 року відповідачем видано наказ за №15-К "Про увільнення від роботи на час проходження військової служби" про увільнення ОСОБА_1 , начальника юридичного департаменту Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від роботи з 12 березня 2022 року на час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, зі збереженням місця роботи, займаної посади та середньої заробітної плати на весь період проходження військової служби (а.с. 12 т.1).
19 липня 2022 року АТ «Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» видано наказ за №43-К «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 » (а.с. 13 т.1).
28 грудня 2022 року ОСОБА_4 звернувся до АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з заявою, за змістом якої посилався на наявний конфлікт інтересів першого заступника генерального директора ДАТ «Чорноморнафтогаз». ОСОБА_2 під час оцінювання роботи ОСОБА_1 за 2021 року, просив надати доручення керівнику Корпоративної функції «Юридичне забезпечення Групи Нафтогаз» щодо відсторонення ОСОБА_2 від оцінювання роботи ОСОБА_1 за 2021 року : оцінювання роботи ОСОБА_1 за 2021 року та прийняття рішення про виплату премії за результатами роботи у 2021 році; виплатити ДАТ «Чорноморнафтогаз» премії за результатами роботи у 2021 року в повному обсязі.
Відповідно до відповіді начальника юридичного департаменту від 01 лютого 2023 року оцінку досягнення індивідуальних ЦКР на 2021 рік працівників Товариства, які мобілізовані до Збройних Сил України або Територіальної оборони Збройних Сил України чи перебувають в зоні активних бойових дій та не мають можливості пройти повноцінну оцінку досягнення індивідуальних ЦКР, здійснити функціональним керівником, яким підпорядковуються такі працівники, але завершеним процес оцінки досягнення індивідуальних ЦКР вважати тільки після обговорення результатів з такими працівниками і після підписання цими працівниками фінальної оцінки індивідуальних ЦКР за 2021 рік". Фінальна оцінка індивідуальних ЦКР за 2021 року здійснюється функціональним керівником. Виплата премії за результатами діяльності за 2021 рік здійснюється відповідно до змін до Колективного договору Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Чорноморнафтогаз» на 2019-2021 роки, ухвалене зборами трудового колективу Товариства від 14 жовтня 2022 року, протокол № 5, якими передбачено виплату з урахуванням фінансових можливостей Товариства у жовтні та грудні 2022 року в розмірі 30% та відповідно 20% фактичної суми річної премії 2021 розрахованої до відповідної формули та із відтермінуванням іншої частини фактичної суми річної премії 2021 на 2023 рік». Для категорії працівників, які мобілізовані до Збройних Сил України або Територіальної оборони Збройних Сил України чи перебувають в зоні активних бойових дій та не мали можливості пройти в установленому порядку повноцінну оцінку досягнення індивідуальних ЦКР, строки виплати премії за 2021 р., що встановлені колективним договором та/чи відповідним рішенням загальних зборів акціонера Товариства, потребують змін з урахуванням триваючого періоду оцінки досягнень індивідуальних ЦКР зазначеної категорії працівників (а.с. 22 т.1).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених ОСОБА_1 позовних вимог з підстав їх недоведеності, передчасності. При цьому судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 317/2777/17, відповідно до яких при вирішенні питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суди мають уникати зайвого втручання у внутрішні питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішеннями відповідних органів товариства.
З таким висновком колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Як регламентує стаття 15 ЦК України, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.
Суд звертає увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Подібні висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).
Обрання неефективного способу захисту порушеного права, який не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та спричиненим цим діянням наслідкам, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 922/3308/20).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається КЗпП України, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ними органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).
Звертаючись у суд із позовом ОСОБА_1 за змістом просив:
зобов'язати відповідача виконати вимоги п.4.8.2 Колективного договору АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та завершити процес оцінки досягнення позивача за 2021 рік;
усунути першого заступника генерального директора ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_2 від вчинення стосовно ОСОБА_1 , як начальника юридичного департаменту АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» дій повязаних з проведенням його оцінювання згідно з рішенням акціонера АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» від 02 липня 2022 року № 17/2022, з одночасним тимчасовим покладанням на іншу посадову особу ДАТ «Чорноморнафтогаз» обов'язку щодо функціонального керівництва юридичним департаментом ДАТ «Чорноморнафтогаз» на час виконання рішення акціонера АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від 02 липня 2022 року №17/2022 у частині, що стосується ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 4.8.2 Колективного договору АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на 2019-2021 роки преміювання за результатами роботи за рік здійснюється згідно з Положенням про преміювання працівників ДАТ «Чорноморнафтогаз» за результатами роботи за рік (додаток 11 до колективного договору) (а.с. 12 т. 2).
Пункт 5.5 розд. 5 Положення про преміювання працівників ДАТ «Чорноморнафтогаз» передбачає, що результати оцінки досягнення індивідуальних цілей та КПВ заповнюються працівником, погоджуються його безпосереднім керівником та заступником Генерального директора за напрямком діяльності і затверджуються Генеральним директором товариства.
Пункт 6.1 розд. 6 Положення про преміювання працівників ДАТ «Чорноморнафтогаз» передбачає, що розрахунок розміру премії за результатами роботи за рік здійснюється на підставі наданого відповідальній особі кадрового підрозділу примірника карти цілей за звітний період із затвердженим генеральним директором товариства результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей та КПВ.
Відповідно до змін та доповнень до колективного договору на 2019-2021 років, які ухвалені зборами 20 травня 2021 року, протокол №3, сторони дійшли згоди про внесення змін та доповнень в Положення про преміювання працівників ДАТ «Чорноморнафтогаз», а саме: абз. 4 п.п. 4.3 п.4 розд. 4 викласти в наступній редакції: граничний термін або строк встановлення ЦКР та граничний термін або строк завершення проведення оцінки досягнення ЦКР на наступні періоди визначаються окремими рішеннями Правління АТ «НАК «Нафтогаз України».
02 липня 2022 року акціонером АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» прийнято рішення за №17/2022, яким визначено: 9.3. Оцінку досягнення індивідуальних ЦКР на 2021 рік працівників Товариства, які мобілізовані до Збройних Сил України або Територіальної оборони Збройних Сил України чи перебувають в зоні активних бойових дій та не мають можливості пройти повноцінну оцінку досягнення індивідуальних ЦКР, здійснити функціональним керівником, яким підпорядковуються такі працівники, але завершеним процес оцінки досягнення індивідуальних ЦКР вважати тільки після обговорення результатів з такими працівниками і після підписання цими працівниками фінальної оцінки індивідуальних ЦКР за 2021 рік.
Як вбачається з змін та доповнень до колективного договору на 2019-2021 роки, які ухвалені зборами 04 липня 2022 року, протокол № 3, сторони дійшли згоди про внесення змін та доповнень в Положення про преміювання працівників ДАТ «Чорноморнафтогаз», а саме: п. 1.8 викласти в наступній редакції: Встановлення цілей та ключових результатів, оцінка досягнення цілей та ключових результатів здійснюється відповідно до Регламенту управління ефективністю діяльності працівників НАК «Нафтогах Україна» та інших юридичних осіб групи Нафтогаз, затвердженого рішенням акціонера АТ ДАТ «Чорноморнафтогаз», від 02 липня 2022 року №17/2022. Індивідуальні ЦКР працівників товариства, ухвалені їхніми функціональними працівниками згідно з функціональним підпорядкуванням у системі управління талантами (TMS) на 2021 рік, вважати встановленими на 2021 рік. Оцінку досягнення індивідуальних ЦКР за 2021 рік працівників товариства здійснити відповідальному функціональному керівнику, якому функціонально під підпорядковані зазначені працівники (працівник), з урахуванням пропозицій та зауважень керівника, якому адміністративно підпорядковані зазначені працівники (працівник) відповідно до організаційної структури товариства. У разі відсутності функціонального керівника, оцінку досягнення індивідуальних ЦКР здійснити керівнику вищого рівня згідно з функціональним підпорядкуванням/особі, що здійснює його повноваження, а у разі їх відсутності - особі, яка визначається керівником товариства. До кінця 2022 року запровадити на час дії воєнного або надзвичайного стану, введеного в Україні, такі встановлення та оцінки індивідуальних ЦКР: 1. Оцінку досягнення індивідуальних ЦКР за 2021 рік працівникам товариства, яким встановлено індивідуальні ЦКР у 2021 році, здійснити протягом червня-серпня 2022 року 2. Установлення індивідуальних ЦКР працівникам товариств на 2022 року здійснити протягом червня-серпня 2022 року. 3. Оцінку досягнення індивідуальних ЦКР на 2021 рік працівників Товариства, які мобілізовані до Збройних Сил України або Територіальної оборони Збройних Сил України чи перебувають в зоні активних бойових дій та не мають можливості пройти повноцінну оцінку досягнення індивідуальних ЦКР, здійснити функціональним керівником, яким підпорядковуються такі працівники, але завершеним процес оцінки досягнення індивідуальних ЦКР вважати тільки після обговорення результатів з такими працівниками і після підписання цими працівниками фінальної оцінки індивідуальних ЦКР за 2021 рік. 4. Установлення індивідуальних ЦКР на 2022 рік працівникам Товариства, які мобілізовані до Збройних Сил України або Територіальної оборони Збройних Сил України чи перебувають в зоні активних бойових дій та не мають можливості пройти повноцінну оцінку досягнення індивідуальних ЦКР, здійснити протягом 14 робочих днів з дати початку виконання ними своїх посадових обов'язків (а.с. 123-125 т.2).
Зі змін та доповнень до колективного договору на 2019-2021 року, які ухвалені зборами 14 жовтня 2022 року, протокол № 2, убачається, що сторони дійшли згоди про внесення змін та доповнень в Положення про преміювання працівників ДАТ «Чорноморнафтогаз», в частині п. 6.2 (розрахунку фактичного розміру премії за 2021 рік) та доповнено розділом 7 «Порядок розрахунку та виплати річної премії за 2021 рік». Відповідно до п. 7.1.2, 7.1.6 річна премія 2021 може нараховуватись таким категорія працівників ДАТ «Чорноморнафтогаз»: працівникам, яких у звітному році увільнено від виконання трудових обов'язків у зв'язку з призовом на військову службу; працівникам, які до дати видання наказу про нарахування та виплату річної премії 2021 року, відпрацювали у звітному році Групі Нафтогаз безперервно не менше ніж 6 місяців та їм через об'єктивні причини не було встановлено індивідуальні ЦКР на звітний період у встановленому порядку, яким може бути нараховано та виплачено річну премію 2021 на підставі оцінки окремого переліку досягнень, здійснених такими працівниками протягом звітного року, за їх зверненням до роботодавця (а.с. 126-129 т. 2).
Отже, позивач зазначає про порушення відповідачем своїх прав у зв'язку з незавершеним процесом оцінки досягнення позивача за 2021 рік та просить завершити його у зазначений ним спосіб.
Згідно пункту 1.8. Додатку 11 до Колективного договору передбачено, що оцінку досягнення індивідуальних ЦКР за 2021 рік працівників Товариства здійснити відповідальному функціональному керівнику, якому функціонально підпорядковані зазначені працівники (працівник), з урахуванням пропозицій та зауважень керівника, якому адміністративно підпорядковані зазначені працівники (працівник) відповідно до організаційної структур Товариства.
Також передбачено до кінця 2022 року запровадити на час дії воєнного або надзвичайного стану, введеного в Україні, такі встановлення та оцінки індивідуальних ЦКР, зокрема, оцінку досягнення індивідуальних ЦКР за 2021 рік працівників Товариства, які мобілізовані до Збройних Сил України або Територіальної оборони Збройних Сил України чи перебувають в зоні активних бойових дій та не мають можливості пройти повну оцінку досягнення індивідуальних ЦКР, здійснити функціональним керівникам, яким підпорядковуються такі працівники, але завершеним процес оцінки досягнення індивідуальних ЦКР вважати тільки після обговорення результатів з такими працівниками фінальної оцінки індивідуальних ЦКР за 2021 рік.
Таким чином, ані умовами колективного договору, ані рішенням АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» №17/2022 від 02 липня 2022 року не передбачено строків проведення оцінки досягнення індивідуальних ЦКР за 2021 рік та строків обговорення результатів з працівниками, які мобілізовані до Збройних Сил України або Територіальної оборони Збройних Сил України чи перебувають в зоні активних бойових дій.
З огляду на викладені обставини, з боку АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» відсутні будь-які порушення прав позивача в частині організації проведення оцінки роботи.
Крім того, підлягає врахуванню і та обставина, що завершення процесу оцінки є юридично неможливим з огляду на те, що корпоративна функція «Юридичне забезпечення Групи Нафтогаз» ліквідована згідно протоколу правління НАК «Нафтогаз України» № 107 від 01 грудня 2023 року (а.с. 39 т.1).
Так, згідно листа ТОВ «Нафтогаз Цифрові Технології» від 07 березня 2024 року з 01 червня 2023 року доступ до TMS припинено в зв'язку з втратою права на використання даного програмного забезпечення в результаті закінчення терміну дії договору між товариством та компанією Cornerstone on Demand International, яка є правовласником програмного забезпечення, за допомогою якого впроваджено функціональний модуль підбору, оцінки, навчання та розвитку персоналу (а.с. 83 т.1).
Отже, на станом на дату звернення позивача до суду - 23 травня 2024 року у відповідача до системи до TMS, за допомогою якої проводилась оцінка досягнення за 2021 рік, відсутній доступ.
Фактично сам позивач визнає та наголошує що вказана копія звіту була сформована на 4й місяць проходження військової служби та не надає жодних доказів можливості закінчення оцінювання у системі TMS.
Окрім цього варто зазначити й наступне.
У виключних випадках законодавство України дозволяє втручання у господарську діяльність товариств (ч. 3 ст. 19 Господарського кодексу України).
Позивач звертаючись у суд із позовом заявляє вимоги зобов'язального характеру до відповідача, проте примусове проведення оцінювання за рішенням суду на користь позивача, рішення про проведення якого ще не приймалося органами управління Компанії, а також усунення посадової особи відповідача та покладення на іншу посадову особу АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» обов'язку щодо функціонального керівництва юридичним департаментом відповідача, з урахуванням положень ст. ст. 6, 19 ГК України буде втручанням у господарську діяльність товариства, що прямо заборонено чинним законодавством України.
При цьому, апеляційний суд враховує відсутність у справі доказів на підтвердження факту вчинення першим заступником генерального директора ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_2 корупційного діяння, а також визнання позивача в установленому законом порядку викривачем.
Слід відзначити, що ні законом, ні колективним договором спосіб захисту прав, обраний позивачем, не визначений.
Отже колегія суддів погоджується з висновками районного суду про відсутність обставин, які б доводили порушення прав позивача з боку АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз».
Таким чином обґрунтованим є висновок районного суду про визнання похідними й інших від вимоги про зобов'язання завершити процес оцінки, яка задоволенню не підлягає.
Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази, на підставі яких можливо було б зробити висновок про набуття статусу викривача позивачем та поширення на нього прав і гарантій його захисту, передбаченого нормами цього Закону України «Про запобігання корупції».
Матеріалами справи установлено, що ОСОБА_1 не звертався до Національного агентства з питань запобігання корупції з заявою про вжиття заходів захисту як викривача, зокрема повідомлення про надання йому такого статусу не надходило, що підтверджує зміст долученого до справи листа Національного агентства, а тому позивач не є викривачем в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Також матеріалами справи доведено відсутність факту звернення позивача до АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», як свого безпосереднього роботодавця, для завершення процедури його оцінки, а звернення запитами чи листами до НАК «Нафтогаз України» жодним чином не свідчить про порушення прав позивача відповідачем, оскільки НАК «Нафтогаз України» є третьою особою у справі, а не відповідачем.
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано визнані районним судом такими, що не знайшли свого підтвердження під час вирішення заявленого по справі спору.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду.
При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам, та з урахуванням передчасності позовних вимог, обґрунтовано відмовлено у їх задоволенні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 травня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: