9 травня 2025 року місто Київ
справа № 359/8694/24
апеляційне провадження № 33/824/2062/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Головачова Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2025 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись з постановою судді районного суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2025 року та закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Скаржник зазначає, що суд не звернув належної уваги на той факт, що поліцейським за допомогою ліхтарика в яскраву та сонячну погоду було виявлено лише одну ознаку наркотичного сп'яніння - зіниці не реагують на світло. При цьому ознак алкогольного сп'яніння виявлено не було, хоча в протоколі зазначено саме ознаки алкогольного сп'яніння, які фактично встановлені не були. Вимога поліцейського про проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою і безпідставною. Після того як працівник поліції озвучив вже ознаки алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, оскільки навіть не зрозумів, який саме огляд хотіли провести працівники поліції - на стан наркотичного чи алкогольного сп'яніння. Крім того, акт огляду на стан сп'яніння є недопустимим доказом, оскільки огляд фактично не проводився; акт підписаний неуповноваженою посадовою особою, а його копія не вручена скаржнику.
Звертає увагу, що станом на 8 серпня 2024 року ОСОБА_2 був неуповноваженою особою на складання адміністративного протоколу та взагалі несення служби, оскільки згідно наказу від 6 травня 2024 року № 776 ОСОБА_2 був звільнений з посади поліцейського. Цим же наказом лейтенант поліції ОСОБА_2 призначений на посаду інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль. Проте, ОСОБА_2 представився рядовим патрульної поліції і мав незмінене посвідчення рядового та відповідний однострій, що не дозволяло йому виконувати посадові обов'язки.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Семиполець В.В. підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та просили задовольнити її в повному обсязі.
Згідно частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Перевіряючи підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, апеляційний суд встановив наступне.
8 серпня 2024 року о 19 год. 06 хв. інспектором взводу № 1 роти № 3 УПП батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області лейтенантом поліції Волковим І.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 109375 за частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , зі змісту якого убачається, що 8 серпня 2024 року о 17 год. 23 хв. в місті Бориспіль, по вулиці Остапа Вишні, 57, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Peugeot Expert, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на таке.
Відповідно до статті 245 КУпАП серед завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа), у відповідності з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 109375, 8 серпня 2024 року о 17 год. 23 хв. в місті Бориспіль, по вулиці Остапа Вишні, 57, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Peugeot Expert, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився.
До протоколу додано акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу до КНП ББЛІЛ.
У відповідності до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту частини 1 статті 130 КУпАП відповідальність за вказаною статтею також настає у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Положеннями частини 2 статті 266 КУпАП визначено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пунктів 3, 4, 6-8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року (далі - Порядок), огляд проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність);
- лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Оскільки належним доказом вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, виходячи з його природи, є протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначені ознаки сп'яніння і дії водія транспортного засобу щодо відмови від проведення відповідного огляду, то відеозапис з нагрудної камери поліцейського має містити процесуальну послідовність фіксації відмови водія від проходження такого огляду.
Згідно відеозаписів із бодікамер №№ 475278, 476443, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 109375, ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров'я. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився чітко, однозначно, сумнівів у тому, що ОСОБА_1 розуміє суть запропонованої поліцейським процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння записи з відеокамер не викликають.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння і факт його відмови зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського.
Зміст протоколу про адміністративне правопорушення встановлений статтею 256 КУпАП, згідно положень якої у протоколі, окрім іншого, відображаються пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 109375, складений відносно ОСОБА_1 , підписаний ОСОБА_1 без зауважень і заперечень - розділ «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» містить запис лише про те, що пояснення будуть надані в суді.
Наведені обставини у своїй сукупності спростовують твердження скаржника про те, що він не розумів, який саме огляд на стан сп'яніння хотіли провести поліцейські.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що поліцейським в яскраву та сонячну погоду було виявлено лише одну ознаку наркотичного сп'яніння - зіниці не реагують на світло. При цьому ознак алкогольного сп'яніння виявлено не було, хоча в протоколі зазначено саме ознаки алкогольного сп'яніння, які фактично встановлені не були.
Як убачається з відеозапису бодікамери № 475278, старший лейтенант патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області Прилуцький О.О. дійсно зазначив, - «зрачки не реагують на світло» (17:23:27). Однак, це не було висловлено як опис ознаки певного виду сп'яніння, оскільки на записі з бодікамери № 476443 чітко видно, що ознаки алкогольного сп'яніння були виявлені і озвучені іншим працівником патрульної поліції Волковим І.В. о 17:47:18, що і стало підставою для пропонування ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
ОСОБА_1 також було роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду, що виключає будь-які сумніви у незрозумілості підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Посилання у апеляційній скарзі не недопустимість акту огляду на стан сп'яніння та направлення на огляд є безпідставними та спростовуються встановленими обставинами справи.
Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність у працівника патрульної поліції ОСОБА_2 повноважень на складання протоколу про адміністративне правопорушення, слід зазначити таке.
Частиною 1 статті 254 КУпАП встановлено, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення складається уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з частиною 1 статті 255 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП мають право складати уповноважені особи органів Національної поліції.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджуються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
З матеріалів справи убачається, що після зупинки автомобіля Peugeot Expert, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , працівник патрульної поліції ОСОБА_2 зазначив своє звання «рядовий». При цьому, складаючи протокол ОСОБА_2 зазначив відомості про себе - інспектор взводу № 1 роти № 3 УПП батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області, лейтенант поліції.
Згідно з частиною 1 статті 47 Закону України «Про Національну поліцію» призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України «Про Національну поліцію» призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України «Про Національну поліцію» службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.
Також, частинами 3, 4 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Таким чином, саме наказ керівника органу, підрозділу, закладу та установи поліції є документом, що підтверджує призначення особи на посаду поліцейського та проходження служби у Національної поліції України.
Судом встановлено, що наказом Національної поліції України від 30 квітня 2024 року № 722 о/с рядовому поліції ОСОБА_2 присвоєне звання лейтенанта поліції, у порядку переатестації з 30 квітня 2024 року.
Наказом Національної поліції України від 6 травня 2024 року № 776 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_2 призначено інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль, у порядку просування по службі, відповідно до частини 6 статті 57 розділу IV Закону України «Про Національну поліцію», звільнивши з посади поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль управління патрульної поліції у Київській області (а.с. 31).
Пунктом 7 Порядку оформлення, виготовлення, обліку, видачі, знищення службових посвідчень Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26 квітня 2017 року № 347 встановлено, що обмін та повторна видача посвідчень здійснюється, зокрема, в разі закінчення терміну його дії, переведення особи до іншого органу поліції, переміщення на іншу посаду, присвоєння чергового спеціального звання.
З наведеного дійсно убачається, що після призначення лейтенанта поліції ОСОБА_2 на посаду інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль його службове посвідчення підлягало заміні.
Разом з тим, у відповідь на запит апеляційного суду тимчасово виконуючим обов'язки заступника командира батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Олександром Омельяненком було надано копії посадових інструкцій інспектора та поліцейського взводу № 1 роти № 3 зазначеного батальйону.
Згідно з цими інструкціями, як інспектор, так і поліцейський патрульної поліції здійснюють безперервне цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки та порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, законності експлуатації транспортних засобів, а також уповноважені на розгляд справ про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративного впливу відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином, обидві посади передбачають наявність повноважень щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення.
З урахуванням викладеного, невідповідність службового посвідчення ОСОБА_2 фактично займаній посаді на момент складання протоколу відносно ОСОБА_1 дійсно може розцінюватися як формальне порушення встановленого порядку, однак, на думку апеляційного суду, це не впливає на законність його дій у частині виявлення адміністративного правопорушення та складання відповідного процесуального документа.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть свідчити про порушення норм КУпАП при прийнятті постанови суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, місцевим судом досліджені повно та об'єктивно, постанова судді місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування не встановлені.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Я.В. Головачов