справа № 760/16839/24
провадження № 22-ц/824/7565/2025
29 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про встановлення факту перебування особи на утриманні, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Паруль Юлії Олегівни на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року в складі судді Тесленко І. О. про залишення позову без розгляду,
встановив:
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України про встановлення факту перебування особи на утриманні.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання обов'язків військової служби, помер її батько ОСОБА_2 .
Зазначала, що вона все своє життя перебувала на утриманні свого батька ОСОБА_2 . Дохід, що отримував її батько, був основним доходом його сім'ї. Вказана обставина підтверджується відомостями з податкової, відповідно до яких вона не має жодних доходів.
Встановлення юридичного факту, що вона перебувала на утриманні батька ОСОБА_2 , необхідно для отримання частки одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168 Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , просила суд встановити факт її перебування на утриманні батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків - сплати судового збору.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків та роз'яснено, що у разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року вказану позовну заяву залишено без розгляду з підстав не усунення позивачкою недоліків, визначених в ухвалі Солом'янського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивачки - адвокат Паруль Ю. О. оскаржила її в апеляційному порядку.
В поданій нею апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що зазначені в оскаржуваній ухвалі суду недоліки є надуманими або перебільшеними.
Суду першої інстанції було повідомлено про наявність ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2024 року (справа №357/16456/23), якою було залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 з мотивів наявності спору про право та роз'яснено право звернення за захистом своїх прав та законних інтересів до суду із позовною заявою у порядку позовного провадження.
Вона, як представник позивача, може використати право, надане пунктом 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, яким визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Паруль Ю. О апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Представник Міністерства оборони України - Завальнюк Ж. В. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини одинадцятої статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків (частина дванадцята статті 187 ЦПК України).
Частина тринадцята статті 187 ЦПК України передбачає, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Залишаючи позовну заяву залишено без руху, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам пункту 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України резолютивна частина позовної заяви не містить жодної позовної вимоги, що стосується захисту прав або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовною заявою, як і обґрунтувань, що стосуються того, в який спосіб відповідач порушив, не визнав, або оспорив права, свободи чи законні інтереси позивача по справі. Згідно з законом встановлення факту породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Таким чином, позовна заява має містити у собі дані щодо наявного між сторонами спору, а також позовні вимоги щодо відповідного відповідача, яким порушено, не визнано або оспорено відповідне право позивача.
Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір виник між позивачем, як дочкою загиблого солдата ОСОБА_2 при виконанні обов'язків військової служби, та державою в особі відповідного органу військового управління щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Позовна заява містить зазначення обраного позивачем способу захисту її прав та інтересів, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги саме до визначеного ним відповідача.
При цьому, Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а надає право позивачу вільно викласти зміст своїх вимог, які можуть бути уточнені судом під час попереднього розгляду справи.
Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (справа № 523/9076/16).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
За таких обставин, залишення позовної заяви без руху з підстав необґрунтованості заявлених позовних вимог, а у подальшому залишення його без розгляду не ґрунтуються на нормах процесуального права.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали про залишення без розгляду позовної заяви, тому ухвала суду підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника представника ОСОБА_1 - адвоката Паруль Юлії Олегівни задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про встановлення факту перебування особи на утриманні направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення прийняття та оже бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27.05.2025.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук