28 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/3947/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - також позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 , 1983 р.н., РНОКПП НОМЕР_1 , про висновок ВЛК від 25.02.2023 року про непридатність до військової служби з виключенням його з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 , 1983 р.н., РНОКПП НОМЕР_1 , про його виключення з військового обліку на підставі пп. 3) ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» згідно з його тимчасовим посвідченням №4в/2/0381 від 02.03.2023 та довідкою ВЛК від 25.02.2023 р. №46/2/571.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02 березня 2023 року йому було видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , згідно якого його було взято на військовий облік 02 березня 2023 року. На підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» його виключено з військового обліку за станом здоров'я згідно з прийнятим раніше рішенням ВЛК. Натомість, 17.01.2025 року позивач, не будучи фактично військовозобов'язаним, але для дотримання процедури перевірки документів під час дії воєнного стану, встановив додаток «Резерв+», у якому йому було запропоновано оновити свої дані. Після оновлення даних у додатку був сформований електронний військово-обліковий документ (E-VOD) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» (далі - Реєстр). Із зазначеного документа позивач дізнався, що досі перебуває на військовому обліку, вважається військовозобов'язаним, а згідно з постановою ВЛК від 02.03.2023 року - визнаний непридатним до військової служби в мирний час, але придатним у воєнний. Позивач звернувся до відповідача з вимогою внести зміни в «Резерв+», на що отримав відповідь про необхідність повторного проходження ВЛК у зв'язку з нібито втратою його медичних документів - свідоцтва про хворобу. З огляду на вказане вважає, що бездіяльністю відповідача порушені права позивача, адже внесення даних до Реєстру про його непридатність до військової служби породжує для нього певні юридичні наслідки, на які позивач має обґрунтоване право розраховувати, але які не настали. Таким чином, така відмова Відповідача є протиправною, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та безпосередньо порушує його права та інтереси, що і стало підставою звернення його до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 14.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якій зазначив, що у відповідача відсутні будь-які офіційні документи та матеріали, що свідчили б про завершення позивачем процедури проходження ним медичного обстеження ВЛК в частині офіційного затвердження рішення позаштатної ВЛК про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку, а отже відповідач позбавлений законного права вчиняти будь-які дії, спрямовані на внесення змін до Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів щодо ступеня придатності позивача до військової служби за станом здоров'я.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти аргументів відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 від 09.12.2001 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовозобов'язаний ОСОБА_1 , 1983 р.н., був знятий з військового обліку у зв'язку з непридатністю до військової служби за станом здоров'я на підставі ст. 30А наказу Міністерства оборони України №207 від 12.07.1999 р.
З 01.03.2014 року позивач є інвалідом ІІІ групи безстроково з рекомендацією щодо характеру праці: «без напруги органу зору», що підтверджується копією довідки МСЕК серії АВ №0134129.
25.02.2023 року позивач був направлений на проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.02.2023 року №46/2/571, позивачу встановлено діагноз: «міопія високого ступеня (14,0 дптр), дегенеративна форма обох очей, катаракта (початкова) обох очей». Зі змісту цієї довідки вбачається, що щодо позивача була прийнята постанова про непридатність із виключенням з військового обліку на підставі ст. 30А графи 26б Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402.
02 березня 2023 року позивачу було видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , відповідно до якого його було взято на військовий облік 02 березня 2023 року. На підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» його знову виключено з військового обліку за станом здоров'я згідно з вищезазначеним рішенням ВЛК.
17.01.2025 позивач встановив додаток «Резерв+», у якому йому було запропоновано оновити свої дані. Після оновлення даних у додатку був сформований електронний військово-обліковий документ (E-VOD) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» (далі - також Реєстр). Із зазначеного документа позивач дізнався, що досі перебуває на військовому обліку, вважається військовозобов'язаним, а згідно з постановою ВЛК від 02.03.2023 року - визнаний непридатним до військової служби в мирний час, але придатним у воєнний.
20 січня 2025 року позивач подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо виправлення помилки у Реєстрі, а саме - про необхідність внесення інформації про виключення його з військового обліку.
11.03.2025 представник позивача направив адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_5 із проханням надати інформацію про те, чи був ОСОБА_1 виключений з військового обліку, та якщо він був поновлений - на яких законних підставах. Також у запиті ставилося питання, чи мала місце помилка (зокрема технічна), пов'язана з несвоєчасним наповненням Реєстру « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
14 березня 2025 року на вищезазначений запит була отримана відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_5 за №4в/2/909, згідно з якою ОСОБА_1 для виключення з військового обліку необхідно привести медичні документи у відповідність, оскільки відсутні свідоцтва про хворобу, які підтверджують непридатність до військової служби (абзац 5 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. №402).
Вважаючи, що бездіяльністю відповідача порушені його права, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 р. оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 р. (далі - Закон №3543-ХІІ).
У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини 8 статті 4 Закону №3543-ХІІ з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 р. (далі - Закон №2232-ХІІ; в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно ч. 1 ст. 14 Закону №2232-ХІІ приписка громадян України чоловічої статі до призовних дільниць проводиться з метою взяття їх на військовий облік, визначення наявних призовних ресурсів, ступеня придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей.
Згідно ч. 9 цієї статті на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються, зокрема: організація і проведення медичного огляду допризовників, які викликаються на комісію, визначення їх придатності для військової служби; направлення для медичного огляду до призовної комісії Автономної Республіки Крим, обласних або Київської міської призовних комісій призовників, яких визнано непридатними до військової служби за станом здоров'я, та таких, що виявили незгоду з результатами медичного огляду; зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких:
- за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час;
- раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання; виключення з військового обліку громадян, яких:
- за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
- раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Частиною 10 статті 14 Закону №2232-ХІІ визначено, що за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень:
придатний для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні;
тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування;
підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду (із зазначенням дати проведення);
непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов'язаних;
непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягає виключенню з військового обліку;
підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
підлягає виключенню з військового обліку як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. №402 затверджено «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Положення №402).
Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 встановлено, що військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності. (п.п.2.5.1 п.2.5. глави 2 розділу І Положення №402).
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Судом встановлено, що позивач має статус військовозобов'язаного.
Питання медичного огляду військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період регламентує глава 3 розділу II Положення №402.
Згідно із п. 3.8 розділу ІІ Положення №402 (в редакції чинній на момент проведення медичного огляду, складання постанови ВЛК) за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов'язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов:
"Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час";
"Обмежено придатний до військової служби";
"Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)";
"Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)";
"Придатний до військової служби".
Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов:
"Придатний до військової служби";
"Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)";
"Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".
Так, зі змісту наявної в матеріалах справи копії довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.02.2023 року №46/2/571, позивачу встановлено діагноз: «міопія високого ступеня (14,0 дптр), дегенеративна форма обох очей, катаракта (початкова) обох очей». Зі змісту цієї довідки вбачається, що щодо позивача була прийнята постанова про непридатність із виключенням з військового обліку на підставі ст. 30А графи 26б Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402.
Як вже було зазначено, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ).
Так, стаття 26 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад включає хвороби склери, рогівки (рубці та помутніння, дегенеративні захворювання), райдужної оболонки, циліарного тіла, кришталика (усі види катаракти), судинної оболонки; хвороби скловидного тіла та очного яблука; неврит зорового нерва, хвороби та ураження зорового нерва та зорових шляхів, інші хвороби ока та його придаткового апарату Н15-Н22; Н25-Н28; Н30-Н36; Н33.3; Н43-Н45; Н46-Н48
а) різко виражені з прогресуючим, значно вираженим зниженням зорових функцій та частими загостреннями на обох очах - Непридатні до військової служби;
б) те ж саме на одному оці або помірно виражені на обох очах - Придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони);
в) помірно виражені, непрогресуючі з рідкими загостреннями на одному оці або незначно виражені на обох очах- Придатні.
Згідно пункту а статті 30 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, яка включає: порушення рефракції та акомодації Н52 (гіперметропія, міопія, астигматизм, анізометропія, пресбіопія та інше); короткозорість або далекозорість будь-якого ока в одному із меридіанів більше 12,0 дптр - Непридатні до військової служби.
Відповідно Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, що є Додатком №2 до Положення №402, зокрема до статті 30 вид та ступінь аномалії рефракції визначаються за допомогою скіаскопії або рефрактометрії. При зміні ступеню придатності до військової служби рефракція визначається за умов циклоплегії.
З аналізу наведених норм та довідки військово-лікарської комісії від 25.02.2023 року №46/2/571 року вбачається, що позивачу поставлено діагноз на підставі пунктів «Б» статті 30 Розкладу хвороб, які включають хвороби/деформації «міопія високого ступеня (14,0 дптр), дегенеративна форма обох очей, катаракта (початкова) обох очей», та за результатами встановлення яких військовозобов'язаний визнається «непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку» .
02 березня 2023 року позивачу було видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , відповідно до якого його було взято на військовий облік 02 березня 2023 року. На підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» його знову виключено з військового обліку за станом здоров'я згідно з вищезазначеним рішенням ВЛК.
Водночас у додатку «Резерв+», був сформований електронний військово-обліковий документ (E-VOD) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» (далі - Реєстр), із якого позивач дізнався, що досі перебуває на військовому обліку, вважається військовозобов'язаним, а згідно з постановою ВЛК від 02.03.2023 року - визнаний непридатним до військової служби в мирний час, але придатним у воєнний.
Так, відповідно до частин 1, 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Умови взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього встановлені у статті 37 Закону № 2232-ХІІ.
За приписами частини 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які:
1) призвані чи прийняті на військову службу;
2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових закладах освіти і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
4) досягли граничного віку перебування в запасі;
5) припинили громадянство України;
6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;
7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.
Вказана редакція частини 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ діяла як станом на момент оформлення довідки ВЛК від 25.02.2023 року, так і станом на момент звернення представника позивача до відповідача з адвокатським запитом та надання відповіді на нього.
У межах розгляду даної справи позивач вважає, що підлягає виключенню з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ - визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Суду надано докази визнання позивача військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
На звернення представника позивача щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку та внесення відомостей до реєстру «Оберіг» про виключення останнього з військового обліку на підставі пп.3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» згідно довідки ВЛК, відповідач листом від 14.03.2025 року №4в/2/909 фактично відмовив у здійсненні таких дій з підстав необхідності привести медичні документи у відповідність, оскільки відсутні свідоцтва про хворобу, які підтверджують непридатність до військової служби (абзац 5 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. №402).
Суд звертає увагу, що на час проведення медичного огляду та винесення постанови ВЛК (25.02.2023 року) редакцією пункту 3.8. розділу ІІ Положення №402 не було передбачено затвердження довідки ВЛК штатною ВЛК.
Отже, твердження відповідача про те, що позивач є непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час, не відповідає дійсності, а тому позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 , 1983 р.н., РНОКПП НОМЕР_1 , про висновок ВЛК від 25.02.2023 року про непридатність до військової служби з виключенням його з військового обліку;
Щодо вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 , 1983 р.н., РНОКПП НОМЕР_1 , про його виключення з військового обліку на підставі пп. 3) ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» згідно з його тимчасовим посвідченням №4в/2/0381 від 02.03.2023 та довідкою ВЛК від 25.02.2023 р. №46/2/571, то суд враховує наступне.
Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, встановивши порушення прав позивача, суд має обрати такий захисту, який з урахуванням конкретних обставин справи буде ефективним з точки зору частини 1 статті 2 КАС України та статті 13 Конвенції та виключатиме можливі подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 , 1983 р.н., РНОКПП НОМЕР_1 , про його виключення з військового обліку на підставі пп. 3) ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» згідно з його тимчасовим посвідченням №4в/2/0381 від 02.03.2023 та довідкою ВЛК від 25.02.2023 р. №46/2/571.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 , 1983 р.н., РНОКПП НОМЕР_1 , про висновок ВЛК від 25.02.2023 року про непридатність до військової служби з виключенням його з військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 , 1983 р.н., РНОКПП НОМЕР_1 , про його виключення з військового обліку на підставі пп. 3) ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» згідно з його тимчасовим посвідченням №4в/2/0381 від 02.03.2023 та довідкою ВЛК від 25.02.2023 №46/2/571.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Дата складення повного рішення суду - 28.05.2025.
Суддя Ю. О. Скалозуб