27 травня 2025 року справа №320/3060/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ) до Вишгородської районної державної адміністрації (електронна адреса: info@vysh.gov.ua, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, площа Шевченка, буд 1, код ЄДРПОУ 23569369) визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом (документ сформований в системі «Електронний суд») до Вишгородської районної державної адміністрації визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд (з урахуванням письмової заяви про усунення недоліків):
- визнати бездіяльність відповідача Вишгородської районної державної адміністрації Київської області протиправною та зобов'язати виплатити компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 148 992 грн. на користь ОСОБА_1 ;
- судові витрати по справі покласти на відповідача, які складаються з судового збору.
Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 , 09 квітня 2020 року Розпорядженням Президента України за № 246/2020-рп був призначений Головою Поліської районної державної адміністрації (РДА) Київської області. Позивач зазначає, що у подальшому на підставі розпорядження Президента України № 264/2021-рп та розпорядження голови Поліської РДА № 14-К «про припинення повноважень Голови Поліської РДА», був звільнений 31.03.2021 року. У день звільнення з роботи ОСОБА_1 не була виплачена заробітна плата за період роботи з 30.03.2021 по 31.03.2021 у сумі 2 546 грн 86 коп. та вихідна допомога. З метою захисту своїх законних прав та відповідно до п. 2 ст. 221 Кодексу законів про працю України України 29.06.2021 позивач звернувся до Іванківського районного суду Київської області. Так, зазначено, що ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 24.01.2022 по справі №366/1653/21 ОСОБА_1 рекомендовано судовий захист за даним спором у порядку адміністративного судочинства. Таким чином, 11 квітня 2022 року Київський окружний адміністративний постановив ухвалу про відкриття загального провадження (судова справа № 320/2791/22). У ході розгляду з матеріалів справи, судом встановлено, що відповідно до Довідки про доходи ОСОБА_1 за період з січня 2021 року по кінець лютого 2021 року заробітна плата останнього з урахуванням податку з доходів фізичних осіб та військового збору складала 49 664,00 грн., середньоденна відповідно 1 273,43 грн. (49 664,00 грн. / 39 робочих днів), а середньомісячна відповідно 24 832,00 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду 04 червня 2024 року у справі № 320/2791/22 ухвалив стягнути з Вишгородської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 30.03.2021 по 31.03.2021 у розмірі 2 546 грн 86 коп. та вихідну допомогу у розмірі 49 664 грн 00 коп. Як вказано, фактичний розрахунок Вишгородської районної державної адміністрації Київської області з позивачем був проведений 02.11.2024. Таким чином, позивач вважає, що затримка розрахунок при звільненні складає більше трьох років з дати звільнення останнього, відтак ОСОБА_1 зазначив, що компенсація за час затримки виплати по день фактичного розрахунку, становить: 148 992 грн., а саме 24 832,00 грн. (середньомісячна заробітна плата) х 6 місяців.
Правова позиція відповідача.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.
У матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа, що свідчить про отримання відповідачем 11.04.2025 року копії ухвали суду про відкриття провадження, у його електронний кабінет.
Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України , у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
На підставі письмових доказів, поданих позивачем, суд встановив наступне.
Розпорядженням Президента України від 09.04.2020 за № 246/2020-рп позивач ОСОБА_1 був призначений Головою Поліської районної державної адміністрації (РДА) Київської області.
Надалі, судом встановлено, що Розпорядженням Президента України від 29.03.2021 № 264/2021-рп Про звільнення ОСОБА_2 з посади голови Поліської районної державної адміністрації (РДА) Київської області підтверджується, що останнього було звільнено з посади на підставі п. 6 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Розпорядженням від 31.03.2021 № 14-К Поліської районної державної адміністрації (РДА) Київської області зазначено, що позивач припинив повноваження голови Поліської РДА у зв'язку з реорганізацією районної державної адміністрації.
Факт призначення на посаду та звільнення також підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , що міститься у матеріалах справи.
Окрім цього, судом також встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду, у якому просив: стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача заробітну плату за 2 дні роботи і допомогу в загальному розмірі 126 417,46 грн., тож ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Позовні вимоги у даній адміністративній справі № 320/2791/22 обґрунтовані тим, що при звільненні позивачу не було виплачено заробітну плату з два дні роботи (з 30.03.2021 по 31.03.2021) у розмірі 2 483,20 грн. та вихідну допомогу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України не менше ніж шестимісячний середній заробіток, що складає 123 934, 26 грн. У подальшому, після розгляду справи № 320/2791/22, рішенням було ухвалено адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнуто з Вишгородської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 30.03.2021 по 31.03.2021 у розмірі 2 546 грн 86 коп. та вихідну допомогу у розмірі 49 664 грн 00 коп.
Серед доказів, наданих позивачем також вбачаються копії довідки про доходи ОСОБА_1 , із змісту яких випливає, що загальна сума доходу за період з 14.04.2020 по 31.12.2020 становить 228 134 грн. 21 коп., за період з 01.01.2021 по 29.03.2021 становить 116 694 грн. 87 коп., а також за період з 30.03.2021 по 31.03.2021 становить 126 417 грн. 46 коп.
Копією довідки про рух коштів на рахунку від 02.11.2024 підтверджується, що фактичний розрахунок Вишгородської районної державної адміністрації Київської області з позивачем був проведений 02.11.2024. Зокрема, із змісту довідки, а саме у графі «деталі операції» вказано, що списання відбулось на підставі виконавчого листа № 320/2791/22 від 27.08.2024 на користь ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Застосоване судом законодавство та мотиви прийняття рішення.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Під час розгляду справи та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався положеннями Кодексу законів про працю України .
Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з статтею 117 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, остаточний розрахунок із ОСОБА_1 проведено із суттєвим порушенням строків - не в день звільнення (31.03.2021), а лише 02.11.2024 на виконання рішення у справі № 320/2791/22 від 04 червня 2024 року. При цьому, невиплата належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, сталася саме з вини роботодавця, адже при звільненні з позивачем повного розрахунку проведено не було.
Так, суд приймає до уваги, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі № 320/2791/22, яке набрало законної сили 05.07.2024, на картковий рахунок ОСОБА_1 24.10.2024 надійшли кошти в сумі 33 426 грн 40 коп., а також 02.11.2024 - у сумі 18 784 грн 46 коп. Зокрема, у графі «деталі операції» зазначено, що списання відбулося на підставі виконавчого листа № 320/2791/22 від 27.08.2024 на користь ОСОБА_1 .
Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Суд враховує, що на дату звернення до відповідача щодо нарахування та виплати середнього заробітку стаття 117 Кодексу законів про працю України зазнала змін та тепер має обмеження щодо періоду стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.
Розглядаючи спірні правовідносини, суд приймає до уваги постанову Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 825/325/16, постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, у яких вказано на те, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку при звільненні необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, а також те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету.
Так, суд зазначає, що обов'язок виплатити компенсацію за затримку розрахунку при звільненні покладено саме на роботодавця, тож якщо Поліську районну державну адміністрацію Київської області реорганізовано шляхом приєднання до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (відповідача у справі) то компенсація за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 148 992 грн. 00 коп. (середньомісячна заробітна плата у розмірі 24 832 грн. 00 коп. х 6 місяців) повинна бути стягнута саме з Вишгородської районної державної адміністрації Київської області.
Висновки суду щодо розгляду справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по справі.
Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначені правила розподілу судових витрат.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 489 грн. 92 коп., що підтверджується квитанцією № 8802-1642-6250-7612 від 04.12.2024 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
З огляду на зазначене, а також те, що позовна заява була подана до суду у електронному вигляді з використанням системи «Електронний суд», з урахування ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Вишгородської районної державної адміністрації.
На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ) до Вишгородської районної державної адміністрації (електронна адреса: info@vysh.gov.ua, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, площа Шевченка, буд 1, код ЄДРПОУ 23569369) визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати бездіяльність Вишгородської районної державної адміністрації Київської області протиправною та зобов'язати Вишгородську районну державну адміністрацію Київської області виплатити компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 148 992 грн. на користь ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 489 (одна тисяча чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 92 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської районної державної адміністрації (електронна адреса: info@vysh.gov.ua, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, площа Шевченка, буд 1, код ЄДРПОУ 23569369)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.