27 травня 2025 року № 320/8008/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 19.10.2023 № 1200ц про звільнення з посади старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області), у зв'язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв'язку з цим пройти атестацію (підпункт 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») з 30 жовтня 2023 року;
- поновити на посаді старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 30 жовтня 2023 року;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора відшкодувати середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 жовтня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення суду у справі №826/2124/18 в частині поновлення на посаді старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) відповідачем видано наказ від 13.09.2023 №1066ц, яким скасовано попередній наказ про звільнення позивача із вказаної вище посади та поновлено його на посаді.
Одночасно з цим наказом, видано наказ від 13.09.2023 №1068ц, яким визначено тимчасове робоче місце позивача, однак без будь-якого обґрунтування щодо зміни місця дислокації, часу перебування, без ознайомлення з посадовими обов'язками та створенням умов для можливості їх виконання. На думку позивача, рішення суду про поновлення його на посаді виконано Офісом Генерального прокурора формально, з порушенням вимог чинного законодавства, у тому числі, невнесенням змін до штатного розпису.
У зв'язку з цим, позивач змушений був взяти відпустку. Однак, в цей період відповідачем видано наказ про його чергове звільнення у зв'язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв'язку з цим пройти атестацію підпункт 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Позивач вважає, що за своєю природою Перехідні положення вказаного закону мають тимчасовий характер та вичерпують дію після досягнення мети застосування або завершення строку, визначеного для вчинення таких дій, а тому такі положення були повністю реалізовані і на цей час не регулюють правових відносин.
Позивач вважає незаконним своє звільнення, а наказ Генерального прокурора від 19.10.2023 № 1200ц протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов є безпідставним, необґрунтованим та не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача пояснив, що положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались. Указаним Законом чітко визначено процедуру реформування органів прокуратури та зазначено які дії мають вчинити прокурори з метою подальшої трудової діяльності в органах прокуратури. Позивача ознайомлено із наказом Генерального прокурора від 13.09.2023 № 1066-ц про поновлення на посаді та проінформовано про необхідність подати заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
Неподання прокурором у встановлений строк заяви Генеральному прокурору про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, в якій висловлено намір у зв'язку з таким переведенням пройти атестацію (допустити до проходження атестації), є підставою для його звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
На переконання відповідача, оскаржуваний наказ видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством та просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивач скористався своїм правом на подачу відповіді на відзив, в якій виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем аргументів у відзиві, які вважає безпідставними та такими, що не спростовують обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.
Представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 20.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Провівши підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи, ухвалою суду від 21.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України на прокурорсько-слідчих посадах з серпня 1991 року, а з липня 2014 року перебуває на посаді старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області).
На підставі подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Генеральним прокурором видано наказ від 27.12.2017 № 1193-ц про звільнення ОСОБА_1 із вказаної посади та з органів прокуратури.
Не погоджуючись із вказаним наказом, позивачем оскаржено його до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №826/2124/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України №1193-ц від 27 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) у зв'язку із реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів Генеральної прокуратури України відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру";
- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 27 грудня 2017 року;
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 114 869,70 (сто чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять гривень тридцять копійок);
- допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 27 грудня 2017 року;
- допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 2909, 00 (дві тисячі дев'ятсот дев'ять) гривень.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у вказаній справі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2021 змінено, а саме: викладено абзаци третій, четвертий, п'ятий та шостий резолютивної частини рішення наступним чином:
«Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 28 грудня 2017 року.
Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 901 015 (дев'ятсот одна тисяча п'ятнадцять гривень) 26 копійок.
Допустити негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 28 грудня 2017 року.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 21 975 (двадцять одна тисяча дев'ятсот сімдесят п'ять гривень) 98 копійок.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2021 року - залишити без змін.».
На виконання зазначених судових рішень у справі № 826/2124/18 наказом Генерального прокурора від 13.09.2023 № 1066ц скасовано наказ Генерального прокурора від 27.12.2017 №1193ц, а позивача поновлено на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 28 грудня 2017 року.
Наказом Генеральної прокурора від 19.10.2023 № 1200ц ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) у зв'язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв'язку з цим пройти атестацію (підпункт 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») з 30 жовтня 2023 року.
Не погоджуючись із наказом про звільнення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України регулюється Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про прокуратуру» визначалось, що систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон №113-IX, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким було внесено зміни до Закону № 1697-VII та запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Пунктом 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX положення щодо проходження атестації, передбаченої цим розділом, поширюються на прокурорів та слідчих органів прокуратури, які:
1) на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах;
2) на день набрання чинності цим Законом займали посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, але з поважних причин, до яких належать тимчасова непрацездатність, відпустка по догляду за дитиною, відрядження для участі в роботі інших органів на постійній основі тощо, не проходили атестацію;
3) звільнені з органів прокуратури у зв'язку з настанням підстав, передбачених підпунктами 1 і 2 пункту 19 цього розділу, щодо яких набрало законної сили рішення суду про поновлення на посаді прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, у тому числі у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах;
4) звільнені до набрання чинності цим Законом з органів прокуратури, щодо яких набрало законної сили рішення суду про поновлення на посаді прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, у тому числі у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах.
Прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 цього пункту, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації.
Відповідно до пунктів 9 та 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, в редакції Закону № 1554-IX від 15.06.2021, атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 7 цього розділу.
Прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, мають право у строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
Пунктом 9 розділу I Порядку № 221 установлено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 розділу I Порядку № 221 заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно).
Особа, яку за рішенням суду поновлено на посаді прокурора або слідчого прокуратури після 15 жовтня 2019 року, подає таку заяву Генеральному прокурору упродовж 5 днів після видання керівником органу прокуратури наказу про її поновлення на посаді.
Заява підписується прокурором особисто.
Водночас, пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав:
1) неподання прокурором чи слідчим органів прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора чи слідчого органів прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором чи слідчим органів прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Виходячи із змісту указаних норм, саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади такого прокурора.
Як встановлено вище судом, наказом Генерального прокурора від 27.12.2017 № 1193-ц позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
В подальшому, цей наказ визнано протиправним та скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2021 у справі № 826/2124/18, яке в цій частині було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021, а в іншій частині позовних вимог змінене наступним чином:
«Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 28 грудня 2017 року.
Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 901 015 (дев'ятсот одна тисяча п'ятнадцять гривень) 26 копійок.
Допустити негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 28 грудня 2017 року.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 21 975 (двадцять одна тисяча дев'ятсот сімдесят п'ять гривень) 98 копійок.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2021 року - залишити без змін.».
На виконання вказаних судових рішень по справі № 826/2124/18 Генеральним прокурором видано наказ від 13.09.2023 № 1066ц «Про поновлення на посаді», яким вирішено:
1) наказ Генерального прокурора від 27 грудня 2017 року № 1193ц про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» скасувати;
2) поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 28 грудня 2017 року.
Того ж дня Генеральним прокурором видано накази №1067ц про скасування надбавки та №1068ц, яким тимчасово визначено робоче місце в Генеральній інспекції Офісу Генерального прокурора за адресою: вул. Різницька, 13/15, м. Київ.
Із вказаними наказами Генерального прокурора позивача ознайомлено 18.09.2023, про що свідчить його особистий підпис.
Крім того, листом Офісу Генерального прокурора від 14.09.2023 за №07/1/1-76733вих-23 (07-22193-17) повідомлено позивача про необхідність ознайомитися з наказами від 13.09.2023 № 1066ц, № 1068ц, а також інформовано про необхідність упродовж 5-ти днів після видання Генеральним прокурором (виконувачем обов'язків Генерального прокурора) наказу про поновлення на посаді подати заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію. Також попереджено, що неподання такої заяви є підставою для звільнення відповідно до підпункту 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.
Суд зазначає, що нормами спеціального законодавства регламентовано процедуру та умови звільнення і переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора у зв'язку з реформуванням органів прокуратури.
Водночас, зазначена процедура зумовлює необхідність подання прокурором відповідної заяви, яка повинна містити відомості про переведення на відповідну посаду прокурора, про намір особи пройти атестацію, про надання нею згоди на обробку персональних даних та на застосування процедур та умов проведення атестації.
Однак, як зазначено відповідачем та не спростовано позивачем, останнім не було подано заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію у встановлений законодавством строк.
Як вбачається зі встановлених обставин, позивач є особою, яка оскаржувала своє звільнення з органів прокуратури, до набрання чинності Законом № 113-ІХ, і щодо якої є судове рішення про поновлення на посаді (рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2021 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 826/2124/18).
При цьому, станом на час видачі Генеральним прокурором наказу від 13.09.2023 № 1066ц «Про поновлення на посаді» судове рішення про поновлення на посаді набрало законної сили.
Таким чином, позивач відноситься до категорії прокурорів, на яких покладений обов'язок проходження атестації на підставі підпункту 4 пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ.
Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що перехідні положення Закону мають тимчасовий характер та вичерпують дію після досягнення мети застосування або завершення строку, визначеного для вчинення таких дій, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин вказані вище норми були чинними та не визнано їх положення неконституційними. Крім того, з огляду на встановлені обставини справи та наявні у справі докази, вказані положення Закону №113-ІХ є спеціальними та поширюються на позивача.
Що стосується аргументів позивача щодо впливу на спірні правовідносини рішення Конституційного Суду від 01 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023, то Верховний Суд зазначає, що згідно з резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 (справа №3-5/2022(9/22) пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, визнаний неконституційним та втратив чинність 01 березня 2023 року, як установлено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у цій справі, що також прямо встановлено цим рішенням.
Тому указане рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, адже на час виникнення спірних правовідносин положення указаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Враховуючи вищезазначене, оскільки позивачем не виконано вимоги закону та не подано у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано та правомірно на підставі підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX видав оскаржуваний наказ про звільнення позивача.
До того ж, відповідачем вжито усіх необхідних заходів щодо інформування позивача про виконання вимог Закону №113-IX та попереджено про наслідки їх невиконання, що підтверджено наявними у справі доказами.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ від 19.10.2023 № 1200ц відповідачем видано обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені діючим законодавством України.
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування наказу від 19.10.2023 № 1200ц, підстави для їх задоволення також відсутні.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного наказу.
Натомість, позивачем не надано достатніх і належних доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.
Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01001, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.