28 травня 2025 року Київ справа №320/22874/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі - відповідач) в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача у знятті арешту з всього майна, належного позивачу, внесеного 08.04.2021 державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майно щодо об'єкта нерухомого майна;
- зобов'язати відповідача скасувати арешт з всього майна належного позивачу, внесеного 08.04.2021 державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майно щодо об'єкта нерухомого майна.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідач протиправно не знімає обтяження (арешт) у виконавчому провадженні №36797323, з огляду на те, що виконавчий лист №1/2601/704/2012 від 30.10.2012, виданий Голосіївським районним судом м. Києва про конфіскацію у ОСОБА_1 всього належного йому на праві власності майна на користь держави, повернуто стягувачу, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення.
Крім того, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 у справі № 640/30444/20 постановою ВДВС від 07.04.2021 року знято арешт з усього майна боржника.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою суду витребувано у відповідача по справі протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали суду належним чином засвідчені копії у придатному для читання вигляді матеріалів виконавчого провадження ВП №36797323.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено.
Також відповідачем не подано суду засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №36797323.
Від відповідача надійшов лист від 14.06.2024 № 61020 (вх. від 10.07.2024 № 61436), згідно якого повідомлялось, що виконавче провадження ВП №36797323 знищено, за закінченням строків зберігання.
Також у вказаному листі відповідач повідомив, що 07.04.2021 державним виконавцем винесена постанова про зняття арешту з майна на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №640/30444/20. А 08.04.2021 державним виконавцем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено зміни, а саме арешт усього майна боржника змінено на все майно окрім 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №640/30444/20, яке набрало законної сили 19.02.2021, позов ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено повністю.
Визнано протиправною відмову Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (їй. Київ) у знятті арешту з майна, яким є 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 36797323, виданий 22.02.2013 року, видавник відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, головний державний виконавець Клименко Р.В.
Зобов'язано Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт з майна, яким є 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 36797323, виданий 22.02.2013 року, видавник відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, головний державний виконавець Клименко Р.В.
Окружним адміністративним судом міста Києва під час розгляду справи №640/30444/20 та прийняття рішення від 18.01.2021 встановлені наступні обставини:
«Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 31 липня 2012 року у справі №2601/9163/12 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 309, частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України і призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.
22 лютого 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження №36797323 з примусового виконання виконавчого листа №1/2601/704/2012, виданого 30 жовтня 2012 року Голосіївським районним судом міста Києва про конфіскацію у ОСОБА_1 усього належного йому на праві власності майна на користь держави.
В межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 лютого 2013 року, пунктом 1 якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 .
З наявних матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2014 року державним виконавцем складено акт №0272 опису й арешту майна, що належить боржнику, відповідно до якого описано і накладено арешт на 1/3 квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на належну позивачу квартиру АДРЕСА_1 , накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 лютого 2013 року №36797323.
Також, наявними матеріалами справи підтверджується, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2014 року в справі №826/14150/14 визнано протиправним і скасовано акт опису й арешту майна АА №0272 від 18 червня 2014 року та накладений ним арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . Скасовуючи даний акт опису й арешту майна суд виходив з того, що вказана квартира належить позивачу на праві спільної сумісної власності не лише позивачу, а й членам його сім'ї.
Крім того, ухвалами Дніпровського районного суду міста Києва №755/15064/15 від 22 лютого 2016 року та від 08 листопада 2016 року в поданнях державного виконавця стосовно визначення та виділу частки боржника зі спільної сумісної власності відмовлено.
Державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 30 червня 2017 року прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
30 жовтня 2020 року представник позивача звернувся до начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про зняття арешту з майна боржника, а саме з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві від 22 лютого 2013 року у ВП №36797323.
Листом від 18 листопада 2020 року №84791 Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив представнику позивача, що підстава для зняття арешту з майна боржника відсутня.».
Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.
Отже обставини справи, встановлені у рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №640/30444/20, яке набрало законної сили, не досліджуються під час розгляду даної справи №320/22874/24.
22.12.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою у ВП №36797323 в якій просив зняти обтяження з майна ОСОБА_1 , накладене Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у ВП №36797323. Заява обґрунтована посиланням на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №640/30444/20
Листом-відповіддю від 09.01.2024 № 1058 відповідач повідомив позивачу, що 07.04.2021 державним виконавцем керуючись статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про зняття арешту з майна, на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №640/30444/20 про скасування арешту з майна, яким є 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення «заборони на його відчуження, серія та номер 36797323, виданий 22.02.2013 року, видавник відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, головний державний виконавець Клименко Р.В. 08.04.2021 державним виконавцем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно щодо об'єкта нерухомого майна, внесено зміни, а саме арешт всього майно боржника змінено на все майно окрім 1/3 частини квартири, АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивачі і звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Порядок примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) встановлений Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом випадках на приватних виконавців.
Відповідно до статті 18 Закону №1404-VIII державний, приватний виконавець (далі - виконавець) зобов'язаний вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом.
Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч.2).
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (ч.4).
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч.5).
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч.6).
Згідно зі частиною першою статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч.2).
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч.3).
З наведеного вбачається, що звернення стягнення на кошти боржника є першочерговим заходом примусового виконання рішень, а накладення арешту на майно (кошти) боржника є першочерговою дією під час звернення стягнення на будь-яке майно боржника та застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені статтею 59 Закону № 1404-VIII.
Згідно частини другої Закону № 1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Частиною п'ятою статті 59 Закону № 1404-VIII передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи Інформації про виконавче провадження №36797323 станом на 02.02.2024, державним виконавцем 07.04.2021 вчинено виконавчу дію по зняттю арешту з майна, а саме 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 36797323, виданий 22.02.2013 року, видавник відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, головний державний виконавець Клименко Р.В.
Вказана виконавча дія вчинена на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №640/30444/20.
Зняття арешту з 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , підтверджується також наявному в матеріалах справи Інформаційної довідки № 330225905 станом на 25.04.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майно щодо об'єкта нерухомого майна, де в розділі «Опис предмета обтяження» зазначено, що «все майно окрім 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 ».
Аналіз встановлених обставин справи та наведених вище норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що державним виконавцем, на підставі частини п'ятою статті 59 Закону № 1404-VIII та у відповідності до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №640/30444/20 правомірно було знято арешт лише з 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 .
Стосовно посилання позивача, як на одну з підставі позову, на повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки у виконавчому провадженні №36797323 виконавчий лист №1/2601/704/2012 від 30.10.2012, виданий Голосіївським районним судом м. Києва про конфіскацію у ОСОБА_1 всього належного йому на праві власності майна на користь держави, повернуто стягувану, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, то суд зазначає,
Така підстави для зняття арешту з всього майна, що належить позивачу, відсутня з огляду на приписи статті 37 Закону № 1404-VIII.
Так, згідно частин першою, другою та третьою статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:
1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;
5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);
6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;
7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;
9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;
10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт (ч.2).
У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається (ч.3).
За наведених вище обставин справи та аналізу норм чинного законодавства суд приходить до висновку про правомірність дій державного виконавця у даній справі.
Щодо інших доводів сторін, то вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.