28 травня 2025 року м. Київ № 320/4044/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
визнати протиправними дії державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Куц Ольги Валеріївни щодо прийняття до виконання постанови від 19.10.2018 № 56737458 (про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700,00 грн) із пропущенням, встановленого законом, строку для пред'явлення такого виконавчого документа до виконання;
скасувати постанову державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Куц Ольги Валеріївни від 02.12.2024 №76677642 про відкриття виконавчого провадження.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що виконавче провадження №76677642 відкрито з метою виконання постанови Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №56737458 від 19.10.2018 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн.
При цьому, в постанові від 19.10.2018 №56737458 про стягнення виконавчого збору зазначено, що дана постанова є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її винесення, строк пред'явлення до виконання три місяці. Отже, строк пред'явлення до виконання постанови від 19.10.2018 №56737458 про стягнення виконавчого збору сплинув 19.01.2019.
Тому вказаний виконавчий документ (постанова від 19.10.2018 ВП№56737458) є таким, що пред'явлений до виконання після закінчення значного (більше 6-ти років) строку на його пред'явлення до виконання, що унеможливлює його прийняття та відкриття виконавчого провадження за ним. Таким чином, спірна постанова від 02.12.2024 про відкриття виконавчого провадження №76677642 винесена з порушенням встановлених законом норм щодо строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, а тому є незаконною, протиправною та такою, що порушує майнові права позивача та підлягає скасуванню судом. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 заяву про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 позовну заяву було залишено без руху.
Позивачем у встановлений судом строк усунуто недоліки позовної заяви.
Відповідно до ухвали від 26 березня 2025 року судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач не погоджуючись із позовною заявою, надіслав суду відзив, в якому зазначає, що 28.11.2024 державний виконавець, керуючись вимогами пункту 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, якою постанову про стягнення виконавчого збору ВП №56737458 від 25.06.2024, постанову про накладення штрафу від 19.10.2018 року та постанову про накладення штрафу від 16.11.2018 року винесено в окреме виконавче провадження.
Згідно з частиною третьою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
02.12.2024 на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75857064 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 1700,00 грн. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
У провадженні Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 56737458 з примусового виконання виконавчого листа № 752/11822/15-ц, виданого 17.05.2017 Голосіївським районним судом м. Києва, про зобов'язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_4 перешкоди у здійсненні нею права користування земельною ділянкою площею 0,0453 га в АДРЕСА_1 , виділеної їй в користування на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2010 року у справі № 2-3275/09 у відповідності до варіанту № 1 судової будівельно-технічної експертизи Київського НДІСЕ під № 3147 від 22.08.2008 і, зокрема: не чинити їй перешкоди у встановленні паркану між земельними ділянками співвласників; звільнити земельну ділянку виділену ОСОБА_4 за рішенням суду від свого майна та сміття.
Постановою Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 09 липня 2018 року відкрито виконавче провадження ВП № 56737458 з примусового виконання виконавчого листа № 752/11822/15-ц, виданого 17.05.2017 Голосіївським районним судом м. Києва.
Постановою Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 19 жовтня 2018 року ВП №56737458 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700 грн.
28 листопада 2024 року Голосіївським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі вимог пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою постанову про стягнення виконавчого збору ВП№56737458 від 25.06.2024, постанову про накладення штрафу від 19.10.2018, постанову про накладення штрафу від 16.11.2018 та постанову про стягнення виконавчого збору від 25.06.2024 винесено в окреме виконавче провадження.
Постановою Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.12.2024 відкрито виконавче провадження ВП №76677642 з виконання постанови Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 19 жовтня 2018 року ВП №56737458 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 02 грудня 2024 року ВП №76677642, позивач звернувся з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував частину другу статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У зв'язку з тим, що боржником добровільно не виконувалось рішення суду, державним виконавцем 19 жовтня 2018 року прийнято постанову ВП №56737458 8, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1700,00 грн за невиконання рішення суду в строки, встановлені Законом.
Відповідно до абзацу 1 пункту 13 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11 частини першої статті 39 Закону, якщо штрафи, накладені на боржника, не стягнуто, постанова про накладення штрафу, винесена державним виконавцем, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Пунктом 5 частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII встановлено що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, зокрема, постанови державних виконавців про накладення штрафу.
На підставі частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
З аналізу наведених норм вбачається, що постанова про стягнення штрафу є виконавчим документом, який підлягає виконанню на загальних підставах відповідно до норм Закону №1404-VIII та Інструкції №512/5. При цьому, державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження на підставі такої постанови.
У спірних правовідносинах постанова про відкриття виконавчого провадження №76677642 щодо стягнення штрафу у розмірі 1700 грн винесена 02.12.2024 за умов завершеного 28.11.2024 виконавчого провадження №56737458 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.
Суд врахував, що доказів оскарження або скасування постанови від 19.10.2018 у виконавчому провадженні №56737458 про стягнення з позивача штрафу у розмірі 1700 грн не надано.
Оскільки станом на час відкриття виконавчого провадження №76677642 та на час вирішення спору вищевказана постанова про стягнення штрафу від 19.10.2018 у виконавчому провадженні №56737458 є чинною, суд дійшов висновку, що спірна постанова від 02.12.2024 про відкриття виконавчого провадження №76677642 прийнята державним виконавцем в межах та у спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства України, на виконання вимог Закону №1404-VIII та Інструкції №512/5.
Суд також врахував висновки Верховного Суду в постанові від 16 грудня 2021 року у справі №640/8132/20 відповідно до яких, якщо виконавче провадження закінчено й ухвалена в ньому постанова щодо стягнення з боржника штрафу є чинною в порядку, визначеному законодавством, не визнана протиправною та не скасована, законодавство не передбачає іншої поведінки виконавця, окрім як відкриття нового виконавчого провадження з виконання такої постанови.
Стосовно доводів позивача, що строк пред'явлення до виконання постанови від 19.10.2018 №56737458 про стягнення виконавчого збору сплинув, оскільки строк пред'явлення її до виконання три місяці, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону №1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Частиною четвертою статті 12 Закону №1404-VIII передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Суд для вирішення спору враховує висновки Верховного Суду у постанові від 27 травня 2021 року у справі №640/18626/20, відповідно до яких, враховуючи, що постанова про стягнення виконавчого збору приймалася одночасно з початком примусового виконання рішення і виконувалася за рахунок стягнутих із боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача в межах основного виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору є такою, що автоматично пред'явлена до виконання з дати її прийняття.
Отже, строк її пред'явлення до виконання був перерваний, у зв'язку з чим його початок після переривання у спірних правовідносинах необхідно обчислювати з моменту завершення виконавчого провадження у межах якого вона виконувалася.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №320/6360/18, від 26.08.2020 у справі №360/4369/19, від 29.05.2020 у справі №826/7708/17 і Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.
Оскільки постанова про стягнення штрафу від 19.10.2018 перебувала на виконанні в межах виконавчого провадження №56737458, відповідно строк пред'явлення виконавчого документа до виконання слід обраховувати з моменту закінчення виконавчого провадження №56737458, а саме з моменту винесення постанови про закінчення виконавчого провадження - 28.11.2024.
Отже станом на час відкриття виконавчого провадження №76677642 - 02.12.2024 тримісячний строк пред'явлення до виконання постанови про стягнення штрафу від 19.10.2018 не закінчився.
Таким чином, відповідачем правомірно вчинені дії, направлені на виконання постанови про стягнення з позивача штрафу у відповідності до вимог Закону №1404-VIII.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження є законною та не підлягає скасуванню.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац 2 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідач обґрунтував та надав належні та достатні доказі щодо наявності правових підстав для прийняття постанови від 02 грудня 2024 року №76677642 про відкриття провадження за постановою про стягнення штрафу, винесену державним виконавцем в межах виконавчого провадження №56737458.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про правомірність та законність винесеної державним виконавцем постанови про відкриття провадження від 02 грудня 2024 року, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина перша статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах та системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Шевченко А.В.