28 травня 2025 року Київ № 320/15636/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи підприємеця ОСОБА_1 (далі також - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі також - ГУ ДПС у Київській області, відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Київській області про відмову в реєстрації позивача платником єдиного податку відповідно до поданої через Єдиний державний веб - портал електронних послуг (Портал ДІЯ) заяви від 07.09.2022 за №484928-07092022;
- зобов'язати ГУ ДПС у Київській області зареєструвати позивача платником єдиного податку з 01.10.2022 відповідно до поданої через Єдиний державний веб - портал електронних послуг (Портал ДІЯ) заяви від 07.09.2022 за № 484928-07092022 шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників єдиного податку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на порушенні вимог закону в частині змісту оскаржуваного рішення та порядку його прийняття.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.
Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, який зводиться до незгоди з аргументами наведеними у відзиві, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Київській області з 07.09.2022 за № 2010350000000199969 на загальній системі оподаткування з 07.09.2022.
ФОП ОСОБА_1 подано відповідачу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 07.09.2022 №103822163589, на яку ГУ ДПС у Київській області надано відмову №3644/АП/10-36-76 від 08.09.2022.
Позивачем подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 03.08.2023 №9192848542 на внесення змін до реєстру платників єдиного податку, щодо видів господарської діяльності, на яку ГУ ДПС у Київській області надано відмову №42290/6/10-36-24-13 від 08.08.2023.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у переведенні позивача на спрощену систему оподаткування, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України (далі - ПК України) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 291.3 статті 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву (п.п. 298.1.1, п. 298.1 ст. 298 Кодексу).
Згідно, з п.п. 5 п. 298.3, ст. 298 ПК України у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб'єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457.
До реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема відомості про види господарської діяльності (п. 299.7 ст. 299 ПК України).
Відповідно до п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України визначено суб'єктів господарської діяльності, які не можуть бути платниками єдиного податку І-ІП груп.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 07.09.2022 у поданій позивачем заяві про застосування спрощеної системи оподаткування №103822163589 від 07.09.2022 обрано заборонені види діяльності для платників єдиного податку І-ІІІ групи, а саме; КВЕД 46.39 «Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами» та КВЕД 47.91 «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет».
Крім того, не можуть бути платниками єдиного податку у відповідності до вимог п.п. 291.5.8 п. 291.5 ст. 291 ПК України платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Так, станом на 07.09.2022 згідно АІС «Податковий блок» у позивача обліковується заборгованість по земельному податку з фізичних осіб (код платежу 18010700) в сумі 305, 45 грн та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (код платежу 18010200) в сумі 3 069, 95 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, відсутні підстави для реєстрації платником єдиного податку з 01.10.2022.
Щодо доводів ФОП ОСОБА_1 про те, що нею не було одержано відповідні листи від ГУ ДПС у Київській області, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Верховний Суд у постанові від 20.10.2022 по справі №140/30/20 дійшов висновку, що «Добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження,, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідні документи направлено на адресу позивача рекомендованими листами засобами поштового зв'язку. Таким чином, рішення ГУ ДПС у Київській області про відмову в реєстрації позивача платником єдиного податку відповідно до заяви, відповідає вимогам законодавства та є правомірним.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
Відповідно до ст. 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.