ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"28" травня 2025 р. справа №300/3086/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна В.А. (далі - представник позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №9/1/1455 від 13.05.2021 про розмір грошового забезпечення з 01.01.2018 по 31.03.2019, виходячи із 100% суми підвищення пенсії без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №9/1/1455 від 13.05.2021 про розмір грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2018 по 31.03.2019, виходячи із 100% суми підвищення пенсії без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 12.05.2025 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зобов'язано позивача виправити недоліки позовної заяви шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених частиною 3 та 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- надати (долучити) до позовної заяви платіжне доручення (квитанцію) про сплату судового збору у розмірі 2422,40 гривень;
- подати заяву про поновлення строку із зазначення причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом та надати докази поважності причин пропуску такого строку.
На виконання зазначеної ухвали від 12.05.2025 представник позивача 23.05.2025, подала до суду заяву від 22.05.2025 про поновлення процесуального строку, в якій вказала про те, що згідно з частиною 2 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) не існує строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Досліджуючи обставини виконання позивачем вимог ухвали від 12.05.2025, в частині зазначення поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд вказує на таке.
Представник позивача, як на одну із мотивацій дотримання позивачем строків звернення до суду, покликається на те, що за наявності вини пенсійного органу у нездійсненні перерахунку пенсії особі, яка набула на це право, застосуванню підлягає спеціальна норма щодо строків звернення до суду - частина третя статті 51 Закону № 2262-ХІІ, яка передбачає, що порушене право підлягає відновленню здати виникнення підстав для перерахунку пенсії та без обмеження строком.
Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі усієї Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, висловив правову позицію щодо застосування процесуальних строків, такого змісту:
"20. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Відтак, на думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів".
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 у постанові від 30.01.2019 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Не можна застосовувати аналогічні висновки Верховного Суду України, викладені в його рішеннях, ухвалених за результатами розгляду інших судових справ, якщо остання позиція відмінна від попередньої (http://reestr.court.gov.ua/Review/79834955).
Перевіряючи поважність причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом та зважаючи на обставини, визначені у адміністративному позові, суд виходить саме із правових висновків, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19).
При вирішення справи Велика Палата Верховного Суду виснувала, що "...спеціальне законодавство у сфері соціального захисту містить три наступні норми, які визначають право на отримання пенсійних виплат за минулий період.
Так, за змістом статті 87 Закону №1788-ХІІ (Закону України "Про пенсійне забезпечення") нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до статті 46 Закону №1058-ІV (Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ (Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб") перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, в силу вимог статті 55 Закону №2262-ХІІ, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ."
Отже, Велика Палата Верховного Суду вийшла із того, що "...норми статті 87 Закону №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-ІV і статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу."
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:"...визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку."
З огляду на викладене, суд звертає увагу позивача, що в постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а Великою Палатою Верховного Суду вказано, що: "Крім того, самостійно чи звернувшись за професійною правничою допомогою, позивачка могла би дізнатися про наведену вище усталену позицію Верховного Суду України щодо застосування частини другої статті 87 Закону № 1788-ХІІ тільки до нарахованих і не виплачених з вини органів ПФУ пенсій, а не до тієї, яка ще не була нарахована у бажаному для позивачки розмірі. З огляду на чітке і однозначне обмеження Законом № 1788-ХІІ строку, за який можливий перерахунок пенсії за минулий період, легітимне очікування на такий перерахунок за весь період починаючи з 17 липня 2009 року, у позивачки не могло виникнути.".
Суд встановив, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
ІНФОРМАЦІЯ_2 видав позивачу довідку за №9/1/1455 від 13.05.2021 про розмір грошового забезпечення за нормами станом на 05.03.2019.
Із матеріалів позовної заяви, відомостей Автоматизованої системи діловодства Івано-Франківського окружного адміністративного суду та Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №300/3004/21 позов ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано, серед іншого, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.05.2021 за №9/1/1455, про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019, та здійснити з 01.04.2019 виплату перерахованої пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум.
Вказане свідчить, що ще з 2021 року позивач був обізнаний як про нову довідку про розмір грошового забезпечення за показниками станом на 05.03.2019, так і про період неврахування такої довідки при перерахунку пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103).
Відтак, позивач як до отримання довідки про розмір грошового забезпечення за нормами станом на 05.03.2019, так і після отримання такої довідки, мав можливість в розумний строк, тобто без невиправданих зволікань, реалізувати своє право на перерахунок та виплату пенсії відповідно до такої довідки №9/1/1455 від 13.05.2021 за період з 01.01.2018 по 31.03.2019.
Натомість, позивач подав цей позов до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через установу поштового зв'язку 02.05.2025, тобто з пропуском встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав на перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 по 31.03.2019 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 за №9/1/1455 від 13.05.2021, виходячи із 100% суми підвищення пенсії.
На переконання суду, право на звернення в суд (ініціювання вирішення спору) може ґрунтуватися з врахуванням висновків Верховного Суду (сформованій у ній позиції щодо застосування норм матеріального права), однак такі адміністративні позови повинні бути подані в строки, встановлені процесуальним законом, а у випадку пропущення таких строків - із наведенням обґрунтованих причини, які перешкоджали чи обмежували звернення до суду.
У досліджуваному випадку не підлягають врахуванню покликання представника позивача на приписи статті 51 і статті 55 Закону №2262-ХІІ, з урахування таких мотивів.
Так, в силу вимог статті 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб":
- у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку;
- усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Тобто, ключовим для застосування положень частини 1 статті 51 і частини 2 статті 55 Закону №2262-ХІІ є "зміна розміру видів грошового забезпечення" та/або "у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення".
Суд зауважує, що така "зміна" і "збільшення" розміру грошового забезпечення повинна ґрунтуватися на нормах матеріального права. Зокрема, відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За спірний період з 01.01.2018 по 31.03.2019 зміна та збільшення розміру грошового забезпечення відбулася на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі по тексту також - Постанова №704).
Дана Постанова №704 набрала чинності (введена в дію) з 01.03.2018, при тому, що Постанова №103 врегулювала правовідносини із перерахунку пенсії військовослужбовців у зв'язку із введенням в дію Постанови №704, - з 01.01.2018.
У даному випадку, позивач не представив довідку про новий розмір грошового забезпечення із основними і додатковими щомісячними видами такого забезпечення, премією станом на 01.03.2018.
Позивач надав суду відповідну довідку про розмір грошового забезпечення із основними і додатковими щомісячними видами такого забезпечення, премією станом на 05.03.2019, яка видана поза межами спірного періоду (01.01.2018 - 31.03.2019).
За таким правовим регулюванням та фактичними обставинами справи є помилковим посилання представника позивача на необхідність застосування норм статті 51 і статті 55 Закону №2262-ХІІ.
Отже, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача не навела та не надала доказів наявності непереборних обставин, які перешкодили позивачу своєчасно звернутись до суду із заявленими у цій позовній заяві позовними вимогами.
Наведені представником позивача вище доводи не свідчать про пропущення позивачем строку звернення до суду з поважних причин та не можуть бути підставами для висновку про його поновлення при зверненні до суду із цим позовом.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Таким чином, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, зокрема, що у разі, якщо вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частини 8 статті 169 КАС України).
Керуючись частиною 2 статті 123, пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
1. Визнати неповажними зазначені представником позивача у заяві від 22.05.2025 причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій, - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.