28 травня 2025 року Справа № 280/602/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.166, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 44118663)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
27.01.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2024 №00212392406, прийняте відповідачем яким збільшено суму податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 168 698,03грн, а саме за 2022рік - донараховано 107 834,39грн, фінансова санкція 25% згідно з п.123.2 ст.123 ПК України-26 958,60грн; за 2023 рік - 27 124,03грн + фінансова санкція 25% згідно з п.123.2 ст.123 ПК України - 6 781,01грн Всього 168 698,03грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2024 №00212412406, прийняте відповідачем, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 11.12.2022 по 30.10.2023 на загальну суму 334 387,00 грн, у тому числі по періодах: грудень 2022 (з 11.12.2022 по 31.12.2022) у сумі 26 306,00грн; з 01.01.2023 по 30.10.2023 у сумі 308 081,0 грн (січень 2023 - 28160,00 грн, лютий 2023 - 26 676,0, грн, березень 2023 - 25 698,00 грн, квітень 2023 - 32 578,00 грн, травень 2023 - 30 264,00 грн, червень 2023 - 40 280,00 грн, липень 2023 - 33 809,00 грн, серпень 2023 - 31 863,00 грн, вересень 2023 - 30 233,00 грн, жовтень 2023 - 28 519,00 грн) + фінансова санкція 25% згідно з п.123.2 ст.123 ПК України - 83596,75грн Всього 417 983,75грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2024 №00212402406, прийняте відповідачем, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі за 2022рік - 8 986,20грн + фінансова санкція 25% згідно з п.123.2 ст.123 ПК України - 2 246,55грн, за 2023 рік - 2 260,34грн+ фінансова санкція 25% згідно п.123.2 ст.123 ПК України- 565,09грн Всього 14058,18грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2024 №00212382406, прийняте відповідачем, яким визначено грошове зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб за період листопад-грудень 2021 року на суму 320,10 грн + фінансова санкція 25% згідно з п.123.2 ст.123 ПК України - 80,03грн Всього 400,13грн;
- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 4809,12 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн;
- витребувати у відповідача рішення про анулювання діяльності на спрощеній системі оподаткування ФОП ОСОБА_2 ;
- залучити в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ФОП ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 30.01.2025 відкрито провадження у справі №280/602/25, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.03.2025.
Протокольною ухвалою суду від 11.03.2025 відкладено підготовче засідання до 18.03.2025 за клопотанням представника позивача.
Ухвалою суду від 11.03.2025 витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві копію рішення від 30.09.2021 про анулювання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) статусу платника єдиного податку та письмові пояснення із зазначенням підстав прийняття вказаного рішення.
Ухвалою суду від 18.03.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (далі - третя особа, ФОП ОСОБА_2 ). Крім того, вказаною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 02.04.2025.
Протокольною ухвалою суду від 02.04.2025 відкладено підготовче засідання до 16.04.2025 за клопотанням представників сторін.
Протокольною ухвалою суду від 16.04.2025 відкладено підготовче засідання до 24.04.2025 у зв'язку із неявкою представника позивача.
Ухвалою суду від 24.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.04.2025.
Протокольною ухвалою суду від 29.04.2025 відкладено судове засідання до 13.05.2025 за клопотанням представника позивача.
У судове засідання, призначене на 13.05.2025 прибули представник позивача та представник відповідача, які подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про дату час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№3874 від 27.01.2025), відповіді на відзив на позовну заяву (вх.№15762 від 02.04.2025) та заяві про зміну (збільшення) підстав позову (вх.№15766 від 02.04.2025). Зокрема зазначено, що посадовими особами ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку за період діяльності позивача, як фізичної особи підприємця з 02.07.2020 по 30.10.2023 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за результатами якої податковим органом складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки №16816/088-01-24-06/ НОМЕР_1 . На підставі виявлених під час проведення перевірки порушень відповідачем 19.11.2024 були винесені податкові повідомлення - рішення: №00212392406, яким збільшено суму податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 168698,03грн, №00212412406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 11.12.2022 по 30.10.2023 на загальну суму 334 387,00грн, №00212402406, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 14 058,18грн та №00212382406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 400,13грн. Зауважено, що в межах спірних правовідносин, всі рішення, які оскаржуються, взаємопов'язані між собою, мають однакову природу та винесені за однією підставою, а саме зважаючи на порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування в частині здійснення платником другої групи діяльності, яка не передбачена у підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України). З посиланням на те, що обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню відзначено, що у відповідача не було жодної підстави для проведення невиїзної позапланової перевірки та складання акту № 16816/088-01-24-06/ НОМЕР_1 від 29.10.2024, так як відповідачем не вручалося позивачу наказу про проведення документальної невиїзної перевірки. Водночас вказано, що згідно з заявою від 06.07.2020 №35466/ФОП позивач з 01.08.2020 перейшла на спрощену систему оподаткування та у період з 01.08.2020 по 30.10.2023 здійснювала діяльність на умовах сплати єдиного податку в якості платника єдиного податку 2 групи. 30.09.2021 між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір надання комплексу складських послуг №3009/01, згідно з пунктом 2 якого позивач зобов'язується своїми силами та засобами, якими користується належним чином, надавати ФОП ОСОБА_2 комплекс послуг фулфілмента, що визначені у пункті 2.2 Договору, а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату за надані послуги. Зауважено, що на час укладання договору з зазначеним контрагентом були надані документи на підтвердження наявності в неї статусу платника єдиного податку 2 групи. В електронному кабінеті платника податків та у реєстрі платників єдиного податку була наявна інформація, що ФОП ОСОБА_2 є платником податку єдиного 2 групи зі ставкою 20 %, що також відображено у договорі надання комплексу складських послуг №3009/01. Оскільки про перехід на загальну систему оподаткування ФОП ОСОБА_2 позивачу не повідомила, то позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, та не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. Враховуючи, що актом перевірки не встановлено саме вини позивача в порушенні норм підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України, зокрема в частині здійснення платником другої групи діяльності, яка не передбачена вказано нормою, то твердження відповідача про необхідність застосування положень абзацу 9 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України є необґрунтованими. Додатково відзначено про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині застосування невірної норми ПК України, а саме пункту 123.2 статті 123, що, у свою чергу, спричинило протиправне визначення відсоткового значення нарахованого штрафу 25%, замість належного застосування пункту 123.1 статті 123 ПК України, що передбачає 10% штрафу від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, оскільки обставиною, з якою законодавець пов'язує відповідальність у вигляді штрафу за пунктом 123.2 статті 123 ПК України, є обов'язковість доведення контролюючим органом вини платника податків, зокрема, можливості платника податків вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, з одночасним умисним не вчиненням певних дій щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Разом із тим вказано, що відповідачем в порушення статті 102 ПК України штрафні санкції застосовані поза межами строку давності, що додатково свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Під час розгляду справи представник позивача підтримала адміністративний позов з наведених вище підстав, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.
Заперечення проти позову викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№6311 від 11.02.2025), додаткових поясненнях (вх.№11758 від 13.03.2025) та письмових заперечення (вх.№17233 від 10.04.2025). Зокрема вказано, що на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 522 та пункту 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 11.10.2024 № 1881-п та направлення, виданого ГУ ДПС у Запорізькій області від 16.10.2024 № 2796, проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період діяльності з 02.07.2020 по 30.10.2023. Копія наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 11.10.2024 № 1881-п вручена позивачу під підпис 16.10.2024. Направлення ГУ ДПС у Запорізькій області від 16.10.2024 №2796 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки 16.10.2024 пред'явлено позивачу під підпис. На підставі особисто поданої позивачем заяви від 16.10.2024 документальна позапланова виїзна перевірка проводилася в приміщенні ГУ ДПС у Запорізькій області. В ході перевірки встановлено, що у періоді з 02.07.2020 по 31.07.2020 позивач перебувала на загальній системі оподаткування, з 01.08.2020 перейшла на спрощену систему оподаткування (2 група/20 відсотків), здійснювала діяльність у сфері складського господарства та була платником єдиного податку до 30.10.2023. Згідно з реєстраційними даними позивачем самостійно анульовано свідоцтво платника єдиного податку 30.10.2023 у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності. Водночас, за результатами перевірки встановлено взаємовідносини позивача з фізичною особою-підприємцем - не платником єдиного податку ОСОБА_2 , якій позивач надавала комплекс складських послуг за договором надання комплексу складських послуг від 30.09.2021 №3009/01. Отже, перевіркою встановлено порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, в розумінні підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України, а саме надання послуг ФОП ОСОБА_2 , яка не є платником єдиного податку в період взаємовідносин з 30.09.2021. Водночас зауважено, що позивачем в порушення підпункту 9 підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 ПК України не надано заяву про перехід на іншу систему оподаткування з 01.01.2022, так як здійснення платниками єдиного податку 2 групи діяльності, яка не передбачена у підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України відбулось вперше 27.11.2021, а саме отримано дохід від надання комплексу складських послуг ФОП ОСОБА_2 , яка з 30.09.2021 перебуває на загальній системі оподаткування. Водночас вказано, що позивач мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Відтак, позивач діяла нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, що свідчить про наявність її вини у порушенні правил та норм встановлених ПК України. Додатково відзначено, що відповідно до акту перевірки №16816/08-01-24-06/ НОМЕР_1 від 29.10.2024 останню декларацію позивачем подано 09.02.2024 (граничний термін подання декларації - 29.02.2024), а тому податкову документальну позапланову перевірку щодо позивача було проведено не пізніше закінчення 1095 дня, тобто в межах передбачено статтею 102 ПК України строку давності. Під час розгляду справи представник відповідача заперечила проти заявлених позовних вимог з наведених вище підстав та просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Третя особа наданим ухвалою суду від 18.03.2025 правом на подання письмових пояснень не скористалася. Матеріали справи містять докази належного повідомлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розгляд в Запорізькому окружному адміністративному суді справи №280/602/25.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 у період з 02.12.2020 по 31.10.2023 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем із видами діяльності за КВЕД: 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (основний); 02.30 Збирання дикорослих недеревних рослин; 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; 69.10 Діяльність у сфері права (а.с.64-65 т.1).
У період з 16.10.2024 по 22.10.2024 ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 522 та пункту 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 11.10.2024 № 1881-п та направлення, виданого ГУ ДПС у Запорізькій області від 16.10.2024 № 2796, проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період діяльності з 02.07.2020 по 30.10.2023.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 29.10.2024 №1646/08-01-24-06/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки №1646/08-01-24-06/ НОМЕР_1 ) (а.с.13-44 т.1), яким окрім іншого, встановлено порушення вимог:
- підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, підпункту 177.5.2 пункту 177.5, пункту 177.11 статті 177 ПК України в частині не подання до ГУ ДПС у Запорізькій області податкової декларації про майновий стан i доходи за 2020 рік по граничному терміну подання- 09.02.2021. Станом на 30.10.2023 (дата проведення державної реєстрації припинення) податкова декларація про майновий стан i доходи за 2020 рік не подана;
- підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статі 49, пункту 296.3 статті 296 ПК України в частині не своєчасного подання до ГУ ДПС у Запорізькій області податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2022 рік по граничному терміну подання - 01.03.2023, фактично податкова декларація подана 16.04.2023 №930513323;
- норм підпункту 2 пункту 291.4 статті 291, абзацу 9 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України в частині порушення умов перебування на спрощеній системі, 2 група, в результаті чого нараховано 320,1 грн єдиного податку (15 відсотків до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу);
- пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 177.1, пункту 177.2 статті 177 ПК України в частині заниження суми податку на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 134958,42грн, в т.ч. за 2022р .- 107834,39грн та за 2023р. -27124,03грн;
- підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.1.-1.6 пункту 161 підрозділу 10 роздiлу 10 ПК України, що призвело до ненарахування та неперерахування до бюджету вiйськового збору на загальну суму 11246,54грн, в тому числі за 2022 рiк на суму 8986,2грн, за 2023 рік на суму 2260,34грн;
- пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України, розділу 3, розділу 4 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» в частині не своєчасного подання податкових розрахунків за формою №1-ДФ/4-ДФ за І квартал 2021 року по граничному терміну подання -11.05.2021, фактично подано 18.05.2021 №9130129216, за ІV квартал 2021р. по граничному терміну подання - 09.02.2022, фактично подано 29.03.2022 №9432877028, за І квартал 2022 року по граничному терміну подання 10.05.2022, фактично подано 16.04.2023 №9310513323, за ІІ квартал 2022 року по граничному терміну подання 09.08.2022, фактично подано 16.04.2023 №9310514046, за ІІІ квартал 2022 року по граничному терміну подання 09.11.2022, фактично подано 16.04.2023 №9310514087, за ІV квартал 2022р. по граничному терміну подання - 09.02.2023, фактично подано 16.04.2023 №9310514091;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ за період з 11.12.2022 по 30.10.2023 на загальну суму 334387,0 грн, у тому числі по періодах: - грудень 2022 (з 11.12.2022 по 31.12.2022) у сумі 26306,0грн; з 01.01.2023 по 30.10.2023 у сумі 308081,0 грн ( січень 2023р-28160,0 грн, лютий 2023р-26676,0 грн, березень 2023р-25698,0 грн, квітень 2023 р-32578 грн, травень 2023р-30264,0 грн, червень 2023р-40280,0 грн, липень 2023р-33809,0 грн, серпень 2023р-31863,0 грн, вересень 2023р-30233,0 грн, жовтень 2023р-28519,0 грн.
На підставі матеріалів перевірки та висновків, викладених у акті перевірки №1646/08-01-24-06/2639110324 ГУ ДПС у Запорізькій області прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №00212392406 від 19.11.2024, яким за порушення пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 177.1, пункту 177.2 статті 177 ПК України та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пунктів 123.2 статті 123 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у загальному розмірі 168 698,03грн із них за основним зобов'язанням 134 958,42грн, штрафними санкціями 33 739,61грн (а.с.45-46 т.1);
- №00212412406 від 19.11.2024, яким за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 ПК України та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пунктів 123.2 статті 123 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 417983,75 грн із них за основним зобов'язанням 334 387,00грн, штрафними санкціями 83 596,75грн (а.с.50-51 т.1);
- №00212402406 від 19.11.2024, яким за порушення підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.1.-1.6 пункту 161 підрозділу 10 роздiлу 10 ПК України та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пунктів 123.2 статті 123 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 14 058,18 грн із них за основним зобов'язанням 11 246,54грн, штрафними санкціями 2 811,64грн (а.с.48-49 т.1);
- №00212382406 від 19.11.2024, яким за порушення норм підпункту 2 пункту 291.4 статті 291, абзацу 9 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пунктів 123.2 статті 123 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у загальному розмірі 401,13грн із них за основним зобов'язанням 320,10грн, штрафними санкціями 80,03грн (а.с.46-47 т.1).
Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 19.11.2024 №00212392406, №00212412406, №00212402406 та №00212382406, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку суд приходить до наступних висновків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).
Відповідно до підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.
Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.
За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України перебачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи- платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Пунктами 78.6-78.8. статті 78 ПК України перебачено, що строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Отже, документальна позапланова виїзна перевірка суб'єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов як наявність підстав для її проведення та пред'явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 86.3 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Судом під час розгляду справи встановлено, що на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 522 та пункту 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 11.10.2024 № 1881-п та направлення, виданого ГУ ДПС у Запорізькій області від 16.10.2024 № 2796, проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період діяльності з 02.07.2020 по 30.10.2023.
Копія наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 11.10.2024 № 1881-п вручено під підпис 16.10.2024 ОСОБА_1 (а.с.96 т.1)
Направлення ГУ ДПС у Запорізькій області від 16.10.2024 №2796 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки пред'явлено 16.10.2024 під підпис ОСОБА_1 (а.с.96 зворотній бік т.1)
На підставі особисто поданої позивачем заяви від 16.10.2024 року (вх.ГУ ДПС у Запорізькій області від 17.10.2024 №55194/6) документальна позапланова виїзна перевірка проводилася в приміщенні ГУ ДПС у Запорізькій області (а.с.177 т.1).
Таким чином, суд дійшов висновку, що фахівцями податкового органу дотримано всіх вимог статті 78 ПК Україні, що підтверджує повне право для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, та обов'язок платника щодо надання документів, пов'язаних з предметом перевірки. Таким чином, правомірність дій посадових осіб контролюючого органу щодо реалізації наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та проведення самої перевірки підтверджено фактичними обставинами та документальними доказами.
Ураховуючи вказані норми податкового законодавства та встановлені вище обставини, суд констатує, що відповідачем проведено саме документальну позапланову виїзну перевірку, при цьому така перевірка була проведена в приміщенні контролюючого органу виключно за особистої ініціативи позивача, а тому суд відхиляє доводи позивача про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки.
З урахуванням факту допуску позивачем посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки та відсутності будь-яких зауважень щодо правомірності наказу до початку перевірки, предметом розгляду у суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача.
Відповідно до висновків акту перевірки №1646/08-01-24-06/2639110324 (а.с.13-44 т.1) у ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки податковим органом, окрім іншого, встановлено порушення вимог:
- підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, підпункту 177.5.2 пункту 177.5, пункту 177.11 статті 177 ПК України в частині не подання до ГУ ДПС у Запорізькій області податкової декларації про майновий стан i доходи за 2020 рік по граничному терміну подання - 09.02.2021. Станом на 30.10.2023 (дата проведення державної реєстрації припинення) податкова декларація про майновий стан i доходи за 2020 рік не подана;
- підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статі 49, пункту 296.3 статті 296 ПК України в частині не своєчасного подання до ГУ ДПС у Запорізькій області податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2022 рік по граничному терміну подання - 01.03.2023, фактично податкова декларація подана 16.04.2023 №930513323;
- норм підпункту 2 пункту 291.4 статті 291, абзацу 9 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України в частині порушення умов перебування на спрощеній системі, 2 група, в результаті чого нараховано 320,1 грн єдиного податку (15 відсотків, до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу);
- пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 177.1, пункту 177.2 статті 177 ПК України в частині заниження суми податку на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 134958,42грн, в т.ч. за 2022р - 107834,39грн та за 2023р. -27124,03грн;
- підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.1.-1.6 пункту 161 підрозділу 10 роздiлу 10 ПК України, що призвело до ненарахування та неперерахування до бюджету вiйськового збору на загальну суму 11246,54грн, в тому числі за 2022 рiк на суму 8986,2грн, за 2023 рік на суму 2260,34грн;
- пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України, розділу 3, розділу 4 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» в частині не своєчасного подання податкових розрахунків за формою №1-ДФ/4-ДФ за І квартал 2021 року по граничному терміну подання -11.05.2021, фактично подано 18.05.2021 №9130129216, за ІV квартал 2021р. по граничному терміну подання - 09.02.2022, фактично подано 29.03.2022 №9432877028, за І квартал 2022 року по граничному терміну подання 10.05.2022, фактично подано 16.04.2023 №9310513323, за ІІ квартал 2022 року по граничному терміну подання 09.08.2022, фактично подано 16.04.2023 №9310514046, за ІІІ квартал 2022 року по граничному терміну подання 09.11.2022, фактично подано 16.04.2023 №9310514087, за ІV квартал 2022р. по граничному терміну подання - 09.02.2023, фактично подано 16.04.2023 №9310514091;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ за період з 11.12.2022 по 30.10.2023 на загальну суму 334387,0 грн, у тому числі по періодах: - грудень 2022 (з 11.12.2022 по 31.12.2022) у сумі 26306,0грн; з 01.01.2023 по 30.10.2023 у сумі 308081,0 грн ( січень 2023р-28160,0 грн, лютий 2023р-26676,0 грн, березень 2023р-25698,0 грн, квітень 2023 р-32578 грн, травень 2023р-30264,0 грн, червень 2023р-40280,0 грн, липень 2023р-33809,0 грн, серпень 2023р-31863,0 грн, вересень 2023р-30233,0 грн, жовтень 2023р- 28519,0 грн
Так, за порушення пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 177.1, пункту 177.2 статті 177 ПК України та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пунктів 123.2 статті 123 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00212392406 від 19.11.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у загальному розмірі 168 698,03грн із них за основним зобов'язанням 134 958,42грн, штрафними санкціями 33 739,61грн (а.с.45-46 т.1);
Водночас, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 ПК України та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пунктів 123.2 статті 123 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00212412406 від 19.11.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 417983,75 грн із них за основним зобов'язанням 334 387,00грн, штрафними санкціями 83 596,75грн (а.с.50-51 т.1);
За порушення підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.1.-1.6 пункту 161 підрозділу 10 роздiлу 10 ПК України та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пунктів 123.2 статті 123 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00212402406 від 19.11.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 14 058,18 грн із них за основним зобов'язанням 11 246,54грн, штрафними санкціями 2 811,64грн (а.с.48-49 т.1);
Крім того, за порушення норм підпункту 2 пункту 291.4 статті 291, абзацу 9 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пунктів 123.2 статті 123 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00212382406 від 19.11.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у загальному розмірі 401,13грн із них за основним зобов'язанням 320,10грн, штрафними санкціями 80,03грн (а.с.46-47 т.1).
Суд вважає за необхідне зазначити, що всі вищевказані оскаржувані податкові повідомлення-рішення мають однакову природу та підставу їх прийняття, саме порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування в частині здійснення платником другої групи діяльності, яка не передбачена у підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 статті 291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку - друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;
4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.
Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України унормовано, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;
9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність;
10) у разі набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.
Судом під час розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами, що позивач у період з 01.08.2020 по 31.10.2023 здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування та була платником податку 2 групи.
Згідно з реєстраційними даними позивачем 30.10.2023 самостійно анульовано свідоцтво платника єдиного податку у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності.
В обґрунтування порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, в розумінні підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України, відповідач зазначає про надання позивачем комплексу складських послуг ФОП ОСОБА_2 , яка не є платником єдиного податку в період взаємовідносин з 30.09.2021.
З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2021 між ФОП ОСОБА_1 , що діє на підставі Виписки про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців за №21030000000108565 та має статус платника єдиного податку 2 групи, як виконавцем та ФОП Молічевою Ю.К., що діє на підставі Виписки про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців за №2000700000000025505 та має статус платника єдиного податку 2 групи, як замовником укладено Договір надання комплексу складських послуг №3009/01 (а.с.57-60 т.1).
Відповідно до пункту 2 Договору надання комплексу складських послуг №3009/01 Виконавець зобов'язується своїми силами та засобами, якими користується належним чином, надавати Замовнику комплекс послуг фулфілмента (Послуги), що визначені у п.2.2 Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату за надані Послуги.
Згідно з пунктом 1.1 Договору надання комплексу складських послуг №3009/01: фулфілмент - інформаційні, цифрові та логістичні послуги з організації складського зберігання, комплектації, пакування, маркування, відвантаження і доставки замовлень, обробки повернень та контролю сплати накладеного платежу (післяплати).
Суд зауважує, що позивачем фактично не заперечується надання на підставі Договору надання комплексу складських послуг №3009/01 послуг ФОП ОСОБА_2 , яка з 31.09.2021 перебуває на загальній системі оподаткування, однак зазначаючи про необґрунтованість висновку контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства, позивач посилається не необізнаність щодо перебування ФОП ОСОБА_2 на загальній системі оподаткування, оскільки на час укладання договору з зазначеним контрагентом нею були надані документи на підтвердження наявності у неї статусу платника єдиного податку 2 групи. При цьому, в електронному кабінеті платника податків та у реєстрі платників єдиного податку містилась інформація, що ФОП ОСОБА_2 на момент укладання договору була платником єдиного податку 2 групи зі ставкою 20%, а про перехід на загальну систему оподаткування ФОП ОСОБА_2 не повідомляла.
З приводу вказаних доводів позивача суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно дата укладання позивачем із ФОП ОСОБА_2 . Договору надання комплексу складських послуг №3009/01 від 30.09.2021 співпадає із датою винесення Головним управлінням ДПС у м. Києві рішення №1131/26-15-27-17-26/ НОМЕР_2 від 30.09.2021 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_2 , а тому на дату укладання Договору надання комплексу складських послуг №3009/01 позивач могла бути необізнана про перехід ФОП ОСОБА_2 на загальну систему оподаткування.
При цьому, як вбачається з наданого на виконання вимог ухвали суду від 11.03.2025 про витребування від Головного управління ДПС у м. Києві копії рішення від 30.09.2021 про анулювання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) статусу платника єдиного податку та письмових пояснень із зазначенням підстав прийняття вказаного рішення листа Головного управління ДПС у м. Києві №9358/5/26-15-24-01-21-03 від 24.03.2025 вбачається, що ФОП ОСОБА_2 виключено з реєстру платників єдиного податку з 01.10.2021 на підставі рішення Головного управління ДПС у м. Києві №1131/26-15-27-17-26/3319007929 від 30.09.2021, копію якого ФОП ОСОБА_2 отримала 07.10.2021 (а.с.1-9 т.2).
Зазначені у листі Головного управління ДПС у м. Києві №9358/5/26-15-24-01-21-03 від 24.03.2025 свідчать про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності на час укладання 30.09.2021 Договору надання комплексу складських послуг №3009/01 в електронному кабінеті платника податків та у реєстрі платників єдиного податку відомостей про наявність у ФОП ОСОБА_2 статусу платника єдиного податку 2 групи.
Водночас суд звертає увагу, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.12.2015 у справі № 21-4266а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить про намір виконання дій (операцій) у майбутньому, а не про їх фактичне виконання, тоді як первинні документи складаються саме за фактом вчинення господарської операції. Верховний Суд України у рішенні від 19.04.2016 у справі №21-4985а15 також вказував на те, що господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів та капіталу платника податків, відтак договір не є первинним документом для цілей бухгалтерського обліку.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11.04.2024 у справі №500/4244/22 (адміністративне провадження № К/990/29006/23), де зазначено, що Верховний Суд неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що договір не є первинним документом, оскільки його укладання не призводить до змін у структурі активів, зобов'язань та капіталу. Підписання договору лише свідчить про наміри двох суб'єктів господарювання здійснити певні дії щодо товарів, робіт чи послуг.
За нормою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відтак, укладання 30.09.2021 позивачем із ФОП ОСОБА_2 . Договору надання комплексу складських послуг №3009/01 свідчить лише про намір вчинення в подальшому господарських операцій із вказаним контрагентом.
Натомість, на підтвердження вчинення між позивачем та ФОП ОСОБА_2 господарських операцій із надання комплексу складських послуг свідчать, зокрема, наявні у матеріалах справи складені та підписані сторонами акти надання послуг №3110-09 від 31.10.2021, №3011-08 від 30.11.2021 та №3112-10 від 31.12.2021 (а.с.158-160 т.1).
Таким чином, суд констатує, що господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_2 відбулися в момент коли ФОП ОСОБА_2 вже не була платником єдиного податку, а отже позивач маючи статус платника єдиного податку 2 групи не мала права на взаємовідносини з таким контрагентом.
При цьому, з огляду на наведені у позовній заяві доводи позивача щодо наявності в електронному кабінеті платника податків відомостей щодо статусу такого платника суд зазначає, що позивач мала змогу дізнатися про перехід ФОП ОСОБА_2 на загальну систему оподаткування.
Водночас, суд вважає за необхідне зауважити, що з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду від 30.04.2020 справа № 823/876/16.
Також, у постановах від 26.06.2018 по справі № 816/1422/17, від 18.06.2019 по № 22-1399/11/2670, від 05.03.2020 по справі 826/9368/15 Верховний Суд зауважив, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування.
Таким чином, добросовісність платника податків полягає у обачності при виборі контрагента, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, проте під час розгляду даної справи позивачем не надано жодного доказу, що нею здійснено заходи пов'язані з розумною обачністю при здійсненні господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 .
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо необізнаності про перебування ФОП ОСОБА_2 на загальній системі оподаткування та, як наслідок наявність встановленого в ході проведення перевірки порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, в розумінні підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України.
Враховуючи, що як вже було зазначено вище, позивачем фактично не заперечується надання на підставі Договору надання комплексу складських послуг №3009/01 послуг ФОП ОСОБА_2 , яка з 31.09.2021 перебуває на загальній системі оподаткування, та зважаючи на те, що надання таких послуг було здійснено у IV кварталі 2021 року, суд констатує, що в силу приписів підпункту 9 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України позивач починаючи з 01.01.2022 повинна була перейти на загальну систему оподаткування, однак цього не зробила.
Оскільки інших підстав в обґрунтування неправомірності висновків відповідача про наявність встановлених в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки порушень податкового законодавства позивачем не наведено, суд дійшов висновку про обґрунтованість зафіксованих в акті перевірки №1646/08-01-24-06/ НОМЕР_1 порушень податкового законодавства та, як наслідок, наявність підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.11.2024 №00212392406, №00212412406, №00212402406 та №00212382406.
Що стосується доводів позивача про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині застосування невірної норми ПК України, а саме пункту 123.2 статті 123, що, в свою чергу, спричинило протиправне визначення відсоткового значення нарахованого штрафу 25%, замість належного застосування пункту 123.1 статті 123 ПК України, що передбачає 10% штрафу від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, статтею 123 ПК України передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення бюджетного відшкодування або виявлення фактів використання податкових пільг не за цільовим призначенням чи всупереч умовам чи цілям їх надання.
Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Положеннями пункту 123.2 статті 123 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Отже, юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує відповідальність у вигляді штрафу за пунктом 123.2 статті 123 ПК України, є обов'язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України.
Податковим правопорушенням, у відповідності із пунктом 109.1 статті 109 ПК України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи (пункт 109.3 статті 109 ПК України).
Відповідно до пунктів 112.1 - 112.2 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.
Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.
Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу.
В противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.
Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вказаний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а.
Оскільки, як вже було встановлено вище при здійсненні господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 жодних пов'язаних з розумною обачністю заходів, спрямованих на не допущення порушень податкового законодавства та убезпечення таких порушень, зокрема, щодо встановлення перебування ФОП ОСОБА_2 на загальній системі оподаткування та переходу позивача на загальну систему оподаткування у зв'язку із порушенням правил перебування на спрощеній системі оподаткування позивачем вчинено не було, суд дійшов висновку про наявність вини останньої та умисність встановлених в ході проведення перевірки порушень, що зумовили визначення контролюючим органом сум податкових зобов'язань.
Таким чином, накладення на позивача штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування є правомірним.
Стосовно викладених у заяві про зміну (збільшення) позовних вимог посилань позивача на порушення відповідачем передбачених статтею 102 ПК України строків давності застосування штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов'язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов'язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами цього Кодексу.
Отже, за загальним правилом податкова перевірка може бути проведена не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем подання податкової звітності та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
З наявного у матеріалах справи акту перевірки встановлено, що останню декларацію позивачем фактично було подано 09.02.2024 (№9382995124) (граничний термін подання декларації - 29.02.2024).
Відтак, документальну позапланову виїзну перевірку щодо позивача було проведено не пізніше закінчення 1095 дня.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 6 пункту п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зупиняється на період дії воєнного, надзвичайного стану.
Цим Законом №2120-IX також запроваджено альтернативну норму щодо зупинення перебігу строків, передбачених статтею 102 ПК України, а саме: п.102.9. ст. 102 ПК України, згідно якої на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
При цьому, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України.
Пункт 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України у первинній редакції також передбачав, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У подальшому прийнято Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 №2260-IX (далі - Закон №2260-IX), що набрав чинності з 27.05.2022, яким п.102.9. ст. 102 ПК України доповнено словами “крім випадків, передбачених цим Кодексом» та змінено редакцію пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового кодексу України, виклавши його наступним чином:
«Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:
дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;
строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов'язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;
строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов'язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок».
Таким чином, починаючи з 18.03.2020, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а у подальшому, на період воєнного стану до 27.05.2022, для платників податків та контролюючих органів був зупинений перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі, передбачених пунктом 102.1 статті 102 ПК України.
Враховуючи, що цей проміжок часу є періодом, в якому для платників податків та контролюючих органів був зупинений перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи суд зазначає, що він має бути виключений із 1095 денного строку, а тому доводи позивача про те, що останнім днем нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення правил перебування на спрощеній системі оподаткування є 29.09.2024 є необґрунтованими.
За наведених обставин суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача щодо порушення відповідачем передбачених статтею 102 ПК України строків давності застосування штрафних санкцій.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих податкових повідомленнь-рішеннь, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні позовних ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.166, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 44118663), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 28.05.2025.
Суддя І.В.Садовий