27 травня 2025 року Справа № 280/4174/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Чернова Ж.М. розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду
22 травня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
поновити строк на звернення до суду;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.06.2024 по 16.11.2024 року у розмірі 117 032 (сто сімнадцять тисяч тридцять дві) грн. 74 коп.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року в справі № 240/532/20 за схожих фактичних обставин сформував висновок, який полягає у тому, що встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору. Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців. Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Ухвалюючи згадану постанову, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду одночасно відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в його постановах, а також погодився з висновком щодо застосування частини п'ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в інших його постановах, зокрема, від 4 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) та від 22 січня 2020 року (справа № 620/1982/19).
У підсумку Верховний Суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, а відтак, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком (частина п'ята статті 122 КАС України).
В даному ж випадку, із матеріалів позовної заяви вбачається, що остаточний розрахунок з позивачем проведений 16 листопада 2024 року, отже місячний строк звернення до суду з цим позовом обраховується саме з цієї дати.
Водночас до суду позивач звернувся 22 травня 2025 року, тобто з пропуском місячного строку, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Позивачем у позовній заяві щодо поновлення строку на звернення до суду зазначено наступне.
18 квітня 2022 року ОСОБА_1 , перебуваючи у складі військової частини в районі виконання бойових завдань, отримав важке мінно-вибухове поранення. Відповідно до наявних медичних довідок та історій хвороби, внаслідок бойового ураження позивач зазнав множинних вогнепальних сліпих поранень м'яких тканин обох гомілок, лівого плеча, пахвинної ділянки, верхньої третини правого стегна, закритої травми грудної клітки з лівостороннім пневмотораксом, забою легені, а також посттравматичного ураження лівого плечового сплетіння з ураженням променевого, серединного та ліктьового нервів, що призвело до парезу лівої кисті та часткової втрати функцій руки. Крім того, діагностовано закритий перелом акроміального кінця лівої ключиці та акубаротравму. Ці стани супроводжувалися вираженим больовим синдромом, слабкістю, дезорієнтацією, вегетативними розладами та порушеннями сну.
Наслідки бойової травми вимагали тривалого лікування, яке не обмежувалося лише первинним етапом надання медичної допомоги. Уже наступного дня після поранення ОСОБА_1 евакуювали до КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» м. Запоріжжя, де 18-19 квітня 2022 року було проведено хірургічне оброблення ран, торакостомію та дренування плевральної порожнини за Бюлау. Надалі пацієнт неодноразово госпіталізувався: 6 травня 2022 року - з покращенням стану, 2 серпня 2022 року - у зв'язку з виявленням стороннього тіла в ділянці лівої надпліччя, яке було видалено хірургічним шляхом 3 серпня. У 2023 році ОСОБА_1 проходив тривалий курс відновного лікування з 15 травня по 13 грудня. Подальші етапи лікування - у квітні, липні та січні-лютому 2024-2025 років - супроводжувалися епізодичними загостреннями, поверненням болів, новими функціональними обмеженнями (зокрема ротаційний підвивих атланта, вертеброгенна цервікалгія, остеохондроз та артрози суглобів), що постійно потребували як медикаментозної, так і реабілітаційної підтримки
Стан здоров'я Позивача в цей період був об'єктивно тяжким та нестабільним, із постійним ризиком загострень, що підтверджується численними медичними виписками. На тлі хронічного больового синдрому, зниження чутливості, слабкості лівої руки, порушень координації, психоемоційного виснаження та необхідності проходити регулярні реабілітаційні курси, позивач не мав змоги вчасно та повноцінно реалізувати своє право на судовий захист, а саме - звернутися до суду з відповідною позовною заявою. Зокрема, в період з листопада 2024 року, коли військова частина виплатила йому додаткову грошову винагороду, до сьогоднішнього дня року, позивач не міг оцінити неправомірність дій чи бездіяльності відповідача, зібрати та підготувати необхідні документи для подання позову, оскільки самостійно, без сторонньої допомоги, не міг здійснювати аналіз своїх прав і правових підстав звернення.
Крім того зазначено, що догляд за тяжко хворою матір'ю в умовах погіршення власного здоров'я ще більше знизив фізичну та психоемоційну спроможність позивача діяти самостійно в правовому полі.
Вказує, що звернувся до суду одразу після стабілізації свого стану та завершення чергового етапу лікування, без жодного наміру зловживати процесуальними правами чи затягувати провадження.
Позивач просить поновити строк на звернення до суду.
Дослідивши надані позивачем медичні документи, а саме: виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №19764 (позивач знаходився на лікуванні з 22.11.2023 по 13.12.2023); виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №7146 (позивач знаходився на лікуванні з 24.04.2024 по 09.05.2024); виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №11922 (позивач знаходився на лікуванні з 08.07.2024 по 29.07.2024); виписку із медичної карти стаціонарного хворого №15150/677 (позивач знаходився на лікуванні з 22.08.2024 по 05.09.2024); виписку із медичної карти стаціонарного хворого №16583/816 (позивач знаходився на лікуванні з 09.10.20204 по 31.10.2024), суд зазначає, що такі підтверджують лікування позивача у періоди до 31.10.2024, в той час, як перебіг строку звернення до суду із даною позовною заявою розпочався з 16.11.2024.
Також судом установлено, що відповідно до виписного епікризу з історії хвороби №901/02 позивач знаходився на лікуванні з 31.01.2025 по 10.02.2025. Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №962/91 позивач знаходився на лікуванні з 28.01.2025 по 14.02.2025. Та відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4757/338 позивач знаходився на лікуванні з 21.04.2025 по 06.05.2025. Отже, позивач знаходився на лікуванні вже в період пропуску строку звернення до суду.
Разом цим, відповідно до даних Автоматизованої інформаційної системи "Діловодство спеціалізованого суду", судом установлено, що у період з 16.11.2024 позивачем подані позовні заяви до Запорізького окружного адміністративного суду від імені інших осіб, а саме 18.12.2024, 13.02.2025, 17.02.2025, 23.04.2025, 08.05.2025, 12.05.2025, 13.05.2025, 19.05.2025, 20.05.2025.
Зазначене, на думку суду, свідчить про те, що у позивача була можливість своєчасно звернутись із позовом до суду.
Крім того вказане спростовує доводи позивача про те, що останній не міг оцінити неправомірність дій чи бездіяльності відповідача, зібрати та підготувати необхідні документи для подання позову, оскільки самостійно, без сторонньої допомоги, не міг здійснювати аналіз своїх прав і правових підстав звернення.
Таку поведінку, у контексті дотримання позивачем строку звернення до суду, суд розцінює як пасивну, оскільки у нього була можливість знати про стан своїх прав, свобод та інтересів, однак він не скористався такою.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що у даному випадку причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, наведені в клопотанні про поновлення такого строку не можна вважати поважними та такими, що позбавляли позивача можливості звернутися до суду з позовом в межах передбаченого чинним законодавством строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів)».
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та надати докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із статтею 166 КАС України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення викладені в статті 167 КАС України.
З огляду на наведене, позивачу слід надати заяву про поновлення строків, оформлену відповідно до вимог статті 167 КАС України, вказавши інші поважні підстави для поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід залишити без руху.
Згідно з ч.3 ст.169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду оформленої відповідно до ст.167 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом із доказами поважності причин пропуску такого строку.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Ж.М. Чернова