23 травня 2025 рокум. Ужгород№ 260/323/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Плеханова З.Б.,
при секретарі Ковач Н.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача -1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , представник - ОСОБА_2
відповідача 2: Комісія для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 -представник не зявився
відповідача 3: ІНФОРМАЦІЯ_3 , представник - Гришко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , Комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 про зобов'язання вчинити дії
23 січня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить :
1. Визнати бездіяльність Призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 протиправною.
2. Зобов'язати Призовну комісію ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 13 жовтня 2024 року
та прийняти рішення про надання відстрочки від призову відповідно до п.11 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ( в зв'язку з наявністю у дружини II групи інвалідності спричиненої наявним загальним захворюванням).
3. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач13 жовтня 2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, внаслідок наявності в дружини 2 групи інвалідності.
30 грудня 2024 року ОСОБА_1 отримав від ІНФОРМАЦІЯ_8 та СП листа від 18 жовтня 2024 року № 4/15465 щодо поданої заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. В листі зокрема зазначалося, що йому відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час дії воєнного стану.
Для надання відстрочки ОСОБА_1 необхідно: «для актуалізації інформації про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів) військовозобов'язаний повинен в семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибути із паспортом громадянина України та військовообліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу та подати на ім'я голови заяву за формою визначеною в додатку 4, до якої додати документи, що порядку, зазначеному в переліку 5» .
02 січня 2025 року на адресу адвоката Глагола Галини ІНФОРМАЦІЯ_9 надіслано відповідь на адвокатський запит №349 від 20 грудня 2025 року. У відповіді зокрема зазначено, що: « ОСОБА_1 не дотримав вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобовя'заних та резервістів , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 не надав ВОД, постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, не підтверджено, що ОСОБА_1 не звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, міг розглядати заяву ОСОБА_1 у порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян» З огляду на вище вказане, ОСОБА_1 було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.»
Також зазначено, що Позивач може оскаржити це рішення у судовому порядку.
Вважає, що прийняте рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав пункту 11 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (особи, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю II групи, неправомірним, таким що підлягає скасуванню.
27 січня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито загальне позовне провадження в справі , якою
- залучено в якості співвідповідача - Комісію для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
- зобов'язано відповідачів строк протягом 7 днів з дня отримання даної ухвали надати суду: всі заяви позивача про надання відстрочки та прийняті за ними рішення та докази направлення їх позивачу, документи про створення і склад комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , облікову справу позивача.
11 лютого 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшов відзив на позов, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_1 заперечує проти тверджень позивача та задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
На заяву позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року та видачу довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, отриману ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.10.2024року вх.20613, було надіслано відповідь 18.10.2024 року за вих. №4/15465.
Позивач не погоджується з рішенням про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Разом з тим, у відповіді на адвокатський запит адвокату було надано інформацію, що «Згідно Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних, задеклароване (зареєстроване) місце проживання військовозобов'язаного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , поза межами території відповідної адміністративно - територіальної одиниці - Мукачівського району Закарпатської області, крім того, його дані знаходяться в підкартотеці знятих з військового обліку в іншу місцевість до надходження повідомлення з РТЦК. З огляду на зазначене, ІНФОРМАЦІЯ_1 не міг розглянути заяву про відстрочку військовозобов'язаного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , про що листом повідомлялось заявника». Зазначає, що позивач проживає поза межами території відповідної адміністративно - територіальної одиниці - Мукачівського району Закарпатської області, його дані знаходяться в підкартотеці знятих з військового обліку в іншу місцевість до надходження повідомлення з РТЦК.
20 лютого 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_8 на виконання ухвали суду від 27.01.2025 надано : копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо громадянина ОСОБА_4 .
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача: ІНФОРМАЦІЯ_3 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), зобов'язано позивача (представника позивача) уточнити позовні вимоги, а також надати військовий квиток позивача в паперовому вигляді або надати пояснення щодо неможливості та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_12 зареєструвати електронний кабінет в Електронному суді.
21 березня 2025 року від позивача надійшла заява про виконання вимог ухвали суду , відповідно до якої надано копію військового квитка та уточнено позовні вимоги, відповідно до яких просить суд:
1. Визнати бездіяльність Призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 протиправною.
2. Зобов'язати Призовну комісію ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 13 жовтня 2024 року та прийняти рішення про надання відстрочки від призову відповідно до п.11 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ( в зв'язку з наявністю у дружини II групи інвалідності спричиненої наявним загальним захворюванням).
3. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 гривень.
Обставини встановлені судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , зареєстрований та проживаючий за адресою АДРЕСА_1 є військовозобов'язаним, персональні дані якого підтверджені витягом є Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (військове звання молодший сержант, військовооблікова спеціальність (ВОС 139182), обліковий номер в реєстрі військовозобов'язаних, резервістів та призовників «ОБЕРІГ» 190420239361716800013.
Згідно облікової картки до військового квитка НОМЕР_3 , ОСОБА_1 знаходиться на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ОСОБА_1 одружений з ОСОБА_5 , номер актового запису №2118 від 24 грудня 2021 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_4 від 24 грудня 2021 року.
ОСОБА_5 встановлена 2 група інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ №703920, виданої Мукачівським районним МСЕК 2024 року (акт огляду №733/13) від 03.06.2024 року.
13 жовтня 2024 року направив засобами поштового зв'язку Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як особі, яка на підставі п.11 ч.1 ст.23 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви додав копію свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4 від 24 грудня 2021 року, копію довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ №703920.
Вказану заяву отримано ІНФОРМАЦІЯ_9 15.10.2024 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
20 листопада 2024 року Позивачем на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_8 було надіслано запит про отримання інформації щодо прийнятого рішення по поданій ним заяві. Відповіді на запит на адресу ОСОБА_1 не надходило.
04 грудня 2024 року представником позивача - адвокатом Глагола Г.П. було надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_4 адвокатський запит №330 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
20 грудня 2024 року адвокатом Глагола Г.П. на адресу Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_14 », було надіслано запит №348, щодо бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки на підставі п.11 ч.1 ст.23 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
20 грудня 2024 року адвокатом Глагола Г.П. на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 було надіслано запит №349, щодо бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки на підставі п.11 ч.1 ст.23 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В матеріалах справи міститься ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18 жовтня 2024 року № 4/15465 щодо поданої заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. В листі зокрема зазначалося, що йому відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час дії воєнного стану. Для надання відстрочки ОСОБА_1 необхідно: « для актуалізації інформації про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів) військовозобов'язаний повинен в семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибути із паспортом громадянина України та військовообліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціалньої підтримки або його відділу та подати на ім'я голови заяву за формою визначеною в додатку 4, до якої додати документи, що порядку, зазначеному в переліку 5»
Разом з тим ІНФОРМАЦІЯ_12 суду не надано доказів направлення вищевказаного листа позивачу.
Листом від 31.12.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_9 надіслано відповідь на адвокатський запит №349 від 20 грудня 2025 року. У відповіді зокрема зазначено, що: « ОСОБА_1 не дотримав вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобовя'заних та резервістів , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, не надав ВОД, постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, не підтверджено, що ОСОБА_1 не звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, міг розглядати заяву ОСОБА_1 у порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян» З огляду на вище вказане, ОСОБА_1 було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.» Також зазначено, що Позивач може оскаржити це рішення у судовому порядку.
Мотиви та норми права застосовані судом
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі по тексту Порядок №560) визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Згідно з п.56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язанимз підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до п.57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до п.60 Порядок №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Враховуючи викладене, за результатом розгляду заяви військовозобов'язаного приймається відповідне рішення.
Позивач 13 жовтня 2024 року звернувся із заявою з доданими документами, адресованої саме комісії, в якій просив розглянути заяву та оформити в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
До матеріалів справи долучено лист ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18 жовтня 2024 року № 4/15465 відповідач повідомив, що для оформлення права на відстрочку позивачу необхідно для актуалізації інформації про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів) військовозобов'язаний в семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибути із паспортом громадянина України та військовообліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу та подати на ім'я голови заяву за формою визначеною в додатку 4, до якої додати документи, що порядку, зазначеному в переліку 5».
В розумінні Порядок №560 вказаний Лист ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18 жовтня 2024 року № 4/15465 не є рішенням про задоволення або про відмову у задоволенні заяви позивача про відстрочку від призову на військову службу.
Тобто, відповідачем не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні заяви позивача.
Отже, відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача про відстрочку від призову на військову службу відповідачем не було прийнято.
Протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадовоі? особи, яка полягає або проявляється у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенціі? суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізаціі?, але фактично не були здійснені. На це звернув увагу Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі №342/158/17.
При цьому спосіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідноі? держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти Украі?ни» від 05.04.2005 (заява №38722/02).
Стаття 13 Конвенціі? про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиі? права та свободи, визнані в цій Конвенціі?, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали своі? офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Тож військовозобов'язаний, аби оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, має подати письмову заяву до ТЦК. Це можна зробити як безпосередньо прибувши в центр, так і направивши поштою заяву з додатками цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Головне щоб підтверджуючі право на відстрочку документи були зібрані у повному обсязі та засвідчені нотаріально.
За таких обставин, Комісією для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 жовтня 2024 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про зобов'язання Комісію для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 13 жовтня 2024 року на підставі п.11 ч.1 ст.23 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» .
Що стосується вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно , суд зазначає наступне..
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини 1статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб підлягає захисту у разі встановленням судом факту їх порушення.
Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року дійшов до висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п. п. 6, 8 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст.6 КАС України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
З огляду на те, що оцінка наявності чи відсутності підстав для оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.11 ч.1 ст.23 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідачем не надавалася, суд не може підміняти вказаний орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу, а відтак вказана позовна вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача понесених Позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн. представником позивача приєднано до позовної заяви договір про надання правової допомоги від 08 січня 2025 року №08/01/25, де зазначено про суму гонорару в розмірі 15000,00 грн. , аванс 10000,00 грн., що є не спімірними з огляду на обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, у зв'язку з чим суд вважає за доцільне стягнути половину зазначено суми.
Керуючись статтями 6, 9, 72-76, 242 -246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_3 .,РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) , Комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Комісія для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 жовтня 2024 року.
3. Зобов'язати Комісію для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 13 жовтня 2024 року .
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) судові витрати у розмірі 1211,20 грн. сплаченого судового збору та 7500,00 грн. витрат на правничу допомогу.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом 30 днів з дня виготовлення повного текст у судового рішення.
СуддяЗ.Б.Плеханова
Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 травня 2025 року