про залишення позовної заяви без розгляду
28 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/3682/25
категорія 112050000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панкеєва В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 оформлене протоколом від 12.05.2020 № 38 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2020 № 766 в частині зняття ОСОБА_1 та членів його сім'ї з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов;
- зобов'язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 та членів його сім'ї на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у військовій частині НОМЕР_1 з 14.05.2005.
Ухвалою судді від 19.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
07.07.2025 до суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 07.05.2025 позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
21.05.2025 до суду надійшла заява представника позивача, в якій просить поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду та продовжити розгляд справи. Просить суд врахувати як джерело права правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 29.09.2022 за справою № 500/1912/22, в якій зазначено: "81. З огляду на вищезазначене, Суд також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.". Окрім цього, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Разом з тим, Радою суддів України 02.03.2022 було оприлюднено Рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану. Відповідно п.6 суди України мають виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Також, зазначає про те, що позивач згідно послужного списку по теперішній час проходить військову службу у військовій частині та забезпечує захист нашої Держави від збройної агресії росії що створювало перешкоди щодо своєчасного звернення позивача за правовою допомогою та до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи оцінку поважності наведених у заяві причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, необхідно зазначити таке.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Законодавцем чітко визначено, що поважними можуть бути визнані обставини непереборної сили, що не могли залежати від волі особи, проте не належне оформлення позовної заяви не може бути віднесене до обставин, що не залежать від волевиявлення позивача та є непереборними.
У поданій суду заяві про поновлення строку звернення до суду не вказано жодної поважної причини у розумінні процесуального закону, а саме, такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Так, представник позивача просить суд визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 оформлене протоколом від 12.05.2020 № 38 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2020 № 766 в частині зняття ОСОБА_1 та членів його сім'ї з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, однак із таким позовом в інтересах позивача звернулась лише 10.02.2025, тобто більше як через чотири з половиною років.
При цьому, доводи представкака позивача про те, що про зазначені рішення позивачу стало відомо з листа відповідача від 23.01.2025 № 838 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач листом від 18.05.2020 №3742 повідомив позивача про те, що його разом з членами сім'ї було знято з квартирного обліку та надано витяг із протоколу №38 від 12.05.2020.
Крім того, згідно з інформацією, яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, представник позивача - Дубок С.М. в квітні 2024 року (справа №274/2723/24) та у вересні 2024 року (справа №274/7495/24) звертався до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовами в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в яких просив визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 12.05.2020 № 38, та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2020 № 766 в частині зняття його та членів його сім'ї з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов та зобов'язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити його та членів його сім'ї на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у військовій частині НОМЕР_1 з 14.05.2005.
Суд зазначає, що звернення з таким позовом до районного суду в порядку цивільного судочинства в квітні 2024 року та вересні 2024 року також вже було здійснено з порушенням строку звернення до суду.
До того ж, суд звертає увагу представника позивача, що зміна юрисдикції розгляду даної категорії справ відбулася ще у червні 2022 року, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №362/643/21.
Не звернення до суду з адміністративним позовом через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
Водночас покликання представника позивача на запровадження воєнного стану в Україні як на підставу для поновлення строку звернення до суду, суд до уваги не бере.
Питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у №757/30991/18-а.
Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Проте представником позивача не наведено доводів та доказів, яким саме чином введення воєнного стану вплинуло на обов'язок позивача своєчасно подати позов до суду.
Щодо посилань представника позивача на постанову Верховного суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, то суд не приймає такі посилання до уваги, оскільки обставини у даній справі не є тотожними обставинам справи № 500/1912/22 та виникають з інших правовідносин. Окрім того, у вказаній вище постанові Верховний Суд, з поміж іншого, звернув увагу, що позивач є учасником бойових дій та був мобілізований у першу хвилю. Натомість, таких обставин подана позивачем позовна заява та клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду не містять.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зауважив на тому, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Аргументи про перебування позивача на військовій службі могли б бути визнані у розглядуваному випадку доречними та такими, що підтверджують існування об'єктивних причин, які дійсно перешкоджали можливості вчинити дії задля своєчасного звернення до суду для захисту своїх прав (у тому числі в контексті стверджуваної потреби першочергового укладення договору про правничу допомогу), за умови доведеності конкретних умов і обставин, які стали на заваді реалізації відповідного права належними і допустимими доказами, як от, факту перебування позивача на бойовому завданні та відсутності зв'язку з ним у конкретний період часу чи інших обставин.
Суд зауважує, що саме посилання на факт перебування позивача на військовій службі, не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів на їх підтвердження. Неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Указані ж доводи позивача є необґрунтованими, адже не містять жодного підтвердження доказами.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.01.2025 у справі №480/11349/23.
При цьому дослідженням змісту наявних у справі матеріалів судом установлено, що ордер серії АМ №1080624 щодо уповноваження ОСОБА_2 (на підставі договору про надання правової допомоги №157/24 від 15.02.2024) представляти інтереси ОСОБА_1 в Житомирському окружному адміністративному суду датований 05.03.2024.
Вказане безумовно свідчить про те, що обставини перебування позивача на військовій службі, за наявності у нього представника, з яким укладено договір про надання правової допомоги, не позбавляли ОСОБА_1 (його представника - адвоката Дубка С.М.) можливості звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.
До того ж, саме по собі перебування ОСОБА_1 на військовій службі не позбавило його (через представника - адвоката Дубка С.М.) можливості подати цей позов до суду у лютому 2025 року.
Тому, наведені представником позивача причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є неповажними.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Приписами п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених ч.3 та ч.4 ст.123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду не встановлено, а тому наявні правові підстави для залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Керуючись статтями 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.А. Панкеєва
28.05.25