28 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/1698/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA101030/2024/000025/1 від 19.09.2024 року Житомирської митниці Державної митної служби України.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що через представника ФОП ОСОБА_2 до митного оформлення було подано електронну митну декларацію №24UA101030009885U4 з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу. Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом відповідно статті 58 МК України в розмірі 14 580 доларів США. 19.09.2024 року декларанту надійшло Рішення про коригування митної вартості, яким визначено вартість Товару - 17998, 00 доларів США. Декларанту було повідомлено про обрання другорядного методу визначення вартості оцінюваного товару. З Рішенням про коригування № UA101030/2024/000025/1 від 19.09.2024 позивач не погоджується, оскільки Відповідачем безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, крім того, стан автомобіля обраного Житомирською митницею для порівняння суттєво відрізняється від товару, що декларується позивачем.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
До суду від Житомирської митниці Державної митної служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. У зв'язку з цим, митницею було виконано митні формальності та уважно проаналізовано подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи. В результаті опрацювання було встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар. Враховуючи те, що корейська мова не є мовою митних союзів, членом яких є Україна, митним органом правомірно було повідомлено Декларанта про те, що відомості, викладені у експортній декларації №2024534751034 від 30.04.2024 та скріншоті з Кабінету від 19.09.2024 (арк.34 додатків до відзиву), можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову даних документів. Ненадання Декларантом перекладу призвели до неможливості використання зазначених документів для перевірки правильності визначення митної вартості транспортного засобу. Відповідно до довідки про транспортні витрати від 18.09.2024 витрати на доставку оцінюваного автомобіля до кордону України склали 2000 доларів США. В свою чергу у митного органу були відсутністю відомості про місце укладання правочину купівлі-продажу товару та відсутні інші документи, що підтверджують відомості про фактичну країну відправлення товару. У зв'язку з цим митниця позбавлена можливості перевірити числові значення складової митної вартості - витрат на транспортування. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД №24UA206020011565U9.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги на заперечив проти доводів відзиву на позовну заяву. Зазначив, що відповідач проігнорував необхідність здійснення докладного порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за всіма суттєвим ціноутворюючим критеріями, чим проігнорував і правові позиції Верховного Суду в аналогічних спорах викладені у постановах від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19, від 29.09.2020 року у справі № 160/9473/19 , від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15 та інших.
Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши докази і письмові пояснення, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач через представника ФОП ОСОБА_2 оформив та подав Житомирській митниці митну декларацію № 24UA101030009885U4, за якою було заявлено до митного оформлення Автомобіль легковий для перевезення людей, що використовувався: марка - ВМW, модель - М3: номер кузова/VIN - НОМЕР_1 ; тип двигуна - бензиновий, робочий об'єм циліндрів - 2979 см3; колісна формула - 4*2; автомобіль має аварійні пошкодження (пошкоджено передній бампер, капот, решітку радіатора, спрацьовані подушки безпеки, розбите лобове скло, передня ліва фора); екологічна норма - ЄВРО-6; календарний та модельний рік виготовлення - 2016 року; колір - синій; країна виробництва - Німеччина (далі - Товар).
Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом відповідно статті 58 МК України в розмірі 14 580 доларів США.
Для здійснення митного оформлення відповідачу до митної декларації були надані також такі документи: рахунок-фактура (інвойс) № GM240512-04 від 12.05.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( №2024-0425-0344-5948 від 25.04.2024; довідка про транспортні витрати № б/н від18.09.2024; довіреність №3924 від 13.08.2024; довіреність №1845 від 06.09.2024; паспорт громадянина України 007287126 від 22.12.2021 з витягом з реєстру територіальної громади; технічні характеристики від 18.09.2024; довідка, видана органом сертифікації № 18/09/2024-20 від 18.09.2024, банківська квитанція від 11.09.24, паспортний документ на перетин кордону FN727529 від 07.05.2018.
Дослідивши подані документи, Житомирська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 19.09.2024 № UA101030/2024/000025/1 за резервним методом у зв'язку з неможливістю застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г з причини відсутності цінової інформації на ідентичні та подібні товари та відсутності основи для віднімання чи додавання вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугувала МД від 24UA206020011565U9 від 12.08.2024, де митна вартість подібного товару становить 17998,00 доларів США за одиницю.
Прийняттю рішення передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом.
На виконання прийнятого рішення митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101030/2024/000190.
Вважаючи, протиправним рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною, яка зазначена в інвойсі №GM240512-04 від 12.05.2024 в розмірі 12580,00 дол США та витрат на транспортування у розмірі 2000 дол США на підставі довідки від 18.09.2024.
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією, серед іншого, інвойс №GM240512-04 від 12.05.2024, відповідно до якого ціна автомобіля ВМW М3 WBS8M9109G5D80345 становить 12580,00 дол США, звіт №КТЗ-240919/058, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля становить 12564,00 дол США (520788,00 грн), висновок, відповідно до якого ринкова вартість об'єкту оцінки, на дату 19.09.2024 складає 520788,00 грн, довідку про витрати на доставку від 18.09.2024, відповідно до якої витрати на доставку легкового автомобіля марки ВМW, модель М3; № кузова НОМЕР_2 до державного кордону України склали 2000 доларів США.
Судом встановлено, що основними підставами для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів від 19.09.2024 № UA101030/2024/000025/1 (графа 33) є таке:
- документи під кодом «9610» №2024534751034 від 30.04.2024, «9000» скриншот з Кабінету від 19.09.2024 не може бути використані для підтвердження митної вартості, так як він складений іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації;
- відповідно до довідки про транспортні витрати від 18.09.2024 витрати при доставці оцінюваного автомобіля до кордону України склали 2000 доларів США. У зв'язку із відсутністю у митниці відомостей про місце укладання правочину купівлі-продажу товару та відсутністю інших документів, що підтверджують відомості про фактичну країну відправлення товару, митниця позбавлена можливості перевірити числові значення складової митної вартості - витрат на транспортування. Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості;
- відповідно до ч. З ст. 53 Митного кодексу України, окрім перекладу вищевказаного документу на українську мову не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом).
Щодо доводів відповідача в оскарженому рішенні, що документи під кодом «9610» №2024534751034 від 30.04.2024, «9000» скриншот з Кабінету від 19.09.2024 не може бути використані для підтвердження митної вартості, так як він складений іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, суд зазначає наступне.
Статтею 254 МК України встановлено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Офіційними мовами СОТ, до якого приєдналася Україна 16.05.2008 року, є англійська, французька, іспанська.
Подані до митного оформлення документи потребують перекладу на українську мову, тільки у разі якщо дані, які містяться в них є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній декларації.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі №520/10709/18, зазначив, що митний орган відповідно до ст. 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
В даному випадку відповідачем не наведені обґрунтування вимоги необхідності надання документи під кодом «9610» №2024534751034 від 30.04.2024, «9000» скриншот з Кабінету від 19.09.2024 та їх переклад, а також які саме розбіжності у наданих документах та складових митної вартості усуватиме така декларація.
У зв'язку з цим, суд ставиться критично до позиції відповідача щодо не підтвердження позивачем митної вартості товару у зв'язку з ненаданням перекладу українською мовою відповідних документів.
Щодо транспортних витрат.
Для митного оформлення та на вимогу митного органу декларантом надано довідку про витрати на доставку від 18.09.2024, відповідно до якої витрати на доставку легкового автомобіля марки ВМW, модель М3; № кузова НОМЕР_2 до державного кордону України склали 2000 доларів США. Вказану довідку підписав ОСОБА_3 .
Відповідно до довіреності від 13.08.2024 Волкова Олена Сергіївна уповноважила ОСОБА_4 придбати за кордоном України у будь-який встановлений законом спосіб на її ім'я транспортний засіб.
В свою чергу, ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_5 придбати за кордоном України у будь-який встановлений законом спосіб на ім'я ОСОБА_1 транспортний засіб марки, моделі ВМW М3, VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, за ціну та на умовах за власним розсудом, перевезти(перегнати) придбаний транспортний засіб за місцем вимоги або до місця проживання ОСОБА_1 .
Таким чином, ОСОБА_5 було уповноважено в тому числі і перевезти придбаний транспортний засіб.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Таким чином суд, зважаючи на надану позивачем до митного оформлення довідку щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму за транспортування товару.
Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником документи є допустимими доказами розміру таких витрат.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, суд вважає помилковими та безпідставними висновки відповідача, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.
Враховуючи викладене, суд вважає, що митному органу до перевірки надано докази достовірності розміру декларування витрат на транспортування товару.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що митним органом не доведено, що основні документи, подані декларантом, містили розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості, чи мали місце ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, як того вимагає ч.3 ст.53 МК України для виникнення права у митного органу витребувати додаткові документи.
Враховуючи відсутність підстав для витребування додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), передбачених ч.3 ст.53 МК України, митний орган в подальшому діяв протиправно.
Додатково слід врахувати, що у рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що воно прийняте із застосуванням пункту 2 частини шостої статті 54 МК України, при цьому митну вартість відповідач визначив за другорядним методом - резервним.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, від 20.07.2023 року по справі № 640/22572/20.
Як видно з матеріалів справи, митна вартість визначена відповідачем за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за № 24UA206020011565U9 від 12.08.2024 - Автомобіль легковий після ДТП, марки "Bmw» модель "M3", Ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 Tип двигуна: бензиновий. Потужність двигуна: 425 к.с. Об'єм циліндрів двигуна: 2979 см.куб. Номер двигуна; нема даних. Календарний рік виготовлення: 2015 Модельний рік виготовлення: 2016. Кількість місць, включаючи місце водія:5.Колісна формула: 4x2. Бувший у використанні. Пошкоджено права сторона. Призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування - 17998,00 доларів. США, за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Джерело інформації: Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, які містяться в ціновій базі ЄА1С ДМСУ.
Разом з тим, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, зокрема не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування індивідуальних ознак товару (різні Календарний рік виготовлення: 2015, пробіг, аварійні пошкодження після ДТП), що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.
Тобто застосування вказаного методу без наявності відповідних висновків щодо оцінки вартості оцінюваного та взятого для порівняння товару не може вказувати на об'єктивність та правомірність такого методу митного оцінювання товару.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що митним органом безпідставно проведено коригування заявленої митної вартості товару, а тому рішення Житомирської митниці Державної митної служби України №UА101030/2024/000025/1 від 19.09.2024 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101030/2024/000190 слід визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України №UА101030/2024/000025/1 від 19.09.2024 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101030/2024/000190.
Стягнути з Житомирської митниці Держмитслужби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 968,96 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
28.05.25