27 травня 2025 рокуСправа №160/9294/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, -
31.03.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів", з вимогами:
- надати дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 1 987 506,11 грн. за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ФАБРИКА НЕТКАНИХ МАТЕРІАЛІВ» (ЄДРПОУ 05511952), що перебуває у податковій заставі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про наявність у відповідача податкового боргу на суму 1 987 506,11 грн., та відсутність у відповідача достатніх коштів для погашення боргу, у зв'язку з цим позивач, посилаючись на положення ст.95 Податкового кодексу України, просить суд надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Сума боргу залишається не погашеною відповідачем у добровільному порядку. У зв'язку з чим, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
17.04.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» надано письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне. У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. Зауважує, що розрахована позивачем сума до стягнення не є вірною, оскільки не відповідає даним ІКП відповідача. Розрахунок податкового боргу, зроблений позивачем не базується на реальних сумах операцій, що відображається автоматично у ІКП та містить неузгоджену суму податкового зобов'язання, що є протиправним за нормами п.п. 56.18 статті 56 ПК України.
Також звертає увагу суду, що податкова вимога форми Ю № 97360-52 від 19.05.2020 року на суму 70 826,64грн. вважається відкликаною та такою, що втратила свою правову дію 17.06.2020 року у зв'язку з повним погашенням платником податку податкового боргу, а майно відповідача вважається вільним від податкової застави, а отже наведені обставини не можуть бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу у цій заставі.
Відповідач зауважує, що більшість платіжних документів про примусове списання (стягнення) податкового боргу з рахунку у банку контролюючим органом подавалось з порушенням норм «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні і національній валюті користувачів платіжних послуг», завтердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 року № 163 та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим позивач отримував відповідне повідомлення про повернення платіжних документів без виконання. З огляду на викладене позивачем зроблено помилковий висновок про відсутність грошових коштів на рахунках відповідача.
Також позивач зазначає про наявні порушення оформлення податкової застави, внаслідок яких неможливо ідентифікувати майно, на яке поширюється право податкової застави.
Зважаючи на вищевикладене відповідач вважає адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області необґрунтованим та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
01.05.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано відповідь на відзив проти позову. Представник позивача вказує, що відповідно до п. 1 р. ІІІ Порядку податкові вимоги разом з детальним розрахунком суми податкового боргу формуються автоматично на підставі даних інформаційно - комунікаційних систем податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до ПК України. З урахуванням вимог ст. 56 та ст. 57 ПКУ, у зв'язку з несплатою ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» у встановлені строки донарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу та підлягають стягненню в установленому законом порядку.
08.05.2025 року ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» звернулась до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правничу допомогу.
08.05.2025 року ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» надало до суду заперечення на відповідь на відзив проти позову. Представник відповідача зауважує, що процесуальні документи та докази, що надані позивачем у якості підтвердження факту узгодженого зобов'язання, містять суперечливі відомості щодо суми стягнення податкового боргу, що не надає можливості визначити дійсний предмет заявлених позовних вимог. З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
19.05.2025 року ТОВ «Дніпровська фабрика нетканих матеріалів» надало до суду клопотання про зупинення розгляду справи. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказує, що ним було оскаржено рішенням про опис майна №97360-52-60/61 та акт опису майна №712/05511952/13-16-61 від 24.02.2021 року, на підставі яких податковий орган звернувся до суду з заявою про надання дозволу на стягнення податкового боргу за рахунок майна.
Розглянувши заявлене клопотання суд керується нормами п.3 ч. 1 ст. 236 КАС України, згідно якої суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Однак, дослідивши надане клопотання разом з його обґрунтуванням, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, оскільки з наданих пояснень не вбачається об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
06.05.1994 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» було зареєстроване в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР), номер запису:12241450000058016, де основним видом економічної діяльності за КВЕД є «виробництво нетканих текстильних матеріалів та виробів із них, крім одягу» (13.95).
06.05.1994 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» взято на облік як платника податків у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Амур-Нижньодніпровська ДПІ (Амур-Нижньодніпровський р-н м. Дніпра).
Відповідач є платником земельного податку з юридичних осіб (надалі - земельний податок). Підставою для нарахування земельного податку у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» є державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000650 22.11.1997 року. Кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:01:205:0011. Інформація наявна в базах даних ДПС України.
Заборгованість, яка підлягає погашенню за рахунок майна, відповідно вимог пунктом 95.3 ст. 95 ПКУ, а саме 1 987 506,11 грн.
Заборгованість по земельному податку виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 1 987 506,11 грн, у зв'язку із несплатою самостійно задекларованих грошових зобов'язань, згідно: земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (надалі-Декларація) за 2022 рік на суму 1 379 851,52 грн, за 2023 рік на суму 926 889,94 грн, за 2024 рік 974 517,09 грн.
Відповідно до ст. 59 ПКУ, у зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, контролюючим органом сформовано та направлено на податкову адресу ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ФАБРИКА НЕТКАНИХ МАТЕРІАЛІВ» податкову вимогу №97360-52 від 19.05.2020, яку було вручено представнику юридичної особи 04.06.2020.
Відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України, прийнято рішення №97360-52- 60/61 від 19.05.2020 про опис майна ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ФАБРИКА НЕТКАНИХ МАТЕРІАЛІВ» у податкову заставу.
Враховуючи вимоги статті 89 ПКУ податковим керуючим проведено опис майна ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ФАБРИКА НЕТКАНИХ МАТЕРІАЛІВ» в податкову заставу та складено акт №712/05511952/13-06-61 від 24.02.2021.
Відповідно до пункту 95.5, ст. 95 Податкового кодексу України, прийнято рішення №4588/6/04-36-13-05-22 від 20.01.2022 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
Позивачем до банківських установ надсилались інкасові доручення на суму податкового боргу, однак вони були повернуті контролюючому органу без виконання, відтак погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, не призводять до сплати податкового боргу.
Таким чином, заходи стягнення, вжиті позивачем, не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, а тому, позивач звернувся до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пунктів 87.1, 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, яка регулює питання змісту податкової застави, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених вказаним Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Отже, податковий борг може бути погашений як за рахунок грошових коштів так і за рахунок майна платника податків.
Згідно з статтею 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі:
- несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень вказаної статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 вказаної статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Згідно пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Пунктом 89.5 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2, 95.3, 95.10 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
З метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу.
Така оцінка проводиться у порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до пункту 93.4 статті 93 Податкового кодексу України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 Податкового кодексу України таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.
Абзацом 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено право контролюючого органу звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Податковим кодексом України визначено черговість вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу, а саме спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.
Як вже встановив суд, позивач скерував у банки, які обслуговують рахунки відповідача, інкасові доручення про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу, проте внаслідок вжитих заходів сума заборгованості не погашена.
Однак, позивач не надав достатніх доказів відсутності грошових коштів на рахунках у банківських установах, які належать відповідачу. Це виключає на даний момент можливість надання судом дозволу податковому органу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків. Адже порядок стягнення податкового боргу передбачає першочергове використання грошових коштів, що знаходяться на розрахункових рахунках платника, і лише за відсутності таких коштів податковий орган набуває право звернутися до суду для отримання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Нормами пункту 95.3 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Матеріали справи також не містять судового рішення про стягнення з відповідача заявленої суми податкового боргу.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Дослідження вказаних норм дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.
Тобто, обов'язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Саме такий правовий висновок викладено у постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 440/11471/21.
У постанові від 28.03.2023 у справі № 440/11471/21 в адміністративному провадженні №К/990/31999/22 Верховний Суд зазначив, що «… обов'язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі. Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків …».
Суд зауважує, що обов'язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом є:
- наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів);
- сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку;
- відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків;
- наявність майна платника податків-боржника у податковій заставі.
Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Вказана позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.04.2020 у справі №822/1262/17, від 25.03.2021 у справі №807/1621/15.
Отже, ПК України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів для погашення податкового боргу: спочатку вчиняються дії для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.
Тобто, звернення контролюючого органу до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема, шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку. І лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутись до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.
До предмету доказування у справі, що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків.
Водночас, контролюючий орган, у даному випадку, порушив вищевказану черговість, заявивши вимоги про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, не виконавши свій обов'язок спочатку стягнути дану суму боргу за рахунок грошових коштів.
З урахуванням зазначених фактів, відповідачем не доведено неможливості здійснити стягнення цієї суми з розрахункових рахунків підприємства, чим порушено правило черговості стягнення податкового боргу, встановлене ст. 95 Податкового кодексу України.
За таких обставин позивачем не надано суду доказів вжиття заходів щодо стягнення заборгованості за вказаною сумою податкового боргу з рахунків боржника. В зв'язку з цим, не можна стверджувати, що позивачем здійснено усі можливі заходи, які передують погашенню податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зважаючи на вищевикладене позивачем не доведено доказів вжиття заходів щодо стягнення заборгованості за вказаною сумою податкового боргу з рахунків боржника, а отже адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна відповідача не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук