27 травня 2025 рокуСправа №160/10297/25
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської райнної у місті ради (код ЄДРПОУ 20260022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
09 квітня 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради (ЄДРПОУ: 20260022) щодо видачі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради (ЄДРПОУ: 20260022) встановити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він є особою з інвалідністю III групи. На звернення до відповідача про встановлення статусу особи з інвалідністю та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідач відмовив у наданні вказаного статусу та видачі посвідчення. Підставами для відмови визначено, що у довідці МСЕК причину інвалідності зазначено, що захворювання пов'язане з проходженням військової служби. Вважає таку відмову необґрунтованою та такою, що порушує його право на одержання вказаного статусу та пов'язаного з ним соціального захисту.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28 квітня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони просили відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що пунктом 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, визначено, що «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Причина інвалідності повинна відповідати вимогам, зокрема пункту 1 частини другої Закону. Так, підставою для надання статусу згідно з цією нормою є витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності в одному з формулювань, визначених у пункті 23 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «поранення, контузії, каліцтво, захворювання або інші ушкодження здоров'я, одержане під час захисту Батьківщини». В довідці, яка видана Міжрайонною Саксаганською МСЕК (серії 12 ААД № 092784 від 11.12.2024) в графі «причина інвалідності» вказано «захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» та не зазначено «поранення, контузії, каліцтво, захворювання або інші ушкодження здоров'я, одержане під час захисту Батьківщини». Крім того, в свідоцтві про хворобу № 844 ( додаток 11 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджено наказом Міністра оборони від 14.08.2008 № 402 зі змінами), яке є в матеріалах справи, вказано «захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» та не зазначено «поранення, контузії, каліцтво, захворювання або інші ушкодження здоров'я, одержане під час захисту Батьківщини». Тому, не залежно від обставин управління діяло лише в межах своєї компетенції відповідно до вищевказаних нормативно правових актів (самостійно змінювати формулювання у довідці яка видана Міжрайонною Саксаганською МСЕК (серії 12 ААД № 092784 від 11.12.2024) в управлінні немає правових підстав.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Суд встановив, що 07.09.2015 року ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 07.09.2015 року.
Відповідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України №5655/ГрУБД від 31.08.2024 року, штаб-сердант ОСОБА_1 в період з 28.07.2022 по 24.11.2022, з 06.12.2022 по 04.02.2023, з 05.02.2023 по 15.02.2023, з 28.02.2023 по 01.10.2023, з 19.10.2023 по 01.03.2024, з 19.03.2024 по 03.08.2024, з 14.08.2024 по 30.08.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в м. Мар'їнка, м. Лиман Донецької області, с. Невське, с. Макіївка Луганської області.
У довідці №5655/ГрУБД від 31.08.2024 року зазначено, що ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).
Відповідно до свідоцтва про хворобу №844 від 09.08.2024 року - діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: Гіпертрофічна кардіоміопатія з обструкцією виносного тракту лівого шлуночка. Гіпертонічна хвороба другої стадії, третій ступінь, ризик дуже високий. СН-1 ст. зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФВ-69%). Спондилогенна люмбалгія, нестійка ремісія. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
Згідно виписки з акту огляду медико-соціальної експертизи серія 12ААД №092784 від 11.12.2024 року, позивачу при первинному огляді встановлено з 02.12.2024 року третю групу інвалідності, причина інвалідності: захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби, інвалідність встановлено безстроково.
02.04.2025 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради з заявою щодо надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.
Листом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради від 02.04.2025р. №К-30-П позивача повідомлено, про те, що в довiдцi на Ваше ім'я, яка видана Міжрайонною Саксаганською МСЕК (серії 12ААД №092784 від 11.12.2024) в графі «причина інвалідності» вказано «захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби». Тобто, підстав для видачі посвідчення Вам, як «Особі з інвалідністю внаслідок війни», немає.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі також - Закон №3551, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 статті 2 Закону № 3551 передбачено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю, зокрема, з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Порядок № 302, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Положення № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з абзацом третім пункту 3 Положення №302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".
Абзацом другим пункту 7 Положення №302 встановлено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Таким чином, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому у разі закінчення терміну дії посвідчення та продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності, вклеюванню нового бланку із відповідними записами, передує встановлення, чи особа має право на статус ветерана війни.
За приписами частин 1, 2 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Згідно з частиною 3 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Відповідно до статті 4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Статтею 7 Закону №3551 визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Зважаючи на наведене, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551 для визначення права на встановлення статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" підлягає встановленню те, що, по-перше: особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, та, по-друге: такі особи стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
За приписами пункту 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 до осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 для визначення права на встановлення статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" підлягає встановленню те, що, по-перше, особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, та, по-друге, те, що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551 безпосередньо пов'язане з визначенням самого поняття "ветеран війни", яке міститься у статті 4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Зважаючи на викладене, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до "осіб з інвалідністю внаслідок війни", є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Як встановив суд, згідно виписки з акту огляду медико-соціальної експертизи серія 12ААД №092784 від 11.12.2024 року, позивачу при первинному огляді встановлено з 02.12.2024 року третю групу інвалідності, причина інвалідності: захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби, інвалідність встановлено безстроково.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у поданій позивачем довідці МСЕК від 11.12.2024 р. відсутнє формулювання «поранення, контузія, каліцтво, захворювання або інші ушкодження здоров'я, одержані під час захисту Батьківщини», яке є обов'язковою підставою для набуття статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551.
Наявне ж формулювання «захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» лише підтверджує причинний зв'язок із службою, але не засвідчує, що інвалідність настала внаслідок виконання бойових завдань чи безпосередньої участі у захисті Батьківщини.
Оскільки захворювання, які отримав позивач та внаслідок яких встановлено інвалідність, не пов'язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 02.04.2021 у справі №0540/9350/18-а, від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а та від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18, які підлягають обов'язковому врахуванню судом першої інстанції в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За відсутності підстав для встановлення позивачу статусу ветерана війни у відповідача відсутні підстави для видачі позивачу посвідчення на підтвердження такого статусу.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ґрунтується на вимогах Закону, підстави для визнання оскаржуваних дій відповідача протиправними відсутні.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд,
вирішив:
У позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської райнної у місті ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко