26 травня 2025 року Справа № 160/13076/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши матеріали позову Приватного підприємства "КРИВБАСTEX" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 11242287/30948954/2 від 17.06.2024, №11242288/30948954/2 від 17.06.2024, № 11242289/30948954/2 від 17.06.2024.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 визнано неповажними причини пропуску Приватним підприємством "КРИВБАСТЕХ" строку звернення до суду, наведені в заяві про поновлення строку звернення до суду.
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду - відмовлено.
Позовну заяву залишено без руху.
Надано позивачеві термін десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з наведенням інших причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження їх поважності;
- доказів сплати судового збору за подачу даного адміністративного позову у розмірі 0,20 грн.
19.05.2025 на усунення недоліків позовної заяви до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, а також докази доплати судового збору у розмірі.
При цьому, в обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що 07 січня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалено рішення по справі №160/2082/24, залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року, яким у задоволенні адміністративного позову ПП “КРИВБАСТЕХ" до Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено. В рішенні зазначено, що «оскаржувані рішення №40810/30948954/2 від 01.07.2024; №40816/30948954/2 від 01.07.2024; №40815/30948954/2 від 01.07.2024 не містять приписів вчинити обов'язкові дії позивачу та не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, а тому не є рішеннями суб'єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) у розумінні положень ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, не порушують права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин. У даному випадку порушення прав та інтересів позивача відбулося внаслідок прийняття Комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області (комісії регіонального рівня) рішень від 17.06.2024 №11242287/30948954, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 06.07.2022 №2; від 17.06.2024 №11242288/30948954, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 24.08.2022 №2; від 17.06.2024 №11242289/30948954, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 05.08.2022 №3, і саме вказаними рішеннями було порушено права та інтереси, за захистом яких слід звертатися до суду». В Рішенні по справі №160/2082/24, суддя роз'яснив, що підприємство як позивач не позбавлено права оскаржити рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.06.2024 №11242287/30948954, від 17.06.2024 №11242288/30948954, від 17.06.2024 №11242289/30948954 в установленому порядку до суду. У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що ПП «КРИВБАСТЕХ» строк звернення до суду пропущено з поважних причин, так як підприємство дізналося про порушення свого права з дня набрання сили Рішення Дніпропетровського окружного адміністративний суду по справі №160/2082/24, тобто з 10 квітня 2025р. (з дати набрання сили Постанови Третього апеляційного адміністративного суду по справі №160/20827/24).
Суд, дослідивши матеріали справи та подану заяву, дійшов наступного висновку.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.4 вказаної статті Кодексу якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Так, відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацами першим - третім пункту 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Згідно з п.58.19 ст.58 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 ПК України в системному зв'язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань.
Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов'язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 ст.56 ПК України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.
Отже, Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 КАС України, а не ПК України.
Відтак, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та вимогою про зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 ст.56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань, викладено у постанові Верховного Суду від 14.08.2024 року по справі №420/12488/24.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №11242287/30948954/2 від 17.06.2024, №11242288/30948954/2 від 17.06.2024, №11242289/30948954/2 від 17.06.2024 про відмову в реєстрації податкових накладних.
Судом встановлено, що позивач звертався до ДПС України зі скаргами на вищевказані рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
За результатами розгляду скарги на рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №11242287/30948954/2 від 17.06.2024 ДПС України прийнято рішення від 01.07.2024, отже тримісячний строк звернення до суду щодо оскарження такого рішення сплинув 01.10.2024.
За результатами розгляду скарги на рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №11242288/30948954/2 від 17.06.2024 ДПС України прийнято рішення від 01.07.2024, отже тримісячний строк звернення до суду щодо оскарження такого рішення сплинув 01.10.2024.
За результатами розгляду скарги на рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №11242289/30948954/2 від 17.06.2024 ДПС України прийнято рішення від 01.07.2024 отже тримісячний строк звернення до суду щодо оскарження такого рішення сплинув 01.10.2024.
Тоді як до суду з даним адміністративним позовом щодо оскарження вищевказаних рішень позивач звернувся лише 06.05.2025 року надіславши позов через систему "Електронний суд", тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 4 статті 122 КАС України.
Суд зазначає, що фактично позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду, що подана разом із позовною заявою та в заяві, що подана на виконання ухвали суду від 12.05.2025 наведено однакові причини пропуску строку звернення до суду, оцінку яким судом надано в ухвалі від 12.05.2025.
При цьому, як зазначає позивач, про порушення своїх прав дізнався з дня набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративний суду по справі №160/2082/24, тобто з 10 квітня 2025 року.
Такі доводи позивача судом відхиляються, оскільки не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, бо свідчить лише про пасивність поведінки позивача щодо захисту своїх прав у судовому порядку, зважаючи на обізнаність із наявністю оскаржуваних рішень та помилкове звернення до суду із оскарженням рішень №40810/30948954/2 від 01.07.2024; №40816/30948954/2 від 01.07.2024; №40815/30948954/2 від 01.07.2024.
Так, позивачем не надано до суду доказів неможливості звернення за наданням правової допомоги, доказів скрутного матеріального становища підприємства або будь-яких інших доказів, які б свідчили про наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення з цим позовом до суду позивачем не надано, а наведені ним у позові обставини щодо пропуску такого строку лише вказують на те, що позивач допустив зволікання з реалізацією наданого йому права на судовий захист.
Суд зазначає, що помилкове звернення до суду із оскарженням рішень №40810/30948954/2 від 01.07.2024; №40816/30948954/2 від 01.07.2024; №40815/30948954/2 від 01.07.2024 є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду у трьохмісячний строк, є неповажними.
Суд звертає увагу, що строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і впорядкованим. Також, суд зазначає, що без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Слід також зазначити, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа Мельник проти України) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Звернення до суду з позовною заявою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання позову, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Зазначені правові висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №520/6827/22.
Згідно з п. 1 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду, недоліки позовної заяви не вважаються усуненими, а отже, суд доходить висновку про необхідність повернення позову позивачу.
Керуючись ст.169, ст. 294, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати неповажними причини пропуску Приватним підприємством "КРИВБАСТЕХ'' строку звернення до суду, наведені в заяві про поновлення строку звернення до суду (вх. №25953/25 від 19.05.2025).
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Калугіна